Постанова № 63364, 03.08.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 серпня 2006 року

Справа № 20-12/105

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Дугаренко О.В.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Басов Юрій Миколайович, довіреність № 01 від 26.05.06;

відповідача: Гінтер Крістіна Федорівна, довіреність № 08/10-011/2006 від 05.04.06;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління "Техно-ЛТД" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.06.2006 року у справі №20-12/105

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління "Техно-ЛТД" (Камишовське шосе, 49,Севастополь,99014)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000013500/0 від 16.05.06р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.06.2006 року у справі №20-12/105 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління "Техно-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000013500/0 від 16.05.06 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління "Техно-ЛТД" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 01.08.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Шевченко Н.Н. на суддю Дугаренко О.В.

У судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти скарги заперечував у зв’язку з безпідставністю її вимог.

За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя було проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління "Техно-ЛТД" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю „Дінал” у період з 01.04.2003 року до 31.12.2003 року. По результатах перевірки було складено акт №701/10/35-004/20753993 від 28.04.2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення з боку позивача підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: був занижений податок на додану вартість на суму 18335,56 грн.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000013500/0 від 16.05.2006 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 27503,34 грн., де 18335,56 –це основний платіж, 9167,78 грн. –фінансові санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які були видані товариством з обмеженою відповідальністю „Дінал”, оскільки рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005 року у справі № 2-2308/2005 було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Дінал” було засновано на підставну особу, від імені якої підписувались податкові накладні.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що податкові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю „Дінал”, були належним чином оформлені та складені особою, яка була на той момент зареєстрована у якості платника податку на додану вартість.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” також зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005 року у справі № 2-2308/2005 були визнані недійсними статут товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал”, установчий договір про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал”, протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал”. Зазначене рішення набрало законної сили 27.05.2005 року (том 2, аркуші справи 12-13).

Згідно з частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Вказаним вище рішенням суду було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Дінал” було засновано на ім’я Дементьєва В.О., який у свою чергу ніякої фінансово-господарської діяльності не вів, установчі документи ним не складались та не підписувались, вчинені від його імені підписи як директора та співвласника товариства йому не належать, первинні документи як співвласник не підписував, а також на посаду директора нікого не призначав та не давав своєї згоди на призначення його директором товариства. Також судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Дінал” було засновано на підставі паспорту на ім’я Дементьєва В.О., який було викрадено.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Порядком заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 року, у пункті 2 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 18 цього Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Як свідчать матеріали справи, податкові накладні №29 від 17.04.2003 року, №33 від 29.04.2003 року, №34 від 29.04.2003 року, №36 від 30.04.2003 року, №39 від 30.04.2003 року, №40 від 30.04.2003 року, №48 від 16.05.2003 року, №56 від 29.05.2003 року, №59 від 30.05.2003 року, №61 від 05.06.2003 року, №62 від 06.06.2003 року, №71 від 27.06.2003 року, №76 від 09.07.2003 року, №90 від 30.07.2003 року, №91 від 31.07.2003 року, №102 від 27.08.2003 року, №105 від 29.08.2003 року, №111 від 29.08.2003 року, №112 від 29.08.2003 року, №115 від 04.09.2003 року, №127 від 30.09.2003 року, №128 від 30.09.2003 року, №141 від 20.10.2003 року, №149 від 20.10.2003 року, №157 від 31.10.2003 року, №165 від 21.11.2003 року, №186 від 22.12.2003 року були підписані від імені Дементьєва В.О.

Таким чином, зазначені податкові накладні були складені з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 року, тому не могли засвідчувати факт здійснення господарської операції та не могли бути підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку та його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значущих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором повинні нести відповідальність при наявності вини.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким твердженням, оскільки статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто господарські операції здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності на власний ризик, тому з’ясування питань про достовірність відомостей про легітимність контрагентів суб’єктів господарювання знаходиться в межах інтересів цих суб’єктів.

Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління "Техно-ЛТД", та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління "Техно-ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19.06.2006 року у справі №20-12/105 залишити без змін.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді О.В. Дугаренко

І.В. Черткова