Рішення № 6357675, 28.09.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2009 р. Справа № 8/59-1254 Господарський суд Тернопільської області у складі

Cудді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом: Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (АТ "Укрінбанк) в особі Львівської філії АТ "Укрінбанк", вул. В. Великого, 18, м. Львів (вул. Пирогова, 11, м. Тернопіль)

до відповідача: Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення боргу на загальну суму 44 202 грн. 53 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Гладчука З.О. заступника начальника з питань безпеки, довіреність № 216 від 12.08. 2009 р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні представникам позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (АТ "Укрінбанк) в особі Львівської філії АТ "Укрінбанк", м. Львів, надалі позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення 44 202 грн. 53 коп. заборгованості згідно Кредитного договору №108/07 від 31.07.07р., з яких: 28 700 грн. заборгованості по неповернутому кредиту, 8520,36 грн. нараховані відсотки за користування кредитом, 5 605,66 грн. нарахована за порушення строків сплати кредиту пеня та 1376,51грн. - нарахована за порушення сплати відсотків за користування кредитом пеня, за період з 01.01.09р. по 12.05.09р.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за кредитним договором №108/07 від 31.07.07р., зокрема, щодо терміну повернення кредиту, сплати процентів, комісії та інших платежів за договором, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем по неповернутому кредиту становить 28 700 грн., на яку відповідно до чинного законодавства та умов даного договору було нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 8520,36 грн. та пеню в розмірі 6 982,17 грн. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 44 202 грн. 53 коп. В підтвердження викладеного додає: кредитний договір № 108/07 від 31.07.07р.; графік зменшення ліміту заборгованості по Кредитному договору № 108/07 від 31.07.07р., розпорядження директора ТФ "Укрінбанк" про видачу кредиту від 31.07.07р., платіжне доручення №1 від 31.07.07р. на суму 28 700 грн., претензії №01-23/1115 від 24.12.07р. та №01-23/717 від 01.07.08р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 03.08.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:40 год. 21.08.2009р., та, відповідно, до 10:35 год. 28.09.2009р.

Строк вирішення спору по справі № 8/59-1254 продовжено, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні 28.09.2009р.представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач на розгляд справи не з'явився, відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Однак, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, що брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно п. 15 Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.09.1995 року № 246 (далі Положення), кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 345,346 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно наказу АТ "Український інноваційний банк" № 221 від 01.12.2008р. з 20.02.2009р. припинено діяльність Тернопільської філії АТ "Укрінбанк" шляхом реорганізації її у Тернопільське відділення Львівської філії АТ "Укрінбанк" (наказ, положення про Львівську філію, довідка з ЄДР знаходиься в матеріалах справи).

31.07.2007 року між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Тернопільської філії АТ “Укрінбанк” (Банк) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 108/07, (далі - Договір) у відповідності до п.п. 3.1., 3.2.1., 3.4.1. якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 28 700 грн. для придбання обладнання та інструментів, терміном користування 12 місяців з кінцевим терміном погашення 30 липня 2008 року та зі сплатою 21% річних, що нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів в році і підлягають сплаті на дату платежу по процентах за кредитом в гривнях.

У відповідності до п. 5.1.3. Договору банк зобовязався відкрити позичальнику рахунок в гривнях №2062 2 000264001 - для обліку заборгованості по кредиту та рахунок №2068 8 000264001 - для сплати процентів.

Пунктом 3.5.1. Договору передбачено обовязок Позичальника погасити Кредит згідно графіку зменшення ліміту заборгованості ( що є додатком №1 до кредитного договору), який є невід'ємною частиною договору з граничним терміном повернення кредитних коштів 30.07.2008р.

Забезпеченням виконання зобовязань Позичальника за Договором є застава верстата заточного ОРК-630А, заставною вартістю 57 000 грн., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Зборів, територія заводу "ТОНАР" (п.7.3.1). Також, згідно п.3.7.3 договору, Кредит забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно пп.5.3.1-5.3.2 п.5.3 вказаного Договору, Позичальник зобовязується використати кредит на цілі, передбачені в п.3.2 договору, повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі у порядку визначеному п.п. 3.2, 3.4, 3.5, 3.6, 4.1 Договору та забезпечити приведення у відповідність розміру заборгованості за кредитом ліміту кредитної лінії згідно умов п.3.1 та п.3.5 Договору. На вимогу Банку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно графіку зменшення ліміту заборгованості (додаток № 1) по кредитному договору №108/07 від 31.07.2007 року Позичальник зобовязаний зменшити заборгованість за кредитною лінією наступним чином: по 25.06.2008 року - до 14 350 грн., по 20.07.2008 року - до 0 (повне погашення).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що за своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобовязання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного Кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та однією з підстав виникнення зобовязань.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зі сторони Банку умови Договору виконані. На підставі розпорядження директора Тернопільської філії АТ "Укрінбанк" від 31.07.07року, згідно платіжного доручення №1 від 31.07.2007 року перераховано кредитні кошти в сумі 28 700грн., для оплати за інструменти. Факт отримання кредитних коштів не заперечується у встановленому законом порядку відповідачем.

Однак відповідач не виконав умов договору, у термін передбачений договором, тобто до 30.07.08р., отриманий кредит та відсотки за користування кредитом не сплатив, допустивши, станом на 13.05.09р., заборгованість перед Банком в розмірі 28 700 грн. по неповернутому кредиту та 8 520,36грн. по нарахованих відсотках, що підтверджується банківськими виписками з рахунку клієнка СПД ОСОБА_1 за 1.01.07-20.02.09, 01-1-07-02-20-09, 1.01.07 20.02.09 та розрахунком заборгованості.

Надіслані на адресу відповідача претензії №01-23/1115 від 24.12.07р. та №01-23/717 від 01.07.08р. з вимогою в 10-денний термін оплатити суму заборгованості по кредиту та відсотках, які станом на момент оформлення претензій складали 29 195,37грн. та 32 208,91грн., залишені підприємцем без відповіді та задоволення.

Таким чином, представленими суду доказами, позивач у справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за наданий кредит.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за кредитом в сумі 28 700 грн. та заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом (за період з 31.07.2007р. по 12.05.2009р.в сумі 8 520,36 грн., з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків в сумі 2031,01грн.), підлягають до задоволення як правомірні, обґрунтовані, підтверджені документально та не заперечені відповідачем у встановленому законом порядку.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 982,17грн. пені, з яких: 5 605,66 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, за період з 09.07.08р. по 12.05.2009р. та 1 376,51 грн. пені за порушення сплати відсотків за користування кредитом, за період з 01.08.07р. по 12.05.09р.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3. та п. 7.4. Договору, у разу порушення строків сплати процентів за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. У разі порушення граничного терміну повернення кредиту з урахуванням встановленого цим договором ліміту кредитної лінії, Позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму простроченої заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати приведення у відповідність розміру заборгованості за Кредитом ліміту кредитної лінії згідно з умовами п.п. 3.1 та 3.5.1, у розмірі подвійної облікової ставки в НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача нараховану пеню на прострочену заборгованість по кредиту в сумі 5605,66грн., за період з 09.07.08р. по 12.05.09р., та, відповідно, пеню на прострочені відсотки по кредиту в сумі 1376,51грн., за період з 01.08.2007р. по 12.05.2009р.

Однак, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

За таких обставин, враховуючи положення Господарського кодексу України та вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково в сумі 3 307,21 грн., а саме - 3227,58 грн. пені нарахованої на прострочену заборгованість по кредиту, за період з 09.07.2008 р. по 06.01.2009 р. та, відповідно, 74,96грн. пені по прострочених відсотках по кредиту, за період з 01.08.07р. по 12.05.08р (розрахунок додається).

Позов в частині стягнення 3 674,96 грн. пені задоволенню не підлягає, оскільки пеня в цій частині нарахована без врахування вимог та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 81-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ, вул. Інститутська, 12-А, ідент. код 05839888, від імені якого діє Львівська філія Акціонерного товариства “ Український інноваційний банк ”, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, ідентифікаційний код 20817074:

-28 700 (двадцять вісім тисяч сімсот) грн. заборгованості по кредиту;

-8 520 (вісім тисяч пятсот двадцять) грн. 36 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом;

-3 307 (три тисячі триста чотири) грн. 21 коп. пені;

-691 (шістсот девяносто одну) грн. 80 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3 674,96 грн. відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя