Ухвала суду № 63455121, 09.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4307/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

Представник КС «Істок» звернувся до суду із позовом до відповідача, який було уточнено, вказуючи, що 24.07.2013 року між КС «Істок» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КДК-4259, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобовязання по видачі кредиту в сумі 18000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 168 % річних, строком на 365 днів, а ОСОБА_2 зобовязався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі (а. с. 2-4, 72, 113).

В порушення умов вказаного договору відповідач прострочив виплату грошової суми, тому, у звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 69575,19 гривень та судовий збір у розмірі 1424,29 гривень.

Заочним рішенням суду від 13.10.2015 року позов КС «Істок» задоволено (а. с. 36-38).

Ухвалою суду від 22.02.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду (а. с. 70).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2016 року позов КС «Істок» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 користь КС «Істок» заборгованість за кредитним договором станом на 01.04.2016 року в сумі 69575,19 гривень та судовий збір у розмірі 695,75 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а. с. 120-122).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати в частині нарахування процентів та зарахувати здійсненні платежі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 125-126).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2013 року між Кредитною спілкою «Істок» та членом спілки ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КДК-4259. За умовами якого КС «Істок» надала на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 18000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42,00 % на рік (а. с. 12).

28 квітня 2015 року між КС «Істок» та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір № 1 до Кредитного договору КДК-4259 від 24 липня 2013 року, який є невідємною частиною Кредитного договору, згідно якого за порушення позичальником графіку повернення кредиту та сплати відсотків, відсоткова ставка за договором становить 168 % річних, строком на 365 днів (а. с. 64).

Відповідач своїх зобовязань за кредитним договором не виконав, в звязку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 01.04.2016 року складає 69575,19 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 11 410,84 гривень, заборгованість за відсотками 31 090,80 гривень, інфляційні нарахування 27 073,55 гривень.

Згідно ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629, ч.1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідач своїх зобовязань за кредитним договором не виконав, в звязку з чим загальна сума заборговані по кредитному договору № КДК-4259 від 24 липня 2013 року станом на 01.04.2016 року складає 69575,19 гривень.

Частково задовольняючи позов про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача відсутні пільги, передбачені ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому зобовязання повинно виконуватися належним чином, невиконання зобовязання дає право на стягнення боргу в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 1987 року по теперішній час, перебуває на військовій службі у військовій частині А 1620 на посаді начальника штабу першого заступника військової частині А 1620, що підтверджується довідкою військової частини А 1620 від 01 березня 2016 року № 81 (а. с. 94).

В запереченнях на позов Кредитної спілки «Істок» представник відповідача ОСОБА_2 зазначав, що оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем, то на нього поширюються вимоги п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і він має право на пільги, у тому числі звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.

Згідно із приписами п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Порядок отримання статусу учасника бойових дій, який дає право на пільги, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (зі змінами) «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення».

Так, для надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил України командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення подають на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань визначення учасників бойових дій певні документи.

Відповідно до пункту 5 Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.

Відповідно з абзаців першого та другого пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

Згідно з пунктом 8 Порядку у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.

У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку, міжвідомчої комісії - за рішенням Міністра соціальної політики.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2015 року № 590(далі по тексту - Положення), комісія утворюється Головним управлінням Національної гвардії України з метою реалізації заходів, пов'язаних із наданням статусу учасника бойових дій військовослужбовцям, військовозобов'язаним, резервістам і працівникам Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ Положення, комісія має право приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям.

У разі неподання командиром (начальником) військової частини до Комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, військовослужбовці можуть самостійно звернутися до Комісії.

Відповідно до пункту 7 розділу IV Положення на підставі прийнятого Комісією рішення військовослужбовцям, яким надано статус учасника бойових дій, кадровим підрозділом Головного управління Національної гвардії України видається посвідчення учасника бойових дій згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Як встановлено вище, ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині А 1620, однак у межах спірних правовідносин відповідач не звертався із заявою про надання статусу учасника бойових дій до комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що довідка військової частини А 1620 від 01.03.2016 року № 81, яка була надана представником відповідача, як документ, який підтверджує право ОСОБА_2 на пільги, передбачені ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не є достатньою підставою для застосування вищевказаного Закону.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 не містить доводів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2016 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_3