Ухвала суду № 63432950, 24.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ К/800/10502/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року

у справі № 826/26271/15

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного банку «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України питання конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач не погоджується з касаційною скаргою, просить відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

Зупиняючи провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває на розгляді подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України. В свою чергу питання конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має суттєве значення для правильного та об`єктивного розгляду даної справи, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами вказаного закону. А оскільки за результатами розгляду конституційного подання щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правове регулювання відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду України, може змінитися, тому прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі до результатів розгляду судом конституційної юрисдикції зазначеного подання, є неможливим.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп).

Як встановлено судами, до правовідносин в даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначений закон є чинним та діє на теперішній час.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України (в редакції на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З наведеного слідує висновок, що прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини, що виникли раніше, не вплине.

Крім того, подання до Конституційного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням Конституції України внесено Верховним Судом України 08 липня 2015 року.

Провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України Конституційним Судом України відкрито ухвалою від 10 лютого 2016 року.

Тобто, на момент постановлення оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року про зупинення провадження в даній справі провадження за конституційним поданням Верховного Суду України у справі щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України ще не було відкрито Конституційним Судом України.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, помилково зупинив провадження у справі з тих підстав, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває на розгляді подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: