Рішення № 6350730, 09.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.06.09 р. Справа № 1/72

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські будівельні склади” м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про стягнення 12 574 грн. 26 коп.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Єжель С.А.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кушелева О.С. - представник

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські будівельні склади” звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 9 199 грн. 43 коп., річних у сумі 240 грн. 28 коп., індексу інфляції у сумі 1 205 грн. 12 коп., пеню в сумі 1 929 грн. 43 коп.

В обґрунтування вимог позивач надав: договір постачання № 36 від 12.04.2008р., рахунки-фактури №№ КБ-0003441 від 05.05.2008р., КБ-0003879 від 21.05.2008р., 0003895 від 21.05.2008р., видаткові накладні №№ КБ-0004731 від 12.05.2008р., КБ-0005120, КБ-0005121 від 21.05.2008р., приходно-касові ордери №№ КБ-0001723, КБ-0002796 від 21.05.2008р., розрахунок позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Поштовий конверт з ухвалою повернувся на адресу суду з позначкою “про відсутність квартири”.

Позивач пояснив, що у позовній заяві при визначенні адреси відповідача була допущена помилка, тому він подав заяву з вказанням вірної адреси відповідача: 83120, АДРЕСА_1. Розгляд справи був відкладений. Ухвала суду була направлена на вказану адресу. Незважаючи на це, у наступне судове засідання відповідач не зявився, вимоги суду не виконав. Ухвалу суду він отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 11548721. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на захист інтересів, не надав відзив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 12.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські будівельні склади” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір постачання № 36, згідно з яким постачальник (позивач) зобовязався поставити покупцю (відповідачу) будівельні матеріали, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Кількість, асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами згідно з умовами договору та відображаються у видаткових накладних на кожну партію товару. Видаткові накладні, підписані уповноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін додаються до договору та є його невідємною частиною.

Розділом 2 договору сторони передбачили ціну та порядок розрахунків, відповідно до якого ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару вказані у рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невідємною частиною договору. Загальна вартість договору визначається згідно з видатковими накладними та рахунками-фактурами. Оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунка-фактури на суму поставленої партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням готівки до каси підприємства протягом чотирнадцяти календарних днів.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутність конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач (постачальник за договором) 05.05.2008р. та 21.05.2008р. предявив на оплату відповідачу рахунки-фактури №№ КБ-0003441, КБ-0003879, КБ-0003895. Відповідач здійснив оплату частково у сумі 1 641 грн. 85 коп., про що свідчать приходно-касові ордери №№ КБ-0001723, КБ-0002796 від 21.05.2008р.

12.05.2008р. та 21.05.2008р. позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними №№ КБ-0004731 від 12.05.2008р. на суму 2 538 грн. 84 коп., КБ-0005120 від 21.05.2008р. на суму 3 027 грн. 00 коп., КБ-0005121 від 21.05.2008р. на суму 5 275 грн. 44 коп. У вказаних накладних визначені кількість товару, ціна та загальна сума до оплати. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом підприємця, скріпленого печаткою.

Відповідачем умови договору були порушені, оскільки залишена неоплаченою у встановлений строк сума 9 199 грн. 43 коп.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Факт прострочки мав місце, тому позивач правомірно нарахував річні у сумі 240 грн. 28 коп., індекс інфляції у сумі 1 205 грн. 12 коп.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань забезпечується заходами, передбаченими законом або договором. Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем порядку та строків оплати, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості по оплаті за товар за кожний день прострочення платежу до моменту належного виконання. Позивач правомірно нарахував пеню у сумі 1 929 грн. 43 коп., проте він не врахував вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Тому стягненню підлягає пеня в сумі 1 105 грн. 04 коп.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Позивач довів позовні вимоги і вони підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищезазначеного.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські будівельні склади” задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83120, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, свідоцтво про ДР серії НОМЕР_2, свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_4, п/р НОМЕР_3 у ВАТ «ПроКредитБанк» м. Донецьк, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські будівельні склади” (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, 76/1, п/р 26000563267001 в ДРУ Приватбанк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 32193611, ІПН 321936105633, свід-во № 07591330) заборгованість у сумі 9 199 грн. 43 коп., річні у сумі 240 грн. 28 коп., індекс інфляції у сумі 1 205 грн. 12 коп., пеню у сумі 1 105 грн. 04 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 117 грн. 50 коп. та витрати за інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 26 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя