Рішення № 63318754, 09.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2016 Справа № 904/9750/16За позовом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, м. Кам'янське, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технос-Днепр", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 54 535, 51 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 26 від 26.09.2016 року;

від відповідача - ОСОБА_2, директор, наказ № 118-К від 04.11.2014 року.

Суть спору:

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технос-Днепр" (далі - відповідач) про стягнення суми 31 251, 90 грн. пені та 23 283, 61 грн. штрафу, нарахованих позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором №23-14 на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку по вул. Дунайська, 37 (ліфт 2,4 підїзд) від 14.04.14р.

Відповідач проти позову заперечує, вказує, що у встановлений договором час використав аванс для придбання обладнання та матеріалів для виконання робіт за договором, укладеним із позивачем, тому з огляду на положення пункту 12.2 Договору вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу. Разом з тим, відповідач вказує, що згідно положень статті 258 ЦК України строк позовної давності щодо звернення з даним позовом до суду, сплинув у 2015 році.

В судовому засіданні 23.11.2016 року оголошувалась перерва до 29.11.2016 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

14.04.2014 року між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) укладено договір № 23-14 на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку по вулиці Дунайська, 37 (ліфт - 2,4 під'їзд) в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов цього Договору виконання підрядних робіт з капітального ремонту житлового будинку по вулиці Дунайська, 37 (ліфт - 2,4 під'їзд).

Відповідно до п.2.1 Договору підрядник розпочне виконання своїх договірних обов'язків протягом п'яти календарних днів з дня підписання Договору і завершить виконання робіт до 25 грудня 2014 року.

Вартість підряду за Договором визначається на основі кошторисної документації, що є невід'ємною частиною Договору, є твердою і складає 465 672,13 грн. Ціна встановлюється сторонами у протоколі узгодження ціни, який є невід'ємною частиною Договору (п.3.1 Договору)

Забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням здійснює підрядник з використанням попередньої оплати (п.7.1 Договору)

Фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів у національній валюті (п.11.1 Договору).

Відповідно до п.12.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №11 від 25.09.2014 року, замовник здійснює попередню оплату на закупівлю матеріалів у розмірі 30%, а саме 139 701,64 грн., у тому числі ПДВ 20% 23 283,61 грн. Підрядник повинен повернути не використаний аванс у тримісячний строк. У разі невиконання цієї вимоги підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від суми Договору та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період користування авансовими бюджетними коштами.

Управлінням Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на виконання платіжного доручення позивача №23 від 22.08.2014 року з державного казначейського рахунку 28.08.2014 перераховано на рахунок ТОВ «Технос-Днепр» в ПАТ КБ «ПриватБанк» передплату за матеріали у розмірі 139 701, 64 грн. (а.с.43).

Таким чином, строк повернення відповідачем невикористаної частини попередньої оплати у розмірі 139 701,64 грн. сплинув 28.11.2014 року.

Позивач вказує, що відповідачем протягом 2014 року і станом на березень 2015 року обумовлені Договором роботи не виконані, а невикористана попередня оплата повернута відповідачем на рахунок позивача в повному обсязі 30.09.2015 року, тому позивач вважає наявними підстави для нарахування до сплати відповідачу в порядку пункту 12.2 Договору штрафу у розмірі 23 283, 61 грн., а також пені за період з 29.11.14р. по 29.05.15р. у розмірі 31 251, 90 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Видатковими накладними (а.с.71-97) та довідкою Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції №830-21/87з від 03.11.2015 року підтверджується факт використання відповідачем сплаченого авансу на придбання матеріалів та устаткування.

За змістом положень пункту 12.2 Договору санкції у вигляді пені та штрафу у розмірі 5% можуть бути застосовані лише у разі неповернення невикористаного авансу.

Враховуючи, що аванс у розмірі 139 701,64 грн. використано відповідачем відповідно до умов Договору, стягнення пені та штрафу у розмірі 5% на підставі п.12.2 Договору є безпідставним.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, спростовуються матеріалами справи та запереченнями відповідача, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

З приводу заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257, 258 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз.1, 2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вказано вище, суд вважає за необхідне відмовити в позові з підстав його необґрунтованості, тому позовна давність в даному випадку не застосовується.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір у справі покладається на позивача.

Між тим, клопотанням від 09.11.2016 року позивач просить суд повернути суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2 165, 41 грн.

Клопотанням від 09.11.2016 року позивач просить суд повернути суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2 165, 41 грн.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Позивачем до позовних матеріалів надано оригінал платіжного доручення №4 від 11.02.15р. про сплату судового збору в розмірі 3 543, 41 грн. (а.с. 15).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За умовами ч. 3 ст. 7 цього ж Закону, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено мінімальний розмір заробітної плати, який на 01 січня 2016 року складає 1 378,00 грн.

Враховуючи, що ціна даного позову складає 54 535, 51 грн., розмір судового збору, який мав бути сплачений позивачем, становить 1 378, 00 грн.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 543, 41 грн., суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 2 165, 41 грн., зарахованого на підставі платіжного доручення №4 від 11.02.15р. про сплату судового збору в розмірі 3 543, 41 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Винести ухвалу про повернення з Державного бюджету України Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Москворецька, буд. 68; код ЄДРПОУ 34827358) суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 2 165, 41 грн. (дві тисячі сто шістдесят п'ять грн. 41 коп.), зарахованого на підставі платіжного доручення №4 від 11.02.15р. про сплату судового збору у розмірі 3 543, 41 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписаний 09.12.2016р.