Ухвала суду № 63327438, 12.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3627/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2401/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Возняк В.Д.

сторін: представника ПАТ "Універсал Банк" Бойчука Я.В., відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їхнього представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ПАТ "Універсал Банк" на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 листопада 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

23.03.2016 року ПАТ "Універсал Банк" звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що між ВАТ "Універсал Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_3 28 березня 2007 року був укладений кредитний договір, за умовами якого Банк надав кредитні кошти на споживчі потреби в розмірі 36 900 доларів США, строком до 27.03.2027 року, з відсотковою ставкою 12,5% річних. 27.10.2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо заборгованості, з тексту якої вбачається, що станом на дату цієї вимоги заборгованість становила 18 702,43 доларів США. Також зазначено, що кредитор вимагає від позичальника сплатити прострочену заборгованість по кредиту. Позичальник умови вимоги не виконав. Тому позивач скористався своїм правом на дострокове повернення всієї заборгованості за кредитним договором.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки від 28.03.2007 року. За умовами вказаного договору, поручитель зобов'язується нести солідарну відповідальність перед Банком в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Банк 27.10.2015 року направив на адресу поручителя вимону, в якій просив сплатити прострочену заборгованість по кредиту. Однак, поручителем дана вимога залишена невиконаною.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 25 січня 2016 року прострочена сума заборгованості становить 18 232,16 доларів США.

Просили задовольнити позов. Стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору в розмірі 18 232,16 доларів США та судовий збір.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.11.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 солідарно в користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість (прострочена по тілу кредиту) за кредитним договором станом на 25.01.2016 року в сумі 1 102,01 доларів США та судовий збір. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ "Універсал Банк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині дострокового стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 17 130,15 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із мобілізацією в лютому 2015 року відповідача до Збройних сил України та його перебуванням в зоні АТО у нього виникла ситуація непереборної сили, що унеможливило щомісячне внесення платежів за графіком. Вважають такі посилання суду першої інстанції не обгрунтованими.

Зазначив, що мобілізація ОСОБА_3 до ЗСУ та його перебування в зоні проведення АТО не підпадає під ознаки непереборної сили. Отже, суд невірно застосував норму закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вказав, що у разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За таких обставин вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути лише суму простроченого кредиту, лскільки згідно з правовими нормами на користь позикодавця (апелянта) також необхідно стягнути достроково всю суму кредиту, що залишилася.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення з відповідачів на користь банку дострокової заборгованості по сумі кредиту в розмірі 17 130,15 доларів США і в частині стягнення судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ "Універсал Банк" дострокову заборгованість по сумі кредиту в розмірі 17 130,15 доларів США. Стягнути з ОСОБА_3 3 670,74 грн. судового збору та з ОСОБА_6 3 670,74 грн. судового збору - за подачу позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_3 4037,82 грн. судового збору та з ОСОБА_6 4037,82 судового збору - за подачу апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника позивача, відповідачів та їхнього представника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з кредитним договором № 02/473-к від 28.03.2007 року ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", надало ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 36900 доларів США з розрахунку 12,5 % річних з кінцевим строком повернення до 27.03.2027 року для придбання квартири (а.с.9-12).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вказаним договором між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_6 було укладено договір поруки від 28.03.2007 року (а.с.25) .

Згідно умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідачів за кредитними зобов'язаннями складає 18232,16 доларів США, в тому числі 1102,01 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, що підтверджується наданим розрахунком (а.с.5-8).

Відповідач ОСОБА_3 визнав у судовому засіданні те, що укладав договір кредиту. В лютому 2015 року поручитель повідомила банк про те, що ОСОБА_3 як військовослужбовець призваний до ЗСУ та виїхав у АТО. Також зазначив, що своєчасно дотримувався графіку сплати кредиту до моменту призову до Збройних сил України. А тому просив відмовити у достроковому стягненні по всій сумі кредиту, визнавши тільки прострочену заборгованість за вимогами банку.

ОСОБА_3 зазначив, що після повернення із зони АТО він поновив проплати по кредитному договору і має намір продовжувати платити по кредитному довогору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.02.2015 року по 18.04.2016 рік відповідач був мобілізований до складу ЗСУ та перебував у зоні АТО (а.с.70-72). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості на момент мобілізації до ЗСУ (до 10.02.2015 року) була відсутня заборгованість по кредитному договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що виникла у позичальника ситуація непереборної сили, що унеможливило щомісячне внесення платежів за графіком, суд прийшов до правильного висновку, що дострокове стягнення всієї суми по кредиту є передчасним, а позовні вимоги щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором від 28.03.2007 року станом на 25.01.2016 року в сумі 18232,16 доларів США, є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення в частині стягнення простроченої заборгованості по кредиту в сумі 1102,01 доларів США.

Як передбачено ч.1, ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов»язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов»язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів вважає мобілізація відповідача на військову службу на виконання Указу Президента від 14 січня 2015 року є саме тим випадком, який від відповідача не залежав і обставиною яка перешкодила йому тимчасово виконувати зобов»язання за договором.

Дострокове припинення договору і стягнення усієї суми заборгованості є санкцією за несвоєчасне виконання зобов»язання, а відповідно до вимог п.15, ст 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців тв членів їхніх сімей» військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції не нараховуються, не нараховуються і проценти за користування кредитом. Застосування такої санкції, як дострокове припинення кредиту і повернення усієї його суми до відповідача буде несправедливим і не законним.

23 лютого 2015 року стягувачу була надана довідка про те що відповідач призваний на військову службу в зв»язку із демобілізацією і безпосередньо приймав участь в зоні АТО з 15 травня 2015 року по 18 квітня 2016 року і відповідно вимоги про дострокове виконання зобов'язання він не отримував ( а.с.,23-24, 71).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 листопада 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко