Рішення № 6336469, 26.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.09 Справа № 20/179/09

Суддя

м. Запоріжжя За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Широківської сільської ради Василівського району Запорізької області (71650, Запорізька область, Василівський район, с.Широке, вул.Леніна, 42-в)

про стягнення суми 8892 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 16.02.2009р.);

Від відповідача Соколовський А.М. (довіреність №266 від 22.07.2009р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з Широківської сільської ради на користь ПП ОСОБА_1 неустойки за користування приміщенням за час прострочення у розмірі 8892 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №20/179/09, судове засідання призначено на 23.07.2009р. У судовому засіданні 23.07.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 26.08.2009р.

26.08.2009р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, що мотивовані наступним. 18.02.2009р. судом винесено рішення у справі №6/69/09 про виселення відповідача з приміщення, яке останній займав на підставі укладеного між сторонами договору оренди від 01.10.2004р. Рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач у добровільному порядку не виконав та прострочив повернення приміщення з 30.10.2008р. по 30.07.2009р. (9 місяців) у звязку з чим згідно з ч.2 ст.785 ЦК України позивач вимагає сплати неустойки у розмірі подвійної плати за цей час користування приміщенням, яка складає 8892 грн. На підставі п.п.4.10, 5.1 договору оренди, ст.291 ГК України, ст.785 України просить позов задовольнити та звертає увагу, що до цього часу приміщення за актом приймання-передачі позивачу не повернено.

Відповідач у своєму відзиві зазначив наступне. Згідно з актом державного виконавця Широківська сільська рада 04.06.2009р. звільнила частину приміщення площею 182 кв.м. Для того щоб звільнити приміщення повністю був потрібен час для проведення будівельних робіт в новому приміщенні. Згідно з актом державного виконавця приміщення площею 65 кв.м. було звільнено 21.07.2009р. Лист про розірвання договору від 15.10.2008р. був отриманий 27.10.2008р. У листі було встановлено місячний термін для виселення. У звязку з цим, позивачем невірно визначено період нарахування неустойки та суму, яка належить до стягнення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2004р. між ПП ОСОБА_1 (Орендодавець, позивач у справі) та Широківською сільською радою (Орендар, відповідач) було укладено договір, відповідно до умов якого позивач здає в орендне користування, належне йому нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул.Леніна, 42-в, с.Широке Василівського району Запорізької області загальною площею 247 м.кв. для використання під офіс.

На виконання п.3.1 договору орендодавець 01.11.2004р. передав орендарю приміщення за актом приймання-передачі, що є невідємною частиною договору.

У пункті 8.1 сторони встановили, що договір укладений на невизначений строк. Кожна із сторін може відмовитися від нього в будь-яких час, письмово повідомивши про це іншу сторону за один місяць.

Судом встановлено, що господарським судом Запорізької області було розглянуто справу №6/69/09 за позовом ПП ОСОБА_1 до Широківської сільської ради Василівського району Запорізької області про виселення з нежитлового приміщення загальною площею 247 кв.м., розташованого за адресою: Запорізька область, Василівський район, с.Широке, вул.Леніна, 42-в. Рішенням від 18.02.2009р. у даній справі позов задоволений.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, під час розгляду справи №6/69/09 судом було встановлено, що листом від 15.10.2008р. позивач (ПП ОСОБА_1) повідомив відповідача (Широківську сільську раду) про те, що відмовляється від укладеного між ними договору від 01.10.2004р. та просив у місячний термін з дня отримання листа звільнити орендоване приміщення та повернути обєкт оренди по акту приймання-передачі. Вказаний лист був направлений відповідачу поштою та отриманий адресатом 28.10.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення №1949447. Суд дійшов висновку, що на день розгляду справи договірних відносин між позивачем та відповідачем не існує, відповідач в порушення п.4.10 договору орендоване приміщення не звільнив, тому позивач обґрунтовано просить зобовязати його виселитися зі спірного приміщення.

Рішення у справі №6/69/09 ніким оскаржено не було, тому після набранням законної сили на його виконання 02.03.2009р. було видано відповідний наказ про виселення Широківської сільської ради із вищезазначеного приміщення.

03.07.2009р. ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом, за яким порушено провадження у даній справі №20/179/09 та просить на підставі ст.785 ЦК України стягнути з Широківської сільської ради неустойку у розмірі 8892 грн. за прострочення повернення приміщення, яка нарахована за період з 30.10.2008р. по 30.07.2009р. (9 місяців).

Оцінивши надані докази у сукупності, пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.4.10 договору оренди від 01.10.2004р. орендодавець зобовязався після закінчення дії договору чи дострокового звільнення обєкту повернути орендодавцю приміщення по акту приймання-передачі.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У пункті 5.1 договору, з урахуванням угоди про зміни до договору, підписаної 10.02.2006р., встановлено, що за оренду приміщення орендар щомісячно сплачує плату в розмірі дві гривні за один квадратний метр приміщення. Ця угода набрала чинності з 01.04.2006р.

На підставі вищезазначеної норми Закону та Договору позивачем нарахована відповідачу неустойка в розмірі подвійної місячної орендної плати за період з 30.10.2008р. по 30.07.2009р. (9 місяців) у розмірі 8892 грн., виходячи з наступного розрахунку: (494х2) х 9 місяців).

Матеріали справи свідчать, що 04.06.2009р. державним виконавцем при примусовому виконанні наказу господарського суду Запорізької області №6/69/09 від 02.03.2009р. було складено акт, згідно з яким встановлено, що рішення суду виконано Широківською сільрадою частково, а саме: боржник виселився з приміщення, розташованого за адресою: с.Широке, вул.Леніна, 42-в, площею 182 кв.м.; з приміщення площею 165 кв.м. боржника зобовязано виселитися в строк до 11.06.2009р. 21.07.2009р. державним виконавцем складено акт, відповідно до якого наказ №6/69/09 виконано, Широківська сільська рада виселилася з приміщення за вказаною адресою площею 247 кв.м.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок суми позову, оскільки частина приміщення була повернута в червні 2009р, інша частина звільнена в липні 2009р.

Заперечення відповідача є необґрунтованими, оскільки приписами ст.785 ЦК України встановлений обовязок орендаря негайно після припинення договору повернути наймодавцю річ, тобто усе приміщення, що перебувало в оренді. Аналогічні приписи містить п.4.10. договору. В оренду приміщення було передано орендарю за актом приймання повністю, в обумовленому договорі розмірі площею 247 кв.м. Таким чином, ані законом, ані договором не передбачено можливості передачі (повернення) обєкта оренди частками, тому позивач може вимагати сплати неустойки за усю площу приміщення, яка є обєктом оренди за договором, до моменту її фактичного повернення.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Позивач просить стягнути неустойку за період з 30.10.2008р. по 30.07.2009р. Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України сплата неустойки є одним із правових наслідків порушення зобовязання. Як встановлено в рішенні суду по справі №6/69/09, лист орендодавця від 15.10.2008р., в якому він відмовився від договору був отриманий адресатом 28.10.2008р. У вказаному листі позивач вимагав звільнити приміщення та повернути його по акту в місячний термін з дня отримання цього листа. Таким чином, фактично орендодавець встановив строк повернення майна з оренди і, відповідно, із закінченням цього строку і невиконанням вимоги повернути майно за актом прийому-передачі настало порушення зобовязання відповідачем, а саме з 28.11.2008р. Згідно з актом державного виконавця приміщення площею 247 кв.м. було звільнено відповідачем 21.07.2009р. У звязку з цим підлягає стягненню неустойка за період з 28.11.2008р. по 21.07.2009р. у сумі 7706 грн. 40 коп. (98,80грн. (3 дні листопада)+6916грн. (грудень 2008р.- червень 2009р.)+ 691,60грн. (21 день липня 2009р.)). Ствердження позивача, що відповідач не передав приміщення позивачу за актом приймання-передачі, тому він має право вимагати неустойки по 30.07.2009р., суд вважає необґрунтованим, оскільки у звязку з невиконанням відповідачем за умовами договору зобовязання повернути орендоване майно за актом приймання-передачі відповідач звертався до господарського суду за захистом свого права. Разом з тим, способом захисту свого права (предмет позову у справі №6/69/09) обрав виселення відповідача, а не зобовязати передати майно за актом-приймання передачі. Рішення суду про виселення було примусово виконано, тобто права позивача були захищені в обраний ним спосіб.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог необхідно стягнути суму 88 грн. 40 коп. витрат на державне мито та суму 237 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Широківської сільської ради Василівського району Запорізької області (71650, Запорізька область, Василівський район, с. Широке, вул. Леніна, 42-в, код ЄДРПОУ 25821881) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму 7 706 грн. 40 коп. неустойки, суму 88 грн. 40 коп. витрат на сплату державного мита, суму 273 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 31.08.2009р.