Рішення № 63434804, 13.12.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 р. Справа № 917/1351/16

за позовом Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради", пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36002

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36005

про стягнення 7501,43 грн..

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні:

від позивача: Передерій Л.Б., довіреність № 20 від 12.12.2016р.

від відповідача: відсутні

13.12.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7501,43 грн. за договором оренди № 2Р-НОМЕР_2 від 01.11.2011 року торговельного місця № НОМЕР_2 сектору - 2, що розташоване на території комунального ринку "Речовий" за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34 "а", з яких: 7024,15 грн. основного боргу, 477,28 грн. пені.

Позивач за заявою № 974 від 14.11.2016 року ( вх№14077 від 14.11.2016р.):

- збільшив розмір позовних вимог на 207,69 грн. - заборгованість за користування торговельним місцем згідно договору оренди № 2Р-НОМЕР_2 від 01.11.2011 року за вересень 2016 року (до дня закінчення договору - 27.09.2016 року) в розмірі 207,69 грн.

- зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 469,52 грн. у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем (виписка банку від 03.10.2016 року залучена до матеріалів справи, а.с. 128)

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси, заява від 14.11.2016 року приймається господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 7239,60 грн., з яких: 6762,32 грн. - основна заборгованість, 477,28 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідач представництво в судові засідання по даній справі не забезпечив.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса відповідача значиться: АДРЕСА_1, 36005 (а.с. 136-138). Ухвала, яка направлялась відповідачу на юридичну адресу була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судом враховується, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином (див. ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради «Про організацію міського комунального ринка «Речовий» на земельній ділянці у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка» від 03.08.2011 № 225 (далі - Рішення) організовано міський комунальний ринок «Речовий» на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Полтави у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка.

Пунктом 2 Рішення організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку згідно із Правилами торгівлі на ринках, покладено на Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради.

Пунктом 3.3 Рішення позивача зобов'язано забезпечити укладання договорів оренди торговельних місць з фізичними особами-підприємцями.

01 листопада 2011 року між КП «Полтава-сервіс» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 2Р-НОМЕР_2 торговельного місця № НОМЕР_2 сектору - 2, яке розташоване на території комунального ринку «Речовий» за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34 «а» (а.с. 15-16).

В матеріалах справи знаходяться заява відповідача від 26.10.2011 року, адресована Комунальному підприємству "Полтава-сервіс" про укладення з нею договору оренди торгового місця (а.с. 19).

За вказаним Договором оренди орендодавець (позивач) надає орендарю (відповідачу) торговельне місце у тимчасове платне користування для провадження торговельної діяльності. Орендар використовує об'єкт оренди виключно для здійснення роздрібної торгівлі та надання послуг населенню (п.1.5. Договору оренди). Строк дії Договору оренди - з 01.11.2011 року по 27.09.2016 року.

Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання договору (п. 1.4. Договорів оренди). Як вбачається з договору, він підписаний відповідачем 01.11.2011 року.

За змістом ст. 283, 286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і строки її внесення визначаються в договорі.

Згідно п. 4.1. Договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 234,75 грн. за місяць.

Орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком до Договору та вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря (п. 4.2 Договору оренди).

Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений також ст. 759 ЦК України.

Своїх зобов'язань за договорами в частині своєчасної і повної сплати орендної плати орендар належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді за розрахунком позивача становить 6762,32 грн. - це орендна плата з березня 2014 року по червень 2014 року та з вересня 2014 року по вересень 2016 року включно (розрахунок з помісячною розбивкою в матеріалах справи, а.с. 129).

Із посиланням на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 477,28 грн. пені за період 25.07.2015-16.08.2016 (розрахунок залучений до матеріалів справи, а.с. 22).

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Статтею 761 ЦК України передбачено право передання майна у найм власника речі або особи, якій належать майнові права, та особи, уповноваженої на укладення договору найму.

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105.

Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Відповідно абзацу 3 пункту 13 Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України № 11/110 від 24.10.2011 року по справі № 07/33-71, яка є обов'язковою для суду згідно ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, сторони уклали договір оренди торговельного місця у відповідності до Правил торгівлі на ринках.

Ця угода містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови - предмет (торговельне місце сектору 2: № НОМЕР_2 загальною площею 4 кв. м.), плату (234,75 грн. за місяць), строк дії договору (з 01.11.2011 року до 27.09.2016 року) та інші.

Відповідно до частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Нормами статті 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Індивідуальні ознаки торговельного місця, яке передавалося відповідачу в користування, визначені в пункті 1.1 Договору.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Стаття 193 ГК України встановлює загальні умови виконання господарських зобов'язань: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

З боку позивача зобов'язання за Договором виконані, що встановлено зібраними по справі доказами, судом також встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання в частині сплати у визначені строки обумовлених договором коштів за оренду торгового місця.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати коштів.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та витрат за комунальні послуги та/або у разі несвоєчасного повернення орендарем з оренди торгівельного місця, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такої несплати. Позивачем, з дотриманням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нараховано та заявлено до стягнення пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що не суперечить чинному законодавству.

Позивачем заявлено до стягнення 477,28 грн. пені за період 25.07.2015-16.08.2016. Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені суд встановив, що позивачем невірно визначені періоди перебігу строку прострочення (коли останній день виконання зобов"язання припадає на вихідний день, то останнім днем виконання зобов"язання вважається перший за ним робочий день). З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятора Ліга: Закон Еліт 9.1.3" до стягнення підлягає 476,47 грн.

Оскільки зобов'язання за Договором від 01.11.2011 року на даний час не виконуються відповідачем - орендна плата у визначені договором строки не вноситься, позивач здійснив нарахування заборгованості та пені відповідно до законодавства та Договору.

Оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Полтава - сервіс» Полтавської міської ради (пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 30191518) - 7238,79 грн., з яких: 6762,32 грн. - основна заборгованість, 476,47 грн. - пеня; 1 377,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15.12.2016

Суддя О.С.Мацко