Ухвала суду № 63334672, 06.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 876/9504/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача Хопяк В.З.,

представника відповідача Темник Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просило скасувати повідомлення відповідача від 06.08.2014 року № 48 про відмову в праві на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що оскаржуване повідомлення від 06.08.2014 року № 48 прийняте відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки відповідності ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» критеріям, що надають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, визначеним п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, було встановлено, що відсоток загальної суми розбіжностей до суми податку на додану вартість, задекларованої платником до відшкодування становить 166%. Зокрема, станом на день формування оскаржуваного повідомлення в позивача існувала розбіжність згідно з АІС «Податковий блок» в сумі 2022349,16 грн. за липень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року з податкового кредиту, яка виникла у червні 2014 року за рахунок внесення у АІС «Податковий блок» акта виїзної позапланової перевірки від 18.06.2014 року № 488/3-22-08/38038769 по ТзОВ «Укр Енерго Холдінг». Таким чином, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» не відповідало зазначеним вище критеріям, в зв'язку з чим оскаржуване повідомлення про відмову в праві на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість є законним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

16.07.2014 року ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» подало до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року разом з усіма необхідними додатками, згідно з якою задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, становить 1221706,00 грн.

Однак Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області повідомленням від 06.08.2014 року № 48 повідомила ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» про те, що воно не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме відсоток загальної суми розбіжностей до суми податку на додану вартість, задекларованої платником до відшкодування (Кр ? 10 %), становить 166%.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного повідомлення відповідача з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 цього Кодексу платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Згідно з п. 200.18 цієї статті платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Зокрема, одним з таких критеріїв визначено пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 даного Кодексу, яким передбачено, що загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не повинна перевищувати 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.20 статті 200 цього Кодексу порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На виконання даної норми наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 року № 781, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2013 року за № 2208/24740, було затверджено «Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 2 цього Порядку було передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу. Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

А відповідно до пп. 7 п. 3 цього Порядку для формування такого критерію, як податковий борг (ПБ), використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу за основним платежем, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями) на перше число місяця, другого за звітним періодом.

Як встановив суд, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провела документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, за результатами якої був складений акт від 09.07.2014 року № 829/13-04-15-01-09/30823262.

Перевіркою охоплені податкові періоди березень і квітень 2014 року. Під час перевірки було встановлено, зокрема, завищення позивачем податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПАТ «Кримський содовий завод» за березень 2014 року на суму 1994,02 грн.

Також Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» за травень 2014 року, за результатами якої був складений акт від 10.07.2014 року № 833/581/13-04-15-01-09/30823262.

Як вбачається із змісту цього акту, зокрема, розділу «Перевірка показників з метою встановлення наявності розбіжностей реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних», під час перевірки було встановлено відсутність будь-яких розбіжностей у травні 2014 року.

Таким чином, за наслідками перевірок формування ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» податкового кредиту за березень, квітень і травень 2014 року розбіжність була встановлена лише за березень по одному контрагенту - ПАТ «Кримський содовий завод» на суму 1994,02 грн.

Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки згідно із зазначеною вище декларацією позивача за червень 2014 року до бюджетного відшкодування заявлено суму податку на додану вартість 1221706,00 грн., отже, 10% від цієї суми становить 122170,60 грн., тобто більше, ніж встановлена сума розбіжності за березень-травень 2014 року.

Відповідно до п. 200.21 статті 200 Податкового кодексу України, норма якої також дублюється в п. 7 зазначеного вище Порядку, у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, відповідно до змісту цих норм, крім направлення платнику податків повідомлення про відмову в праві на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, податковий орган зобов'язаний надати також детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких, на його думку, не дотримано цим платником.

Однак, як встановив суд, всупереч вимогам наведених норм відповідач не надавав позивачу жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення ним вимог п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України в частині розбіжностей між податковим кредитом підприємства та податковими зобов'язаннями його контрагентів.

