Постанова № 63382, 04.08.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

02 серпня 2006 року

Справа № 2-11/7376-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопанич Г.К.,

суддів Гонтаря В.І.,

Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Менжеєєвої Г.В., довіреність № 17/1-2-1890/Ал від 18.07.2006;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 05.06.2006 у справі №2-11/7376-2006

за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Міллєра, 4, м.Сімферополь, 95013)

до Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" (вул. Гоголя, 68, м.Сімферополь, 95051)

про стягнення 25043,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 05.06.2006 у справі № 2-11/7376-2006 частково задоволено позов Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим до Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" про стягнення 25043,24 грн. З Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" на користь позивача стягнуто 20000,00 грн. боргу та 1403,43 грн. пені. В частині стягнення боргу в сумі 4000,00 грн. провадження у справі припинено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняте нове рішення.

Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною.

У судове засідання 02.08.2006 представник відповідача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

За клопотанням представника позивача сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У березні 2006 року Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим звернулось до господарського суду з позовом до Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна", просило стягнути 24000,00 грн. боргу та 1043,24 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору про охорону об’єктів № ГРЦ 09-0014/374 від 01.10.2001.

Відповідач не заперечує проти наявності заборгованості в сумі 20000,00 грн.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов’язань.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини сторін виникли з договору № ГРЦ 09-0014/374 від 01.10.2001, дія якого продовжена після 01.01.2004, тому спір підлягає вирішенню на підставі норм Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

01.10.2001 між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та Спільним Україно-Британським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" укладено договір № ГРЦ 09-0014/374, згідно з яким Окремий загін цивільної охорони „Варта” Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим охороняло об’єкти відповідача, а саме офіс відповідача, розташований по вул. Гоголя,68 у місті Севастополі.

Відповідно до пункту 1 договору „Власник” (відповідач) передає, а „Охорона” Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим приймає під охорону об’єкти, перечисленні у дислокації (додаток № 1) та визначені у плані (схемі) охоронюваних об’єктів.

Сума договору визначена згідно з пунктом 1 угоди.

Пунктом 11 договору передбачено, що оплата за охорону здійснюється щомісячно до 15 числа поточного місяця на підставі виставленого „Охороною” рахунку на оплату наданих послуг. У разі несвоєчасної сплати послуг „Власник” сплачує „Охороні” пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено та відповідачем, як свідчить зміст апеляційної скарги, не заперечується наявність заборгованості за надані послуги з охорони у сумі 20000,00 грн., тому рішення суду в частині стягнення основного боргу відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що при зверненні Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим до суду заборгованість Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" за договором складала 24000,00 грн., однак після порушення провадження у справі і до прийняття судового рішення відповідачем платіжним дорученням № 071 від 03.04.2006 (а.с. 67) сплачено 4000,00 грн.

Згідно з підпунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення суми 4000,00 грн. також є слушним, тоді як доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як було зазначено вище, стягнення пені за несвоєчасну оплату рахунків передбачено пунктом 11 договору.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку розміру пені, наданого позивачем, неможливо встановити, який саме рахунок, на яку суму та у якій період був сплачений відповідачем несвоєчасно (а.с.5).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2006 позивача зобов’язано надати докладний розрахунок пені, однак повторно наданий розрахунок також носить загальний характер і недоліки попереднього розрахунку позивачем не усунено.

Крім того, позивачем не надано суду належних доказів своєчасного надсилання рахунків на сплату вартості заявлених послуг, як того вимагає пункт 11 договору.

На думку представника позивача такими доказами є копії актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг (а.с.43-58), однак у тексті акту графа «рахунок за ____ отримав»не заповнена. Крім того, безпосередньо копії рахунків, які надсилались відповідачу, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин висновок суду про стягнення пені як санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не ґрунтується на матеріалах справи та підлягає скасуванню з відмовою у зазначеній частині позову.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням розміру задоволених вимог та сплати відповідачем 4000,00 грн. в період розгляду справи з Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" підлягає стягненню 240,00 грн. державного мита та 113,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з огляду на що рішення в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.

Разом з тим підстав для задоволення апеляційної скарги у повному обсязі та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2006 у справі № 2-11/7376-2006 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позов Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим до Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" про стягнення 25043,24 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Спільного Україно-Британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" (м.Сімферополь, вул. Гоголя,68; п/р 26004010053804 в ОКП м. Сімферополь, МФО 324485, ЄДРПОУ 08596943) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (м. Сімферополь, вул. Міллєра,4; п/р 26002302324840 у філії Кримського центрального відділення Промінвестбанку м. Сімферополь, МФО 324430, ЗКПО 08596943) 20000,00 грн. боргу, 240,00 грн. державного мита та 113,09 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді В.І. Гонтар

О.А. Щепанська