Рішення № 63330268, 06.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/743/15-ц Головуючий суддя І інстанції Гаврилюк С.М.

Провадження № 22-ц/790/6919/16 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Трішкової І.Ю., Гуцал Л.В.,

за участю секретаря: Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 19 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNH4KP31090155, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 234 гривні 87 коп., та зобов'язався повернути вказану суму частинами по 974 грн. 90 коп. щомісяця у строк до 19 квітня 2007 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим судовим наказом від 24 квітня 2009 року було стягнуто з відповідача 9 488 грн. 17 коп. заборгованості за кредитом, 15 006 грн. 43 коп. заборгованості за відсотками, 9 038 грн. 85 коп. пені, а також 250 грн. та 1 676 грн. 67 коп. штрафів, з урахуванням уточнених у лютому 2015 року позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 105 571 грн. 59 коп., яка станом на 18 січня 2015 року складається з: 13 297 грн. 67 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 86 770 грн. 51 коп. нарахованої пені, а також штрафів: 500 грн. - фіксована частина та 5 003 грн. 41 коп. - процентна складова.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 105 321 грн. 59 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1053 грн. 22 коп.

Ухвалою цього ж суду від 04 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого ПАТ КБ «ПриватБанк» позову, застосувати наслідки недійсності правочину. В обґрунтування скарги зазначив, що кредитного договору у вигляді окремого документа між сторонами укладено не було, що свідчить про нікчемність вказаного правочину, 06 грудня 2010 року він сплатив на користь позивача 9 488 грн. 17 коп. заборгованості за кредитом та 744 грн. 83 коп., у зв'язку з чим заборгованості за договором не існує, про що свідчить відповідна довідка ПАТ КБ «ПриватБанк», крім того, вказав, що позов пред'явлено після спливу позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 взятих на себе за укладеним 19 квітня 2006 року кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 105 321 грн. 59 коп.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 19 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNH4KP31090155, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 234 гривні 87 коп., та зобов'язався повернути вказану суму частинами по 974 грн. 90 коп. щомісяця у строк до 19 квітня 2007 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК).

Договір між сторонами було укладено шляхом підписання ОСОБА_1 заяви позичальника, в якій вказано, що заява разом із запропонованими ПАТ КБ «ПрватБанк» Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлено та не заперечується представником позивача, що 06 грудня 2010 року ОСОБА_1 сплатив на погашення заборгованості за кредитним договором 10 233 грн., 9 488 грн. 17 коп. з яких було зараховано на погашення кредиту, у зв'язку з чим заборгованість за кредитом відсутня, нарахування процентів банком з цього часу припинено.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.. 599 ЦК).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що термін позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років.

Разом з тим, в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутній підпис ОСОБА_1, а тому ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Із матеріалів справи вбачається, що належним чином про час та місце розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 повідомлено не було, що унеможливило реалізацію останнім процесуального права на особисту участь в судовому засіданні та позбавило відповідача фактичної можливості зробити заяву про застосування позовної давності, про що, як окрему підставу для відмови у задоволенні позову, зазначено ним в апеляційній скарзі.

З позовом про стягнення нарахованих за період до 06 грудня 2010 року процентів, та нарахованої за період до 30 грудня 2014 року пені, ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до суду 31 січня 2015 року.

Оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 19 квітня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, неустойка за порушення виконання зобов'язання має похідний характер від основного зобов'язань, яке припинилось належним виконанням у грудні 2010 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 161 грн. 29 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 161 грн. 29 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді