Ухвала суду № 63315019, 22.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3174/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Плавич Н.Д.

суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,

при секретарі Сібовій А.І.

у відкритому судовому засіданні без участі сторін,

розглянула апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3

на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення борги за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

15.10.2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеса з позовом до відповідачів, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення солідарно з вказаних відповідачів на його користь борг за договором позики від 05.08.2013 року в розмірі 2 500 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 56 250 гривень на день звернення до суду.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 05.08.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір позики, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти у сумі 2 500 дол. США, а поручителем за вказаним договором виступила ОСОБА_5

Позивач стверджував, що він неодноразово звертався до відповідачів з вимогою виконати умови договору але вони від виконання своїх зобовязань ухиляються, просив про задоволенняя його вимог.

Справа розглянута без участі сторін.

Заочним рішенням суду першої інстанції від 11.02.2016р. в задоволенні позову відмовлено(а.с.34-36).

В апеляційній скарзі апелянт, представник позивача, просить рішення місцевого суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що висновок суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Звертає увагу на те, що до суду першої інстанції при розгляді справи не надходили заперечення відповідачів щодо заявленого позову про стягнення суми боргу, копія розписки, яка долучена до справи не ставиться під сумнів, відповідачі не заявляли клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу розписки. Крім того, апелянт посилається на те, що вказана позика була забезпечена порукою, поручитель відповідає перед стягувачем з позичальником солідарно.

Справа була призначена до розгляду в перше в судове засіданні на 26.04.2016р., в наслідок неявки сторін, їх представників, розгляд справи було відкладено на 24.05.2016р. За день до судового засідання, а саме 24.05.2016р. до суду надійшла заява представника позивача, ОСОБА_2 про відкладання розгляду справи для укладання між сторонами мирової угоди.(а.с.92). Не зважаючи на те, що сторони повідомлялися про час та день судового засідання, в жодне судове засідання сторони, представник позивача не зявилися.

01.08.2016р. представник позивача ОСОБА_2 через канцелярію суду подала текст мирової угоди, який підписаний сторонами (а.с.89-91). Зміст мирової угоди зводився до того, що в рахунок боргу 2500доларів США за договором позики ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_3 транспортний засіб, автомобіль.

В тексті мирової угоди є вимога про порядок виконання мирової угоди, а саме те, що визнання мирової угоди є підставою для проведення державної реєстрації транспортного засобу у передбаченому законом порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.08.2016р. відмовлено у задоволенні заяви про визнання мирової угоди (а.с.98).

В останнє судове засідання на 22.11.2016р. сторони також не зявилися, повідомлені.

У відповідності з вимогами ст. 305ч2ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, яка доповіла зміст апеляційної скарги представника позивача, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли по справі, врегульовані положеннями, які визначні Главою 71 Позика. Кредит. Банківський вклад Параграф 1. Позика.

Звернувшись із вказаним позовом позивач посилався на те, що 05.08.2013 року між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_4В. О. було укладено договір позики на суму 2500доларів США. При зверненні до суду позивач до позовної заяви приєднав копію розписки від 05.08.2013р., яка виконана печатним пристроєм (а.с.7).

З тексту розписки вбачається, що при укладанні даного договору була присутня ОСОБА_5, яка виступила поручителем, та зобовязалась повернути кошти у згаданій сумі, якщо боржникбуде не спроможний це зробити з будь-яких обставин або передати в рахунок боргу у власність кредитора автомобіль DAEWOO MATIZ, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В копії розписки міститься підпис відповідача ОСОБА_6, також розписка містить підпис відповідача ОСОБА_5, яка написала, що з розпискою погоджується.

Відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що правовий аналіз ст.ст.1046,1047 ЦК України дає підставу для висновку, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошових коштів позичальнику.

Між тим, на підтвердження зобовязань відповідачів позивачем оригінал розписки до суду наданий не був, що стало підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що в суді першої інстанції справа була розглянута без участі сторін, до суду апеляційної інстанції сторони, представник позивача не зявляються, представнику позивача ОСОБА_2 було запропоновано надати для огляду оригінал розписки.

До тексту мирової угоди представником позивача була представлена розписка від 05.08.2013р. (а.с.97).

Порівнюючи текст наданої в оригіналі розписки від 05.08.2013р., який знаходиться на а.с.92, з копією розписки від 05.08.2013р., який знаходиться на а.с.7, колегія дійшла висновку, що зовнішнє по змісту і формі, це різні документи.

Різницю наданих документів сторони, представник позивача, суду не пояснили, оскільки в судові засідання за викликом суду не зявилися. Клопотання щодо призначення експертизи сторони також не заявляли.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що відповідачі не заявляли клопотання про витребування у позивача оригіналу розписки від 05.08.2013р. на суму 2500доларів США, не дає підстав для задоволення апеляційної скарги і задоволення позову. За договором позики, особа, яка утримує оригінал розписки, представляє його як доказ того, що гроші не повернуті, має право вимагати виконання зобовязань позичальником.

Оригінал розписки позивачем, його представником представлений не був, тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу в позові про стягнення з відповідачів на його користь суми боргу.

Рішення відповідає вимогам закону, доказам, що зібрані по справі, тому апеляційна скарга відхиляється, заочне рішення місцевого суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307ч1п1,308,315,317,319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити,

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення борги за договором позики залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

ОСОБА_7

ОСОБА_8