Рішення № 6339084, 12.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2009Справа №2-24/4101-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" ( 95023, АР Крим, м. Сімферополь, Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 32037246)

До відповідача 1. Ленінської районної державної адміністрації ( 98200, АР Крим, смт. Леніне, вул. Пушкіна,22)

До відповідача 2. Головного управління державного казначейства України в АР Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19)

про стягнення 21 139,52 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача Іотковський А.Г. представник, довіреність № б/н від 12.01.2009р., НОМЕР_1 від 14.09.2004р.

Від відповідача 1. не зявився.

Від відповідача 2. Угневий К.П. представник, довіреність № 23-11.0/06-134 від 24.12.2008р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів Ленінської районної державної адміністрації та Головного управління державного казначейства України в АР Крим про стягнення з Ленінської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" суми боргу за передані нафтопродукти у розмірі 14187,28 грн., три проценти річних у розмірі 865,80 грн., індексу інфляції у розмірі 6086,44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Ленінської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 211,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Також у пункті 7 прохальної частини позовної заяви позивач просить спонукати Головне управління державного казначейства України в АР Крим як розпорядника коштів державного бюджету перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" суми, які підлягають стягненню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 37 від 22.06.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альянс-Крим» та Ленінською районною державною адміністрацію відповідачем по справі не виконані у повному обсязі зобовязання зі сплати отриманих нафтопродуктів. Так, у звязку з несплатою за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 37 від 22.06.2006р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 14187,28 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альянс-Крим» та Ленінською районною державною адміністрацію 01 жовтня 2008 року було підписано акт звірки, відповідно до якого вказана заборгованість підтверджується.

03 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альянс-Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" було укладено договір уступки права вимоги (цессії) №05/09, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альянс-Крим» передає, а позивач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" приймає на себе права вимоги виконання зобовязання за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 37 від 22.06.2006р. з відповідача по справі.

У звязку з тим, що відповідач не виконав зобовязання за Договором перед Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альянс-Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут", відповідно до договору уступки права вимоги, позивач по справі просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач на підставі Положення про Державне казначейство України, відповідно до якого казначейство у відповідності з покладеними на нього зобовязаннями, проводить перерахування коштів з рахунків, на які зараховуються засоби Державного бюджету України та місцевих бюджетів України по рішенням, що були прийняті державним органом, що у відповідності з законом має право на його застосування, вважає необхідним вказати другим відповідачем по справі Головне управління державного казначейства України в АР Крим та заявляє до нього вимоги щодо перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" суми, які підлягають стягненню.

Відповідач - Ленінська районна державна адміністрація явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Другий відповідач проти позовних вимог заперечував, за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, наданому повноважним представником Головного управління державного казначейства України в АР Крим у судовому засіданні 22 вересня 2009 р.

Так, посилаючись на норми чинного законодавства, Головне управління державного казначейства України в АР Крим просить у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

22.06.2006 р. між ТОВ «ТД «НК Альянс Крим» (Продавець) та Ленінською районною державною адміністрацією (Покупець) був укладений договір № 37 купівлі продажу нафтопродуктів з їх наступним відпуском через АЗС по дозвільним бланкам (а.с.13-14).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Продавець зобовязується передати у власність Покупця нафтопродукти (далі Товар) через мережу автозаправних станцій ТОВ «ТД «НК Альянс Крим» (далі АЗС), а Покупець зобовязаний сплатити та прийняти товар у строки та порядку, які вказані у дійсному договорі.

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту передачі останньому бланків встановленого зразка. Приймання передача бланків здійснюється протягом 30 календарних днів та підтверджується підписом особи, уповноваженої (довіреністю) Покупцем на їх отримання у розрахункової накладної (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Покупець зобовязався сплачувати вартість товару передчасно.

