Ухвала суду № 63406472, 01.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2016 р. м. Київ К/800/28753/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення комісії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради в частині, що стосується позивача, оформлене випискою з протоколу від 14 серпня 2014 року № 1229.1.

Позов мотивований тим, що вказаною комісією протиправно позбавлено позивача статусу члена сім'ї загиблого відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано недійсним відповідне посвідчення та припинено надання пільг, адже комісія дійшла хибного висновку про те, що її померлий батько не відноситься до категорій осіб, передбачений у статтях 6 та 7 названого Закону.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2015 року позов задоволено та скасовано рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради в частині, що стосується позивача, оформлене випискою з протоколу від 14 серпня 2014 року № 1229.1.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасовано постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2015 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивачка, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши та обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що батько позивачки - ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до довідки Рівненського обласного військового комісаріату від 14 червня 2005 року № ХГ-10447 та виписки з наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу від 20 травня 1961 року № 0272 старший лейтенант ОСОБА_3, командир танкового взводу 50 гвардійського мотострілкового полку 15 гвардійської мотострілкової дивізії, загинув при зіткненні двох танків на тактичних навчаннях.

21 червня 2005 року позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1, яким підтверджено її право на пільги, встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни.

Відповідно до виписки з протоколу засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому від 14 серпня 2014 року № 1229.1 комісія вирішила:

встановити не належність ОСОБА_2 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

визнати недійсним посвідчення «Члена сім`ї загиблого» ОСОБА_2

серії НОМЕР_1 від 21 червня 2005 року, видане управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, з подальшим його вилученням;

припинити з 01 вересня 2014 року ОСОБА_2 надання пільг, передбачених статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 17 червня 2005 № 261 визнати таким, що втратило чинність з 01 вересня 2014 року в частині, що стосується ОСОБА_2

Вважаючи таке рішення комісії незаконним, позивач звернулась до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірне рішення не ґрунтується на законі та порушує гарантоване Конституцією України право позивача на соціальний захист, адже батько позивача, який був військовослужбовцем, загинув при виконанні службових обов'язків (при зіткненні двох танків на тактичних навчаннях), а тому позивач є членом сім'ї військовослужбовця та у розумінні пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на неї поширюється чинність цього Закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності статусу батька позивача - ОСОБА_3 як ветерана війни в розумінні статей 6 та 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею

220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, яка була чинна на час підтвердження права позивачки на пільги, встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни, чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За змістом статті 6 названого Закону учасниками бойових дій визнаються:

1) військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн;

2) учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших військових формувань, створюваних Верховною Радою України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) військовослужбовці, а також особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які в період Великої Вітчизняної війни проходили службу в містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;

4) особи вільнонайманого складу Збройних Сил, військ і органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які займали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни та інші періоди ведення бойових дій або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;

5) колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп фашистської Німеччини та інших незаконних формувань і груп на території колишнього Союзу РСР;

6) працівники спеціальних формувань Народного комісаріату шляхів, Народного комісаріату зв'язку, Народного комісаріату охорони здоров'я, плаваючого складу промислових і транспортних суден і льотно-підйомного складу авіації Народного комісаріату рибної промисловості колишнього Союзу РСР, морського і річкового флоту, льотно-підйомного складу авіації Головного управління Північного морського шляху, переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище осіб, що перебували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інтересах армії та флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів або оперативних зон діючих флотів, а також члени екіпажів суден транспортного флоту, які були захоплені в портах фашистської Німеччини 22 червня 1941 року на порушення Конвенції про становище ворожих торгових суден на початку воєнних дій (Гаага, 1907 рік);

7) особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, вихованці полків і юнги до досягнення ними повноліття;

8) особи, які брали участь у бойових діях проти фашистської Німеччини та її союзників у роки другої світової війни на території інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань;

9) працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій в інших державах виступали перед воїнами діючих армій, флотів, військових з'єднань і контингентів;

10) особи, які в період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року працювали на підприємствах, в установах і організаціях міста Ленінграда і нагороджені медаллю "За оборону Ленінграда", та особи, нагороджені знаком "Жителю блокадного Ленінграда", а також особи, які з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942 року брали участь у обороні міста Севастополя і нагороджені медаллю "За оборону Севастополя";

11) особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час;

12) особи, які у неповнолітньому віці були призвані до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років;

13) військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;

14) військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;

15) військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР;

16) вояки Української повстанчої армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";

17) військовослужбовці та особи, які були зараховані до частин місцевої протиповітряної оборони Народного Комісаріату внутрішніх справ колишнього Союзу РСР і брали безпосередню участь у відбиванні ворожих нальотів, ліквідації наслідків бомбардувань та артилерійських обстрілів, що здійснювалися спеціально сформованими частинами.

Прирівняними до учасників бойових дій вважаються колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.

Стаття 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює, що до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

3) малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів фашистських концтаборів та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

5) осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах;

8) учасників бойових дій під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У даній справі спірним є питання віднесення померлого ОСОБА_3 до категорій осіб, що визначені в частині першій статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та, як наслідок, вирішення питання щодо поширення на позивача дії цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у частині першій статті 4 цього Закону, відповідно до якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Отже, не може вважатися інвалідом війни особа, смерть якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), а одержана внаслідок проходження військової служби.

Як вже зазначено, суди встановили, що батько позивачки - ОСОБА_3 загинув при виконанні службових обов`язків, а саме при зіткненні двох танків на тактичних навчаннях.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 в силу викладених обставин не належав до категорії ветеранів війни, визначених статтями 6 та 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасників бойових дій ти інвалідів війни), а відтак відсутні підстави для поширення чинності названого Закону на членів його сім'ї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 569/20028/14-а.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: