Ухвала суду № 63540049, 20.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/299/13-к Суддя 1 інстанції Леонідова О. В.

Номер провадження 11-кп/774/879/К/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Мажара С.Б., Пістун А.О.

секретар Кузьміна Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 20 грудня 2016 року кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 20165 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, відбуває покарання в Широківському виправному центрі №75,

про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Прудніков Р.А.

представник Широківського ВЦ №75 ОСОБА_3

засуджений ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25 листопада 2016 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Широківський районний суд Дніпропетровської області в оскаржуваній ухвалі від 25 листопада 2016 року, відмовляючи засудженому ОСОБА_2 у задоволенні його клопотання, дослідив документи, додані до клопотання, та матеріали особової справи, оцінив поведінку засудженого за весь період відбування покарання,який вчинив злочин, внаслідок якого позбавив життя людину, шкоду не відшкодовував (а.с.9-16), з 26.12.2012 рокувідбував покарання в Криворізькому СІЗО та характеризувався негативно, мав 1 стягнення (до вступу вироку в законну силу), заохочень не мав. З 24.04.2014 року відбував покарання в ЖВК № 26, характеризувався позитивно, мав 3 заохочення, стягнень не мав. 08 січня 2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України йому зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23.12.2012 року по 20.03.2014 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі (а.с.21), 20.05.2016 року невідбуту частину покарання 03 роки 01 місяць 07 днів замінено більш мяким покаранням у виді обмеження волі (а.с.22). З 02.07.2016 року відбуває покарання в Широківському виправному центрі № 75, характеризується позитивно, має одне заохочення від 22.08.2016 року, працює нічним вартівником. Відповідно до витягу з засідання комісії Широківського ВЦ №75 засудженому ОСОБА_2 відмовлено в поданні документів про умовно-дострокове звільнення як такому, що не довів свого виправлення (а.с.23). Тому, суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_2 не довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні клопотання засудженого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджений ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що суд першої інстанції неналежно дослідив матеріали справи, що характеризують його особу, не врахував, що він має заохочення за сумлінну працю, дбайливо ставився до майна установи, до виконання робіт з благоустрою установи ставився з розумною ініціативою, приймає активну участь в виховних заходах. Зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції представник колонії не заперечував проти задоволення його клопотання.

Під час апеляційного розгляду в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 просив його апеляційну скаргу задовольнити, звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування призначеного покарання.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, зазначив, що ОСОБА_2 своєю поведінкою не довів свого виправлення.

Представник Широківського ВЦ №45 в судовому засіданні при апеляційному розгляді покладався на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, прослухавши технічний запис судового засідання в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, вивчивши матеріали особової справи на засудженого, представлені органом відбування покарання та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи засудженого ОСОБА_2 щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове-звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", судам, при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.

На підставі закону умовно-дострокове звільнення можливе за обов'язкової і одночасної наявності і їх сукупності підстав і умов, при цьому, основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_2, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини справи та в достатній мірі вмотивував свій висновок про те, що останній не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, оскільки таке звільнення є правом, а не обов'язком суду.

При цьому, суд врахував не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчиненого ним злочину, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.

Так, головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи. Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Так, з матеріалів справи та особової справи на засудженого вбачається, що засуджений ОСОБА_2 звернувся з клопотанням до суду про його умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він відбув необхідну частину строку покарання, і сумлінним ставленням до своїх обовязків, довів своє виправлення та заслуговує на розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання (а.кп.1)

Проте, колегія суддів з думкою засудженого про можливість застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання через неналежне дослідження судом першої інстанції його особи погодитись не може, і вважає такі доводи необґрунтованими.

Так, з матеріалів кримінального провадження та особової справи на засудженого ОСОБА_2 вбачається, що до останнього фактично за часом відбування покарання може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте, проаналізувавши всі відомості про особу засудженого за весь період відбування ним покарання у своїй сукупності, факт перевиховання та виправлення, на думку колегії суддів, не підтвердився, про що суд першої інстанції правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі.

Так, вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року ОСОБА_2 було засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 7 років 9 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України, залишено без змін (а.с.9-16).

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23.12.2012 року по 20.03.2014 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі (а.с.21).

Ухвалою Жовтоводського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2016 року невідбуту частину покарання 03 роки 01 місяць 07 днів ОСОБА_2 замінено більш мяким покаранням у виді обмеження волі (а.с.22). Засуджений відбуває покарання в Широківському виправному центрі № 75.

Згідно характеристики від 16.11.2016 року (а.кп.3), засуджений ОСОБА_2 з 26.12.2012 року відбував покарання в Криворізькому СІЗО характеризувався негативно, мав 1 стягнення (до вступу вироку в законну силу), заохочень не мав.

З 24.04.2014 року відбував покарання в ЖВК № 26, характеризувався позитивно, мав 3 заохочення, стягнень не мав.

З 02.07.2016 року відбуває покарання в Широківському виправному центрі №75, характеризується позитивно, має одне заохочення від 22.08.2016 року, працює нічним вартівником, стягнень не має. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи. Бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі та у реалізації програм диференційованого виховного впливу у правовій освіті. Підтримує звязки з рідними шляхом телефонних розмов. Бере участь у школі підготовки до звільнення (а.с.3-6).

В матеріалах особової справи також наявні: довідка від 11 жовтня 2016 року №936 сільського голови Розилюксембурзьскої сільської ради щодо місця проживання засудженого ОСОБА_2 після звільнення з місць відбування покарання (а.с.26); довідка від 17.10.2016 року №101 щодо працевлаштування засудженого ОСОБА_2 на ТОВ «Агрофірма Юг-Зернотрей» (а.с.27).

Згідно витягу з протоколу №18 від 31 жовтня 2016 року засідання Комісії Широківського ВЦ №75 засудженому ОСОБА_2 було відмовлено у застосуванні ст.81 КК України, в умовно-достроковому звільненні як такому, який не довів свого виправлення (а.с.23).

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_2, що суд при вирішенні питання про його умовно-дострокове звільнення не дослідив належним чином матеріали справи, що характеризують його особу, не врахував, що він має заохочення за сумлінну працю, а також дбайливо ставився до майна установи, до виконання робіт з благоустрою установи ставився з розумною ініціативою, приймає активну участь в виховних заходах.

Як вбачається із оскарженої ухвали суду, вищезазначені обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та досліджувались судом безпосередньо в судовому засіданні, і їм було надано правильну оцінку.

Колегія суддів, враховуючи положення п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким" від 26.04.2002 року №2, після зясовування ставлення засудженого до вчиненого ним злочину, праці та навчання, щодо додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях, даних про особу засудженого ОСОБА_2, за весь період перебування в установах відбування покарань, приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_2 за весь період відбування покарання у своїй сукупності не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці. Тому, погоджуючись з думкою суду першої інстанції щодо відсутності належних підстав для звільнення засудженого ОСОБА_2 умовно-достроково від відбування покарання, і вважає, що засуджений звернувся передчасно із клопотанням про застосування до нього умовно-дострокового звільнення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу засудженого такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржену ухвалу такою, що підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України залишити без змін.

Ухвала підлягає до негайного виконання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

Н.О. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Пістун