Рішення № 6323977, 02.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2009Справа №2-24/1856-2009 За позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

До відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (96034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б.Хмельницького, 4, г, ідентифікаційний код 08592230) в особі Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Сімферопольська, 34, ідентифікаційний код 08673709)

До відповідача - Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Сімферопольська, 34, ідентифікаційний код 08673709)

Про стягнення 77566,15 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача ОСОБА_3, довіреність б.н. від 12.03.2009 р., у справі

Від відповідача 1) не зявився

Від відповідача 2) не зявився

Обставини справи: Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в особі Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 77 566,15 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було прострочено грошове зобовязання з оплати Відкритому акціонерному товариству «Білогірський райагроснаб» реалізованих за накладними паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 48876,06 грн. у період з 31.03.2005р. до 27.01.2006р., що підтверджується зокрема актом взаємних розрахунків станом на 01.04.2006р. Позивач звертає увагу на те, що право вимоги заборгованості у відповідача перейшло до ДП «Білогірський торговий Дім» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 17.05.2007 р., а від нього наступному кредиторові - Субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 18.04.2008р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.05.2009 р. до участі у справі було залучено другого відповідача Білогірський районний відділ Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що оскільки між сторонами не було укладено письмового правочину з купівлі продажу, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідач - Білогірський районний відділ Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим явку представника у судове засідання не забезпечив. 02.06.2009 р. до канцелярії суду від нього надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до даного спору, а також посилається на те, що оскільки у накладних немає підпису особи, яка отримала товар, останнє не підтверджує факту отримання товару.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Білогірський райагроснаб» у період з 31.03.2005 р. по 27.01.2006 р. на адресу Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим було поставлено товар паливно мастильні матеріали на загальну суму 48876,06 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними № 295 від 31.03.2005 р., № 394 від 27.04.2005 р., № 512 від 31.05.2005 р., 715 від 30.06.2005 р., № 817(а) від 31.07.2005 р., № 897 від 31.08.2005 р., № 962 від 30.09.2005 р., № 1020 від 31.10.2005 р., № 1081 від 30.11.2005 р., № 1125 від 30.12.2005 р., № 21 від 27.01.2006 р. (а.с.19-29).

Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 9-18).

Суд зазначає, що у декількох накладних відсутній підпис особи, уповноваженої на отримання товару, проте на всіх накладних є підпис бухгалтера підприємства відповідача, який також є на виписаних довіреностях на отримання товаро матеріальних цінностей.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між Білогірським РВ МВС України в АРК та ВАТ «Білогірський райагроснаб», підписаний обома сторонами, з якого вбачається, що за Білогірським РВ МВС України в АРК існує заборгованість станом на 01.04.2006 р. у розмірі 48876,06 грн. (а.с.30).

Тому суд вважає доведеним факт отримання вказаного товару Білогірським районним відділом Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

В порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобовязання.

17.05.2007 р. між ДП «Білогірський торговий дім» та ВАТ «Білогірський райагроснаб» був укладений договір відступлення права кредитора (а.с.32).

Згідно умов зазначеного договору, ВАТ «Білогірський райагроснаб» зобовязується відступити своє право кредитора на дебіторську заборгованість у сумі 48876,06 грн. на користь ДП «Білогірський торговий дім», яка виникала по зобовязанням купівлі продажу ПММ між ВАТ «Білогірський райагроснаб» та Білогірським РВ МВС України в АРК за накладними № 295 від 31.03.2005 р., № 394 від 27.04.2005 р., № 512 від 31.05.2005 р., 715 від 30.06.2005 р., № 817(а) від 31.07.2005 р., № 897 від 31.08.2005 р., № 962 від 30.09.2005 р., № 1020 від 31.10.2005 р., № 1081 від 30.11.2005 р., № 1125 від 30.12.2005 р., № 21 від 27.01.2006 р. та акту звірки взаєморозрахунків на 01.04.2006 р.

Відповідно до п. 3.2 Договору, ДП «Білогірський торговий дім» зобовязаний не пізніше 6 місяців з дня підписання дійсного договору та отримання від ВАТ «Білогірський райагроснаб» документів, направити на адресу дебітора вимогу про сплату 48876,06 грн.

17.05.2007 р. за № 35 ВАТ «Білогірський райагроснаб» повідомив Білогірський РВ МВС України в АРК про відступлення права вимоги заборгованості у розмірі 48876,06 грн. ДП «Білогірський торговий дім» відповідно до договору від 17.05.2007 р. (а.с.46).

Зазначений лист був отриманий Білогірським РВ МВС України в АРК 25.10.2007 р., про що свідчить печатка відповідача про отримання.

Листом від 25.10.2007 р. за вих. № 23 ДП «Білогірський торговий дім» повідомив про відступлення йому право вимоги, а також на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України запропонував Білогірському РВ МВС України в АРК у 7-ми денний строк сплатити суму заборгованості у розмірі 48876,06 грн. (а.с.45).

Зазначений лист був отриманий Білогірським РВ МВС України в АРК 25.10.2007 р., про що свідчить печатка відповідача про отримання.

18.04.2008 р. між ДП «Білогірський торговий дім» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги кредитора (а.с.33).

Згідно умов зазначеного договору, ДП «Білогірський торговий дім» відступає своє право вимоги від Білогірського РВ МВС України в АРК суми 48876,06 грн. на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2

Право кредитора належить ДП «Білогірський торговий дім» на підставі договору відступлення права вимоги від 17.05.2007 р., укладеним між ДП «Білогірський торговий дім» та ВАТ «Білогірський райагроснаб».

Заборгованість виникла по зобовязанням купівлі продажу ПММ між ВАТ «Білогірський райагроснаб» та Білогірським РВ МВС України в АРК за накладними № 295 від 31.03.2005 р., № 394 від 27.04.2005 р., № 512 від 31.05.2005 р., 715 від 30.06.2005 р., № 817(а) від 31.07.2005 р., № 897 від 31.08.2005 р., № 962 від 30.09.2005 р., № 1020 від 31.10.2005 р., № 1081 від 30.11.2005 р., № 1125 від 30.12.2005 р., № 21 від 27.01.2006 р. та акту звірки взаєморозрахунків на 01.04.2006 р.

Відповідно до п. 3.2 Договору, фізична особа підприємець ОСОБА_2 зобовязаний не пізніше 3 місяців з дня підписання дійсного договору та отримання від ВАТ «Білогірський райагроснаб» документів, направити на адресу дебітора вимогу про у сплату 48876,06 грн.

Листом від 09.07.2009 р. за віх. № 9 фізична особа підприємець ОСОБА_2 повідомив про відступлення йому право вимоги, а також запропонував Білогірському РВ МВС України в АРК сплатити суму заборгованості у розмірі 48876,06 грн.(а.с.44).

Зазначений лист був отриманий Білогірським РВ МВС України в АРК 09.07.2008 р., про що свідчить печатка відповідача про отримання.

Не сплата відповідачем зазначеної заборгованості стала приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 48876,06 грн. в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що після спливу семиденного строку від дня предявлення вимоги від 25.10.2007 р. ДП «Білогірський торговий дім», тобто з 02.11.2007 р. у Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим виник обовязок сплатити суму заборгованості у розмірі 48876,06 грн.

Вже з дати повідомлення фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, тобто з 09.07.2008 р. у Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим обовязок щодо сплати зазначеної суми виник на користь позивача.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що оскільки між сторонами не було укладено письмового правочину з купівлі продажу, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд зазначені заперечення до уваги не приймає, у звязку з наступним.

Чинним законодавством України не передбачена обовязкова форма договору як єдиного письмового документу.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару, довіреністю на отримання поставленого товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання.

Так, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту (частина 2 статті 538).

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Отже, судом встановлено, що ВАТ «Білогірський райагроснаб» виконав своє зустрічне зобовязання щодо поставки товару.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (п. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 516 ЦК України).

Білогірський районний відділ Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобовязання оплати товару в повному обсязі та у строк, визначений у письмовій вимозі від 25.10.2007 р., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання Білогірським районним відділом Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим зобов'язань по оплаті 48876,06 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим заборгованості у розмірі 48876,06 грн. підлягають задоволенню.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на сплив позовної давності по даному спору у звязку з наступним.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 2 статті 530 Цивільного процесуального кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, у відповідності з вказаною нормою ДП «Білогірський торговий дім» була виставлена вимога № 23 від 25.10.2007 р. про погашення заборгованості на адресу Білогірського РВ МАВС України в АР Крим, яка була отримана останнім 25.10.2007 р.

Таким чином, перебіг позовної давності повинен обчислюватися з 02.11.2007 р., тобто через сім днів після направлення вимоги про сплату заборгованості, що спростовує твердження відповідача про сплив строку позовної давності відносно заявлених позовних вимог.

У частині позовних вимог до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в особі Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим суд у задоволенні позову відмовляє, оскільки судом було встановлено, що товар за наведеними накладними був отриманий саме Білогірським районним відділом Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, яке є юридичною особою, отже останній є належним відповідачем у справі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 24291,26 грн. індексу інфляції та 4398,83 грн. за період з квітня 2006 р. по лютий 2009 р. та 3 % річних за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, сума інфляційних витрат та 3 % річних повинна бути перерахована з огляду на наступне. Так, період для нарахування індексу інфляції на 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання повинен бути зменшений з огляду на наступне.

Судом встановлено, що вимога про оплату заборгованості була направлена на адресу відповідача 25.10.2007 р. за вих. № 23, та була отримана останнім 25.10.2007 р. Отже, на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, остаточний термін виконання зобовязання відповідачем слід вважати 01.11.2007 р.

Слід зазначити, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, при нарахуванні індексу інфляції на суму заборгованості у липні 2008 р. та серпні 2008 р., позивачем взагалі не були враховані індекси інфляції за липень 2008 р. та серпень 2008 р., де мале місця дефляція, так індекс інфляції у зазначені місяці складав 99,5 % та 99,9 % відповідно.

Таким чином період для нарахування індексу інфляції має становити з листопада 2007 р. по лютий 2009 р., розмір складатиме 14222,86 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума індексу інфляції у розмірі 14222,86 грн.

В частині стягнення 10068,40 грн. індексу інфляції у позові відмовлено.

Період для нарахування 3 % річних також має становити з 02.11.2007 р. по 31.03.2009 р. та обчислюється наступним чином:

48876,06 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 3% * 516 дн. (кількість днів прострочення виконання зобовязання)/365= 2072,88 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума 3 % річних у розмірі 2072,88 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2325,95 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 75566,15 грн. основного боргу із урахуванням 3 % та індексу інфляції.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 755,66 грн., тоді як з квитанції № 164704 від 31.03.2009 р., доданого до позовної заяви, вбачається, що держмито сплачено у розмірі 775,66 грн.

Отже, сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 20,00 грн. підлягає поверненню Субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 .

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Сімферопольська, 34, ідентифікаційний код 08673709) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 КРД «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) 48876,06 грн. заборгованості, 2072,88 грн. 3% річних, 14222,86 грн. інфляційних втрат, 651,72 грн. державного мита та 101,77 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 2325,95 грн. 3 % річних та 10068,40 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовити.

4.Відмовити у задоволенні позову до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в особі Білогірського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

5.Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу 22090200; ЄДРПОУ 34740405; Банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20,00 грн. зайве сплаченого державного мита квитанцією № 164704 від 31.03.2009 р.

Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.