Рішення № 6347580, 07.05.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" травня 2009 р. справа № 5020-3/197

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДАС ГРУП”

(95001, м. Сімферополь, вул. Леніна, 31, кв. 24)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

про визнання договору купівлі-продажу товару № 2008/010-10 недійсним,

суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач Ломброзо В.О., довіреність №б/н від 07.05.2009,

відповідач ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 31.03.2006.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОДАС ГРУП” звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу товару № 2008/010-10 недійсним.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, який є фіктивним, укладеним без наміру створення правових наслідків, обумовлених спірним договором.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.04.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О., порушено провадження у справі №5020-3/197, судове засідання призначено на 07.05.2009.

У судовому засіданні 07.05.2009 представник позивача висловив суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягає, просить суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Відповідач проти позову не заперечує, позовні вимоги визнає, про що надав письмову заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

10.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДАС ГРУП»(продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару №2008/010-10 (далі Договір) (арк.с. 9).

Пунктом 1 Договору встановлено, що продавець продає покупцю гріючі коврики COMFORT»(далі Товар) у кількості 200 одиниць.

Вартість одиниці товару становить 50 грн.

Загальна сума договору складає 10000 грн.

Пунктом 2 Договору встановлені умови оплати товару, згідно з якими оплата товару здійснюється безготівковим розрахунком за реквізитами продавця шляхом 100% передплати.

Відповідно до пункту 4 строк дії Договору встановлений сторонами з дати підписання до 31.12.2008.

Згідно з пунктом 4.3 Договору, необхідною умовою припинення дії Договору є здійснення взаємних розрахунків сторін.

Як стверджує позивач, вищевказана угода фактично була комерційною пропозицією, її метою було надання продукції для маркетингових досліджень, тобто цілі щодо реалізації продукції договором не передбачались.

Так, покупцеві для маркетингових досліджень була надана продукція, а кошти за неї перераховані не були, тобто вищевказаний договір укладений сторонами без наміру вчиняти дії по здійсненню умов договору купівлі-продажу.

Зазначене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДАС ГРУП” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу товару № 2008/010-10 недійсним.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, тобто ціна договору купівлі-продажу є його істотною умовою.

Пунктом 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Приписами статті 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи сторони домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, уповноважені особи підписали договір, але сторонами у повному обсязі не були виконані умови договору купівлі-продажу, а саме: позивач надав майно у користування відповідача для досягнення певних цілей маркетингових досліджень, тобто обставини справи свідчать про удаваність правочину.

Крим того, кошти за отриманий товар в порушення умов договору щодо 100% передплати відповідачем позивачеві перераховані не були.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Відповідно до змісту діючого законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законодавством та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Суд визнав доведеним той факт, що дії сторін не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені умовами цього договору.

Окрім цього, приписами статей 144, 174 Господарського кодексу України унормовано, що майнові права, майнові обовязки та господарські зобовязання субєкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом. Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими зобовязаннями визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як зумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Тобто, в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобовязання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 цього Кодексу, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу товару №2008/010-10 від 10.10.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДАС ГРУП” і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

3. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДАС ГРУП” (95001, АДРЕСА_1, код у ЄДРПОУ 35052801, р/р 26009002005001 у ЦВФ ВАТ КБ “Надра”, МФО 384823) витрати по сплаті державного мита у сумі 85, 00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 12.05.2009.