Постанова № 64092, 06.07.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 серпня 2006 року

Справа № 2-28/3503-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Гонтаря В.І.,

Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Вовченка Сергія Івановича, дов. № 4 від 05.07.2006;

розглянувши апеляційну скаргу повного товариства "Уран-Юг н.с." на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Альошина С.М.) від 24.02.-17.03.2006 у справі № 2-28/3503-2006

за позовом повного товариства "Уран-Юг н.с." (вул. Бєла Куна, 1/20,Гресівський, м. Сімферополь,95493)

до кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства "Кримспожівспілка" (вул. Жигаліної, 11,Сімферополь,95000)

про зобов'язання виконати певні умови договору; за зустрічним позовом про розірвання договору підряду № 7 від 23.04.2002 року і повернення майна (будівельних матеріалів), переданого в залік його виконання, або стягнення вартості будівельних матеріалів у сумі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02-17.03.2006 року у справі № 2-28/3503-2006 у задоволенні первісного позову повного товариства „Уран-Юг н.с.” про зобов’язання до виконання умов договору підряду відмовлено. Провадження у справі за зустрічним позовом кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства припинено.

При відмові у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про зобов’язання до виконання певних умов договору не підпадають під дію статті 12 Господарського процесуального кодексу України. При припиненні провадження у справі за зустрічним позовом господарський суд Автономної Республіки Крим прийняв до уваги наявність заяви кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства про відмову від позовних вимог.

Не погодившись з цим судовим актом, повне товариство „Уран-Юг н.с.” звернулось до звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що посилання суду першої інстанції на невідповідність заявлених вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України є безпідставним, оскільки норма пункту 5 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає у якості одного із засобів захисту порушеного права застосування примусового виконання обов`язку у натурі. Повне товариство „Уран-Юг н.с.” в обґрунтування власних позовних вимог посилається також на рішення місцевого суду Залізничного району м. Сімферополя, яким встановлений факт виконання робіт на спірному об`єкті.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача за наявними документами в матеріалах справи.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 суддів Сотула В.В. та Борисову Ю.В. замінено на суддів Щепанську О.А. та Гонтаря В.І.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга повного товариства „Уран-Юг підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що 06.04.2006 року повне товариство „Уран-Юг н.с.” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом про зобов’язання кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства до виконання пункту 4.2.2 договору від 23.04.2002 року прийняти виконані по акту-прийому передачі роботи.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі, у тому числі, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі. Судова колегія вважає, що застосування даного заходу має місце у тому разі, коли відповідач зобов’язаний був вчинити певні дії стосовно позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов’язок.

Тому, відмова у позові повного товариства „Уран-Юг н.с.” з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції є безпідставною, а заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду по суті.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2002 року між повним товариством „Уран-Юг н.с.” на кооперативним гуртово-роздрібним торгівельним підприємством був укладений договір № 7.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, сторони домовились про виконання ремонтно-будівельних робіт. Повне товариство „Уран-Юг н.с.” прийняло на себе зобов`язання виконати своїми силами із своїх матеріалів та матеріалів замовника ремонт м`якої крівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Жигалиної.

Згідно з пунктом 2.1, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання кожною стороною своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 2.3 договору зазначено, що підставою для виконання робіт є підписання обома сторонами даного договору.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що строки виконання робіт сторонами не обумовлено.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Що стосується самого факту виконання робіт позивачем, судова колегія виходить з наступного.

Пунктом 4.2.2 договору від 23.04.2002 року закріплено, що замовник зобов’язується ознайомити Підприємство - позивача з майбутніми обсягами робіт та вимогами до виконуваної роботи, прийняти від підприємства за актом прийому-передачі виконані роботи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті самі сторони.

Так, з матеріалів справи вбачається наявність рішення місцевого суду Залізничного району м. Сімферополя від 23.06.2005 року, яким встановлено наступні факти:

* факт участі громадянина Бобирь П.І. у виконанні ремонтних робіт по укладанню м`якої крівлі на об’єкті по вул. Жигаліної, 11 у м. Сімферополі;

* факт здійснення ремонтних робіт по укладанню м`якої крівлі на об’єкті по вул. Жигаліної, 11 у м. Сімферополі в період з квітня по травень 2002 року;

* факт прийому представником кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства –відповідача, після перевірки виконаних робіт;

* відсутність збоку замовника заперечень щодо якості виконаних робіт по укладанню м`якої крівлі;

Судова колегія виходить з того, що на момент виконання позивачем, в період з квітня по травень 2002 року, робіт по укладанню м`якої крівлі на об’єкті кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства, відповідачем не надано суду доказів існування між ним та повним товариством „Уран Юг н.с.” інших договорів крім підписаного 23.04.2002 року.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що хоча між сторонами належним чином не складалось кошторису, суттєве значення для правильного вирішення даного спору має встановлення судовим рішенням факту виконання робіт на об’єкті відповідача, які відносяться саме до спірного договору - від 23.04.2002 року.

Факт звернення позивача до кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства з вимогою до підписання акту прийому виконаних робіт та їх оплати підтверджується листом повного товариства „Уран-Юг н.с.” від 10.02.2005 року (а.с.9).

Таким чином має місце доведення факту здійснення робіт та відмова замовника від їх прийняття.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України також встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно пред'являються.

Оскільки з матеріалів справи вбачається наявність збоку відповідача односторонньої відмови від виконання прийнятих зобов`язань, яка виражається у відмові від підписання акту виконаних робіт, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, одним із засобів доказування є висновок судового експерта.

Що стосується наявного у матеріалах справи висновку експерта № 1979 від 23.08.2005 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що його зміст не містить однозначного заперечення факту виконання позивачем робіт, а лише вказує на неможливість визначення обсягу, фактичної якості робіт, зроблених у рамках договору №7 від 23.04.2002 року.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. Сукупність наявних у справі матеріалів свідчить про виконання позивачем робіт по договору №7 від 23.04.2002 року.

Пунктом 3 частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, при тому, що позовні вимоги повного товариства „Уран-Юг н.с.” задоволенню не підлягають із застосуванням наведеної вище мотивувальної частини.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не пов’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Приймаючи до уваги факт відмови кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства від позовних вимог, припинення провадження у даній частині на підставі норми пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є правомірним.

Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.3, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу повного товариства „Уран-Юг н.с.” задовольнити частково.

2. Пункт 1 рішення господарського суду Автономної республіки Крим 04 квітня 2006 року у справі № 2-22/359-2006 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов повного товариства „Уран-Юг н.с.” задовольнити.

5. Зобов`язати кооперативне гуртово-роздрібне торгівельне підприємство виконати пункт 4.2.2 договору №7 від 23.047.2002 року шляхом підписання акту прийому виконаних робіт по ремонту м'якої крівлі кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства за адресою: м. Сімферополь, вул. Жигалиної, 11.

6. Стягнути з кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства (95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Жигалиної, 11; р/р 260014711 У КРД АППБ "Аваль", МФО 324021, ОКПО 01757107) на користь повного товариства „Уран-Юг н.с.” (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бела Куна, 1/20, р/р 260082510 у КРД АППБ "Аваль", МФО 324021, ЗКПО 31095621) 85,00 грн. держмита, 42,50 грн. за апеляційне оскарження, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Пункти 2, 3, 4 рішення господарського суду Автономної республіки Крим 04 квітня 2006 року у справі № 2-22/359-2006 залишити без змін.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді В.І. Гонтар

О.А. Щепанська