Листом від 14.08.2014 року № 03.01-487 ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулося до податкового органу із запитом щодо роз'яснення наявності розбіжностей за три попередні календарні місяці відповідно до оскаржуваного повідомлення від 06.08.2014 року № 48.

У відповідь на цей запит відповідач листом від 01.09.2014 року № 10090/13-04-15-01-07 повідомив позивача, що сума розбіжностей за три попередні роки по податковому кредиту складає 2103903,63 грн.

02.09.2014 року позивач звернувся до відповідача із запитом про отримання публічної інформації № 03.12-527, в якому просив надати розрахунок розбіжностей за три попередні календарні місяці, які мають значення для визначення відповідності платника критеріям для автоматичного відшкодування, оскільки у відповіді від 01.09.2014 року вказано про суму розбіжностей за три попередні роки, а не місяці.

Листом від 09.09.2014 року № 10417/13-04-11-00-05 відповідач надав відповідь на цей запит, в якому повідомив, що згідно з АС «Податковий блок» станом на 09.09.2014 року існують розбіжності між податковим кредитом, сформованим ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями контрагентів за березень 2014 року в сумі 2034,48 грн., за квітень 2014 року в сумі 333,94 грн., за травень 2014 року в сумі 722,79 грн. Загальна сума розбіжностей за три попередні календарні місяці становить 3091,21 грн. Сума бюджетного відшкодування за червень 2014 року 1221706,00 грн.

Пунктом 4 зазначеного вище Порядку визначено, що коефіцієнт розбіжностей (Кр) визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів в частині постачання таких товарів/послуг до суми податку на додану вартість, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді, за формулою: Кр = СзсР/Сбв х 100, де: СзсР - розбіжність між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями контрагентів у частині постачання таких товарів/послуг на перше число місяця, наступного за звітним періодом, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців; Сбв - сума податку на додану вартість, задекларована платником до відшкодування у поточному звітному періоді; Показник (Кр) не повинен бути більшим ніж 10 відсотків суми податку, задекларованої платником до відшкодування.

Таким чином, враховуючи наявні відомості податкової звітності ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», суд першої інстанції правильно визначив за вказаною формулою, що коефіцієнт розбіжностей позивача становить 0,25%, тобто не перевищує граничного рівня 10%, встановленого пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» мало право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року, оскільки відповідало всім критеріям, встановленим п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, в тому числі передбаченому пп. 200.19.4 цієї статті критерію щодо граничного розміру суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців.

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, доводи відповідача про наявність у позивача таких розбіжностей щодо податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» в сумі 2022349,16 грн., які виникли у червні 2014 року за рахунок внесення у АІС «Податковий блок» акта виїзної позапланової перевірки від 18.06.2014 року № 488/3-22-08/38038769 за період липень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року, є безпідставними, оскільки в цьому випадку податковий орган помилково визначив три попередні послідовні податкові періоди, якими є календарні місяці, що повинні враховуватись при визнанні суми зазначених розбіжностей.

Так, оскільки, як зазначено вище, заяву про отримання бюджетного відшкодування ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» подало разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2014 року, то попередніми трьома послідовними періодами (календарними місяцями) є відповідно березень, квітень і травень 2014 року. А червень 2014 року для цього розрахунку не повинен братись до уваги, оскільки він є звітним періодом, в якому сума податку на додану вартість заявляється до бюджетного відшкодування. В свою чергу, дата подання податкової декларації за червень 2014 року та заяви про отримання бюджетного відшкодування за цей період, а саме липень 2014 року, жодним чином не впливає на визначення попередніх трьох послідовних календарних місяців в розумінні пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України.

Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив, що податковий орган безпідставно визначив для розрахунку розбіжностей такі попередні три послідовні календарні місяці як квітень, травень і червень 2014 року, а не березень, квітень і травень цього року.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване повідомлення Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.08.2014 року № 48 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 813/6002/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування повідомлення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 09.12.2016 року