Ухвала суду № 63502241, 13.12.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/6974/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2195/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю представника позивача-відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» Москалюк С.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/6974/15-ц за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом законного представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача-відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звертаючись до суду з позовом просив стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 079 грн. 96 коп.. Зазначав, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н від 12 жовтня 2010 року, відповідно до умов якого Банком було надано позичальнику кредит в розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30 % на рік. Проте, ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо сплати коштів не виконала в зв'язку із чим станом на 30 вересня 2015 року в неї виникла заборгованість по кредиту - 8 306 грн. 74 коп., по процентам - 11 745 грн. 60 коп., по комісії - 500 грн., по штрафу (фіксована частина) - 500 грн., по штрафу (процентна складова) - 1 027 грн., 62 коп. В зв'язку із порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору Банк і звернувся до суду.

Законний представник відповідача ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору № б/н від 12 жовтня 2010 року недійсним. Вказувала, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано недієздатною та призначено опікуна - ОСОБА_3.

_______________

Головуюча у першій інстанції - Стельмах Д.В. Провадження № 22-ц/792/2195/16

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 27

Оскільки на момент укладення спірного кредитного договору ОСОБА_2Б, через проблеми із здоров'ям не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, дана обставина є підставою для визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 225 ЦК України.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2016 року відмовлено в задоволені первісного позову та задоволено зустрічний позов. Визнано недійсним кредитний договір № б/н від 12 жовтня 2010 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 про отримання кредиту в розмірі 2 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30 % на рік. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає, що воно є незаконним винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначав, що відповідачем в період часу з 14 серпня 2013 року по 13 травня 2015 року здійснювалося погашення за кредитним договором, виконуючи таким чином зобов'язання за договором. В обгрунтування оскаржуваного рішення покладено висновок судово-психіатричної експертизи № 393 від 24 червня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_2 12 жовтня 2010 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Проте, даний висновок не є допустимим доказом по справі в розумінні ст. 59 ЦПК України, оскільки представник відповідача заявляючи клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи не сплатила судовий збір та не надала документ про його сплату. При цьому суд першої інстанції всупереч вимогам ЦПК України не звернув увагу на зазначене та постановив ухвалу про призначення експертизи. Крім того, судом першої інстанції порушено ст. ст. 10, 130, 160 ЦПК України, а саме не забезпечено додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, судовий розгляд не було спрямовано на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Представником Банку було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до подачі до суду зустрічного позову, яке судом розглянуто не було. Також суд безпідставно не задовольнив клопотання позивача щодо залучення до участі в справі опікуна відповідача та не застосував при вирішенні спору норми ст. 1186 ЦК України

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача-відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 12 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, який в своїй сукупності складається з заяви на відкриття банківського рахунку ОСОБА_2, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, у вигляді кредитного ліміту на поточний рахунок. У відповідності до умов даного договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на той самий строк.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на 30.09.2015 у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка складається із заборгованість за кредитом в сумі 8 306,74 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 11745,60 грн.; заборгованість за комісією в сумі 500,00 грн., а також штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1027,62 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В той же час рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.11.2015 ОСОБА_2 внаслідок захворювання у вигляді шизофренії (шизофренія розумово відсталої особи)було визнано недієздатною та призначено ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_2.

Відповідно до довідки лікаря-психіатра 15.04.2016 ОСОБА_2 страждає психічним захворюванням, перебуває на обліку в лікаря-психіатра, що підтверджується довідкою лікаря-психіатра.

За висновком судово-психіатричної експертизи № 393 від 24.06.2016 ОСОБА_2 виявляє стійке хронічне психічне захворювання інші форми шизофренії (шизофренію у розумово відсталої особи); ОСОБА_2 станом на 12 жовтня 2010 року страждала стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді інших форм шизофренії; ОСОБА_2, яка страждає вищевказаним психічним захворюванням, не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними в момент укладення договору 12.10.2010 між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» про отримання кредиту.

У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнано судом дійсним. Якщо дійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а ст. 30 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними..

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану в зв'язку із вчиненням такого правочину.

Ст. 236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

П. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 6 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо). Для визначення такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до вимог статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК.

З врахуванням викладеного, факту, беззаперечно встановленого судом, що на момент укладення кредитного договору від 12 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 остання не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними через психічне захворювання, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про визнання даного договору недійсним та правомірно відмовив в позові Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по даному кредитному договору.

Доводи апеляційної скарги, що суд не залучив до участі в справі опікуна ОСОБА_2 як належного відповідача, не застосував при вирішення спору норми ст. 1186 Цивільного кодексу України слід відхилити.

Як вбачається з позовної заяви Банк як на підставу позовних вимог послався на норми Цивільного кодексу, які регулюють правовідносини між сторонами в зобов'язаннях, що витікають з правочинів, а ст. 1186 Цивільного кодексу України регулює правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної особи, яка в момент їх завдання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Тобто вказані матеріальні правові норми Цивільного кодексу мають різну правову природу і є різними за своєю правовою сутністю, а тому не можуть бути застосовані одночасно при вирішенні даного спору.

Позивач уточнену позовну заяву до опікуна ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з посилання на норми ст. 1186 Цивільного кодексу України в даній цивільній справі до суду не подавав, не вказав, які неправомірні дії вчинила ОСОБА_2 під час укладення правочину, не надав суду розрахунок розміру, заподіяної йому майнової шкоди, а розрахунок заборгованості по кредитному договору, який здійснений на підставі норм кредитного договору, що визнаний недійсним, не можна ототожнювати з розрахунком розміру майнової шкоди та вважати заборгованість по кредитному договору, в тому числі і штрафні санкції, як майнову шкоду банку, оскільки банк відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу має чітко визначити реальні збитки та упущену вигоду.

Крім того, опікун ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не є стороною кредитного договору, на підставі якого Банк просить стягнути заборгованість, а також не є правонаступником ОСОБА_2, а тому в розумінні ст. 33 ЦПК України не може бути залучена до участі в справі як належний відповідач або співвідповідач. В даній цивільній справі ОСОБА_3 у відповідності до ст. 39 ЦПК України правомірно залучено до участі в справі як законний представник відповідача.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про необхідність застосування при вирішення даного спору строків позовної давності щодо визнання правочину недійсним, так як ОСОБА_2 були визнана недієздатною рішенням суду від 19 листопада 2015 року і її опікуном було призначено ОСОБА_3, тобто саме з цього часу в опікуна - ОСОБА_3 виникло право на оспорення кредитного договору, укладеного ОСОБА_2, а тому строк позовної давності при вирішення даного спору не підлягає застосуванню.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, що висновок судово-психіатричної експертизи № 393 від 24.06.2016 є недопустимим доказом по справі, оскільки при її призначенні не було сплачено судовий збір і тим самим порушено процесуальний порядок призначення експертизи.

Так, чинним законодавством взагалі не передбачено сплати судового збору за подання клопотання про призначення судової експертизи, інших доказів в спростування висновків судово-психіатричної експертизи, встановлення факту, що висновок експерта не відповідає чи суперечить іншим обставинам справи, є неналежним чи недопустимим доказом по даній цивільній справ відповідачем до суду надано не було.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Суддя (підпис) Р.С. Гринчук

Суддя (підпис) Л.М. Грох

Згідно з оригіналом : Суддя А.М. Костенко