Постанова № 63480379, 12.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа№ 910/10314/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2016

у справі № 910/10314/16 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця"

про стягнення 45 896,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є ПрАТ ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця" в особі Регіональної філії ,,Одеська залізниця" про стягнення збитків в розмірі 45 896,13 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/10314/16 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення ГК України і ЦК України, Статуту залізниць України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/10314/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, висновок суду про відсутність відповідальності перевізника не відповідає обставинам справи та наявним документам. Скаржник, зокрема, зазначає про порушення відповідачем правил складання актів, що, на його думку, призвело до прийняття неправильного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про необґрунтованість її доводів та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 справу № 910/10314/16 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2016 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г. (доповідач), судді: Хрипун О.О., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 03.10.2016.

Ухвалою суду від 03.10.2016 розгляд скарги у справі № 910/10314/16 відкладено на 31.10.2016 на підставі ст. 77 ГПК України. Даною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірену копію передавального акту стосовно майна, прав та обов'язків ДП ,,Одеська залізниця" та письмові пояснення щодо правонаступництва відносно даного підприємства.

Ухвалою суду від 31.10.2016 розгляд скарги у справі № 910/10314/16 відкладено на 28.11.2016 на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.11.2016 розгляд скарги у справі №910/10314/16 відкладено на 12.12.2016 на підставі ст. 77 ГПК України. Даною ухвалою повторно зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірену копію передавального акту стосовно майна, прав та обов'язків ДП ,,Одеська залізниця" та письмові пояснення щодо правонаступництва відносно даного підприємства, а також докази початку роботи Одеської залізниці, як Регіональної філії ,,Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця".

Вимоги судових ухвал відповідачем виконано.

У судовому засіданні 12.12.2016 представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином ухвалою суду від 28.11.2016, про що свідчить витяг з офіційного сайту УДППЗ ,,Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на належне повідомлення позивача, відсутність його заяв про відкладення розгляду справи, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2015 вантажовідправник - ПАТ ,,ММК імені Ілліча" зі станції Маріуполь-Сортувальний згідно ідентифікації відправки - накладної № 50802297 відвантажив на адресу Одеської філії ДП ,,Адміністрація морських портів України Комплекс № 4" ,,Новотех термінал" за дорученням ТОВ ,,Метінвест-Шиппінг" сталь тонколистову у вагоні № 52238136 ПВ (напіввагон) у кількості 64,66 тон - 10 пачок. Дана продукція була відвантажена відповідно до умов контракту № 12ЕХР/01-14 від 01.04.2014, який був укладений між ПАТ ,,ММК імені Ілліча" та ТОВ ,,Метінвест-Шиппінг".

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до Акту загальної форми №2335/Б від 23.12.2015 та Акту загальної форми-1 №621/П від 24.12.2015 (а.с.40), складених на станції Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці, по прибуттю поїзда 3001, накладна № 50802297, вагон №52238136 виявлено, що по документам значиться 10 пачок сталі тонколистової, а фактично в наявності 9 пачок.

Також на станції Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт РА № 012976/1047 від 24.12.2015 (а.с.39), в якому зазначено, що на підставі Актів загальної форми №2335/Б від 23.12.2015, № 621/П від 24.12.2015 була проведена комісійна перевірка вагона № 52238136. По документам зазначено - ,,Сталь тонколистова", 10 пачок, нетто - 64660 кг. При комісійній перевірці виявилося, зокрема, що по документам значиться 10 пачок, в наявності - 9 пачок. Завантаження вантажу в 2 яруси, в першому ярусі 8 пачок, в другому ярусі 1 пачка зі східної сторони у торцевих дверей, одна пачка маркована однією полоскою світлих тонів фарби та закріплена двома стрічковими ув'язками за пачки нижнього ярусу. По документам значаться пачки верхнього ярусу марковані полоскою світлих тонів фарби. На всіх пачках стрічкові ув'язки цілі і не порушені. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки закриті та закручені; у технічному відношенні вагон справний. При повторному перерахунку кількості міст недостача вантажу підтвердилась.

На станції призначення Одеса - Порт Одеська залізниця по прибуттю вантажу було складено комерційний акт АА № 025935/1142 від 29.12.2015 (а.с.15), відповідно до якого, при комісійній перевірці та вигрузці вагону №52238136 по відправці № 50802297 по документам значиться вантаж сталь тонколистова 10 пачок, нетто 64660 кг. Фактично виявилось - вантаж сталь тонколистова 9 пачок, вага пачок не перевірялась, тобто, менше ніж вказано в документі на 1 пачку, що відповідає попутному комерційному акту №012976/1047. Також у вказаному акті зазначено, що відповідно до розвантажувальної специфікації по біркам, наявних на пачках та звірки з сертифікатом якості №7270, наданого до документів, виявилось, що відсутня пачка під номером плавки 355761-3, номер партії 512468, вагою нетто 5720 кг. Також, виходячи з розміщення пачок у вагоні, комісійно встановлено, що відсутній вантаж у другому ярусі міг би там поміститись.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що відповідач не виконав покладених на нього обов'язків щодо забезпечення схоронності вантажу, що перевозиться. Порушення відповідачем зобов'язань, що полягає в частковій втраті вантажу, спричинило позивачу збитків у розмірі вартості втраченого майна, та за розрахунками позивача розмір збитків становить 45 896,13 грн., виходячи з вартості однієї пачки сталі тонколистової.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що залізниця прийняла по накладній №50802297 вантаж масою та у стані, в якому він був переданий до перевезення та видала вантаж у збереженому стані, що відповідно до п. 111 Статуту залізниць виключає відповідальність перевізника.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з п. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Під час приймання вантажу на станції призначення Одеса - Порт Одеська залізниця було складено комерційний акт АА № 025935/1142 від 29.12.2015, в якому зазначено про відсутність однієї пачки сталі тонколистової, вагою 5720 кг, тобто, відповідно до ст. 52 Статуту залізниць зафіксовано ознаки незбереженого перевезення (недостачі), в технічному відношенні вагон прибув справний.

