Рішення № 6347588, 12.05.2009, Господарський суд Тернопільської області

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

"12" травня 2009 р. Справа № 8/19-411 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави прос. С. Бандери, 6, м. Тернопіль, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України Державного територіально галузевого об`єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів.

до відповідача: Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

про: стягнення заборгованості на суму 1 417 грн. 61 коп. в т. ч. 91 грн. 01 коп. пені.

За участю представників:

Прокуратури: Житовецької О. А. старшого помічника Тернопільського транспортного прокурора, посвідчення№ 62.

Позивача: Вільчак О. О. юрисконсульта, довіреність № 11 Ю 17 від 01.01.2009 р.

Відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні представнику прокурора та позивача розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Тернопільський транспортний прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України Державного територіально галузевого об`єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів про стягнення із Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 заборгованості на суму 1417,61грн., з яких: 1 326,60грн. борг по платі за складування вантажів та примикання підїзних колій у смузі відведення, згідно договору про подачу та збирання вагонів №177 від 07.05.07р. та 91,01грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором № 177 від 07.05.2007 р. про подачу та збирання вагонів, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 1326, 60 грн., на яку відповідно до чинного законодавства та умов даного договору було нараховано пеню в розмірі 91, 01 грн. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1 417 грн. 61 коп. В підтвердження викладеного додає: договір № 177 від 07.05.2007 р. про подачу та збирання вагонів, акти загальної форми, накопичувальні картки, розрахунок позовних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:15год. 06.04.2009 року в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:40 год. 27.04.2009 року та до 10:30 год. 12.05.2009р., у зв'язку із неявкою в судові засідання представника відповідача та неподанням ним витребовуваних судом документів.

В судові засідання 06.04.2009р., 27.04.2009р., 12.05.2009р. представник відповідача не зявився, письмового відзиву на позов не представив, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.64 ГПК України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.03.09р., про відкладення розгляду справи від 06.04.09р. та від 27.04.09р. направлялись рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме вул. Корольова, 4/24, м. Ланівці Лановецького району Тернопільської області. Окрім цього, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адреса: вул. Корольова, 4/24, м. Ланівці Лановецького району Тернопільської області зазначена як місце проживання відповідача. Згідно адресної довідки від 29.04.2009р. УМВСУ в Тернопільській області, наданої на запит суду, ОСОБА_2, інд. номер НОМЕР_1 зареєстрована саме за адресою: вул. Корольова, 4/24, м. Ланівці, Лановецького району Тернопільської області.

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи повідомлення відповідача про слухання справи в суді (копії витягів з реєстру поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Представники прокурора та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника прокурора та позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

07 травня 2007 року між Державним територіально-галузевим обєднанням ”Львівська залізниця” (далі - Залізниця), в особі начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень заступника начальника Львівської залізниці Гавури М. Й., з однієї сторони, та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі Користувач), з другої сторони, укладено договір № 177 про подачу та забирання вагонів ПП ОСОБА_2 при станції Ланівці Львівської залізниці.

Відповідно до п. 3 вказаного договору у межах смуги відведення залізниці підїзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 660 кв.м.

П. 14 договору, зокрема визначено, що Користувач зобовязується вносити Залізниці плату з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати за складування вантажів або примикання підїзних колій у смузі відведення, плата утримується згідно Тарифного керівництва №1 розділ 2 параграф 9 щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Статтею 21 Закону України “Про залізничний транспорт”, встановлено, що взаємовідносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Згідно ст.ст. 9,12 Статуту залізниць і п. 1.9 Правил обслуговування залізничних підїзних колій, а також у відповідності до п. 1.4 Розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. 3 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів та пасажирів залізницею”, залізниці вправі також на підставі угод надавати у користування субєктам підприємницької діяльності станційні склади і майданчики, що перебувають у їх віданні, та приймати рішення про складування за плату субєктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання підїзних колій та будівництво тимчасових споруд. Розмір відповідної плати встановлюється у договорі .

Збір за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під'їзних колій і в інших випадках є регульованим і встановлений пунктом 22 таблиці 4 пункту 9 розділу 2 Тарифного керівництва N 1.

Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженим Мінтрансу від 15.11.1999р. №551, встановлено ставку збору за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання підїзних колій і в інших випадках, в розмірі 0,7 грн. з 1 кв.м. за рік.

Наказом Міністерства транспорту та звязку України №43 від 17.01.2008р., з наступними змінами, затверджено коефіцієнти до зазначеного тарифу, з 23.08.08р. 4,447, а з 01.10.2008р.- 4,876.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що при укладенні договору № 177 від 07.05.2007 р. сторонами досягнуто усіх істотних умов договору, зокрема погоджено сплату відповідачем Залізниці плати згідно розділу 2 параграфа 9 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва № 1, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 15.11.1999 р. за № 551, яким передбачено плату за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання підїзних колій та в інших випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог діючого законодавства своїх зобовязань по внесенню залізниці плати за користування ділянкою землі площею 660кв.м. у смузі відведення для складування вантажів та примикання підїзних колій не виконав.

Як стверджує позивач і дане вбачається з матеріалів справи (актів загальної форми, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), накопичувальних карток зборів за роботи та штрафи, повязані з перевезенням вантажів (вантажобагажу)) за період з вересня 2008 року по лютий 2009р. заборгованість ПП ОСОБА_7 перед залізницею становить 1326,60грн.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на розгляд справи не з'явився, не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача як і не надав суду доказів, що підтверджують виконання умов договору щодо оплати за складування вантажів та примикання підїзних колій, а надіслані залізницею претензії №29/12-ДНЮ від 23.12.08р., №1/01-ДНЮ від 12.01.09р., №7/01-ДНЮ від 23.01.09р. залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що заборгованість Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 перед Залізницею в сумі 1326,60 грн. доведена матеріалами справи, суд визнає позовні вимоги Тернопільського транспортного прокурора заявлені в інтересах держави, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України Державного територіально галузевого об`єднання "Львівська залізниця", м. Львів правомірними, обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П.16.1 вищезазначеного договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату належних Залізниці платежів, які передбачено даним договором Користувач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочки, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевказані обставини справи, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 91,01 грн. суд вважає правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», вул. Гоголя,1, м. Львів, ідентифікаційний код №01059900, 1 326 (одну тисячу триста двадцять шість) грн. 60 коп. плати за складування вантажів або примикання підїзних колій та 91 (девяносто одну) грн. 01 коп. пені.

3. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в доход Державного бюджету України:

- 102 (сто дві) грн. державного мита, на рах. № 31111095700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", на р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя