Ухвала суду № 63356467, 06.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Невідомої Т.О., Ратнікової В.М.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що 25.09.2007 р. між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 001-2914/840-202 на придбання майна.

В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 25.09.2007 р. між нею та ПАТ «Універсал Банк» укладено договір поруки № 001-2914/840-202-Р .

12.10.2014 р. відповідачем на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога від 07.10.2014 р. про погашення заборгованості за кредитним договором, у разі невиконання якої термін повернення кредиту визнавався відповідачем таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги.

Посилаючись на те, що ПАТ «Універсал Банк» протягом шести місяців від дня настання строку дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив до неї вимог про стягнення заборгованості, просила визнати поруку припиненою.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2016 р. позов задоволено.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 001-2914/840-202-Р, укладеним 25.09.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк».

Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 551,20 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Справа №756/5296/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/14543/2016Головуючий усуді першоїінстанції: Жук М.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І. В апеляційній скарзі представник ПАТ «Універсал Банк» просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск Банком шестимісячного строку для звернення з позовом до поручителя.

Ураховуючи, що такий строк почав відраховуватися на 61-й день з моменту отримання позичальником та поручителем вимоги про дострокове повернення кредиту, а саме з 19.12.2014 р., то датою його закінчення є 19.06.2015 р.

Оскільки 14.04.2015 р. ПАТ «Універсал Банк» звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, тобто у межах шестимісячного строку, то вважав такий висновок суду безпідставним.

Крім того суд не урахував, що позов до Печерського районного суду м. Києва був поданий з урахуванням вимог ст. 109 ЦПК України за офіційно зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2, про зміну якого позичальник та поручитель Банк не повідомили.

В судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Стверджували про те, що ПАТ «Універсал Банк» було достовірно відомо про місце реєстрації та проживання боржника і поручителя за адресою: АДРЕСА_1. Про зазначене свідчить і те, що вимога ПАТ «Універсал Банк» про дострокове повернення кредиту направлялась ОСОБА_2, в тому числі і за цією адресою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2007 р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 001-2914/840-202, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 290 600,00 доларів США зі сплатою 11,95 процентів річних, на строк до 10.09.2027 р.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, 25.09.2007 р. між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 001-2914/840-202-Р.

З наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 06.09.2016 р. складає 207 916,58 доларів США, останній платіж на погашення кредитної заборгованості сплачено 01.10.2014 р.

07.10.2014 р. ПАТ «Універсал Банк» звернулося до позичальника та поручителя з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплатити простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів та штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань, з роз'ясненням, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визначається банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту отримання цієї вимоги.

ОСОБА_2 отримав вимогу ПАТ «Універсал Банк» 18.10.2014 р.

Доказів, які б свідчили про отримання такої вимоги ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що ПАТ «Універсал Банк» пропустив шестимісячний для пред'явлення вимог до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому порука є припинилася.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За змістом ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки убачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.2), що порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі слід застосувати норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки є преклюзивним.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах шестимісячного строку.

Договором поруки від 25.09.2007 р. не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. Передбачено, що порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, Банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши їм 07.10.2014 р. вимогу про дострокове повернення суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання.

В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Строк виконання умов кредитного договору щодо повного повернення отриманих кредитних коштів та виконання інших зобов'язань настав 19.12.2014 р.. З цього часу розпочався і перебіг шестимісячного строку для пред'явлення Банком вимог до поручителя, який закінчився 19.06.2015 року.

14.04.2015 р. ПАТ «Універсал Банк» звернулося з позовною заявою до Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2015 р. позовну заяву ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 повернуто позивачу для подання її до належного суду у зв'язку з порушенням правил підсудності, оскільки ОСОБА_2 не зареєстрований у Печерському районі м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2015 р. позовну заяву ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, повернуто заявнику для подання до належного суду, оскільки зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачів є с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області, що не відноситься до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.03.2016 р. відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Твердження представника ПАТ «Універсал Банк» про те, що позичальник та поручитель не повідомили офіційно Банк про зміну їх місця реєстрації та проживання є непереконливими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (чинного з 07.02.2015 р.) на суб'єкта первинного фінансового моніторингу (яким в даному випадку виступає Банк) покладається обов'язок здійснювати ідентифікацію та верифікацію своїх клієнтів, як при укладені договорів, так і в процесі обслуговування клієнтів. Вимога про обов'язкову ідентифікацію клієнтів містилася і в ст.6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (чинного з 12.05.2003 р. до 07.02.2015 р.).

Порядок уточнення банками інформації про клієнта встановлено Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189 пунктом 5.11 ( п.3.12 в період з 26.05.2003 р. по 31.01.2011 р. ) яким передбачено, що банк уточнює інформацію щодо ідентифікації та вивчення клієнта не рідше одного разу на рік у разі, якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, оцінюється як великий, а для інших клієнтів термін уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджували, що ОСОБА_2 щорічно подавав до ПАТ «Універсал Банк» оновлену інформацію про себе та позивача в межах процедури ідентифікації клієнта, в тому числі і щодо їх місця реєстрації та проживання, а тому Банку достовірно було відомо про їх місце проживання та реєстрації.

Зазначені твердження об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Як убачається з витягу копії паспорта, наданої Банком до суду апеляційної інстанції, 11.03.2008 р. ОСОБА_2 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2. Зазначена сторінка паспорта засвідчена ОСОБА_2 21.10.2009 р., що свідчить про те, що Банку станом на зазначену дату було достовірно відомо про те, що позичальник за зазначеною вище адресою не зареєстрований.

З оглянутого судом апеляційної інстанції паспорта ОСОБА_2 та завіреної ксерокопії паспорта ОСОБА_1 убачається, що позичальник та поручитель з 01.04.2008 р. зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Про те, що ПАТ «Універсал Банк» було відомо місце реєстрації та проживання позичальника і боржника свідчить також і звернення ОСОБА_2 до Банку у 2014 -2015 роках з заявами про реструктуризацію заборгованості, про надання згоди на добровільну реалізацію заставленого майна та перерахування виручених коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, чи укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», та відповіді Банку на зазначені звернення, що направлялися позичальнику на адресу: АДРЕСА_1.

Таким чином твердження представника ПАТ «Універсал Банк» про те, що відповідачеві не було відомо місце реєстрації та проживання позичальника та поручителя, є безпідставними.

Крім того, саме по собі звернення ПАТ «Універсал Банк» з позовом до Печерського районного суду м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не можна вважати пред'явленням вимоги до поручителя, оскільки ухвалою цього суду від 20.05.2015 р. позовна заява ПАТ «Універсал Банк» була повернута позивачу для подання до належного суду.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПАТ «Універсал Банк» пропустило шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому порука припинилася.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Клопотання представника ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали та направлення її до Національного банку України у зв׳язку з порушенням ПАТ «Універсал Банк» законодавства про запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не підлягає задоволенню за відсутності достатніх доказів на підтвердження порушення відповідачем зазначених вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: