Ухвала суду № 63361080, 09.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1425/16 Справа № 201/16401/16-к Слідчий суддя - Наумова О.С. Суддя-доповідач - Кондаков Г.В.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.,

суддів Мазниці А.А.,

Онушко Н.М

при секретарі Дьоміної А.А.

за участю прокурора Киричок О.В.

захисника Багаурі О.В.

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Багаурі О.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2016 року щодо міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою у розмірі 32 311 344 гривень відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Мелітополі, Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 418 КК України,

встановила:

Відповідно до наданих матеріалів, органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи на посаді офіцера фельдзв'язку, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою, у порушення правил вартової служби таємно заволодів майном різних фінансових установ, а саме грошовими коштами у сумі 29 714 387 грн. 24 коп. та банківським металом загальною вагою 1295 грамів, вартість якого згідно банківського курсу НБУ станом на 16 листопада склала 1 328 793 грн., а всього на загальну суму 31 043 180 грн. 52 коп.

За даним фактом органом досудового розслідування розпочато кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР за №42016040010000298 за ч. 5 ст. 185 КК.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2016 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Східного територіального управління Військової служби правопорядку до 17 січня 2017 року з заставою у розмірі 32 311 344 гривень.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, те що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема і тих, які надали свої свідчення, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, тяжкість вчиненого злочину та існування вказаних ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

Захисник не згоден з рішенням суду. В апеляції просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування своїх доводів вказує на необґрунтованість рішення слідчого судді та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вважає, що слідчий суддя постановив ухвалу про обрання запобіжного заходу без наявності повідомлення про підозру, на те, що вона вручена в порушення ст. 52 КПК України, без обов*язкової участі захисника, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину.

Клопотання слідчого вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки в останньому та доданих матеріалах не міститься доказів причетності ОСОБА_4 до вчиненого.

Вважає, що слідчим суддею не враховано даних про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та утриманців, одружений, раніше не судимий, до відповідальності не притягувався.

Зазначає, що розмір застави не відповідає вимогам закону, та є визначеним без урахування даних про особу підозрюваного та майнового стану останнього.

Під час апеляційного розгляду підозрюваний та його захисник підтримали доводи апеляції та просили ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор заперечував проти доводів апеляції. Просив ухвалу залишити без змін. В судових дебатах учасники підтримали такі ж позиції.

Заслухав суддю-доповідача, думки учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вимогами ст. 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні рішення.

Надані матеріали дозволяють дійти до висновку про те, що суддя, задовольняючи клопотання, перевірив обґрунтованість висунутих останнім ризиків, а саме скоєння інших злочинів та продовження злочинної діяльності, переховування від органів слідства та суду, незаконного впливу на свідків, що перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Так, тяжкість скоєного злочину і покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі можуть спонукати підозрюваного уникнути кримінальної відповідальності, він може впливати на свідків, а також скоїти інший злочин.

Слідчий суддя вірно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце, підтверджуються достатніми на даному етапі розслідування доказами. Їх сукупність спростовує твердження захисту про їх відсутність.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підтверджується:

- показаннями самих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що в день події в купе були відсутні стронні особи;

- показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вказали, що 14 листопада 2016 р. на виконання наказу до складу варти для виконання міжміського фельд'єгерського маршруту Запоріжжя - Київ - Запоріжжя були призначені ОСОБА_4 і ОСОБА_5, останнім було вручено 20 відправлень, а відповідно до посадової інструкції ОСОБА_4 перед посадкою у купе перевірив належність зайвих речей та предметів.

- даними, які містяться в протоколі про проведення відтворення події, про неможливість розміщення в багажному відділенні купе сторонньої особи, коробки з-під ксерокса і ковдр;

-вимогами інструкції Державної фельд'єгерської служби України №8с30 від 30 березня 1995 р. про те, що основною діяльністю підрозділів фельд'єгерської служби є обслуговування урядовим військово-курєрним зв'язком по перевезенню і доставці особливо важливої та цілком таємної кореспонденції з дозволу начальника Державної фельд'єгерської служби України;

-посадовою інструкцією №412 о/с від 31.12.2015 р., відповідно до якої на ОСОБА_4 покладені обов'язки здійснення заходів по забезпеченню гарантованої охорони збереженню і доставці відправлень з оголошеною цінністю;

- наказом №237, про те, що начальника відділу урядового фельд'єгерського зв'язку ДС спеціального зв'язку із захисту інформації України у м. Запоріжжі згідно якої ОСОБА_4 призначений до складу варти для виконання міжміського фельд'єгерського маршруту Запоріжжя - Київ - Запоріжжя терміном на три доби з 14-16 листопада 2016 р.

- даними про те, що 15 листопада 2016 р. у приміщенні 2 та 3 відділу УФС ГУ УФЗ Державної служби спеціального зв'язку та захисту інф. України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали 20 відправлень, з поміж яких знаходились грошові кошти та банківські метали різних фінансових установ на загальну суму понад 43 мільйони грн.

Наведеними даними спростовуються твердження захисника про відсутність на даному етапі обгрунтованої підозри щодо ОСОБА_4.

Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачено кримінально процесуальним законом, колегія вважає, що оскільки існують ризики, передбачені в п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука), не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.

Беручи до уваги доводи органу слідства, щодо необхідності виконання ряду слідчих дій для повного та всебічного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, застосування саме тримання під вартою на даній стадії слідства може запобігти встановленим ризикам та забезпечить належне його проведення.

Доводи захисника щодо незастосування більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованими, оскільки слідчим суддею визначено заставу, як альтернативний захід

.

Так, встановлений розмір застави відповідає вимогам ч. 3 ст. 182 КПК, призначений з урахування тяжкості вчиненого злочину, особи підозрюваного, а також з урахуванням суми завданої шкоди в особливо великому розмірі.

Не можна не зверти уваги на те, що у відповідності до вказаної норми, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесять чи триста розмірів мінімальної заробітної плати, відповідно.

Твердження захисника з приводу порушення порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 без участі захисника спростовуються даними, які містяться в наданих матеріалах судового та кримінального проваджень.

Так, 19 листопада 2016 року о 12 год. 38 хвил. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 185 КК, про що свідчить власноручний підпис останнього, який будь-яких зауважень чи клопотань не заявляв. Дійсно вбачається, що вказана підозра вручена без участі захисника. Після вручення підозри, той в якості такого не допитувався. Тобто, викривальні покази у скоєнні злочину при обставинах встановлених органом слідства у відношенні себе не надавав.

Тому твердження захисника про суттєве порушення органом слідства вимог ст. ст. 52, 276, 278 КПК про обов*язковість участі захисника, мало переконливі, оскільки спростовані наведеними матеріалами провадження.

Доводи захисту про позитивні дані про особу підозрюваного, самі по собі не є підставою для зміни запобіжного заходу, і враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що у даному провадженні існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватись від суду та органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню та сховати, знищити речові докази, крім того, колегія суддів відповідно до вимог ст. 178 КПК враховує наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_4 інкримінуємого йому злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК, яке згідно з вимогами ст. 12 КК віднесено до категорії особливо тяжкого, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, а інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають зі ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що порушень норм кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу адвоката Багаурі О.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2016 року щодо застосування у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою у розмірі 23448 мінімальних заробітних плат, що складає 32 311 344 грн. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Кондаков Г.В. Мазниця А.А. Онушко Н.М.