Рішення № 63369601, 02.08.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.2016р. Справа № 905/1846/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.

при секретарі судового засідання Вороная І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

про стягнення 2 300 552,33 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 14-94 від 18.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю № 238 від 12.05.2016р.

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 2 300 552,33 грн., з яких:

- 1 655 001,89 грн. основного боргу за січень-квітень 2015 р.;

- 231 096,70 грн. пені за період з 15.02.2015р. по 16.06.2015р.;

- 11 835,92 грн. 3 % річних за період з 15.02.2015р. по 16.06.2015р.;

- 402 617,82 грн. інфляційних втрат за період лютий 2015р.- травень 2015 р.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014р. в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.06.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/1846/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.06.2016р.

У судовому засіданні 23.06.2016р. представник позивача надав суду письмові пояснення за вх. № 19495/16 від 23.06.2016р. разом відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача у справі, які отримані на безкоштовний запит.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2016р. надав суду відзив на позовну заяву за вх. № 19497/16 від 23.06.2016р., згідно з яким просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити з посиланням на те, що основний борг в розмірі 1 655 001,89 грн. погашений відповідачем; на те, що позивачем невірно здійснений розрахунок пені та 3% річних за зобовязаннями січня - лютого 2015р., а також розрахунок інфляційних втрат; необхідність застосування положень ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», відповідно до яких встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій (3% річних та індексу інфляції) енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

В додаток до відзиву надано контррозрахунок штрафних санкцій, 3% річних за договором № 2728/1488-ТЕ/2015-6, Статут ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», протокол річних загальних зборів акціонерів ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» № 21 від 25.04.2016р., витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 05.05.2016р., акт звірки розрахунків, платіжні доручення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2016р. змінено найменування відповідача у справі з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», продовжено строк вирішення спору по справі на 15 днів до 16.08.2016р. та відкладено розгляд справи на 02.08.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2016р. усно підтвердив сплату основного боргу, підтримав позовні вимоги, а також надав письмові пояснення за вх.№ 22835/16 від 02.08.2016р., в яких посилається на правомірність здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.08.2016р. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також надав суду супровідний лист за вх.№22834/16 від 02.08.2016р. разом з платіжними дорученнями, належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2015р., ліцензій НКРЕ на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) серії АГ №578278, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії АГ №578287, постачання теплової енергії серії АГ №578280, виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії серії АД №036405 та аналогічних ліцензій, переоформлених НКРЕКП, а також додатковими письмовими поясненнями та належним чином засвідченими копіями листів відповідача від 27.10.2015р. № 19/1112, від 17.02.2016р. №19/188, від 29.02.2016р. № 19/282, від 16.03.2016р. № 19/351, платіжного доручення №4500052312 від 31.05.2016р. У вказаних письмових поясненнях відповідач зазначає, що заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №2728/1486-ТЕ/2015-5 за період січень-квітень 2015р. у розмірі 1 655 001,89 грн. остаточно була погашена відповідачем 31.05.2016р., тобто до моменту звернення позивача до суду з позовною заявою.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 02.08.2016р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

16 грудня 2014 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач, продавець) та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6, за умовами п.1.1. якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

У пункті 2.1. договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015р. по 31 грудня 2015р. газ обсягом до 2 730,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів, а саме, І квартал 2015р. - 1575,000 тис. куб. м: січень - 600,000 тис. куб. м, лютий - 530,000 тис. куб. м, березень - 445,000 тис. куб. м; ІІ квартал 2015р. - 110,000 тис. куб. м: квітень - 110,000 тис. куб. м., травень - 0 тис. куб. м, червень - 0 тис. куб. м; ІІІ квартал 2015р. - 0 тис. куб. м.; ІV квартал 2015р. - 1045,00 тис. куб. м: жовтень - 125,000 тис. куб. м; листопад - 385,000 тис. куб. м; грудень - 535,000 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Умовами п.7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років (пункт 9.3. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014р. внесені зміни щодо ціни газу.

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2015 року, підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 655 001,89 грн., а саме: у січні 2015р. на суму 574 775,46 грн., у лютому 2015р. на суму 455 410,45 грн., у березні 2015 року на суму 348 454,06 грн., у квітні 2015р. на суму 276 361,92 грн.

Оскільки відповідач оплату за отриманий природний газ не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в сумі 1 655 001,89 грн., також і пеню в сумі 231 096,70 грн., 3% річних в сумі 11 835,92 грн., інфляційні втрати в сумі 402 617,82 грн.

В свою чергу, під час розгляду даної справи відповідач надав до суду:

- лист відповідача від 27.10.2015р. №19/1112 про зарахування здійсненої відповідачем суми переплати за договором купівлі-продажу природного газу № 2727/1487-ТЕ/2015-6/ПТ від 16.12.2014р. в розмірі 1 081 554,65 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6, які зараховані позивачем 28.10.2015р. наступним чином: 574 755,46 грн. - в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями січня 2015р., 455 410,45 грн. - в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями лютого 2015р., 51 368,74 грн. - в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями березня 2015р.;

- лист відповідача від 17.02.2015р. №19/188 про зарахування здійсненої відповідачем оплати в лютому 2016р. в розмірі 224 560,25 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6, які зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями березня 2015р. (01.02.2016р. - 89 093,58 грн.; 08.02.2016р. - 13 153,69 грн.; 09.02.2016р. - 81 556,25 грн.; 10.02.2016р. - 2 956,49 грн.; 11.02.2016р. - 9 283,95 грн.; 12.02.2016р. - 11 165,27 грн.; 15.02.2016р. - 8 045,57 грн.; 16.02.2016р. - 9 305,45 грн.);

- лист відповідача від 29.02.2015р. №19/282 про зарахування здійсненої відповідачем оплати в лютому 2016р. в розмірі 35 959,04 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6, які зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями березня 2015р. (17.02.2016р. - 2 834,66 грн.; 18.02.2016р. - 3 203,93 грн.; 19.02.2016р. - 4 604,84 грн.; 22.02.2016р. - 6 131,11 грн.; 23.02.2016р. - 5 093,43 грн.; 24.02.2016р. - 2 537,31 грн.; 25.02.2016р. - 2 951,47 грн.; 26.02.2016р. - 3 328 грн.; 29.02.2016р. - 5 274,29 грн.);

- лист відповідача від 16.03.2016р. №19/351 про зарахування здійсненої відповідачем оплати в березні 2016р. в розмірі 105 572,72 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6, які зараховані позивачем наступним чином: 36 566,03 грн. - в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями березня 2015р., 69 006,69 грн. - в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями квітня 2015р. (01.03.2016р. - 1 822,22 грн.; 02.03.2016р. - 186,05 грн.; 03.03.2016р. - 271,81 грн.; 04.03.2016р. - 823,61 грн.; 09.03.2016р. - 1 636,59 грн.; 10.03.2016р. - 5 758,07 грн.; 11.03.2016р. - 95 074,37 грн.).

При цьому, здійснені відповідачем оплати, відповідні дати та порядок їх зарахування підтверджуються наявними у матеріалах справи актом звірки розрахунків за період з 01.01.2014р. по 30.04.2016р. за підписами заступника голови правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_3 та головного бухгалтера позивача, додатковими письмовими поясненнями відповідача, наданими у судовому засіданні 02.08.2016р., не заперечується представником позивача, та узгоджується з умовами п. 6.4 договору купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014р. та положеннями ст. 534 ЦК України.

31.05.2016р. відповідачем сплачено 261 126,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4500052312 від 31.05.2016р., з яких 207 355,23 грн. зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за зобовязаннями квітня 2015р., про що також зазначено у додаткових письмових поясненнях відповідача, наданих у судовому засіданні 02.08.2016р. та усно підтверджено представником позивача.

Отже, вищевказані обставини свідчать про погашення відповідачем боргу в сумі 1 655 001,89 грн. за отриманий у січні-квітні 2015р. природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014р., згідно з яким, позивач зобовязався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення основного боргу в сумі 1 655 001,89 грн., пені в сумі 231 096,70 грн., 3% річних в сумі 11 835,92 грн., інфляційних втрат в сумі 402 617,82 грн. є неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі-продажу природного газу 2728/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014р

З матеріалів справи вбачається, що основний борг в сумі 1 655 001,89 грн. відповідачем повністю погашений, а саме: за період з 28.10.2015р. по 11.03.2016р. відповідачем перераховано позивачу суму основного боргу у розмірі 1 447 646,66 грн. та 31.05.2016р. - 207 355,23 грн.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на період здійснення відповідачем платежів (з 28.10.2015р. по 11.03.2016р.) та дату звернення позивача до суду з даним позовом (дата штампу поштового відділення на конверті - 28.05.2016р.), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 447 646,66 грн., оскільки вказана сума боргу погашена відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 207 355,23 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки основний борг в цій частині погашений відповідачем 31.05.2016р., тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних, та інфляційних втрат, суд виходить з наступного:

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 15.02.2015р. по 16.06.2015р. за зобовязаннями січня квітня 2015р., 3 % річних за період з 15.02.2015р. по 16.06.2015р. за зобовязаннями січня квітня 2015р. та інфляційні за період лютий - травень 2015р. за зобовязаннями січня квітня 2015р.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, розмір, порядок та строк її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату газу у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У ст.1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно з ч.2 ст.2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Так, згідно з п.2.2 Статуту відповідача предметом його діяльності, в тому числі, є виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії.

Крім того, з наявних в матеріалах справи ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг також вбачається, що відповідач здійснює виробництво, постачання та транспортування теплової енергії. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполь Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. Крім того, проведення антитерористичної операції у м. Маріуполь є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до п.6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного та скрапленого газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії. Згідно п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.м., та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2728/1486-ТЕ/2015-6 від 16.12.2014р. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14, від 24.02.2016р. по справі № 905/1353/15, від 17.05.2016р. по справі №905/3184/15).

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування розглядуваного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

Таким чином, з врахуванням положень ст.ст.1, 2 вищезазначеного Закону нарахування позивачем пені за період з 15.02.2015р. по 16.06.2015р. за зобовязаннями січня 2015р., за період з 15.03.2015р. по 16.06.2015р. за зобовязаннями лютого 2015р., за період з 15.04.2015р. по 16.06.2015р. за зобовязаннями березня 2015р. та за період з 15.05.2015р. по 16.06.2015р. за зобовязаннями квітня 2015р. є безпідставним, а тому господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних у зазначеній частині.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, сума 3% річних становить:

- за період з 17.02.2015р. по 16.06.2015р. на суму боргу 574 775,46 грн. за зобовязаннями січня 2015р. 5 669,02 грн.;

- за період з 17.03.2014р. по 16.06.2015р. на суму боргу 455 410,45 грн. за зобовязаннями лютого 2015р. 3 443,65 грн.;

- за період з 15.04.2015р. по 16.06.2015р. на суму боргу 348 454,06 грн. за зобовязаннями березня 2015р. 1 804,32 грн.;

- за період з 15.05.2015р. по 16.06.2015р. на суму боргу 276 361,92 грн. за зобовязаннями квітня 2015р. 749,58 грн.

Загальний розмір 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань з оплати природного газу за зобовязаннями січня-квітня 2015р. становить 11 666,57 грн. (5 669,02 грн. + 3 443,65 грн. + 1804,32 грн. + 749,58 грн.), а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково у визначеному судом розмірі.

При цьому, суд зазначає, що при розрахунку 3% річних позивачем помилково не враховано те, що зобовязання з оплати природного газу, отриманого у січні 2015р. та лютому 2015р., повинні були виконані відповідачем не пізніше 16.02.2015р. та 16.03.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (14.02.2015р. та 14.03.2015р.) та наступний за ним день (15.02.2015р. та 15.03.2015р.), припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 ЦК України), а тому прострочення відповідача з оплати природного газу, отриманого у січні 2015р. та лютому 2015 р. розпочалось з 17.02.2015р. та з 17.03.2015р. відповідно.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Датою виникнення заборгованості за зобовязаннями попереднього місяця за договором є 15-те число наступного місяця, а отже такий місяць є неповним.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше число місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, сума інфляційних втрат становить:

- за період з березня 2015р. по травень 2015р. на суму боргу 574 775,46 грн. за зобовязаннями січня 2015р. - 167 207,15 грн.;

- за період з квітня 2015р. по травень 2015р. на суму боргу 455 410,45 грн. за зобовязаннями лютого 2015р. - 75 179,16 грн.;

- за період з травня 2015р. по травень 2015р. на суму боргу 348 454,06 грн. за зобовязаннями березня 2015р. - 7 665,99 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобовязань з оплати природного газу за зобовязаннями січня-березня 2015р. становить 250 052,30 грн. (167 207,15 грн. + 75 179,16 грн. + 7 665,99 грн.), а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в частково у визначеному судом розмірі.

При цьому, суд зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат (в т.ч. і за зобовязаннями квітня 2015р., які нараховані за період травень 2015р.) позивачем помилково здійснено обчислення інфляційних втрат з 1-го числа місяця, в якому мав здійснюватися платіж, тобто нарахування інфляції здійснюється за період, коли заборгованість ще не виникла, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що за подання даного позову останнім сплачено судовий збір в розмірі 34 508,50 грн., що перевищує встановлений ЗУ «Про судовий збір» розмір судового збору на 0,22 коп. з огляду на ціну даного позову - 2 300 552,33 грн., а також розяснює право позивача на повернення вказаної суми судового збору з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 11 666 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 57 коп. 3% річних, 250 052 (двісті пятдесят тисяч пятдесят два) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 7 036 (сім тисяч тридцять шість) грн. 11 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) основного боргу в сумі 207 355,23 грн. припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 08 серпня 2016р.

Суддя Л.В. Ніколаєва