У тому випадку якщо товар буде передано у власність Покупця без передчасної оплати , Покупець зобовязується сплатити повну вартість придбаного товару протягом 10 календарних днів з дати передачі бланків Покупцю у відповідності з п. 1.4 (п. 5.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «НК Альянс Крим» у виконання своїх зобовязань за Договором у період з січня 2007 р. по травень 2007 р. відпустило відповідачу бензин та масло на загальну суму 23087,19 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи бланками у вигляді заправочних відомостей на відпуск нафтопродуктів із відмітками про кількість та ціну товару, що відпускався (а.с.27-84).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати отриманого товару на загальну суму 8899,91 грн.

Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару у відповідності до умов договору у розмірі 14940,35 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 14940,35 грн. за поставлений товар.

Відповідно до акту взаєморозрахунків за період з 01.01.2007 р. по 18.05.2007 р. відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості у розмірі 14940,35 грн. станом на 18.05.2007 р.(а.с.23-24).

21.05.2007 р. за № 206 ТОВ «ТД «НК Альянс Крим» на адресу відповідача була відправлена вимога на сплату заборгованості за отриманий товар (а.с.110-112).

Зазначена вимога була отримана відповідачем 23.05.2007 р., про що свідчить поштове повідомлення. Додане до матеріалів справи (а.с.110 на зворотному боці).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2008 р., відповідач підтвердив наявну за ним заборгованість за отримані нафтопродукти у розмірі 14187,28 грн.(а.с.47).

03.02.2009 р. між ТОВ «ТД «НК Альянс Крим» (Цедент) та ТОВ «Кримнафтозбут» (Цесіонарій) був укладений договір № 05/09 про відступлення права на вимогу (а.с. 15-46).

Відповідно до п. 2.1 договору, Цемент передає, а Цесіонарій приймає на себе права першого по договору купівлі продажу нафтопродуктів з їх наступним відпуском через АЗС по дозвільним бланкам № 37 від 22.06.2006 р. (далі договір), укладеного між Цедентом та Ленінською районною державною адміністрацією (Боржник).

По дійсному договору Цемент відступлює, а Цесіонарій набуває право вимоги до Боржника, по Договору у загальній сумі 14187,28 грн., а також право на стягнення з Боржника всіх передбачених договором та законом неустойки, штрафів, пені, індексу інфляції, 3 % річних та інших платежів (п. 2.2 Договору).

Цедент протягом двох днів після підписання дійсного договору зобовязаний повідомити Боржника про здійснення уступки права на вимоги по договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, належним повідомленням, передбаченим п. 4.2 дійсного договору, буде вважатися посланий Боржнику заказаний лист з повідомленням про вручення, у якому обовязково вказується про факт відступлення права вимоги, найменування Цесіонарія, сума переданого боргу, розрахункові рахунки та інші необхідні банківські реквізити, по яким Боржник може перерахувати суму боргу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «НК Альянс Крим» листом від 16.06.2009 р. повідомила відповідача про відступлення права вимоги із зазначенням нового кредитора, його найменування та банківських реквізитів, на які потрібно перерахувати суму заборгованості (а.с.25).

Зазначений лист був отриманий відповідачем 18.06.2009 р., про що свідчить поштове повідомлення, додане до матеріалів справи (а.с.25 на зворотному боці).

30.06.2009 р. лист такого же змісту був відправлений позивачем на адрес відповідача (а.с.19).

Несплата відповідачем суми заборгованості стала підставою для звернення ТОВ «Кримнафтозбут» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (п. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 516 ЦК України).

Як зазначалось, сторони у договорі від 22.06.2006 р. передбачили, що у тому випадку якщо товар буде передано у власність Покупця без передчасної оплати, Покупець зобовязується сплатити повну вартість придбаного товару протягом 10 календарних днів з дати передачі бланків Покупцю у відповідності з п. 1.4 (п. 5.2 Договору).

Оскільки з бланків у вигляді заправочних відомостей на відпуск нафтопродуктів не можливо встановити, коли останні були отримані відповідачем, суд вважає, що у даному випадку слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Така вимога була направлена ТОВ «ТД «НК Альянс Крим» на адресу відповідача 21.05.2007 р., та отримана останнім 23.05.2007 р. (а.с. 110-112).

Таким чином, на момент розгляду справи за відповідачем існує заборгованість у розмірі 14187,28 грн. по сплаті за отриманий товар за договором купівлі продажу № 37 від 22.06.2006 р.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобовязання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем існує заборгованість у розмірі 14187,28грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6086,44 грн. інфляційних втрат та 865,80 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, прострочення зобовязання щодо оплати отриманого товару за відповідачем сталося після спливу семиденного строку від дня предявлення вимоги, тобто з 31.05.2007 р.

Позивачем нараховувалися 3 % річних за період з 01.06.2007 р. по 10.06.2009 р., що не протиречить законодавству, оскільки право на нарахування 3 % річних виникає у позивача кожного дня прострочення виконання грошового зобовязання, проте нарахована сума підлягає перерахуванню:

За період з 01.06.2007 р. по 10.06.2009 р.:

14187,28 грн. (сума заборгованості за вказаний період) х 740 дн. (кількість днів прострочення) х 3 % /365 = 862,90 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума 3 % річних у розмірі 862,90 грн.

В частині стягнення 2,90 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовлено.

Щодо нарахування індексу інфляції за період з червня 2007 р. по червень 2009 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, при нарахуванні індексу інфляції на суму заборгованості яка виникла у липні 2008 р. та серпні 2008 р., позивачем взагалі не були враховані індекси інфляції за липень 2008 р. та серпень 2008 р., де мала місце дефляція, так індекс інфляції у зазначені місяці складав 99,5 % та 99,9 % відповідно, а отже сума індексу інфляції, нарахована позивачем, має бути перерахована та зменшена:

14187,28 грн. (сума заборгованості у липні 2008 р.) * 99,5 % /100 14187,28 грн. = - 70,94 грн.

14187,28 грн. (сума заборгованості у серпні 2008 р.) * 99,9 % /100 -14187,28 грн. = - 14,19 грн.

Таким чином сума інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача, складає 6001,31 грн. (6086,44 грн. 70,94 грн. 14,19 грн.).

В частині стягнення 85,13 грн. індексу інфляції у позові відмовлено.

Крім того, позивач просить суд спонукати Головне управління державного казначейства України в АР Крим як розпорядника коштів державного бюджету, перерахувати позивачу стягувані суми.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані посиланням на ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З цього приводу суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів:

У судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до Головного управління державного казначейства України в АР Крим з вимогою щодо перерахування сум заборгованості, так само як відсутня відмова Головного управління державного казначейства України в АР Крим щодо перерахування зазначених коштів.

Оскільки судом встановлено відсутність відмови відповідача в перерахуванні коштів, то відповідно не має порушеного права, а отже у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вимогою про спонукання Головного управління державного казначейства України в АР Крим як розпорядника коштів державного бюджету, перерахувати позивачу стягувані суми. Тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункті ”а” , ”б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.); із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 85, 00 грн.

При визначенні суми державного мита, що підлягає оплаті за зазначеним позовом, суд виходить з кількості вимог, заявлених у позову, такі як стягнення 21139,52 грн. заборгованості із урахуванням 3 % річних та індексу інфляції та спонукання відповідача вчинити певні дії.

Так, загальна сума державного мита за зазначені вимоги повинна становити 296,39 грн., тоді як згідно платіжного доручення № 506 від 22.07.2009 р. державне мито сплачено лише у розмірі 211,00 грн.

Отже, сума державного мита у розмірі 85,39 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" в доход Державного бюджету України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.10.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Ленінської районної державної адміністрації ( 98200, АР Крим, смт. Леніне, вул. Пушкіна, 22; ідентифікаційний код 04055481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" (95023, АР Крим, м. Сімферополь, Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 32037246; т/с 26001313311 в СФ ВАТ МТБ, МФО 384748) 14187,28 грн. основного боргу, 6001,31 грн. інфляційних втрат, 862,90 грн. 3 % річних, 210,50 грн. державного мита та 117,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 85,13 грн. індексу інфляції та 2,90 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовити.

4.Відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління державного казначейства України в АР Крим .

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут" ( 95023, АР Крим, м. Сімферополь, Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 32037246) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 85,39 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.