Постанова № 63511971, 12.12.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року м.Житомир справа № 806/2073/15

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника УМВС України в Житомирській області Шевчука В.О.,

представник Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на попередній посаді, зобов'язання надати щорічну відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

встановив:

2 червня 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області), про визнання незаконним та скасування наказу про переведення на посаду, поновлення на попередній посаді, визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зобов'язання надати щорічну відпустку за 2014 рік, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування 10000 грн 00 коп. моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та звільнення з органів внутрішніх справ, визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення з 13 липня 2015 року.

Під час розгляду справи позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги і позивач просив: 1) Визнати незаконним наказ УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області; 2) Поновити ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області; 3) Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Житомирській області №542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1; 4) Зобов'язати УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2014 рік; 5) Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Житомирській області №172 о/с від 3 липня 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни), наказ №815 від 22 червня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та наказ № 234 від 31 серпня 2015 про внесення змін до пункту наказу УМВС №172 від 3 липня 2015 року; 6) Стягнути з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2015 року по день поновлення на попередній роботі; 7) Стягнути з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди та понесені витрати на юридичну допомогу в сумі 1000 грн 00 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року у справі №806/2073/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18 жовтня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла справа №806/2073/15 та після проведення автоматичного розподілу передана на розгляд судді Гуріну Д.М.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Під час нового розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач, крім раніше заявлених вимог, просить: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №67 від 27 січня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" в частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення позивача із займаної посади та зобов'язати УМВС України в Житомирській області надати позивачу щорічну відпустку за 2015 - 2016 роки (Том №2 а.с.131-132). Заяву про збільшення позовних вимог прийнято судом (Том №2 а.с.195).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з урахуванням поданих уточнень. В обґрунтування позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу УМВС України в Житомирській області №542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності пояснив, що з вказаним наказом він не був ознайомлений у строк та порядок передбачений чинним законодавством, зокрема Дисциплінарним статутом ОВС, що підтверджено відповіддю на запит від 28 серпня 2015 року №153/4 (Том №1 а.с.85), що свідчить про порушення УМВС України в Житомирській області порядку застосування дисциплінарного стягнення. Наказ №542 о/с від 17 червня 2014 (Том №1 а.с.84) був винесений на підставі висновку службового розслідування від 12 червня 2014 року (Том №1 а.с.81-83), в якому зазначено, щодо підготовки наказу про притягнення до відповідальності слідчих ОСОБА_45. та ОСОБА_1. Однак у вказаному наказі відсутня інформація про притягнення до дисциплінарної відповідальності за наслідками розслідування кримінального провадження №12014060020000112 від 10 січня 2014 року до дисциплінарної відповідальності слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_3, який був у групі слідчих призначений старшим групи та приймав всі основні рішення, у тому числі і кінцеве. Крім того, кримінальне провадження №12014060020000112 від 10 січня 2014 року після винесення оскаржуваного наказу закрито слідчим ОСОБА_30., а рішення було аналогічне тому, яке було винесено ОСОБА_3, тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності проведено з упередженням зі сторони керівництва та грубим порушенням вимог Дисциплінарного Статуту ОВС, зокрема статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, якою зазначено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення, які відбирають особисто, пояснюючи причину (підстави) та ставлячи конкретні питання, що виконано не було, оскільки позивачем було написано пояснення на прохання свого колеги лише про те, як саме проводиться розслідування вищезазначеного кримінального провадження, зокрема позивач вказав, що про факт призначення та проведення службового розслідування ніхто його не повідомляв. Також у статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС вказано, що зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис, що виконано до даного часу не було. Крім цього, відповідачами грубо порушено вимоги пунктів 3.2, 5.4, 6.2.1, 6.2.2, 6.3, 6.3.1, які регулюють порядок проведення службового розслідування. Так, у наказі від 12 червня 2014 року про призначення службового розслідування відсутня посадова особа, якій доручається його проведення. Крім того позивачем зазначено, що відповідачами у порушення вищевказаних правових норм не було взагалі доведено до нього змісту наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також позивач зазначає, що і з усіма іншими наказами, які ним оскаржуються, до даного часу його не ознайомили, що свідчить про порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності та його права на вчасне оскарження наказів, тому на думку позивача, їх не можна визнати такими, що прийняті у законний спосіб. Враховуючи, те, що у наказі не було призначено конкретного виконавця проведення службового розслідування то і письмове пояснення, форма якого наведена у додатку до цієї Інструкції від позивача ніхто не відбирав. Про саме проведення службового розслідування та його підставу ніхто із посадових осіб позивачу не повідомляв, що підтверджується відсутністю жодного документа про його ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування, висновком службового розслідування та наказом УМВС України в Житомирській області №542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Більше того, у порушення вимог статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, службове розслідування не було проведено за участю безпосереднього начальника порушника - начальника ВР ДТП СВ Житомирського МВ ОСОБА_4 Крім цього, на думку позивача, порушення чинного законодавства та упередженість відповідачів можна побачити і у тому, що наказ про призначення службового розслідування та висновок по ньому датований 12 червня 2014 року, а постанова про відсторонення слідчих від проведення досудового розслідування 10 червня 2014 року, в якій зазначено висновки службового розслідування, тобто винесений наказ керівництвом передчасно, наперед знаючи його результати, без виконання усіх вимог передбачених Інструкцією проведення службового розслідування в ОВС України. Зокрема сам начальник слідчого управління виносячи постанову визнає, що в провадженні слідчих ОСОБА_45., який є старший групи і ОСОБА_1 перебувають матеріали досудового розслідування №12014060020000112 від 10 січня 2014 року, а у висновку зазначає, що слідчий ОСОБА_1. безпідставно здійснює досудове розслідування, знаючи при цьому, що у матеріалах провадження є постанова про створення групи слідчих винесена начальником СВ Житомирського МВ ОСОБА_5 в яку входить слідчий ОСОБА_1. Крім того, на думку позивача, найбільша упередженість проявляється зі сторони відповідачів у тому, що заява адвоката ОСОБА_6 (Том №1 а.с.78), на підставі якої було розпочато службове розслідування містила лише вимогу до керівництва про відсторонення слідчого ОСОБА_45. (у ній була інформація про його порушення), а не слідчого ОСОБА_1, навіть сам висновок службового розслідування називається про розгляд заяви адвоката ОСОБА_6 про відсторонення ОСОБА_3 від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014060020000112 від 10 січня 2014 року, тобто претензії адвоката ОСОБА_6 щодо розслідування справи були саме до слідчого ОСОБА_45., а не дій позивача. Також у постанові про відсторонення слідчих від проведення досудового розслідування від 10 червня 2014 року, зазначено інформацію, яка не відповідає дійсності та протирічить висновку службового розслідування, зокрема вказано, що по справі не проведено з учасниками слідчі експерименти, хоча насправді вони проводились у квітні 2014 року за участі потерпілої ОСОБА_7 та січні 2014 року за участі водія ОСОБА_8, по чому видно, що кримінальне провадження начальником слідчого управління не вивчалось та рішення відносно позивача про притягнення до відповідальності винесено упереджено, необ'єктивно та з численними порушеннями чинного законодавства. Стосовно позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №67 від 27 січня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" в частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади позивач пояснив, що під час судового розгляду даної справи УМВС України в Житомирській області зазначено, що підставою для видачі наказу УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с було подання заступника начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_9 від 7 квітня 2015 року. У даному поданні вказано, що у грудні 2014 року працівниками УМВС було здійснено комплексну перевірку стану оперативно-службової діяльності в Житомирському МВ УМВС, за результатами якої наказом начальника міського відділу від 27 січня 2015 року №67 за порушення службової та виконавчої дисципліни, допущення суттєвих недоліків у службовій діяльності, порушено клопотання перед керівництвом УМВС області, щодо звільнення старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого капітана міліції ОСОБА_1 з займаної посади. Порядок накладання дисциплінарних стягнень встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, згідно якого з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС, згідно до якої дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування. Так, позивачем зазначено, що до моменту подання ним позовних заяв він взагалі не був ознайомлений з усіма оскаржуваними ним наказами (службовими розслідуваннями та їх висновками), які видавались УМВС та МВ по відношенню до нього, у строк та у порядку передбаченому Дисциплінарним статутом ОВС (зокрема статтями 14, 16 вказаного статуту), а ознайомився з деякими їх копіями (витягами) у судовому засіданні лише 1 вересня 2015 року, що свідчить про порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності та його права на вчасне оскарження наказів (оскільки будь-яких дисциплінарних проступків під час служби він не вчиняв), тому оскаржувані накази не можна визнати такими, що прийняті у законний спосіб. Крім того, враховуючи наказ від 27 січня 2015 року №67 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області", звільнення позивача з посади мало бути накладено до кінця лютого 2015 року, однак у порушення статті 16 Дисциплінарного статуту ОВС (строку накладання дисциплінарного стягнення), воно було накладено лише 10 квітня 2015 року наказом УМВС України в Житомирській області №96 о/с, який, на думку позивача, також винесений із грубим порушенням чинного законодавства. Стосовно позовних вимог про визнання незаконним наказу УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області та про поновити ОСОБА_1 на попередній посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області позивач в обґрунтування вказаних вимог пояснив, що згідно наказу УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с він був звільнений з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ та фактично призначений на посаду нижчу, ніж обіймав, без попереднього попередження про даний факт, пропозиції рівнозначної або іншої посади які підходять йому за спеціалізацією, набутим досвідом та без отримання від нього згоди, тобто як того вимагає Положення на відповідне переміщення. Так, відповідно до наказу МВС України №499 від 31 грудня 2007 року "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" його посадовий оклад як старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області становив - 850 грн 00 коп., тобто він більший за посадовий оклад старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області (який становить згідно витягу з наказу від 10 квітня 2015 року - 750 грн 00 коп.), що відповідно до даного наказу УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року свідчить про переміщення саме на нижчу посаду, а не рівнозначну як зазначає відповідач. При цьому переміщення відбулося з істотними змінами умов праці: тобто позивач призначений на іншу посаду - дільничного, на якого покладені зовсім інші посадові обов'язки, інші умови оплати праці. Зокрема згідно пункту 7.2 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, розділу 7 в якому зазначено порядок призначення старших дільничних інспекторів міліції, останній повинен мати стаж роботи на посаді дільничного інспектора не менше трьох років, що не було дотримано, оскільки позивач пояснив, що він ніколи раніше не працював на даній посаді. Крім того місце роботи за незаконним переміщенням (смт.Ємільчино) розташоване на відстані близько 120 км від місця проживання позивача у м.Житомирі. У той же час звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ з посади є видом дисциплінарного стягнення, що передбачені статтею 12 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", які накладаються за порушення службової дисципліни, а вказане стягнення напередодні наказу про переміщення не застосовувалось (про це свідчить відсутність проведення будь-яких службових розслідувань відносно нього та факту вчинення ним будь-яких дисциплінарних проступків). Разом з цим, на думку позивача, представник УМВС України в Житомирській області не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав для накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади. Спірний наказ №96 о/с від 10 квітня 2015 року винесений відповідачем з посиланням на Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, однак позивач зазначив, що зі змісту наказу не вбачається, які саме умови слугували підставою переміщення його на відповідну посаду (відсутні конкретні посилання на норми Закону), оскільки згідно зазначеного Положення у наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на інші посади повинні обов'язково зазначатись підстави переміщення. Крім цього, пунктом 21 даного Положення (який не вказаний у наказі) не передбачено звільнення особи з займаної посади, а лише встановлюється обов'язок особи рядового та начальницького складу проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Зокрема, згідно пункту 46 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переміщені по службі, підлягають відрядженню (а не звільненню з посади) до нового місця служби після передачі справ, але не пізніше місячного строку з дня одержання органом внутрішніх справ наказу або письмового повідомлення про переміщення по службі. Також позивачем пояснено, що спірний наказ про переміщення особи середнього начальницького складу на нижчу посаду не містить умов, передбачених пунктами 40, 42, 45 Положення про проходження служби, за яких можливе проведення цього переміщення, тому з урахуванням того, що у УМВС України в Житомирській області були відсутні підстави для звільнення його з займаної посади, а також того, що вказаний наказ прийнятий без отримання його згоди, при його прийнятті не було враховано думки прямого начальника ОСОБА_4 та колективу - слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ ОСОБА_10, то вказаний наказ №96 о/с від 10 квітня 2015 року не можна визнати таким, що прийнятий у законний спосіб. Крім того позивачем зауважено, що у наказі №96 о/с від 10 квітня 2015 року також переміщено ще декілька десятків працівників ОВС на інші посади зокрема: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ін., однак у всіх, крім нього було зазначено, що підставою до переміщення був саме рапорт з добровільною згодою, тому саме у цьому, на думку позивача, вбачається порушення порядку переміщення та не дотримання статті 24 Конституції України (рівності всіх перед законом), що свідчить про упередженість керівництва до нього та визнання останніми обов'язку отримання згоди від працівників, які переміщуються на іншу посаду. Крім того позивач просить врахувати, що у матеріалах справи відсутній жоден документ про наявний некомплект в службі дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області, по чому видно, що його не було та інформація, яка вказана у поданні від 7 квітня 2015 року не відповідає дійсності. Також позивач пояснив, що станом на 10 квітня 2015 року у ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС області був явний некомплект слідчих, оскільки після переміщення позивача на іншу посаду у даному відділенні залишився один слідчий - ОСОБА_10., а згідно штатного розпису повинно працювати 4 (чотири) слідчих, без урахування посади начальника відділення, що свідчить про явну упередженість до нього з боку керівництва (відповідачів). У 2014 році у відділенні розслідування ДТП СВ Житомирського МВ працювало згідно штатного розпису 4 (чотири) слідчих: ОСОБА_3., ОСОБА_30., ОСОБА_1., ОСОБА_10. та начальник відділення ОСОБА_4 Також позивачем зазначено, що питання щодо можливості звільнення особи з займаної ним посади в період тимчасової непрацездатності, порядок надання відпусток та забезпечення гарантій (компенсацій) при переїзді на роботу в іншу місцевість Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС не врегульовано. У зв'язку з цим відсутність у Положенні про проходження служби правових норм з регулювання деяких правовідносин, які виникають у сфері проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, зокрема, щодо порядку надання відпусток та дотримання гарантій працівника при переведенні на роботу в іншу місцевість, не може бути підставою для обмеження прав осіб, які перебувають у кадрах МВС України. Так позивач вказав, що УМВС України в Житомирській області при прийнятті спірних наказів не взято до уваги його позитивну характеристику, тривалий стаж роботи в органах внутрішніх справ, набутий досвід, рівень кваліфікації, численні заохочення, не дотримано норми про призначення на вказану посаду із врахуванням його спеціалізації та з дотриманням вказаного порядку, а тому УМВС України в Житомирській області прийнято рішення, без дотримання норм спеціалізованого законодавства щодо проходження служби в органах внутрішніх справ України. Водночас позивач зауважив, що його звільнення з посади та з ОВС проведено у період непрацездатності, що суперечить чинному законодавству. Також позивачем пояснено, що у будь якому разі не є можливим переведення працівника на іншу посаду в односторонньому порядку без його згоди. Позивач звертає увагу на те, що відповідачами було надано до суду фальшиві докази, які не відповідають дійсності, а саме, 2 вересня 2015 року під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №806/2073/15 у Житомирському окружному адміністративному суді йому стало відомо, що працівниками ОВС Житомирської області складено деякі офіційні документи, в яких вбачається факт службового підроблення (скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України), тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, зокрема наказ УМВС України в Житомирській області №815 від 22 червня 2015 року (Про притягнення до дисциплінарної відповідальності), наказ Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області №219 (Про притягнення до дисциплінарної відповідальності) та акт від 13 квітня 2015 року, складений працівниками Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області про його відмову від ознайомлення з наказом УМВС №96 о/с від 10 квітня 2015 року. У вищевказаних офіційних документах, на думку позивача, міститься інформація, що нібито він 13 квітня 2015 року знаходився у приміщенні Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області (м.Житомир, вул.Л.Українки, 17), де його комісійно у складі старшого інспектора СКЗ Житомирського МВ майора міліції ОСОБА_37, заступника начальника СВ Житомирського МВ підполковника міліції ОСОБА_38, начальника ВР ДТП СВ Житомирського МВ лейтенанта міліції ОСОБА_4 ознайомлено з наказом УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року в частині призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області та наголошено на передачі керівництву СВ міськвідділу матеріалів кримінальних проваджень, які перебувають на виконанні, проте начебто він від підпису про ознайомлення з вищезазначеним наказом та передачі матеріалів кримінальних проваджень категорично відмовився, про що було складено акт. Позивач зазначає, що вказана інформація в офіційних документах не відповідає дійсності та була підроблена службовими особами, оскільки того дня - 13 квітня 2015 року у приміщенні Житомирського МВ (за адресою: м.Житомир, вул.Л.Українки, 17) позивач не був взагалі, так як перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ЦМЛ №1 м.Житомира, що підтверджується довідкою №4760 від 27 квітня 2015 року. Враховуючи дані обставини позивач посилається на те, що з наказом УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року вищевказані працівники ОВС не могли його ознайомити. Крім того, 13 квітня 2015 року був вихідним днем (згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1084 від 12 листопада 2014 року), а тому працівники, які склали, засвідчили та видали акт від 13 квітня 2015 року, у зазначений час були відсутні на робочому місці і не могли це зробити. Цей факт 7 вересня 2015 року був підтверджений ОСОБА_4, який у телефонній розмові із позивачем засвідчив, що 13 квітня 2015 року не ознайомлював його з наказом №96 від 10 квітня 2015 року та не підписував вищевказаний акт. Також, даний акт складений працівниками Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 13 квітня 2015 року не зареєстрований відповідним чином в канцелярії та у ньому не зазначено в якому місці (службовому кабінеті) він складався і проводилось ознайомлення з наказом. Окрім цього, цей доказ відповідачем подано з пропущенням строку можливого його подання, більше того його складання не передбачено жодним законом. Крім того вказаний акт про відмову від ознайомлення містив ряд інших недоліків. В обґрунтування позовної вимоги про щодо визнання незаконним та скасувати наказу УМВС України в Житомирській області №172 о/с від 3 липня 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни), наказ №815 від 22 червня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та наказ №234 від 31 серпня 2015 про внесення змін до пункту наказу УМВС України №172 о/с від 3 липня 2015 року позивачем пояснено, що при винесенні наказу УМВС України в Житомирській області №815 від 22 червня 2015 року та №172 о/с від 3 липня 2015 року УМВС України в Житомирській області безпідставно вдався до дисциплінарного стягнення, а саме звільнення з органів внутрішніх справ, незважаючи що на той момент вирішувався спір у судовому порядку про незаконне переведення його в іншу місцевість, на нижчу посаду, за відсутності його згоди. Оскільки позивачем зазначено, що через його відмову від примусового переведення та відсутності грошового забезпечення (у тому числі забезпечення гарантій та компенсацій при переїзді на роботу в іншу місцевість) до несення служби він не приступав, а тому підстав вдаватися до накладення дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що виражалось у невиході на службу не було. Так як із наказом УМВС України в Житомирській області №815 від 22 червня 2015 року, №172 о/с від 3 липня 2015 року та №234 о/с від 31 серпня 2015 року, які стосуються його звільнення, у встановлений законом строк він ознайомлений не був (витяг із наказів надано йому не було), пропозицію ознайомитись із ними від компетентних органів він не отримував. Ознайомився з деякими їх копіями (витягами) в судовому засіданні лише у вересні 2015 року (більше ніж через 2 місяці після видачі наказів №815 від 22 червня 2015 року та №172 о/с від 3 липня 2015 року). Крім того позивач пояснив, що при ознайомленні його із копією витягу з наказу УМВС України в Житомирській області №234 о/с від 31 серпня 2015 року ним було встановлено, що було внесено зміни до пункту наказу УМВС України в Житомирській області від 3 липня 2015 року №172 о/с у частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, старшого дільничного інспектора міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області та вважати його звільненим з 13 липня 2015 року. Підстава: рапорт начальника СЮЗ УМВС України в Житомирській області. Таким чином позивач вважає незрозумілими підстави його звільнення у наказі №234 о/с від 31 серпня 2015 року. З огляду на викладене, позивач вважає, що наказ №234 о/с від 31 серпня 2015 року виданий незаконно та підлягає скасуванню. Оскільки з аналізу статті 16 Дисциплінарного статуту ОВС кінцевим терміном виконання дисциплінарного стягнення (у його випадку звільнення зі служби) є 22 липня 2015 року, тобто місяць після винесення дисциплінарного наказу від 22 червня 2015 року, а так як оскаржуваний наказ винесений 31 серпня 2015 року, то на підставі пункту 2 частини 1 статті 18 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарне стягнення не може бути виконаним. Оскільки дисциплінарне стягнення - звільнення з ОВС (служби) вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу, а не до його видачі так званими задніми числами. У даному випадку він значно пропущений, тому позивач наголошує на цій підставі, яка є незаконною. Крім того, згідно довідки УКЗ від 25 жовтня 2016 року встановлено відсутність проведення атестаційних комісій на момент звільнення позивача з посади та ОВС, що, на думку позивача, є прямим та грубим порушенням відповідачами вимог пункту 48 Положення про проходження служби особи рядового і начальницького складу ОВС, та без рішень яких у подальшому винесено незаконний наказ УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року, наказ УМВС України в Житомирській області №172 о/с від 3 липня 2015 року та наказ УМВС №815 від 22 червня 2015 року. До того ж позивачем зазначено, що відповідачами порушено його право на щорічну відпустку за 2014-2016 роки, передбачене статтею 45 Конституції України, пунктами 49, 52 Положення про проходження служби особи рядового і начальницького складу ОВС, Законом України "Про міліцію", "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", "Про відпустки", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Кодексу законів про працю України та іншими нормативними актами, щодо реалізації його конституційного права працівника міліції на відпочинок. Позивач зазначив, що з графіком відпусток працівників Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області він взагалі не був ознайомлений, а також своєї згоди на перенесення відпустки не давав. Крім цього зазначив, що відповідачами не пред'явлено на вимогу суду завірену належним чином копію такого графіка. У зв'язку із тим, що позивач є учасником бойових дій, то на його думку він має право на отримання відпустки у зручний для нього час. Позивач вважає, що відповідачами не враховано, що рішення про надання чи ненадання відпустки належить виключно до компетенції роботодавця, тому у разі бажання працівника використати надане йому Конституцією України, Законом України "Про відпустки" право на відпочинок (щорічну відпустку) роботодавець вправі в межах, установлених графіком надання відпусток, без заяви (рапорту) працівника видати наказ (розпорядження) про надання йому відпустки. Зокрема у чинному законодавстві відсутній (точний), встановлений законом порядок звернення до керівництва та надання відпусток (на який чомусь звертає увагу відповідач не обґрунтовуючи його). Керівник ОВС по відношенню до свого підлеглого володіє не правом, а обов'язком, і має виконувати вимоги Конституції та інших нормативно-правових актів щодо надання відпустки та реалізації конституційного права працівника міліції на відпочинок. Стосовно позовних вимог про стягнення з УМВС України в Житомирській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2015 року по день поновлення на попередній роботі та про стягнення з УМВС України в Житомирській області на його користь 10000 грн 00 коп. моральної шкоди та понесені витрати на юридичну допомогу у сумі 1000 грн 00 коп. позивач пояснив, що відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений в попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. З довідки УМВС України в Житомирській області від 22 листопада 2016 року №2365/29/01-2016 вбачається, що грошове забезпечення позивача, як старшого слідчого ВР ДТП Житомирського МВ становило: за лютий 2015 року - 1908 грн 88 коп., за березень 2015 року - 1811 грн 15 коп. Отже позивач вважає, що обов'язок виплатити йому вказану суму має бути покладено на УМВС України в Житомирській області, де він отримував забезпечення на момент незаконного звільнення з посади та ОВС. Крім того позивач пояснив, що відповідачі своїми незаконними діями та наказами порушили його права у сфері трудових відносин, його було звільнено з посади та у подальшому з ОВС (також враховуючи підробку службових документів керівництвом МВ), призвели до приниження, завдали моральної шкоди, призвели до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру. Поновлення його прав вимагає від нього додаткових, раніше непередбачуваних зусиль. Такі дії відповідачів щодо протиправного його звільнення та несплати заробітної плати, вимагають від нього додаткових зусиль по організації свого життя для гідного існування. Порушення прав позивача завдало йому душевних страждань, він стверджує, що постійно знаходиться у пригніченому стані, втратив спокій, його самопочуття та психологічний стан погіршився. Він хвилюється та нервує з приводу вищеописаних ситуацій. Його постійно переслідують думки про вчинене відповідачем щодо нього, що, у свою чергу, призводить до його роздратованості, до замикання у собі та своїх проблемах, а відповідно погіршує його відносини з оточуючими людьми, його близькими та рідними. Незважаючи на наявність порушення чинного законодавства, відповідач відмовляється добровільно поновити його законні права та відшкодувати такими діями завдані йому збитки, тому позивач змушений захищати свої законні права в суді. Більше того, відповідачі продовжують і на даний час порушувати його права та не визнавати своєї вини у цьому, що завдає позивачу значних душевних (моральних) страждань, які пригнічують його як особистість, змушують прикладати додаткових зусиль, що у свою чергу відображається на погіршенні його самопочуття та здоров'я. На підставі вищевказаного позивач вважає за необхідним відшкодувати на його користь моральну шкоду у сумі 10000 тис. грн. та витрати на юридичну допомогу у сумі 1000 грн 00 коп.

Представник відповідача - Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (Том №2 а.с.203).

Представник відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у судовому засіданні та у письмових запереченнях на адміністративний позов (Том №2 а.с.184-193) проти заявленого позову заперечував з підстав, що викладені у письмових запереченнях. У судовому засіданні також пояснив, що прийняті накази є правомірними, винесені у межах повноважень та у порядку, що відповідає вимогам Конституції України та Законам України, а також із дотриманням вимог, що регламентовані Дисциплінарним статутом ОВС. Звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ було здійснено відповідно до положень законодавства, що підтвердив і Вищий адміністративний суд України, вказавши лише на те, що суди не дослідили питання переміщення позивача. Накази начальника УМВС про його звільнення з органів внутрішніх справ та накладення дисциплінарних стягнень є законними, а позов безпідставним, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі. Щодо переміщення позивача представник відповідача вважає його законним, здійсненим керівником у відповідності до положень чинного законодавства у межах рівнозначних посад та у зв'язку з виробничою необхідністю про що надані відповідні документи та пояснення.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Встановлено, що капітан міліції ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 2003 року на різних посадах (Том №1 а.с.136-140).

З листопада 2013 року по квітень 2015 року ОСОБА_1 перебував на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського MB УМВС України в Житомирській області (Том №1 а.с.136-140).

За час служби позивач заохочувався 5 разів та покараний був - 6 разів.

Наказом УМВС України в Житомирській області №542 від 17 червня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СВ Житомирського, Коростенського та Новоград-Волинського МВ УМВС України", зокрема, за неналежне виконання своїх службових обов'язків, порушення норм кримінального процесуального законодавства під час розслідування кримінального провадження №12014060020000112, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність (Том №1 а.с.84).

Виданню вказаного наказу передувало службове розслідування, результати якого оформлені висновком, затвердженим начальником СУ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_39 12 червня 2014 року, яким визнано неналежним проведення досудового розслідування обставин ДТП у кримінальному провадженні №12014060020000112 від 10 січня 2014 року групою слідчих, зокрема і старшим слідчим СВ Житомирського РВ капітаном міліції ОСОБА_1 (Том №81-83).

Неналежне проведення досудового розслідування обставин ДТП виявилось в упередженому проведені допитів з виправдувальним ухилом, недолучення до матеріалів провадження відеозапису з камер зовнішнього спостереження, непроведення допитів всіх свідків та очевидців, непроведення за їх участю слідчих експериментів; крім того, позивач у всіх бланках процесуальних документів зазначив свою посаду як слідчий відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Житомирській області, в той час як його посада - старший слідчий відділення розслідування ДТП слідчого відділу Житомирського MB УМВС України в Житомирській області.

Наказом начальника УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с капітана міліції ОСОБА_1 було призначено старшим дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського PB УМВС України в Житомирській області, звільнивши його з посади старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод СВ Житомирського міського відділу цього ж УМВС (Том №1 а.с.16).

Позивач ознайомлений із зазначеним наказом 13 квітня 2015 року, однак від підпису про ознайомлення відмовився, про що складено відповідний акт (Том №1 а.с.74).

Підставою видання наказу УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с було подання заступника начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_40, у якому вказано, що у грудні 2014 року працівниками УМВС було здійснено комплексну перевірку стану оперативно-розшукової діяльності в Житомирському МВ УМВС, за результатами якої наказом начальника Житомирського МВ УМВС в Житомирській області від 27 січня 2015 року №67 за порушення службової та виконавчої дисципліни, допущення суттєвих недоліків у службовій діяльності, порушено клопотання перед керівництвом УМВС України щодо звільнення зокрема старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу капітана міліції ОСОБА_1 із займаної посади (Том №1 а.с.143-149).

Крім того, підставою для видачі зазначеного наказу послугувало подання заступника начальника УМВС України в Житомирській області полковника міліції ОСОБА_9, яке у свою чергу було видано у зв'язку у зв'язку із службовою необхідністю, яка викликана метою зменшення наявного некомплекту в службі дільничних інспекторів міліції, з врахуванням досвіду роботи капітана міліції ОСОБА_1, набутого під час проходження служби в ОВС та на підставі пунктів 21, 42 "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) запропоновано перемістити його по службі на посаду старшим дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського PB УМВС України в Житомирській області (Том №1 а.с.150).

Після видання наказу від 10 квітня 2015 року №96 о/с у період з 10 квітня 2015 року до 16 червня 2015 року позивач на службу не з'являвся, про що були складені відповідні акти (Том №1 а.с.106, 108-113, 116, 118-121, 123-128) й факт своєї відсутності, зокрема, у період з 1 червня 2015 року до 16 червня 2015 року не заперечує, обґрунтовуючи таку свою поведінку тим, що, на його думку, переведення на посаду дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області було незаконним.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 22 червня 2015 року №815 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за виявлену особисту недисциплінованість, низьку свідомість, систематичний невихід на роботу без поважних причин, безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків, ігнорування вимог керівництва Житомирського МВ та Ємільчинського РВ, нетактовну поведінку при спілкуванні ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом ОВС (Том №1 а.с.135).

Вказаний наказ було реалізовано наказом УМВС України в Житомирській області від 3 липня 2015 року №172 о/с, в якому зазначено про звільнення позивача з 6 липня 2015 року (Том №1 а.с.30).

У свою чергу, факт невиходу на службу до Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1 підтверджено висновком про результати службового розслідування цього факту від 16 червня 2015 року (Том №1 а.с.130).

Наказом УМВС України в Житомирській області від 31 серпня 2015 року №234 о/с внесено зміни до наказу від 3 липня 2015 року №172 о/с та датою звільнення позивача вказано 13 липня 2015 року, оскільки у період з 3 липня 2015 року до 10 липня 2015 року позивач перебував на лікарняному (Том №1 а.с.88).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вищим адміністративним судом України встановлено, що розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі не дослідили, що спірний наказ від 10 квітня 2014 року №96 о/с про переміщення позивача не містить умов, за яких згідно з пунктом 42 Положення №114 проведення такого переміщення можливе. Подання ж заступника начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_9 з клопотанням про переміщення позивача на посаду дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області містить суперечливі висновки щодо доцільності такого переміщення, оскільки поряд із зазначенням про наявність у ОСОБА_1 не знятих й непогашених дисциплінарних стягнень (аж до порушення перед керівництвом питання про звільнення з посади) наявне посилання на пункти 21 та 42 "б" Положення №114, необхідність зменшення наявного некомплекту в службі дільничних інспекторів міліції та досвід роботи капітана міліції ОСОБА_1, набутий під час проходження служби в ОВС, проте, вказана обставина залишилась поза увагою судів. Разом з тим, питання наявності службової необхідності Ємільчинського PB УМВС України в Житомирській області в старшому дільничному інспекторі міліції сектору дільничних інспекторів міліції (на посаду якого призначено позивача) судами не досліджено, як і не надано оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що внаслідок його переведення на посаду дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області у відділенні розслідування ДТП слідчого відділу Житомирського MB УМВС України в Житомирській області (в якому він працював до переведення) лишився лише один слідчий (хоча згідно штату їх мало бути 4), а також щодо того, що згідно з пункту 7.2 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року №550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2010 року за №1219/18514, старший дільничний інспектор міліції повинен мати, зокрема, стаж роботи на посаді дільничного інспектора не менше трьох років, однак такий стаж у позивача відсутній. Крім того, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання законності наказу УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с про призначення позивача старшим дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського PB УМВС України в Житомирській області та звільнення його з посади старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод СВ Житомирського міського відділу цього ж УМВС й зазначивши в рішеннях про те, що переміщення позивача відбулось в межах рівнозначних посад, не навели будь-яких мотивів та обґрунтувань, за яких вони прийшли до такого висновку.

Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу УМВС України в Житомирській області №542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Порядок і умови проходження служби в міліції, відповідно до статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон України №565-ХІІ) регламентується "Положенням про проходження служби і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP", затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української PCP №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення №114). Цією ж статтею передбачено затвердження Верховною Радою України Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яким визначається службової дисципліни, обов'язок осіб рядового і начальницького складу щодо їх дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права щодо їх застосування, а також порядок їх оскарження.

Крім того, статтею 17 Закону України №565-ХІІ та пунктом 11 Положення №114 визначено обов'язковість принесення (прийняття) працівниками міліції присяги. Пунктом 1 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP" передбачається що "7. Це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Української PCP, їх права і обов'язки".

Відповідно до пункту 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, Статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням ".

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту наведений вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень, що можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед таких стягнень: 1) усне зауваження, 2) зауваження, 3) догана, 4) сувора догана, 5) попередження про неповну посадову відповідність, 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС, згідно до якої дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні визначається правовими нормами Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за №541/23073 (надалі - Інструкція №230).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктами 2.5, 2.6, 3.1 Інструкції №230 визначено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника. Начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Так наказом першого заступника начальника, начальником СУ УМВС полковником міліції ОСОБА_39 видано наказ від 12 червня 2014 року "Про призначення та проведення службового розслідування №10/114 (Том №1 а.с.77).

Під час проведення службового розслідування працівниками СУ УМВС в Житомирській області було встановлено, що, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014060020000112 від 10 квітня 2014 року групою слідчих велось неефективно, що позбавило можливість забезпечити повне, всебічне встановлення усіх обставин наїзду на пішохода ОСОБА_7, позивач проводив дії упереджено з виправдувальним нахилом, грубо порушив норми Кримінально-процесуального кодексу України. Вищевказані недоліки стали причиною надходження обґрунтованих заяв від представника потерпілого та скасування постанови про закриття вищезазначеного провадження прокуратурою м.Житомира.

За наслідками проведеного службового розслідування 12 червня 2014 року складено висновок, який затверджений начальником СУ УМВС України в Житомирській області (Том №81-83). Даним висновком безпосереднім керівником позивача відмічено про необхідність підготувати наказ про покарання слідчих, у діях яких виявлено порушення.

У зв'язку із переліченими недоліками у роботі працівників ОВС та на підставі висновку службового розслідування, начальником УМВС України в Житомирській області було видано наказ №542 від 17 червня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СВ Житомирського, Коростенського та Новоград-Волинського МВ УМВС області", керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

У дисциплінарному наказі УМВС України в Житомирській області від 17 червня 2014 року №542 о/с вказано наступне формулювання "За неналежне виконання своїх службових обов'язків, ігнорування норм кримінально-процесуального законодавства під час розслідування кримінального провадження №12014060020000112, старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана ОСОБА_1 попередити про неповну посадову відповідність". Зазначене дисциплінарне стягнення станом на час винесення наказу про переведення на посаду дільничного не було знято. Згідно представлених суду документів за час служби ОСОБА_1 заохочувався 5 разів та притягнутий до відповідальності 6 разів.

Підставами видачі вказаного вище наказу послугував висновок службового розслідування, проведеного працівниками слідчого управління УМВС України в Житомирській області, за результатами розгляду заяви адвоката ОСОБА_6, відсторонення слідчого ОСОБА_45. від проведення досудового розслідування кримінального провадження №12014060020000112, зареєстрованого за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність наказу УМВС України в Житомирській області №542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1, який прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом, з дотриманням порядку накладення дисциплінарного стягнення, а тому підстави для його скасування або визнання протиправним відсутні.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №67 від 27 січня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" в частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення позивача із займаної посади, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27 січня 2015 року наказом начальника, полковника міліції Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_41 за №67 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області" за порушення службової та виконавчої дисципліни, допущення суттєвих недоліків у службовій діяльності та низький рівень знання вимог Закону України "Про міліцію" та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ, наказано клопотати перед керівництвом УМВС області щодо звільнення з займаної посади старшого слідчого слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, капітана міліції ОСОБА_1 (Том №1 а.с.143-149).

Позивач вважає вказаний наказ таким, що прийнятий без дотримання порядку накладення дисциплінарних стягнень. Так, відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. У ході проведення службового розслідування повинні відбиратись пояснення від порушника. Зміст наказу про накладення дисциплінарного стягнення доводиться до відома особи, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС, згідно якої дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. З огляду на викладене позивач у судовому засіданні пояснив, що він не тільки не був ознайомлений з усіма оскаржуваними наказами, що свідчить на його думку про порушення порядку про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а й те, що Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області порушено строк накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Так, враховуючи наказ від 27 січня 2015 року №67 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області", звільнення з посади позивача на його думку мало б бути накладено до кінця лютого 2015 року, однак у порушення статті 16 Дисциплінарного статуту ОВС, воно було накладено наказом від 10 квітня 2015 року №96 о/с, який також винесений із грубим порушенням норм чинного законодавства.

Суд не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту наказу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області незважаючи на підвищення вимог з боку керівництва УМВС та Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області щодо стану службової та виконавчої дисципліни, окремі співробітники міського відділу міліції продовжують ігнорувати вимоги наказів та інструкцій, що регламентують діяльність ОВС.

Так, виданню вказаного наказу передувала інспекторська перевірка оперативно-службової діяльності Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, яку було проведено 29 грудня 2014 року працівниками УМВС області.

Під час вказаної перевірки було проведено інспектування наступних підрозділів міського відділу міліції, а саме: чергової частини, штабу, сектору кадрового забезпечення, слідчого відділу, відділу дільничних інспекторів міліції, відділу карного розшуку, режимно-секретного сектору, канцелярії Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.

За результатами вказаної перевірки були виявлені суттєві порушення організації оперативно-службової діяльності вказаних відділів та секторів Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.

Вказані порушення стали можливими внаслідок невиконання службових обов'язків окремими працівниками Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, та відсутністю дієвого контролю за діяльністю підлеглих з боку окремих керівників міського відділу міліції, зокрема також і ОСОБА_1

З урахуванням вказаних обставин, начальник, підполковник міліції ОСОБА_41 вважав за необхідне через порушення службової та виконавчої дисципліни, допущення суттєвих недоліків у службовій діяльності та низький рівень знання вимог Закону України "Про міліцію" та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ, клопотати перед керівництвом УМВС області щодо звільнення з займаної посади старшого слідчого слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, капітана міліції ОСОБА_1

7 квітня 2015 року заступником начальника УМВС України в Житомирській області, полковником міліції ОСОБА_9 було внесено подання про переміщення по службі капітана міліції ОСОБА_1 на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області у зв'язку із службовою необхідністю, керуючись вимогами пункту 42 "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, з метою зменшення наявного некомплекту у службі дільничних інспекторів міліції, ураховуючи досвід роботи капітана міліції ОСОБА_1, набутий під час проходження служби в ОВС (Том №1 а.с.150).

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2014 року було проведено комплексну перевірку стану оперативно-службової діяльності у Житомирському МВ УМВС України в Житомирській області, за результатами якої 27 січня 2015 року наказом начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №67 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області" за порушення службової та виконавчої дисципліни, допущення суттєвих недоліків у службовій діяльності порушено клопотання перед керівництвом УМВС області щодо звільнення старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу капітана міліції ОСОБА_1 з займаної посади.

Таким чином накладення дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни було накладено на ОСОБА_1 у межах одного місяця, з дня проведення комплексної перевірки діяльності Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, тобто у період з 29 грудня 2014 року до 27 січня 2015 року, що повністю відповідає встановленому статтею 16 Дисциплінарного статуту строку накладення дисциплінарних стягнень.

Отже, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ начальник Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №67 від 27 січня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" в частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення позивача із займаної посади діяв на підставі і у межах наданих повноважень, та у спосіб визначений законом оскільки на момент прийняття наказу існували фактичні обставини для його прийняття. Крім цього, відповідачем дотримано передбачену процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Тому, у задоволенні вимог адміністративного позову про скасування наказу №67 від 27 січня 2015 року слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконним наказу УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області, а також поновлення ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено, капітан міліції ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справи з вересня 2003 року на різних посадах.

З листопада 2013 року по квітень 2015 року він займав посаду старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського MB УМВС України в Житомирській області.

Наказом начальника УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с капітана міліції ОСОБА_1 було призначено старшим дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського PB УМВС України в Житомирській області (Том № 1 а.с.87).

Підставою для видачі зазначеного наказу слугувало подання заступника начальника УМВС України в Житомирській області про службову необхідність, яка викликана метою зменшення наявного некомплекту в службі дільничних інспекторів міліції з врахуванням досвіду роботи капітана міліції ОСОБА_1 набутого під час проходження служби в ОВС та на підставі пунктів 21, 42 "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (Том №1 а.с.150).

Позивач у судовому засіданні пояснив, що він не погоджується із вищевказаним наказом УМВС України в Житомирській області із посиланням на те, що вказаним наказом позивач був звільнений із посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначений на нижчу посаду, ніж обіймав, без попередження про переміщення та без отримання від нього згоди на таке переміщення. Крім того позивач посилається на те, що його посадовий оклад як старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області становив 850 грн 00 коп., тобто він є більшим ніж посадовий оклад старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області, що на думку позивача також свідчить про переміщення його на нижчу посаду, а не рівнозначну, оскільки рівнозначною є посада, яка належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Крім того на думку позивача його переміщення на іншу посаду відбулось із порушенням істотних умов праці, а саме: на дільничного інспектора покладені зовсім інші посадові обов'язки, інші умови оплати праці, окрім того особа яку призначено на посаду дільничного інспектора міліції повинна мати стаж на посаді дільничного інспектора не менше трьох років, що також не було дотримано при переміщенні позивача, оскільки він такого стажу не має, бо раніше ніколи не працював на вказаній посаді. Окрім того позивач також посилається, що місце роботи за незаконним переміщенням (смт.Ємільчино), розташоване на відстані близько 120 км від місця проживання позивача (м.Житомир). Також у матеріалах справи, на думку позивача, відсутні належні підстави, що б свідчили про належні підстави для застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади. Позивачем також зауважено, що спірний наказ про переміщення його на нижчу посаду не містить умов, передбачених пунктами 40, 42, 45 Положення про проходження служби, за яких можливе проведення цього переміщення, з урахуванням того, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення його з займаної посади, а також прийнятий без його згоди та без врахування думки прямого начальника ОСОБА_4 та колективу - слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ ОСОБА_10 Окрім того оскаржуваним наказом було також переміщено ряд інших працівників ОВС, однак підставою для такого переміщення в усіх окрім ОСОБА_1 був рапорт з добровільною згодою на переміщення. Крім того у матеріалах справи відсутній будь який документ про наявний некомплект в службі дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області. У той же час позивач заявляє, що у ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області був явний некомплект слідчих, оскільки після його переміщення у даному відділенні лишився один слідчий ОСОБА_10., хоча згідно штатного розпису має працювати 4 слідчих, без врахування посади начальника відділу, що на думку позивача свідчить про упередженість до нього з боку керівництва (відповідачів).

Суд не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Стосовно доводів позивача щодо рівнозначності посади на яку його переведено, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії наказу №96 о/с від 10 квітня 2015 року по особовому складу, позивача було переміщено на рівнозначну посаду, хоча розмір окладу різний і залежить від характеру виконуваної роботи. Як пояснив представник УМВС України в Житомирській області, відповідно до довідки УМВС України в Житомирській області від 8 грудня 2016 року №5099/12-2016 (Том №2 а.с.223), хоча старший слідчий міського (районного) відділу має розмір посадового окладу вищий (800-850 грн) ніж посадовий оклад старшого дільничного інспектора міліції міського (районного) відділу (700-750 грн), однак граничне спеціальне звання яке міг би отримати позивач перебуваючи як на займаній раніше так і на посаді на яку він переміщувався є майор міліції.

Стосовно доводів позивача щодо відсутності у наказі від 10 квітня 2015 року №96 о/с умов, за яких згідно з пунктом 42 Положення №114 можливе таке переміщення, а саме: наявність службової необхідності та доцільності такого переміщення, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України №1-4/83 від 23 березня 1998 року проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України регулюється не Кодексом законів про працю України, а законодавством про ці органи, у тому числі Законом України №565-ХІІ та Положенням №114.

Вступаючи на службу в органи внутрішніх справ ОСОБА_1 склав присягу виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів.

Порядок і умови проходження служби в міліції, відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" регламентується Положенням №114.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать зокрема Закон України №565-ХІІ, Дисциплінарний статут ОВС, Положення №114 та Інструкція про порядок проведення атестування особового органів внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року №181, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за № 559/10839.

За змістом пункту 2 Положення №114 звання капітана міліції віднесено до середнього начальницького складу.

Відповідно до пункту 21 Положення №114 особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 40 "а" Положення №114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується, що при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка.

Пунктом 42 Положення №114 встановлено, що переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: а) на вищі посади - в порядку просування по службі; б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Крім того, відповідно до пункту 42 Положення №114 переміщення по службі лише середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Службово-трудові відносини працівників органів внутрішніх справ мають складну структуру й специфічний суб'єктивний склад внаслідок існування відносин влади - підпорядкування. Ротація персоналу органів внутрішніх справ України, який за Законом України "Про міліцію" проходить державну службу в озброєному органі виконавчої влади, є не лише можливою, а й життєво необхідною.

Саме тому законодавець у пункті 21 Положення №114 вказав, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Представник відповідача в судовому засіданні зауважив, що прийняття наказів про переміщення по службі віднесене законодавством до компетенції відповідних начальників при цьому не передбачено їх обов'язок попереджати про переміщення за будь-який строк.

Суд критично оцінює твердження позивача, що в оскаржуваному наказі відсутні підстави для переведення, як того вимагається законодавством з огляду на те, що у наказі від 10 квітня 2015 року №96 о/с зазначено, що підставою для його винесення слугувало подання заступника начальника УМВС - начальника міліції громадської безпеки.

Так, у поданні заступника начальника УМВС України в Житомирській області полковника міліції ОСОБА_42 (яке містяться в особовій справі позивача), зазначено, що "У зв'язку із службовою необхідністю, керуючись вимогами пункту 42 "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з метою зменшення наявного некомплекту в службі дільничних інспекторів міліції, ураховуючи досвід роботи капітана міліції ОСОБА_1, набутий під час проходження служби в органах внутрішніх справ, працівник подається до переміщення по службі на посаду старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області".

Відтак, за наявності потреби укомплектування інших посад або для доцільнішого їх використання з урахуванням ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю керівник УМВС має право приймати рішення про переміщення працівника на рівнозначну посаду, що відповідає вимогам пункту 21 Положення №114.

Як вбачається із оскаржуваного наказу, переміщення здійснювалось у межах області, а тому отримання згоди на таке переміщення законодавством не встановлено.

Стосовно доводів позивача про явний некомплект слідчих у ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, оскільки після його переміщення у даному відділенні лишився один слідчий ОСОБА_10., хоча згідно штатного розпису має працювати 4 слідчих, без врахування посади начальника відділу, суд зазначає наступне.

З наданої на запит суду представником відповідача - УМВС України в Житомирській області довідки від 22 листопада 2016 року №4656/12/01-2016 вбачається, що станом на 9 квітня 2015 року штатна чисельність посад "слідчий" у відділенні розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області становила 2 одиниці. Станом на 9 квітня 2015 року на даних посадах перебували: капітан міліції ОСОБА_1 та лейтенант міліції ОСОБА_10 (Том №2 а.с.180). Вказані відомості повністю спростовують доводи позивача щодо наявності некомплекту у слідчому відділі Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, через брак слідчих, оскільки згідно штатного розпису кількість слідчих вказаного відділу становить 2 особи, а не 4, як зазначав позивач.

Стосовно доводів позивача щодо неознайомлення його із наказом від 10 квітня 2015 року №96 о/с, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься акт від 13 квітня 2015 року, складений про відмову капітана міліції ОСОБА_1 із наказом УМВС України від 10 квітня 2015 року №96 о/с. Зі змісту акта вбачається, що начальником сектору кадрового забезпечення Житомирського МВ майором міліції ОСОБА_37 спільно із заступником начальника слідчого відділу підполковником міліції ОСОБА_38 та начальником відділення розслідування ДТП СВ лейтенантом міліції ОСОБА_4 було ознайомлено капітана міліції ОСОБА_1 із наказом УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с, в частині його призначення на посаду старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС. Одночасно позивачу було наголошено на передачу керівництву слідчого відділу матеріалів кримінальних проваджень, які перебувають у його провадженні. Проте ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з вищевказаним наказом УМВС України в Житомирській області та передачі матеріалів кримінальних проваджень категорично відмовився, про що і складено відповідний акт (Том №1 а.с.74).

Суд критично ставиться до доводів позивача про фальсифікацію наведеного документа, оскільки позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів. Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що за зверненням позивача проводилась прокурорська перевірка і не було встановлено факту підробки документа.

Окрім того, у зв'язку з невиходом ОСОБА_1 на службу у Ємільчинський РВ УМВС України в Житомирській області, під час проведення службового розслідування по даному факту, 30 квітня 2015 року заступник начальника райвідділу майор міліції ОСОБА_43 зателефонував на мобільний номер телефону (НОМЕР_1) та повідомив позивача, що у відповідності до наказу УМВС України в Житомирській від 10 квітня 2015 року №96 о/с, за поданням заступника начальника УМВС України в Житомирській області він призначений на посаду старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС в Житомирській області, а також запитав коли останній вийде на службу.

15 травня 2015 року на мобільний номер ОСОБА_1 зателефонувала помічник начальника РВ з кадрового забезпечення майор міліції ОСОБА_44, яка повідомила позивачу про те, що 18 травня 2015 року працівники райвідділу складають службову перевірку із професійної підготовки, на яку він має прибути.

Неодноразові повідомлення позивача про переведення по телефону керівництвом та кадровою службою також свідчать про те, що позивачу було відомо про наявність наказу УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с.

Стосовно доводів позивача, що під час прийняття наказу від 10 квітня 2015 року №96 о/с не враховано думки його прямого начальника ОСОБА_4 та колективу - слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ ОСОБА_10, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. Особи рядового і начальницького складу, які займають рівні посади та не підпорядковані одна одній по службі, можуть бути старшими чи молодшими, що визначається згідно із спеціальним званням. У разі спільного виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням. У разі тимчасового виконання обов'язків, якщо про це оголошено наказом, начальник користується дисциплінарною владою, передбаченою посадою, яку він обіймає тимчасово. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Згідно вимог Дисциплінарного статуту, оскільки вищестояща особа є начальником, то відповідно думка його прямого начальника ОСОБА_4 не відіграє ролі, оскільки наказ від 10 квітня 2015 року №96 о/с видав вищестоящий за нього керівник.

Решта доводів, наведених позивачем на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, судом не приймаються до уваги через їхню необґрунтованість та безпідставність.

Приймаючи до уваги зазначене, при виданні оспорюваного наказу від 10 квітня 2015 року 96 о/с про переведення ОСОБА_1 на іншу посаду та звільнення, начальник УМВС України в Житомирській області діяв правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України, а також Дисциплінарним статутом.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу УМВС України в Житомирській області №172 о/с від 3 липня 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни), наказу №815 від 22 червня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та наказу № 234 від 31 серпня 2015 про внесення змін до пункту наказу УМВС №172 від 3 липня 2015 року, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, згідно положень статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Одночасно статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено поняття дисциплінарного проступку, що являє собою невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У дисциплінарному наказі УМВС України в Житомирській області від 22 червня 2015 року №815 вказано наступне формулювання "За виявлену особисту недисциплінованість, низьку свідомість, систематичний невихід на роботу без поважних причин, безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків ігнорування вимог керівництва Житомирського МВ та Ємільчинського РВ, нетактовну поведінку при спілкуванні, керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС" (Том №1 а.с.135).

Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

На виконання вказаної норми Дисциплінарного статуту наказом №172 о/с УМВС України в Житомирській області від 3 липня 2015 року по особовому складу позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановленням на військовий облік) за пунктом 66 "є" (за порушення дисципліни) (Том №1 а.с.45).

Підставами для видачі вказаних вище наказів слугував висновок службового розслідування від 16 червня 2015 року (Том №1 а.с.101-102), що було призначене наказом начальника Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області від 30 квітня 2015 року №173 та проведене працівниками Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області, за фактом систематичного не виходу на службу позивача.

Під час проведення службового розслідування працівниками Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області було встановлено, що позивач протягом часу з 10 квітня 2015 року до 16 червня 2015 року без поважних причин не виходив на службу та не виконував свої службові обов'язки.

З метою з'ясування причини відсутності на службі старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1, працівниками сектору кадрового забезпечення проводилась звірка з поліклінікою УМВС України в Житомирській області. Звіркою було встановлено, що у період часу з 28 квітня 2015 року до 14 травня 2015 року позивач перебував на лікуванні у поліклініці УМВС.

Під час проведення службового розслідування було встановлено, що 30 квітня 2015 року на ім'я начальника Ємільчинського РВ надійшов рапорт від заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки майора міліції ОСОБА_43 про те, що старший дільничний інспектор сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській капітан міліції ОСОБА_1 не виходить на службу, про причини ні його, ні начальника сектору дільничних інспекторів міліції не повідомляв (Том №1 а.с.105).

Як вже було встановлено судом, 30 квітня 2015 року заступник начальника райвідділу майор міліції ОСОБА_43 зателефонував на мобільний номер телефону та повідомив позивача, що він призначений на посаду старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС в Житомирській області, а також запитав коли останній вийде на службу, після чого йому позивач повідомив, що він не знає ні про ніякі його призначення в Ємільчинський РВ УМВС та станом на 30 квітня 2015 року працює на посаді старшого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС. Дана розмова відбувалась у присутності начальника Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області.

15 травня 2015 року на мобільний номер ОСОБА_1 зателефонувала помічник начальника РВ з кадрового забезпечення майор міліції ОСОБА_44, яка повідомила позивачу про те, що 18 травня 2015 року працівники райвідділу складають службову перевірку із професійної підготовки, на яку він має прибути. Однак останній поводячи себе грубо та зухвало під час телефонної розмови, на підвищеному тоні сказав, що майор міліції ОСОБА_44 є психічно - не врівноваженою особою, і пояснювати йому тисячний раз про те, що він призначений до Ємільчинського РВ УМВС не варто, так як він працює на посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС. На що ОСОБА_44 роз'яснила, що він має прибути до Ємільчинського РВ УМВС та надати грошовий атестат для виплати йому грошового забезпечення та всі необхідні документи, тоді позивач перервав розмову з ОСОБА_44, після чого відключив телефон.

Окрім того, за інформацією Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області встановлено, що 13 квітня 2015 року начальника сектору кадрового забезпечення Житомирського МВ майором міліції ОСОБА_37, спільно із заступником начальника слідчого відділу підполковником міліції ОСОБА_38 та начальником відділення розслідування ДТП СВ лейтенантом міліції ОСОБА_4, було ознайомлено капітана міліції ОСОБА_1 з наказом УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о/с, в частині його призначення на посаду старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського РВ УМВС. Одночасно позивачу було наголошено на передачу керівництву слідчого відділу матеріалів кримінальних проваджень, які перебувають у його провадженні. Проте ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з вищевказаним наказом УМВС України в Житомирській області та передачі матеріалів кримінальних проваджень категорично відмовився, про що складено відповідний акт (Том №1 а.с.74).

Станом на 15 червня 2015 року позивач ні у Житомирському МВ УМВС України в Житомирській області ні у Ємільчинському РВ УМВС України в Житомирській області не з'являвся.

Крім цього, позивач 15 червня 2015 року під час розгляду даної справи у суді заявив, що він на службу не виходить у зв'язку із тим, що не згоден з наказом начальника УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року. Обґрунтовуючи свій позов від 6 червня 2015 року позивач разом з позовом надав довідку від 29 травня 2015 року про те, що він у період часу з 15 травня 2015 року до 29 травня 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №1 м.Житомира (Том №1 а.с.7).

У подальшому збільшуючи свої позовні вимоги до заяви від 27 липня 2015 року разом з заявою надав суду довідки від 27 квітня 2015 року, від 1 липня 2015 року та виписку з амбулаторної картки амбулаторного хворого про те що він у період часу з 10 квітня 2015 року до 27 квітня 2015 року, з 24 червня 2015 року до 1 липня 2015 року та з 3 липня 2015 року до 10 липня 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №1 та амбулаторному лікуванні в обласному шкіро-венерологічному диспансері (Том №1 а.с.43-44).

Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13 листопада 2001 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року №1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Також на думку Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі суду від 19 липня 2011 року у справі №К-2763/08 та ухвалі від 8 липня 2010 року у справі №К-15279/07 відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13 листопада 2001 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року №1005/6196 - тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно пунктів 2.7, 2.13 Порядку звільнення від службових обов'язків тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України від 29 січня 2004 року №851/Пв, документи, що посвідчують непрацездатність, видані державними та комунальними закладами охорони здоров'я, підлягають реєстрації в амбулаторно-клінічних закладах МВС України при наявності їх в даному населеному пункті або в медичному пункті військової частини протягом 1 доби після закінчення лікування. Після відновлення працездатності в листку звільнення від служби зазначається дата виходу на службу. В зазначений строк працівник зобов'язаний пред'явити безпосередньому начальнику листок звільнення від служби.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 травня 2011 року у справі №К-37346/09.

При цьому, надані позивачем до суду вищевказані довідки в амбулаторно-поліклінічному закладі МВС України зареєстровані не були, тобто доказів перебування позивача на лікуванні у період з 10 квітня 2015 року до 27 квітня 2015 року, 15 червня 2015 року до 1 липня 2015 року та з 3 липня 2015 року до 10 липня 2015 року у Ємільчинському РВ УМВС України в Житомирській області та у Житомирському МВ України в Житомирській області відсутні. Зокрема, відповідно до Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Порядок), затвердженого заступником Міністра внутрішніх справ України від 27 січня 2004 року, про факт перебування співробітника на лікуванні, він повинен повідомити свого керівника рапортом, а при отриманні у лікувальному закладі листка про тимчасову непрацездатність, зобов'язаний протягом 1 доби зареєструвати його в службі медичного забезпечення УМВС.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 жовтня 2010 року у справі №К-55060/09.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що наказ УМВС України в Житомирській області від 3 липня 2015 року №172 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ був виданий під час його тимчасової непрацездатності, оскільки ОСОБА_1 всупереч встановленому Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України не повідомив керівництво про перебування на лікуванні, не надав листок непрацездатності, а довідки про своє перебування на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №1 та на амбулаторному лікуванні в обласному шкіро-венерологічному диспансері надав лише під час розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до наданих довідок, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 10 квітня 2015 року до 27 квітня 2015 року, з 28 квітня 2015 року до 14 травня 2015 року, з 24 червня 2015 року до 1 липня 2015 року та з 3 липня 2015 року до 10 липня 2015 року.

Позивач з 10 квітня 2015 року до 10 липня 2015 року на службу не вийшов та надав довідки від 27 квітня 2015 року, від 1 липня 2015 року та виписку із медичної картки амбулаторного хворого про те, що він у період часу з 10 квітня 2015 року до 27 квітня 2015 року, з 24 червня 2015 року до 1 липня 2015 року та з 3 липня 2015 року до 10 липня 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №1 та на амбулаторному лікуванні в обласному неврологічному диспансері вже після його звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, на думку суду, надані позивачем медичні документи не можуть слугувати підтвердженням поважності не виходу позивача на службу з 10 квітня 2015 року до 10 липня 2015 року. А за період з 1 червня 2015 року до 16 червня 2015 року взагалі будь-яких документів що пояснювали б причину відсутності на службі позивачем не надано.

З огляду на що доводи позивача щодо його неправомірного звільнення під час тимчасової непрацездатності є безпідставними, крім того, статтею 18 Дисциплінарного статуту передбачено накладення таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади та звільнення внутрішніх справ осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні.

Така правова позиція колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова ВСУ від 8 жовтня 2013 року), у якій міститься висновок про те, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

У той же час, акти, видані із порушенням вимог, які до них ставляться, є дефектними. Залежно від характеру і ступеня дефектності такі акти (накази) поділяються на нікчемні (які не спричиняють правових наслідків без їх скасування або скасовуються в судовому порядку) та заперечні. Останні - це такі, що містять окремі незаконні положення.

Анулювати (скасувати) такий акт (наказ) в частині незаконних положень може і орган, що прийняв його.

Оскільки довідки про хворобу позивачем були надані лише у судовому засіданні під час розгляду даної справи, і свідчили про хворобу останнього у період видачі оскаржуваного наказу про звільнення, то керівництвом УМВС України Житомирській області було вирішено внести зміни до вказаного наказу шляхом видачі наказу УМВС України в Житомирській області від 31 серпня 2015 року №234 о/с, яким було внесено зміни в оскаржуваний наказ УМВС України в Житомирській області від 3 липня 2015 року №172 о/с в частині дати звільнення позивача з органів внутрішніх справ та вважати його звільненим з 13 липня 2015 року (Том №1 а.с.88).

Вказані дії УМВС України в Житомирській області повністю узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 30 січня 2012 року у справі №21-216а11.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі обставини суд робить висновок про те, що відсутні правові підстави для визнання незаконними та скасування наказу УМВС України в Житомирській області від 22 червня 2015 року №815 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказу УМВС України в Житомирській області від 3 липня 2015 року №172 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 та наказу УМВС України в Житомирській області від 31 серпня 2015 року №234 о/с про внесення змін до наказу №172 о/с від 3 липня 2015 року.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_1 щорічні відпустки за 2014-2016 роки, суд зазначає наступне.

Позивачем до позовної заяви додано копії рапортів про надання йому чергової відпуски за 2014, 2015 та 2016 роки (Том №1 а.с.8-10, 142), однак на вказаних рапортах відсутні резолюції начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, щодо надання ОСОБА_1 відпустки або відмови у наданні вказаної відпустки. Окрім цього на рапортах відсутні реєстраційні номери канцелярії про надходження рапортів до Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області. Таким чином рапорти начальнику Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області не надходили, крім того вказані рапорти відсутні у секторі кадрового забезпечення Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, тому позивачу не було надано відповідних відпусток. Наведені обставини жодним чином не можуть підтверджувати факт звернення позивача до керівництва у встановленому законом порядку. Судом не заперечується право позивача на визначені законодавством відпустки. Разом з тим, загально відомо, що відповідне рішення власника або уповноваженого органу про надання відпустки повинно бути оформлено відповідним розпорядчим документом (наказом), який і дає право працівнику вибути у відпустку.

З огляду на наведене та на те, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування усіх оскаржуваних позивачем наказів та зобов'язання Житомирського МВ УМВС в Житомирській області для вчинення дій щодо надання ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2014-2016 роки, а тому немає підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачами доведено, що наказ УМВС України в Житомирській області №96 о/с від 10 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області, наказ УМВС України в Житомирській області №542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1, наказ УМВС України в Житомирській області №172 о/с від 3 липня 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни), наказ №815 від 22 червня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, наказ №234 від 31 серпня 2015 про внесення змін до пункту наказу УМВС №172 від 3 липня 2015 року та наказ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №67 від 27 січня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" у частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, є правомірними, тому підстави для задоволення адміністративного позову та поновлення позивача на посаді відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову, у тому числі і у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2015 року по день поновлення на попередній роботі, про зобов'язання надати ОСОБА_1 щорічні відпустки за 2014-2016 роки, відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн 00 коп., оскільки вони є похідними до позовної вимоги про поновлення на роботі, та стягнення витрат на юридичну допомогу у сумі 1000 грн 00 коп.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 19 грудня 2016 р.