Ухвала суду № 63499841, 13.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8197/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Калараша А.А.,

ОСОБА_2.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

11 липня 2014 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 718 978,98 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 15 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» (далі Банк), правонаступником якого у відповідності до ст. 1 нової редакції Статуту АТ«ОТП Банк», є ПАТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір № ML-501/015/2006.

За змістом п.2, ч.1 Кредитного договору Банк зобовязався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США строком до 15 лютого 2021 року зі сплатою за користування Кредитом фіксованої процентної ставки, розмір якої становить 10,5 %.

Свої зобовязання за Кредитним договором Банк виконав належним чином, що підтверджується кредитною заявкою від 15 лютого 2006 року, відповідно до якої кредитні кошти в сумі 50 000,00 доларів США були направлені на поточний рахунок відповідача, відкритий у Банку.

Посилаючись на те, що зобовязання за Кредитним договором, які передбачені підпунктом 1.5. Кредитного договору, щодо своєчасного повернення Кредиту, як це визначено в Графіку повернення Кредиту та сплати процентів, відповідач не виконує, що потягнуло виникнення простроченої заборгованості, ПАТ «ОТБ Банк» звернувся до суду про стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

Згідно розрахунку, кредитна заборгованість складається з залишку заборгованості за кредитом - 30 700,24 доларів США; відсотки за користування кредитом 2 638,51 доларів США; загальна сума заборгованості з урахуванням тіла кредиту та відсотків, становить 33 338,75 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.08.2015 року (21,5659 грн. за 1,00 долар США), склало 718 980,14 грн.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, просили залишити позов без задоволення, посилаючись на відсутність боргового документу, а наданий представником позивача валютний меморіальний ордер №1 від 15.02.2006р., представник відповідача вважає не належним документом.

Разом з тим, в судовому засіданні відповідачка підтвердила факт отримання кредитних коштів в АКБ «Райффайзенбанк Україна», але не розуміє чому позивачем зазначений ПАТ«ОТП Банк». Натомість представник відповідача в судовому засіданні заявив, що кошти відповідачсплачувала просто так, за власним бажанням, починаючи з 2006 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року позов ПАТ «ОТП Банк» було задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 15 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір № ML-501/015/2006, згідно якого Банк зобовязався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США строком до 15 лютого 2021 року, зі сплатою за користування Кредитом фіксованої процентної ставки, розмір якої становить 10,5 %.

Свої зобовязання за Кредитним договором Банк виконав належним чином, що підтверджується валютним меморіальним ордером № 1 від 15 лютого 2006 року, згідно якого ОСОБА_3 отримала від Банку в кредит грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США, що в еквіваленті на той час складало 252500 грн., та які були направлені на поточний рахунок відповідача, відкритий у Банку (а.с.59).

Доводи представника апелянта адвоката ОСОБА_5 про те, що вказаний меморіальний ордер є підробленим, оскільки у ньому зазначені дані Філії АТ «ОТП Банк», в той час як 15 лютого 2006 року такого банку не існувало, є безпідставними, виходячи з того, що вказаний меморіальний ордер є бухгалтерським документом, розпечатаним на час розгляду даної справи в суді, а тому в ньому зазначені всі дані існуючого на даний час Банку тобто «ОТП Банк», а не неіснуючого - АКБ «Райффайзенбанк Україна».

Крім того, факт отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_3 підтверджується також її заявою-анкетою від 31.01.2006 року на отримання грошових коштів в кредит у розмірі 50000 доларів США на споживчі цілі придбання квартири (а.с.95-98).

Більше того, отримані 15.02.2006 року в кредит кошти відповідач ОСОБА_3 витратила саме на придбання квартири № 20, розташованої в будинку № 71 по ву. ОСОБА_6 в м. Одесі, за договором купівлі-продажу від 15.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 15.02.2006 року, за реєстровим номером 276, та зареєстрованому в реєстрі правочинів 15.02.2006 року за № 1149075. В цей же день відповідач ОСОБА_3 передала придбану за кредитні кошти кватиру в іпотеку АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач ПАТ «ОТБ Банк», про що між сторонами було укладено іпотечний договір № РМL-501/015/2006 (а.с.17-20).

Зазначеними обставинами спростовуються доводи представника апелянта адвоката ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 не отримувала в кредит грошових коштів і не давала згоди на їх перерахування на її рахунок.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості, який був наданий представником позивача до суду апеляційної інстанції, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 постійно погашала кредитну заборгованість, починаючи з 15.03.2006 року і до 15.10.2014 року, у звязку з чим загальна сума заборгованості склала 30700,24 доларів США (а.с.103-104).

Таким чином, матеріали справи безспірно доводять факти отримання відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів в кредит, придбання за ці кошти житлової квартири і погашення кредиту до 15.04.2015 року.

З цих підстав, доводи відповідача ОСОБА_3, яка між тим не заперечувала вищевказаних фактів, а також її представника адвоката ОСОБА_5 про неотримання відповідачем в кредит грошових коштів, є безпідставними, необгрунтованими і такими, що спростовуються письмовими доказами, які маються в матеріалах справи.

Таким чином, та у звязку з тим, що відповідачем не було дотримано умов Кредитного договору щодо повернення Кредиту та сплати процентів, згідно графіку, що в свою чергу потягло виникнення простроченої заборгованості, позивачем 23.01.2015 року на підставі п.1.9. Кредитного договору на адресу відповідача було направлено досудову вимогу № 22-2/863469, в якій позивач вказав, що сума заборгованості за кредитом становить 30 700,24 доларів США, сума процентів 892,44 доларів США. Впродовж 30 днів потрібно виконати дану вимогу, якщо оплата кредиту не буде проведена, Банк звернеться з позовом до суду. Зазначену досудову вимогу відповідач ОСОБА_3 отримала 05.02.2015 року, проте її не виконала (а.с.22-24).

З цих підстав, ПАТ «ОТБ Банк» виконав умови договору щодо врегулювання спору в досудовому порядку, однак у звязку з відмовою відповідача виконати умови кредитного договору, звернувся з позовом до суду з даним позовом 11.12.2015 року.

Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що їй є незрозумілим, чому позивачем є ПАТ «ОТП Банк», в якого вона кошти в кредит не брала, є надуманими, оскільки у суді першої інстанції вона не заперечувала, що отримувала вищевказану вимогу, однак вимоги не виконала та не звернула уваги на те, що ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обовязків АКБ «Райффайзенбанк Україна».

Однак, як вбачається з матеріалів справи та Статуту ПАТ «ОТП Банк», до останнього перейшли права та обовязки АКБ «Райффайзенбанк Україна» 27.08.2009 року (а.с.90), а тому, починаючи із вказаного часу відповідач ОСОБА_3 здійснювала погашення кредиту вже на користь ПАТ «ОТБ Банк» і жодних заперечень проти цього не висловлювала.

З огляду на викладене, станом на 06.08.2015 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_3 за Кредитним договором складає 33 338,75 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 718 980,14 грн. (із розрахунку 21,5659 грн. за 1,00 долар США), із яких: залишок заборгованості за кредитом - 30 700,24 доларів США; відсотки за користування кредитом 2 638,51 доларів США.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно виходив із вимог, передбачених ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 629 ЦК України, згідно яких зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання не допускається. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, оскільки відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ «ОТП Банк».

Суд також дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтвердженні судові витрати у розмірі 10784,70 грн., що складає 1,5% від задоволених позовних вимог, як того вимагає ст. 88 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

ОСОБА_2