Постанова № 6340520, 07.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.04.2009Справа №2-31/4577-2008А Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Шильнової О.М.

за участю представників сторін:

від позивача Шабанова Т.М., дов. у справі

від відповідача Нестерук О.В., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, м.Сімферополь, пр. Кірова, 51-52\10а; 95017, м.Сімферополь, вул. Крилова, 133)

до відповідача Приватного підприємства „ПЛАТАН”( 95022, м.Сімферополь, вул.Глінки/Дерюгіної, 57Б/2)

про стягнення 12067,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Приватного підприємства „ПЛАТАН” з позовними вимогами про стягнення 12067,50 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду АРК від 11.04.2008р. відкрито провадження за даним позовом суддею Омельченко В.А.

Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008 р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/4577-2008А замість судді господарського суду АРК Омельченко В.А. суддю господарського суду АРК Привалову А.В., привласнивши справі номер №2-31/4577-2008А.

Ухвалою господарського суду АРК від 16.10.2008 р. справа прийнята до свого провадження суддею Приваловою А.В. та призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно акту перевірки приватне підприємство «Платан» зобовязане було забезпечити у 2005 році працевлаштування інвалідів на 3 робочих місцях, фактично у 2005 р. на підприємстві працював 1 інвалід, у звязку з чим відповідач самостійно повинен був сплатити штрафні санкції у сумі 12067,50 грн. на підставі ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», але в добровільному порядку відповідач суму штрафу не сплатив, тому штрафні санкції повинні бути стягнути в судовому порядку

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не згоден з позовними вимогами, просить суд в задоволенні позову відмовити за мотивами, викладеними в запереченнях. Вважає, що підприємством виконано норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від показника середньооблікової кількості працівників за 2005 рік 60 осіб, а не 80 як вважає позивач. Отже у 2005 році на підприємстві необхідно було створити 2 робочих місця для інвалідів, фактично в ПП «Платан» працювало 6 інвалідів, що в перерахунку середньооблікової норми й становить необхідних за Законом 2-х працевлаштованих інваліда.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, надані у ході судового розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

За результатами проведеної Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 09.08.2006р. перевірки достовірності даних, зазначених у звіті ПП «Платан» форми №10-ПН «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2005 рік, встановлено, що чисельність штатних працівників склала 80 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3 особи (80х4%), тоді як працевлаштовано - 1 інвалід, фонд оплати праці штатних працівників складає 482,7тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 6033,75грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів 12067,50грн.

Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПН «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р.», наданого Приватним підприємством «Платан» до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу якого 78 осіб, складає 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів - 3, фонд оплати праці штатних працівників складає 482,7 тис. грн.., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 6188 грн., сума коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів 0.

Згідно висновкам, викладеним в акті перевірки, Приватне підприємство «Платан» зобовязане було забезпечити у 2005 році працевлаштування інвалідів на 3 робочих місцях, фактично у 2005 році на підприємстві працював 1 інвалід. Тому ПП «Платан» повинно сплати штраф за нестворені робочі місця в сумі 12067,50грн.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (обєднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в обєднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (обєднанні), у відповідній установі, організації.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875 від 21.03.1991р. (у редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, де працює 25 і більше чоловік, у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344 (у редакції, що діяла у 2005 році), відповідно до частини 3 статті 19 якого створення робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється перевізниками в розмірі 4% загальної чисельності працюючих, крім водіїв.

Відповідач вважає, що оскільки ПП «Платан» є перевезником, про що свідчить відповідна ліцензія серії АБ №229615 з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, і, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», користується пільговим створенням на підприємстві робочих місць для інвалідів, то з розрахунку середньооблікової кількості працівників за 2005 рік треба виключити водіїв 13 осіб, при цьому вказує, що при наданні звіту форми №10-ПН за 2005 рік дана норма не була врахована.

Також, на думку відповідача, із складу середньооблікової чисельності штатних працівників за 2005 рік слід виключити 5 працівників ПП «Платан», які були субєктами підприємницької діяльності, оскільки вони самостійно забезпечують себе роботою, але не позбавлені права одночасно працювати на якому-небудь підприємстві, що по визначенню до них є роботою за сумісництвом.

Таким чином, на думку відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників складає 60 осіб (78-13-5=60), 4% від якої складає норматив - 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, який виконано підприємством.

Проте такі доводи відповідача не грунтуються на положеннях закону і є помилковими.

Згідно з частиною 11 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (із змінами в редакції Закону України №2602 від 31.05.2005р., який набув чинності з моменту його опублікування 24.06.2005р.) норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Тому доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про автомобільний транспорт» є помилковими і не приймаються судом до уваги, оскільки зі дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №2602 від 31.05.2005р., саме положення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинні застосовуватись до спірних правовідносин, що прямо передбачено цим Законом.

Крім того, судом зазначається, що відповідач отримав ліцензію з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (внутрішні перевезення вантажів, міжнародні перевезення вантажів) серія АБ №229615 20.07.2005р., тобто у час коли вже діяли зміні до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Отже, з урахуванням строку дії ліцензії, ПП «Платан» здійснювало діяльність як підприємство-перевізник лише півроку у звітному періоді і в час, коли вже діяли, відповідні зміні до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому суд вважає безпідставним застосування положень Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині встановлення пільгового нормативу створення на підприємстві відповідача робочих місць для інвалідів.

Також помилковим є твердження відповідача щодо сумісництва 5 працівників підприємства (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10), які одночасно були у звітному періоді субєктами підприємницької діяльності.

Матеріали справи свідчать, що вказані особи працювали у ПП «Платан» за основним місцем роботи (а.с.59-71, т.1), а тому є штатними працівниками і повинні включатися в облікову і середньооблікову чисельність штатних працівників. При цьому слід зазначити, що де-яки з них отримали свідоцтво про державну реєстрацію підприємцями лише у кінці звітного року.

Таким чином, судом встановлено, що для відповідача норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, складає три робочих місця, а не два як помилково вважає відповідач.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача щодо створення відповідачем лише 1 робочого місця у звітному періоді.

З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що на підприємстві у 2005р. працювало шість інвалідів, з яких три працівника, яким встановлена інвалідність, відпрацювали за основним місцем роботи штатними працівниками, проте відпрацювали неповний рік, а саме: ОСОБА_11 прийнята з 02.04.2005 р., звільнена 15.07.2005 р. відпрацювала у 2005 р. 4 місяця; ОСОБА_12 прийнята з 01.08.2004 р., звільнена 18.01.2005 р. відпрацювала у 2005 р. 1 місяць; ОСОБА_13 прийнята з 01.12.2004 р. відпрацювала у 2005 р. 12 місяців.

Отже середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким встановлена інвалідність, за 2005 рік складає 1 людина (4+1+12=17:12= 1,4= 1 особа інвалід), що визначено відповідно до Інструкції по заповненню форми №10-ПН «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.12.2004р. №338 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270.

Твердження позивача про те, що інші троє працівників, яким встановлена інвалідність, були сумісниками, а тому не повинні враховуватись при розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, судом не приймається, оскільки матеріали справи свідчать, що зазначені особи не були робітниками-сумісниками. Вказані обставини підтверджуються наказами підприємства, записами у трудових книжках працівників ПП «Платан» ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, якими визначено, що ці особи працюють за основним місцем роботи, а не за сумісництвом.

Такий висновок позивач зробив із записів у трудових книжках зазначених працівників, в яких були зроблені записи про роботу за сумісництвом на підприємстві відповідача, але потім ці записи виправлені на запис про постійне місце роботи, що на думку позивача є навмисним виправленням.

Але таке твердження позивача ні підкріплено ніякими доказами, а є лише субєктивним припущенням.

Постановою старшого слідчого прокуратури Київського району м.Сімферополя від 07.04.2009р., яка представлена в матеріали справи, у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «Платан» за ознаками складу злочинів, передбачених ст..ст.364, 365, 366, 190 Кримінального кодексу України відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину. Також до матеріалів справи залучені пояснювальні працівників відповідача ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, що були надані ними прокурору Київського району м.Сімферополя, з яких вбачається, що вони працювали у ПП «Платан» на постійної основі.

Враховуючи загальну сукупність фактично відпрацьованого у 2005 року часу працівниками ПП «Платан» ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, (3+3+3=9:12=0,8=1) можна зробити висновок що у 2005 року на підприємстві відповідача працював 1 інвалід.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, судом встановлено, що відповідачем у звітному періоді створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Відтак, відповідно до приписів ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен сплатити штраф за не створення у 2005 році 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної заробітної плати, що складає 6033,75грн.

Відповідно до частини 1 статті 18 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно пункту 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організації інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування інваліда є наявність саме працюючого на такому місці інваліда.

Відповідно до пункту 5 вказаного Положення, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У пункті 14 Положення зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до пункту 2.1 пункту 2 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. №244 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.07.1998р. за №464/2904, звіт за формою №3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно

В графі 4 звіту за формою №3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр «14»).

Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обовязок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідач цих вимог не виконав, оскільки вважав, що підприємством у 2005 році виконано норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що, на думку відповідача, складає 2 робочих місця, які були зайняті інвалідами.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не виконано покладних на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Положенням «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» обовязків щодо створення у 2005 році 1 робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів, у звязку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та відповідно до пункту 3 «Порядку сплати підприємствами (обєднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 28.12.2001р. №1767, підприємства (обєднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно 15 квітня року, який наступає за звітним, сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню частково - в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення у 2005 році 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів в сумі 6033,75грн. В інший частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1,70грн. з Державного бюджету України на підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно задоволеним вимогам.

Вступна та резолютивна частина постанови оголошена в судовому засіданні 07.04.2009 р. Постанова складена у повному обсязі 13.04.2009 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 70, 71, 86, ч.4 ст.94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „ПЛАТАН”( 95022, м.Сімферополь, вул.Глінки/Дерюгіної, 57Б/2, р/р 260042026 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м.Сімферополь, МФО 324021, ОКПО 30645832) в дохід Державного бюджету України (р/р №31219230700268 одержувач: Держбюджет Сімферопольського району, 50070000, банк одержувача: Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим м.Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34741037, призначення платежу: 50070000; 01; 4% за незайняті інвалідами робочі місця) 6033,75 грн. штрафних санкцій.

3.В іншій частині позову відмовити.

Виконавчий документ видати у встановленому ст.258 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПривалова А.В.