YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Хмельницька область

/

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Рішення № 6348035, 20.11.2008, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Дата ухвалення

20.11.2008

Номер справи

2-406/2008

Номер документу

6348035

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

№2-406/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Старокостянтинівської міської ради та відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконними розпорядження відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради № 3748 від 26.12.1997 року та свідоцтва про право власності на житло,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред’явили позов до Старокостянтинівської міськради та відділу приватизації про часткове скасування розпорядження про приватизацію квартири і внесення змін у правовстановлюючі документи посилаючись на те, що 25 травня 1998 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_3 приватизували надану їхній сім”ї квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах. Під час приватизації вони не розуміли її наслідків, зокрема, що це перешкодить їх дітям в майбутньому самостійно скористатись правом на отримання житла. Тому просять задовольнити їх позовні вимоги.

В судовому засіданні позивачі змінили позовні вимоги і з тих же підстав просять визнання незаконними розпорядження відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради № 3748 від 26.12.1997 року про передачу їм у приватну власність квартири та свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.05.1998 року відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради,

Представник відповідача ОСОБА_5М позов не визнала і пояснила, що позивачі приватизували квартиру відповідно до законодавства і підстав для скасування розпорядження відділу приватизації та свідоцтва про право власності на житло немає.

Заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 25 травня 1998 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_3 приватизували надану їхній сім”ї квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах.

Зі змісту ч.1 ст.5, ч.2 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 року та п. 5, 30 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р. № 56) займані квартири передаються з державного житлового фонду у приватну власність одиноких наймачів і у спільну (сумісну або часткову) власність членів сім”ї наймача (включаючи й неповнолітніх), які постійно там проживають разом з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент проведення приватизації.

Згідно ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім} наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Оскільки приватизація квартири проведена відповідно до вимог чинного на той час законодавства, то підстав для задоволення позовних вимог немає, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”,суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Старокостянтинівської міської ради та відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконними розпорядження відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради № 3748 від 26.12.1997 року та свідоцтва про право власності на житло.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя

№2-605/2008 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк ” в особі його Хмельницького регіонального управління філії до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, виселення та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, виселення та зняття з реєстрації, посилаючись на те, що 4 серпня 2006 року між Хмельницькою філією та відповідачем укладений кредитний договір №НМSWGR00003195, на підставі якого останньому відкрита непоновлювана кредитна лінія в розмірі 70700 грн. для придбання квартири та сплату страхових платежів в сумі 10757 грн. строком до 3 серпня 2021 року зі щомісячною сплатою одного відсотка за користування кредитом на суму залишку заборгованості. В забезпечення виконання зобов”язання в цей же день був укладений договір іпотеки № НМSWGK00003195, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями, який належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно п.16.7.1,18.13,22 договору іпотеки у випадку порушення термінів виконання зобов”язань, передбачених кредитним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до розділу 5-го Закону України ”Про іпотеку”.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов”язання по виконанню умов кредитного договору, то позивач просить задовольнити його вимоги.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і з тих же підстав просить звернути стягнення на предмет іпотеки — квартиру №45, що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул. Миру 1/141, шляхом її продажу, виселення, зняття з реєстрації та стягнення судових витрат.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних документів.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони 4 серпня 2006 року уклали кредитний договір №НМSWGR00003195, на підставі якого позивачу відкрита непоновлювана кредитна лінія в розмірі 70700 грн. для придбання квартири та сплату страхових платежів в сумі 10757 грн. строком до 3 серпня 2021 року зі щомісячною сплатою одного відсотка за користування кредитом на суму залишку заборгованості. В забезпечення виконання зобов”язання в цей же день був укладений договір іпотеки № НМSWGK00003195, предметом якого є квартира №45, що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул. Миру 1/141, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідач не виконує свої зобов”язання і станом на 24 січня 2008 року заборгованість за кредитним договором складає 69467 грн. 11 коп. ( 68983 грн.50 коп. - за кредитом, 483 грн.61 коп. - по відсотках за користування кредитом, 64 грн.53 коп. - пені).

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стосовно ч.2 ст.1050 цього ж Кодексу якщо договором встановлений обов”язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно п.16.7.1,18.13,22 договору іпотеки у випадку порушення термінів виконання зобов”язань, передбачених кредитним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до розділу 5-го Закону України ”Про іпотеку”.

Зі змісту ч.1 ст.33, 38-39, ч.1 ст.40 зазначеного Закону вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу будь-якій особі-покупцеві.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців,за винятком наймачів та членів їх сімей.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов”язання по виконанню умов договору, то позов слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст.1050, 1054 ЦК України, ст. 33, 38-39, 40 Закону України “Про іпотеку”, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру № 45, що знаходиться по вул.Миру, 1/141 в м.Старокостянтинові, загальною площею 50.2 кв.м, житловою – 27.5 кв.м, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМSWGК00003195 від 4 серпня 2006 року в сумі 69467 грн. 11 коп., з яких заборгованість за кредитом 68983 грн.50 коп., відсоткам 483 грн.61 коп., пеня – 64 грн.53 коп., шляхом продажу квартири та отримання витягу з Державного реєстру прав власності.

Виселити ОСОБА_6 з квартири № 45, що знаходиться по вул.Миру, 1/141 в м.Старокостянтинові.

Зобов'язати Старокостянтинівський РВ УМВС України в Хмельницькій області зняти з реєстрації ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк ” в особі директора Хмельницької філії ПриватБанку ( п/р 29091829002603 в Хмельницькій філії ПриватБанку, МФО 315405, ЗКПО 22772795) судові витрати в сумі 724 грн.67 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

№2-604/2008р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2007 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, посилаючись на те, що 4 липня 2006 року між Хмельницькою філією та відповідачем укладений договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 3500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов”язання по виконанню умов договору, то філія просить задовольнити її вимоги і та стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 2020 грн. 72 коп., відсотки в сумі 549 грн. 80 коп. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з”явився, однак подав письмову заяву, в якій просить справу розглянути без його участі позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання також не з”явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони 4 липня 2006 року уклали договір про відкриття картрахунку, згідно якого відповідачу видано платіжну картку з кредитним лімітом в розмірі 3500 грн. Відповідач не виконує взяті на себе зобов”язання, зокрема у строки, обумовлені договором, не погашає кредит і своєчасно не сплачує відсотки за користування кредитом. Станом на 30 грудня 2007 року сума непогашеного кредиту складає 2020 грн. 72 коп. та відсотків за користування кредитом – 549 грн. 80 коп., а всього 2570 грн.52 коп.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов”язання по виконанню умов договору, то позов слід задовольнити і стягнути з нього непогашений кредит в сумі 2020 грн.72 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 549 грн. 80 коп. та судові витрати в розмірі 81 грн., а всього 2651 грн.52 коп.

На підставі ст.1054 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_7 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по кредиту в сумі 2020 грн. 72 коп., відсотків за користування кредитом в сумі 549 грн. 80 коп. та судові витрати в сумі 81 грн., а всього - 2651 грн. 52 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

№ 2-883/2008 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_8 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Йосипівське” про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 пред’явила позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Йосипівське” про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 9 жовтня 2004 року вона уклала з представником відповідача кредитний договір, згідного якого позичила відповідачу 6000 грн. на придбання паливно-мастильних матеріалів, а останній зобов”ячався повернути їх до 20 грудня 2004 року. 17 травня 2005 року відповідач в рахунок погашення боргу повернув їй 1411 грн. сільськогосподарською продукцією. Решта коштів до цього часу не повернута, тому вона просить задовольнити її вимоги і стягнути з відповідача 4589 грн.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних документів.

Заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони 9 жовтня 2004 року уклали договір позики, згідного якого позивачка передала відповідачу 6000 грн. на придбання паливно-мастильних матеріалів, а останній зобов”ячався повернути їх до 20 грудня 2004 року. 17 травня 2005 року відповідач в рахунок погашення боргу повернув їй 1411 грн. сільськогосподарською продукцією. Решта коштів до цього часу не повернута.

Даний факт підтверджується договором позики від 9 жовтня 2004 року та накладною №18 від 17 травня 2005 року про отримання позивачкою в рахунок повернення боргу сільськогосподарську продукцію на суму 1411 грн.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов”язання і своєчасно не повернув борг, тому позов слід задовольнити і стягнути з нього 4589 грн. та судові витрати в сумі 16 грн.

На підставі ст. 1046 ЦК України, керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Йосипівське” на користь ОСОБА_8 4605 грн.

Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Йосипівське” на користь держави судовий збір в сумі 42 грн. 50 коп. та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області ( код ЄДРПОУ 23565058, р/р 31217259700419, МФО 815013) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

№ 2-958/2008 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення боргу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 пред’явив позов до ОСОБА_10 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 30 березня 2007 року відповідач взяв у нього в борг 400 доларів США, що еквівалентно 2000 грн., і зобов”язався їх повернути до 1 грудня 2007 року. У випадку не своєчасного поверння боргу зобов”язався до 31 грудня 2007 року сплачувати за кожний день прострочки 5 грн. Оскільки відповідач не виконав свої зобов”язання, то він просить задовольнити його вимоги і стягнути борг в сумі 2000 грн., штраф в розмірі 150 грн. та судові витрати в розмірі 81 грн.

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути 1600 грн. моральної шкоди.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних документів.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач 30 березня 2007 року позичив у позивача 400 доларів США, що еквівалентно 2000 грн., і зобов”язався їх повернути до 1 грудня 2007 року. Крім того, він зобов”язався у випадку не повернення боргу до визначеного терміну виплачувати до 31 грудня 2007 року по 5 грн. за кожний прострочки, тобто 150 грн. До цього часу борг не повернутий.

Даний факт підтверджується розпискою відповідача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1046, ч.1 ст.1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, тобто сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та визначених договором процентів.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов”язання і своєчасно не повернув борг, тому позов слід задовольнити і стягнути з нього 2000 грн., проценти в розмірі 150 грн. та судові витрати в сумі 81 грн.

У позові про стягнення моральної шкоди відмовити, оскільки вона не передбачена цивільним законодавством за не виконання договору позики.

Керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 2150 грн. та судові витрати в сумі 81 грн. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

№ 2-267/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_11 пред’явив позов до ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про стягнення боргу, посилаючись на те, що у вересні 2006 року відповідачі взяли у нього в борг 2500 доларів США, що відповідає 12500 грн., і зобов”язались повернути через рік. Тоді ж вони за ці кошти в м.Хмельницькому придбали автомобіль марки ВАЗ-2107, держномер ВХ 41-67 НА, який 26 вересня 2006 року зареєстрували на відповідачку. Оскільки він знаходився з відповідачами у дружніх відносинах, то розписки з них не взяв. Після спливу визначеного строку відповідачі гроші не повернули. 10 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_12 дав розписку, в якій підтвердив факт позички грошей на придбання автомобіля. Оскільки відповідачі не виконали свої зобов”язання, то він просить задовольнити його вимоги і стягнути борг в сумі 12500 грн. та судові витрати в розмірі 455 грн.

Відповідачі в судове засіданні не з”явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_14 подав письмову заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Згідно ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім”ї, створює обов”язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім”ї.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі у вересні 2006 року позичили у позивача 2500 доларів США, що відповідає 12500 грн., і використали їх на придбання автомобіля марки ВАЗ-2107, держномер ВХ 41-67 НА, який 26 вересня цього ж року зареєстрували на відповідачку ОСОБА_13 Борг зобов”зались повернути через рік. Оскільки позивач знаходився з відповідачами у дружніх відносинах, то розписки з них не взяв. Після спливу визначеного строку відповідачі гроші не повернули. 10 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_12 дав розписку, в якій підтвердив факт позички грошей на придбання автомобіля. До теперішнього часу відповідачі кошти не повернули.

Даний факт підтверджується розпискою та письмовими поясненнями відповідача.

Оскільки відповідачі не виконали свої зобов”язання і своєчасно не повернули кошти, які використали в інтересах сім”, тому позов слід задовольнити і стягнути з них 12500 грн. та судові витрати в сумі 455 грн.

На підставі ст.1046 ЦК України, ст.65 СК України, керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_11 борг в сумі 12500 грн. та судові витрати по 227 грн.50 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя

№2-485/2008 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_15 ОСОБА_16 до ОСОБА_17 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_15 пред’явив позов до ОСОБА_17 про стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідач зобов”язався на протязі п”яти місяців повернути йому кошти в сумі 50000 доларів США по 10000 доларів США щомісячно, які той позичив іншій особі -ОСОБА_18 Станом на 21 листопада 2007 року відповідач не повернув йому 10000 доларів США, що еквівалентно 49631 грн. Оскільки відповідач не виконує свої зобов”язання, тому він просить задовольнити свої вимоги і стягнути зазначену суму.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_19 збільшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 50000 доларів США, що еквівалентно 248155.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних документів.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач позичив ОСОБА_18 50000 доларів США, що належали позивачу. Згідно розписки від 27 вересня 2007 року відповідач зобов”язався на протязі п”яти місяців, тобто до 27 лютого 2008 року, повернути позивачу зазначену суму, що еквівалентна 248155 грн., по 10000 доларів США щомісячно. Однак відповідач до цього часу свої зобов”язання не виконав.

Даний факт підтверджується розпискою від 27 вересня 2007 року.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов”язання і своєчасно не повернув борг, тому позов слід задовольнити і стягнути з нього 248155 грн. та судові витрати в сумі 1730 грн.

На підставі ст.1046 ЦК України, керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_15 ОСОБА_16 борг в сумі 248155 грн., що еквівалентно 50000 доларів США та судові витрати в сумі 1730 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

№2-44/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_20 до ОСОБА_21 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_20 пред”явив позов до ОСОБА_21 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 12 січня 2006 року відповідач, керуючи орендованим ним автобусом марки “ПАЗ-672”, держномер 401-50 ХМ, скоїв ДТП, під час якої пошкодив автомобіль марки “ВАЗ21099”, держномер 53-248 ВІ, котрим керував ОСОБА_22 На підставі рішення Старокостянтинівського районного суду з нього стягнуто на користь ОСОБА_22 матеріальну шкоду в розмірі 16408 грн.39 коп. та моральну в сумі 1500 грн. Крім того, з нього стягнуто виконавчий збір в сумі 3790 грн.84 коп. Оскільки виконавчою службою проводиться стягнення зазначених сум, тому він просить стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу.

Відповідач позов визнав.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач на підставі договору оренди від 06.03.2003 року орендував у своєї дружини автобус марки “ПАЗ-672”, держномер 401-50 ХМ. 1 липня 2004 року позивач уклав трудовий договір з відповідачем, згідно якого останній працював водієм вказаного автобуса і його заробітна плата складала 105 грн. за місяць. Крім того, в той же день з відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, серед умов якої була відповідальність по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди заподіяну третім особам внаслідок порушення Правил дорожнього руху.

12 січня 2006 року відповідач під час виконання своїх трудових обов”язків, керуючи зазначеним автобусом скоїв ДТП, під час якої пошкодив автомобіль марки “ВАЗ21099”, держномер 53-248 ВІ, яким керував ОСОБА_22

Рішенням Старокостянтинівського райсуду від 29 листопада 2006 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати апеляційного суду Хмельницької області від 1 березня 2007 року, з позивача на користь власника автомобіля марки “ВАЗ21099”, держномер 53-248 ВІ, ОСОБА_22 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 15920 грн.96 коп., моральну – в розмірі 750 грн. та судові витрати в сумі 487 грн.43 коп., а також на користь пасажира автомобіля моральну шкоду в сумі 750 грн. Таким чином з позивача стягнуто всього 17908 грн.39 коп.

При виконанні даного рішення державним виконавцем стягнутий виконавчий збір в сумі 1790 грн.84 коп. Всього з позивача стягнуто 19699 грн.23 коп.

Даний факт підтверджується даними договорів оренди та про повну матеріальну відповідальність, трудовим договором, рішенням Старокостянтинівського райсуду від 29 листопада 2006 року, ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 1 березня 2007 року, постановами державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Відповідно до вимог ч.1-2 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов”язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Стосовно ст.132 вказаного Кодексу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов”язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Як вбачається з даних трудового договору, зарплата відповідача складала 105 грн. Однак, згідно ч.1 ст. 95 КЗпП України розмір зарплати не може бути меншим від встановленого законодавством мінімального розміру. Стосовно ст.82 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” мінімальний розмір зарплати з 1 січня 2006 року складає 350 грн.

Оскільки матеріальна шкода заподіяна відповідачем під час виконання ним своїх трудових обов”язків і з його вини, то з нього слід стягнути на користь позивача шкоду в розмірі середнього місячного заробітку, тобто 350 грн.

Укладений сторонами договір про повну матеріальну відповідальність по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди заподіяної третім особам внаслідок порушень Правил дорожнього руху, які не переслідуються в кримінальному порядку, не відповідає вимогам ст.134 КЗпП України, де визначений вичерпний перелік підстав покладення повної матеріальної відповідальності на працівника.

Суд не приймає до уваги визнання відповідачем даного позову, оскільки це суперечить встановленому законодавством про працю розміру стягнень.

На підставі ст.130, 132 КЗпП України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_21 на користь ОСОБА_20 матеріальну шкоду в сумі 350 грн. та судові витрати в розмірі 81 грн., а всього – 431 грн. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги.

Суддя

№2-844/2008 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” в особі Хмельницької регіональної дирекції до ОСОБА_23 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Страхове товариство “Гарантія” в особі Хмельницької регіональної дирекції пред”явило позов до ОСОБА_24 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись на те, що 27 березня 2007 року відповідач, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2109, держномер 71581 ТС, в м.Старокостянтинові по вул ОСОБА_25, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого пошкодив автомобіль марки “Шкода Октавія”, держномер АЕ 7232 ВН, чим заподіяв власнику автомобіля ОСОБА_26 матеріальну шкоду в сумі 44687 грн. 69 коп. Страхове товариство повністю відшкодувало страхувальнику ОСОБА_26 зазначену матеріальну шкоду. Моторне (транспортне) страхове бюро України компенсувало частину виплаченого страхового відшкодування в сумі 25500 грн. Розмір некомпенсованого страхового відшкодування складає 19187 грн.69 коп., яке відповідач не відшкодовує.

Представник позивача ОСОБА_27 позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних документів.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 27 березня 2007 року відповідач, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2109, держномер 71581 ТС, в м.Старокостянтинові по вул ОСОБА_25, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого пошкодив автомобіль марки “Шкода Октавія”, держномер АЕ 7232 ВН, чим заподіяв власнику автомобіля ОСОБА_26 матеріальну шкоду в сумі 44687 грн. 69 коп. Позивач повністю відшкодував страхувальнику ОСОБА_26 зазначену матеріальну шкоду. Моторне (транспортне) страхове бюро України компенсувало позивачу частину виплаченого страхового відшкодування в сумі 25500 грн. Розмір некомпенсованого страхового відшкодування на теперішній час складає 19187 грн.69 коп.

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки позивач повністю виплатив страхувальнику страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, то до нього перейшло право вимоги до відповідача про стягнення невідшкодованого збитку в сумі 19187 грн.69 коп.

На підставі ст.993 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_23 на користь відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” в особі Хмельницької регіональної дирекції (р/р 2650453, МФО 315966 у Хмельницькій обласній дирекції “Райффайзен банк Аваль”,, код ЄДРПОУ 25216045) страхове відшкодування в сумі 19187 грн.69 коп. та судові витрати в розмірі 221 грн.88 коп., а всього – 19409 грн.57 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

№2-209/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_28 до малого комунального підприємства "Міськсвітло" про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_28 пред"явила позов до малого комунального підприємства "Міськсвітло" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 10 листопада 2006 року працівники відповідача під час проведення ремонту електролінії порушили правила техніки безпеки, внаслідок чого упала електроопора і травмувала її. Постановою Старокостянтинівського районного суду кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_29 за ст. 272 ч.1 КК України закрита на підставі акту амністії.

Із-за отриманих тілесних ушкоджень вона тривалий час знаходилась на стаціонарному лікуванні у різних лікувальних закладах і на придбання ліків витратила 8833 грн. 19 коп. власних коштів.

Крім цього, був пошкоджений одяг, внаслідок чого їй заподіяна шкода в сумі 750 грн.

Позивачка просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 9583 грн. 19 коп., витрати на правову допомоги в сумі 500 грн. та моральну шкоду в розмірі 200000 грн.

В судовому засіданні позивачка збільшила свої позовні вимоги і просить стягнути матеріальну шкоду та витрати на правову допомогу в розмірі 12159 грн.19 коп.

Представники відповідача та третя особа позов не визнали, оскільки не згідні з розміром заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивачки, представників відповідача, третьої особи на стороні відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 10 листопада 2006 року близько 10 години 40 хв. майстер МКП "Міськсвітло" ОСОБА_29, будучи керівником проведення робіт по заміні пошкодженої опори лінії електропередачі по вул. Жовтневий в м.Старокостянтинові, не забезпечив огородження зони проведення робіт, внаслідок чого при падінні електроопори її елементами травмовано позивачку із заподіянням їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, забійної рани волосяної частини голови, рваної ділянки колінного суглобу, забою грудного відділу хребта, перелому внутрішньої щиколотки правої великогомілкової кістки, перелому 1 та 2 плюснових кісток правої ступні.

Згідно постанови Старокостянтинівського районного суду від 17 серпня 2007 року кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_29 за ст.272 ч.1 КК України закрита внаслідок акту амністії.

Даний факт підтверджується матеріалами кримінальної справи про обвинувачення відповідача за ст.272 ч.1 КК України.

Відповідно до вимог ч.І ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

Згідно ч.1 ст.1167 вказаного Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Стосовно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оскільки матеріальна та моральна шкода завдана позивачці працівниками відповідача під час виконання ними своїх трудових обов'язків, то її вимоги підлягають частковому задоволенню згідно наданих нею доказів.

Як вбачається з даних довідки Старокостянтинівської ЦРЛ №335 від 15 лютого 2008 року, під час стаціонарного лікування позивачки в травматологічному відділені нею придбані лікарські засоби на загальну суму 184 грн.29 коп. Також суд приймає до уваги квитанції про придбання позивачкою медикаментів у приватного підприємця ОСОБА_30 на суму 465 грн.

Враховуючи зазначені докази, суд вважає, що позивачці заподіяна матеріальна шкода в сумі 649 грн.29 коп., яка підлягає стягненню разом з витратами на правову допомогу.

Товарні чеки про придбання ліків у різних аптеках та накладні про надання послуг масажу суд до уваги не приймає, оскільки вказані в них ліки та медичні засоби не відповідають даним довідки Старокостянтинівської ЦРЛ. Судом також не приймаються до уваги квитанції про оплату санаторного лікування в санаторії "Гопри", що знаходиться в м.Гола Пристань, так як позивачкою не надані докази про його профіль, а згідно довідки Старокостянтинівської ЦРЛ про одержання путівки їй рекомендовано санаторне лікування в м.Хмельник.

Крім того, позивачкою не надано доказів про вартість пошкоджених речей одягу.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної позивачці, суд враховує характер та обсяг психічних страждань перенесених нею внаслідок травмування, тяжкість заподіяних фізичних страждань, їх тривалість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану здоров"я, а тому з врахуванням вимоги розумності і справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі в сумі 20000 грн.

На підставі ст.1167, 1172 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Старокостянтинівського малого комунального підприємства "Міськсвітло" на користь ОСОБА_28 матеріальну шкоду в сумі 1149 грн. 29 коп. та моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги.

Суддя

№2-564/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_31, ОСОБА_32 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_33 та ОСОБА_34 до Старокостянтинівської центральної районної лікарні про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_31, ОСОБА_32 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_33 і ОСОБА_34 пред”явили позов до Старокостянтинівської районної центральної лікарні про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 11 квітня 2004 року під час пологів їх дружини і матері в Старокостянтинівській ЦРЛ лікар-анестезіолог ОСОБА_35 невірно застосував анестезію, від чого вона 21 квітня 2004 року померла в Хмельницькій обласній лікарні. Внаслідок її смерті їм завдана моральна шкода, яку вони просять стягнути в розмірі 250000 грн.

Представник відповідача позов визнала частково, оскільки не згідна з розміром моральної шкоди.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_35 в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, вироком Старокостянтинівського райсуду від 9 серпня 2006 року ОСОБА_35 засуджений за ст.140 ч.1 КК України на один рік обмеження волі і стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_32 40000 грн. моральної шкоди. Він визнаний в тому, що працюючи на посаді лікаря анестезіолога Старокостянтинівської ЦРЛ і неналежно виконуючи свої професійні обов”язки, вналідок недбалого і несумлінного ставлення до них, 11 квітня 2004 року перед проведенням кесаревого розтину породіллі ОСОБА_36 невдало провів дві спроби інтубації трахеї. Замість виклику районного анестезіолога для подальшого проведення знеболення та у відсутності інтубації легень, ОСОБА_35 прийняв рішення проводити знеболення під час операції комбінованим внутрішньовенним наркозом із застосуванням міорелаксантів і штучної вентиляції легень за допомогою наркозного апарата.

Відсутність інтубації трахеї, неефективна штучна вентиляція легень при допомозі апарат-маски без подачі кисню на фоні внутрішньовенного наркозу із застосуванням міорелаксантів, призвели до зупинки серця протягом двох хвилин і розвитку тяжких ускладнень, внаслідок чого ОСОБА_36 померла 21 квітня 2004 року в Хмельницькій обласній лікарні.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2006 року вирок щодо ОСОБА_35 змінено, зокрема: збільшено суму відшкодування моральної шкоди і постановлено стягнути із Старокостянтинівської ЦРЛ на користь ОСОБА_32 80000 грн. і на користь синів ОСОБА_31, ОСОБА_33 і ОСОБА_34 по 40000 грн.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2007 року зазначені вирок Старокостянтинівського райсуду та ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в частині вирішення цивільного позову скасовані, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Даний факт підтверджується матеріалами кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_35 за ст.140 ч.1 КК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов”язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов”язків.

Оскільки моральна шкода завдана позивачам працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових обов”язків, то їх вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних і психічних страждань, завданих позивачам внаслідок смерті їх дружини та матері, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, а тому з врахуванням вимоги розумності і справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_32 моральну шкоду в сумі 40000 грн., його двох неповнолітніх дітей - 40000 грн. та ОСОБА_31 - 20000 грн.

На підставі ст.1167, 1172 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Старокостянтинівської центральної районної лікарні моральну шкоду на користь ОСОБА_32 в сумі 40000 грн. та 40000 грн. в інтересах неповнолітніх ОСОБА_33 і ОСОБА_34, а також ОСОБА_31 - 20000 грн.

Стягнути з Старокостянтинівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_32 судові витрати в розмірі 500 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги.

Суддя

№2-261/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_37 до ОСОБА_38 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_37 пред”явила позов до ОСОБА_38. про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 16 липня 2006 року відповідач, керуючи власним автомобілем, смертельно травмував її чоловіка ОСОБА_39 Постановою Старокостянтинівського райсуду від 23 жовтня 2007 року кримінальна справа стосовно відповідача була закрита у зв”язку з актом амністії. Внаслідок смерті чоловіка їй завдана моральна шкода, яку вона просить стягнути в розмірі 75000 грн.

Відповідач позов визнав частково, оскільки не згідний з розміром моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 16 липня 2006 року близько 23 години 10 хв. ОСОБА_38, керуючи власним автомобілем марки ”Фіат”, держномер ВХ 5846 АВ, по автодорозі Рівне-Старокостянтинів, біля с.Капустин, Старокостянтинівського району на порушення вимог п.12.1, 12.2, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху у темну пору доби не вибрав безпечну швидкість і будучи засліпленим світлом фар зустрічних транспортних засобів, не вжив заходів до зупинки автомобіля, внаслідок чого своєчасно не помітив на своїй смузі руху ОСОБА_39, який в стані алкогольного сп”яніння рухався в попутному напрямку на велосипеді, і скоїв на нього наїзд. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_39 був смертельно травмований.

Відповідно до постанови Старокостянтинівського районного суду від 23 жовтня 2007 року кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_38 за ст.286 ч.2 КК України закрита внаслідок акту амністії.

Даний факт підтверджується матеріалами кримінальної справи про обвинувачення відповідача за ст.286 ч.2 КК України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано ушкодженням здоров”я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Стосовно ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується.

Оскільки моральна шкода завдана позивачці внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тобто автомобілем, яким керував відповідач на праві особистої власності, то її вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних і психічних страждань, завданих позивачці внаслідок смерті її чоловіка, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках. Також суд враховує грубу необережність потерпілого, який перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння рухався посередині смуги руху, та часткове відшкодування відповідачем шкоди.

З урахуванням зазначених обставин, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 20000 грн.

На підставі ст.1167, 1187, 1193 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_38 на користь ОСОБА_37 моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги.

Суддя

№ 2-218/2008 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_40 до ОСОБА_41 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_40 пред”явила позов до ОСОБА_41 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачка, квартира якої знаходиться над її квартирою, неналежно користувалась водопостачанням, внаслідок чого в період з 15 серпня по 9 вересня 2007 року залила водою її квартиру, чим завдала їй матеріальну шкоду в сумі 3547 грн. Тому вона просить задовольнити її позовні вимоги і стягнути з відповідачки вказану матеріальну шкоду, а також моральну шкоду в сумі 1700 грн. та судові витрати в сумі 258 грн.

В судовому засіданні позивачка збільшила позовні вимоги і просить додатково стягнути витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 250 грн.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних документів.

Заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка, квартира якої знаходиться над квартироюпозивачки, неналежно користувалась водопостачанням, внаслідок чого 15 серпня 2007 року залила водою квартиру останньої, зокрема ванну, туалет та кімнату, і 7 вересня 2007 року — ванну, кімнату і кухню.

Згідно даних оціночного акта спеціаліста від 14 листопада 2007 року вартість ремонту залитих приміщень квартири складає 3547 грн.

Даний факт підтверджується актами від 15 серпня і 7 вересня 2007 року та оціночним актом від 14 листопада 2007 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки залиттям квартири позивачці завдана матеріальна шкода, тому її вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п.3 ч.2 ст.23 та ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їй завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних і психічних страждань, завданих позивачці, внаслідок залиття її квартири, та вимоги розумності і справедливості, встановлює її в розмірі 500 грн.

З врахуванням обсягу справи та часу затраченого адвокатом при її розгляді, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правову допомогу в сумі 60 грн.

На підставі ст.1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_41 на користь ОСОБА_40 матеріальну шкоду в сумі 3547 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн. та судові витрати в розмірі 258 грн. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

№ 2-508/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_42 в інтересах ОСОБА_43 до ОСОБА_44 та акціонерного товариства ”Українська пожежно-страхова компанія” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_42 пред”явив позов в інтересах ОСОБА_43 до ОСОБА_44 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 29 квітня 2005 року близько 21 год. 20 хв. відповідач, керуючи автомобілем марки ”ВАЗ-21099”, держномер ВХ 7361 АА, на порушення вимог п.14.6”г” при виконанні обгону транспортного засобу, який також здійснював обгін, зіткнувся з автомобілем марки ”Пежо”, держномер 513 МСН, під керуванням ОСОБА_43

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль “Пежо” зазнав механічних пошкоджень. Розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, складає 13022 грн.72 коп. Тому просить стягнути зазначену суму матеріальної шкоди, моральну шкоду в сумі 5000 грн., судові витрати в розмірі 412 грн. 22 коп.

Представник позивача в судове засідання не з”явився, однак подав письмову заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_44 в судове засідання також не з”явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні співвідповідачем визнано акціонерне товариство ”Українська пожежно-страхова компанія”, оскільки відповідачем як власником транспортного засобу застрахована цивільна відповідальність.

Представник співвідповідача ОСОБА_45 позов визнав частково і пояснив, що по страховому полісу підлягає відшкодуванню лише матеріальна шкода без урахування втрати товарної вартості.

Заслухавши пояснення представника співвідповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 квітня 2005 року близько 21 год. 20 хв. відповідач, керуючи автомобілем марки ”ВАЗ-21099”, держномер ВХ 7361 АА, на порушення вимог п.14.6”г” при виконанні обгону транспортного засобу, який також здійснював обгін, зіткнувся з автомобілем марки ”Пежо”, держномер 513 МСН, під керуванням ОСОБА_43

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль “Пежо” зазнав механічних пошкоджень. Розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, складає 13022 грн.72 коп., що підтверджується даними висновку експерта-оцінювача № 993 від 2 вересня 2005 року.

Згідно постанови судді Красилівського районного суду від 2 червня 2005 року ОСОБА_44 визнаний винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди і притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 51 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Стосовно абз.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року ”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо)

Оскільки зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини власника транспортного засобу ОСОБА_44, тому він зобов”язаний відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду.

Однак, відповідно страхового полісу № Б/5342105, виданого АТ ”Українська пожежно-страхова компанія” 23.09.2004 року ОСОБА_44, страхова компанія відшкодовує шкоду заподіяну майну третіх осіб в сумі 25000 грн. з утриманням франшизи в розмірі 510 грн.

Враховуючи, що розмір матеріальної шкоди заподіяної ОСОБА_43, який складає 13022 грн. 72 коп., не перевищує розміру страхової суми, то матеріальну шкоду слід стягнути з АТ ”Українська пожежно-страхова компанія” в сумі 12512 грн.72 коп. {13022 грн.72 коп. (матеріальна шкода) – 510 грн. (франшиза)}.

Згідно п.3 ч.2 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригоди сталась з вини ОСОБА_44, тому він зобов”язаний відшкодувати також і моральну шкоду, яку суд, з врахуванням душевних страждань, яких зазнав позивач у зв”язку з пошкодженням автомобіля, встановлює в розмірі 3000 грн.

Крім того, з відповідача ОСОБА_44 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 412 грн. 22 коп.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.23, 1167, 1187 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_44 на користь ОСОБА_43 3412 грн.22 коп.

Стягнути з акціонерного товариства ”Українська пожежно-страхова компанія” на користь ОСОБА_43 12512 грн.72 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги.

Суддя

№ 2-291/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_46 до ОСОБА_47 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_46 пред”явив позов до ОСОБА_47 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 3 жовтня 2002 року відповідач, керуючи автомобілем, здійснив на нього наїзд, внаслідок чого йому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів гомілок обох ніг, перелому правої ключиці, забою головного мозку, закритої черепно-мозкової травми, забою нирок, тупої травми живота та травматичного шоку. З приводу заподіяння йому тілесних ушкоджень він тривалий час перебував у різних лікувальних закладах і на лікування витратив 5527 грн.95 коп. власних коштів, які він просить стягнути. Крім цього, просить стягнути заподіяну йому моральну шкоду в сумі 40000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_25 збільшив позовні вимоги і просить стягнути матеріальну шкоду з врахуванням індексу інфляції в розмірі 10344 грн.60 коп. і моральну шкоду в сумі 55000 грн.

Відповідач позов визнав частково, оскільки не згідний з розмірами відшкодування шкоди.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 31 жовтня 2002 року близько 9 години ОСОБА_47, керуючи на підставі доручення автомобілем марки ”Фольксваген”, держномер 398-49 ХМ, в м.Старокостянтинові по вул. Миру біля магазину №29 на порушення вимог 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху не вибрав в установлених межах безпечної швидкості, внаслідок чого своєчасно не помітив на проїзній частині дороги пішохода ОСОБА_46, який переходив дорогу зліва направо, і скоїв на нього наїзд. Внаслідок наїзду на потерпілого йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритих відламкових переломів обох кісток лівої гомілки, відкритого перелому кісток правої гомілки, травматичного шоку 3-го ступеню, струсу головного мозку, підвивиху правого плеча, забою м”яких тканин шиї, правого плеча і плечового пояса, саден в ділянці правого передпліччя, в тім”яній ділянці голови, ран в місцях переломів обох гомілок.

Відповідно до постанови Старокостянтинівського районного суду від 28 вересня 2007 року кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_47 за ст.286 ч.2 КК України закрита внаслідок акту амністії.

У зв”язку із заподіянням тілесних ушкоджень позивач знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні Старокостянтинівської ЦРЛ з 31 жовтня по 26 грудня 2002 року і на лікування за його рахунок придбано медикаментів на суму 422 грн.35 коп., а також у хірургічному відділені Хмельницького обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни з 10 по 17.09.2003 року, де лікування проводилось за кошти госпіталю, що підтверджується довідками зазначених медичних закладів.

Крім цього, позивачем затрачено кошти в сумі 61 грн.05 коп. для перевезення лікарів з м.Хмельницького до Старокостянтинівського ЦРЛ для його огляду.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано ушкодженням здоров”я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Оскільки матеріальна і моральна шкода завдана позивачу внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тобто автомобілем, яким керував відповідач на підставі доручення, то його вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивачем на придбання медикаментів та перевезення лікарів з м. Хмельницького затрачено 483 грн.40 коп., то дана сума підлягає відшкодуванню із застосуванням індексу інфляції за 2003-2008 роки 2.025, тобто 978 грн.89 коп. (483 грн.40 коп.х2.025).

Оцінюючи показання представника позивача про затрати на лікування в сумі 5466 грн.09 коп. і надані ним касові чеки на вказану суму, а також дані довідки Старокостянтинівської ЦРЛ про вид, кількість та ціну ліків затрачених позивачем на лікування, суд визнає достовірними докази розміру матеріальної шкоди вказані у довідці і приймає їх до уваги.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховує характер та обсяг психічних страждань перенесених ним внаслідок ДТП, тяжкість заподіяних фізичних страждань, їх тривалість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану здоров”я, а тому вважає стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі в сумі 30000 грн.

На підставі ст. ст.1167, 1187 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_47 на користь ОСОБА_46 матеріальну шкоду в розмірі 978 грн. 89 коп. та моральну шкоду в сумі 30000 грн.