Ухвала суду № 63514528, 13.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Київ К/800/6573/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач) щодо невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м.Києва провести їй перерахунок та виплату підвищення, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2011 року.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 15 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_4, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30%, що передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 1 січня 2015 року по 15 січня 2016 року, а в подальшому в порядку і в розмірах, встановлених чинним законодавством, до дня припинення права на отримання такої допомоги. У задоволенні позовних вимог за період з 7 липня 2011 року по 7 грудня 2014 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва - задоволено частково.

Постанову Дарницького районного суду м.Києва від 25 грудня 2015 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва за період з 7 липня 2011 року по 4 грудня 2014 року - залишено без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зверталась до суду з аналогічним позовом, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 6 липня 2011 року, яка набрала законної сили 31 липня 2012 року, було визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачці щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 14 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

В квітні 2015 року позивач зверталась до відповідача із запитом про фактично здійснені їй, як дитині війни, виплати.

Листами від 22 квітня 2015 року №234/Р-202 та 21 травня 2015 року №310/Р-275 Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва, повідомило, що до 1 січня 2012року позивач одержувала щомісячну надбавку у розмірі, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України №530 від 25 травня 2008 року, №745 від 6 липня 2011 року, а з 1 січня 2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28 грудня 2011року в розмірі 7% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 66,43 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачка має право на проведення нарахування і виплати їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% пенсії за віком, що передбачена статтею 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 1 січня 2015 року по 15 січня 2016 року.

Суд апеляційної інстанцій обґрунтовано не погодився з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

В порушення наведеної процесуальної норми Закону, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, відмовив в задоволенні позовних вимог за період з 7 липня 2011 року по 7 грудня 2014 року, замість того, щоб залишити його без розгляду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернулася в суд з позовом 4 червня 2015 року, а тому суд апеляційної інстанції правильно вважає, що позовні вимоги за період з 7 липня 2011 року по 4 грудня 2014 року підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 1 січня 2015 року) - дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 3 серпня 2014 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було доповнено, зокрема, пунктом 67, згідно якого, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначив, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (п. 1, 6 частини першої статті 92, частина друга статті 95 Конституції України).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні позовних вимог за період з 4 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року слід відмовити, оскільки в даний період відповідач при обрахунках та виплаті позивачці соціальної допомоги, як дитині війни, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Пунктом 34 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набув чинності з 1 січня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: у частині першій статті 6 цього Закону слова "у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни" замінено словами "у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, з 1 січня 2015 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції від 24 квітня 2014року), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.

На підставі вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, не врахувавши вищенаведеного, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення.

Судами апеляційної інстанції повно встановлено обставини справи, дано належну оцінку доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовлено в задоволенні адміністративного позову, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 200-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: