Постанова № 63404855, 05.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/12609/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

від позивача: Загородній С.В. за довіреністю від 21.11.2016;

від відповідача 1 : не з'явився

від відповідача 2: Качкурова С.В. за довіреністю №64/2016 від 10.10.2016;

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016

у справі № 910/12609/16 (головуючий суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД

до 1) Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" та 2) Публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Національний банк України

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі №910/12609/16 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2014, який укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Публічним акціонерним товариством "АВАНТ-БАНК", та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. і зареєстрований в реєстрі за №2521.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з неналежною оцінкою доказів, порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Алданової С.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 21.11.2016.

02.11.2016 від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р., у зв'язку із участю суддів Аладанової С.О. та Мартюк А.І. у підготовці суддів апеляційних господарських судів в Національній школі суддів, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/12609/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 розгляд справи відкладено на 05.12.2016.

Представники відповідача 1 та третьої особи у судове засідання не з'явились, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 2, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

09.12.2014 між відповідачем 1 - Публічним акціонерним товариством "Златобанк", як цедентом, та відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк", як цесіонарієм, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір), за умовами якого відповідач - 2 відступив відповідачу - 1 право вимоги за кредитним договором № 22/1/14/KL від 30.01.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "Еско" ЛТД, як позичальником та Публічним акціонерним товариством "Златобанк", як кредитодавцем та договором іпотеки від 30.01.2014.

Відповідно до п. 4 договору відповідач - 2 зобов'язаний здійснити оплату (відшкодування) за відступлення права вимоги за кредитним договором № 22/1/14/KL від 30.01.2014, шляхом перерахування на рахунок відповідача - 1 грошових коштів у розмірі 31 590 308,44 грн, що на дату укладення договору складає еквівалент 2 005 021, 99 дол. США.

Відповідно до п. 6 договору датою (фактом) переходу права вимоги (цесії) за даним договором від відповідача - 1 до відповідача - 2 є дата (факт) здійснення оплати за цим договором відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 8 договору відповідач - 1 протягом 3-х робочих днів з дня укладення договору направляє позивачу повідомлення про здійснене відступлення права вимоги боргу за кредитним договором № 22/1/14/KL від 30.01.2014 та договором іпотеки від 30.01.2014.

За умовами п. 15 договору у випадку нездійснення відповідачем - 2 повної оплати за договором у вказаний строк, договір вважається припиненим з наступного дня, визначеного в п. 4 договору без укладення будь-яких додаткових угод та договорів про розірвання.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. 09.12.2014 та зареєстрований за № 2521.

Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" 09.12.2014 перераховано на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" грошові кошти у розмірі 31 590 308, 44 грн.

За актом приймання-передачі від 09.12.2014 у зв'язку із фактичним виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором цесії від 09.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" передало, а Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" прийняло право вимоги за кредитним договором № 22/1/14/KL від 30.01.2014 та договором іпотеки від 30.01.2014. Вказані обставини, встановлені і рішенні Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/29430/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД до Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" та Публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК" за участю третьої особи - ОСОБА_5 про визнання договору припиненим.

За доводами позивача, починаючи з 19.08.2014 у зв'язку з появою ознак погіршення стану ліквідності ПАТ "ЗЛАТОБАНК", надходженням скарг клієнтів банку на несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань, ПАТ "ЗЛАТОБАНК" був переведений у особливий режим контролю: призначено куратора - службовця Національного банку України. Ураховуючи подальше погіршення фінансового стану ПАТ "ЗЛАТОБАНК", здійснення банком ризикової діяльності, порушення ним вимог нормативно-правових актів Національного банку України, ПАТ "ЗЛАТОБАНК" 04 грудня 2014 року віднесено до категорії проблемних та встановлено строк для вжиття заходів щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства України.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.02.2015 прийнято рішення № 30 про запровадження з 14.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ЗЛАТОБАНК". Тимчасова адміністрація була запроваджена строком до 13.05.2015.

Постановою Правління Національного банку України № 310 від 12.05.2015 відкликано банківську ліцензію АТ "ЗЛАТОБАНК". Рішенням № 99 від 13.05.2015 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації АТ "ЗЛАТОБАНК". Наказом № 156 від 13.05.2015 призначено В. І. Славінського уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" строком на 1 рік з 13 травня 2015 року по 12 травня 2016 року включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що оскільки оскаржуваний договір був укладений після віднесення відповідача - 1 до категорії проблемних, розрахунки за оспорюваним договором не могли бути проведені через власний кореспондентський рахунок відповідача - 1. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України. Також, позивач стверджує, що уклавши оспорюваний договір відповідач - 1 неправомірно надав відповідачеві - 2 перевагу, в задоволенні його вимог, перед іншими кредиторами відповідача - 1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність оспорюваного правочину, у зв'язку з чим позовні вимоги не можна вважати обґрунтованими.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2014.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги (правочином щодо заміни кредитора в зобов'язанні).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 12 ч.1 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частиною 3 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 04.12.2014 р. ПАТ "ЗЛАТОБАНК" було віднесено до категорії проблемних, а спірний договір цесії було укладено між відповідачами 09.12.2014, тобто вже після віднесення відповідача 1 до категорії проблемних, при цьому розрахунки за спірним договором було проведено 09.12.2014 через власний кореспондентський рахунок відповідача 1, що підтверджується копією виписки з рахунку за період з 01.12.2014 по 12.12.2014.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції яка діяла на час укладання спірного Договору) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з такої підстави: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, виконання умов спірного договору цесії є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема щодо черговості задоволення вимог кредиторів відповідача 1, передбаченої ч.4 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

При цьому, уклавши спірний договір цесії, за умовами якого відповідач 2 отримав право звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідач 1 неправомірно надав відповідачу 2 перевагу в задоволенні його вимог, перед іншими кредиторами відповідача 1.

Згідно з абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року №11 (далі - Постанова № 11) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 2.5.1. Постанови № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Пунктом 2.5.2 Постанови №11 встановлено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Вказані обставини свідчать про невідповідність спірного договору цесії вимогам чинного законодавства, а саме: ст.2, ст.38, ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.203, ст.215 ЦК України, а тому позовні вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв'язку із зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі № 910/12609/16 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі №910/12609/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2014 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" (ідентифікаційний код 35894495) та Публічним акціонерним товариством "АВАНТ-БАНК" (ідентифікаційний код 36406512), та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. і зареєстрований в реєстрі за №2521.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 35894495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД (03036, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 77, ідентифікаційний код 19482875) - 689,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 757,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК" (03110, м.Київ, вул.І.Клименка, 23, ідентифікаційний код 36406512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД (03036, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 77, ідентифікаційний код 19482875) - 689,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 757,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/12609/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Н.М. Коршун