Пунктом 110 Статуту залізниць передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п. 114 Статуту).

За змістом п. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Розмір шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагоні №52238136 за розрахунком позивача становить 45 896,13 грн. та визначався шляхом встановлення вартості втраченого вантажу.

Матеріалами справи, а саме накладною №50802297 від 21.12.2015 підтверджується, що вантажовідправник - ПАТ ,,ММК імені Ілліча" зі станції Маріуполь-Сортувальний відвантажив на адресу Одеської філії ДП ,,Адміністрація морських портів України Комплекс № 4" ,,Новотех термінал" сталь тонколистову у напіввагоні № 52238136, масою 64,66 тон, кількістю 10 пачок, та вантаж було видано на станції Одеса-Порт, як вбачається із штемпелів прибуття та видачі вантажу (п. 51, 52 накладної) із складанням Комерційного акту АА №025935/1142 від 29.12.2015, в якому зазначено про недостачу вантажу, а саме 1 пачки сталі тонколистової.

У п. 2 Статуту залізниць передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України.

В силу ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, пунктів 110, 113 Статуту залізниць залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Відповідно до приписів ст. 12 Закону України ,,Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

У пункті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, підпунктом ,,а" якого визначено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Посилаючись на приписи п. 111 Статуту, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що залізниця прийняла по залізничній накладній вантаж масою та у стані, в якому він був переданий, доставила і видала його у збереженому стані.

Такі висновки суду спростовуються матеріалами справи, а саме, комерційним актом АА №025935/1142 від 29.12.2015, складеним залізницею, в якому зазначено про недостачу вантажу, а саме 1 пачки сталі тонколистової.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу, що, у даному випадку нею й було зроблено.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмову у позові на ту обставину, що із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог частини 3 статті 308 ГК України, ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством, також є необґрунтованими, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України і п. 6 Статуту залізниць, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу.

Залізничною накладною № 50802297 від 21.12.2015 підтверджується, що вантажовідправник - ПАТ ,,ММК імені Ілліча" зі станції Маріуполь-Сортувальний відвантажив на адресу Одеської філії ДП ,,Адміністрація морських портів України Комплекс № 4" ,,Новотех термінал" сталь тонколистову у напіввагоні № 52238136, масою 64,66 тон, кількістю 10 пачок. Пунктом 28 накладної визначено, що завантаження здійснював вантажовідправник. Однак, зважаючи на відтиск штампів та наявність підписів на накладній представників залізниці відправника, слід дійти висновку, що нею прийнято до перевезення саме 10 пачок тонколистової сталі у вагоні 52238136.

Згідно з п. 22 Статуту залізниць за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відповідно до п. 23 Статуту залізниць станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Колегія суддів зазначає, що штемпелі прибуття та видачі вантажу на накладній № 50802297 підтверджують, що стороною спірних правовідносин є станція Одеса - Порт Одеської залізниці, правонаступником якої є ПАТ ,,Українська залізниця", що підтверджується наданими відповідачем документами щодо правонаступництва.

У випадку, коли у залізничній накладній зазначено залізницю призначення вантажу, ця залізниця є учасником договору перевезення вантажу і, відповідно, є перевізником.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 № 3-1106гс16.

Таким чином, відповідачем у даній справі є ПАТ ,,Українська залізниця", оскільки позови про відшкодування вартості вантажу втраченого, пошкодженого або такого, який прибув з нестачею, при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні в межах залізниць України заявляються як вантажоодержувачем, так і вантажовідправником, а також від їх імені уповноваженою особою у всіх випадках до залізниці призначення (а не відправлення або транзитної), що передбачено пунктом 131 Статуту залізниць.

Вартість втраченого вантажу в розмірі 45 896,13 грн. підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

З урахуванням встановлених обставин, складеного комерційного акту, колегія суддів дійшла висновку про незбереженість вантажу під час перевезення та наявності підстав для стягнення з ПАТ ,,Українська залізниця" вартості недостачі вантажу, оскільки залізниця не довела відсутність своєї вини у недостачі, вимоги позивача не спростувала.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог суперечить обставинам справи та нормам матеріального права, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими з підстав наведених вище, у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі № 910/10314/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця" (код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код 00191129) 45 896,13 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця" (код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код 00191129) 1 515,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз