Ухвала суду № 63306595, 08.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2448/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4секретарОСОБА_5

за участю:

відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 підприємства «Рапід» до ОСОБА_6 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

21 грудня 2015 року МП «Рапід» звернулось до суду із позовом до девяти осіб, у тому числі ОСОБА_6 про стягнення коштів.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року позовні вимоги МП «Рапід» до ОСОБА_6 про стягнення коштів виділено в окреме провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Арбітражного суду Черкаської області від 04.08.2000 року стягнуто із Житлово-будівельного кооперативу №5 «Юність» м. Звенигородка на користь МП «Рапід» борг в розмірі 201 063 грн. 34 коп.

Ухвалою Арбітражного суду Черкаської області від 20 грудня 2000 року змінено спосіб виконання рішення суду від 04.08.2000 року і звернуто стягнення на майно ЖБК № 5 «Юність» на користь МПП «Рапід» на суму 201063,34 грн.

У звязку з відсутністю у ЖБК грошових коштів, загальними зборами членів кооперативу було прийнято рішення про виплату боргу за рахунок особистих коштів членів ЖБК, що підтверджується протоколом загальних зборів № 331 від 18.08.2004 року.

З метою визначення сум грошових зобовязань перед МП «Рапід» на кожного окремого члена ЖБК-5 «Юність» було складено реєстр про сплату боргу, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_6 зобовязана сплатити на користь МП «Рапід» 3554 грн.

Відповідачка ОСОБА_6 частково виконала своє зобовязання, сплативши 1500 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з письмовою вимогою провести повний розрахунок протягом семиденного терміну, однак відповідачка не відреагувала на вказані вимоги.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, в розмірі 8433,46 грн., з яких: заборгованість основний борг - 2054 грн.; інфляційні втрати 5732,37 грн.; 3% річних 647,09 грн. та судові витрати.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 червня 2016 року позов МП «Рапід» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 підприємства «Рапід» 2054 грн. основного боргу, 4260,37 грн. інфляційних втрат та 488,42 грн. три проценти річних, а всього 6802,79 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Малому приватному підприємству «Рапід», як заявленому неналежним позивачем.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням арбітражного суду Черкаської області від 04.08.2000 року з ЖБК-5 «Юність» м. Звенигородка Черкаської області стягнуто на користь МПП «Рапід» 201063,34 грн.

Ухвалою Арбітражного суду Черкаської області від 20 грудня 2000 року змінено спосіб виконання вказаного рішення та звернуто стягнення на майно ЖБК-5 «Юність» в сумі 201063,34 грн.

07 вересня 2004 року загальними зборами членів ЖБК № 5 «Юність» було ухвалено рішення про сплату заборгованості кооперативу перед МПП «Рапід» у зв'язку з відсутністю грошових коштів у Звенигородського ЖБК-5 «Юність» за рахунок особистих коштів членів кооперативу. Дане рішення було оформлено протоколом загальних зборів Звенигородського ЖБК-5 «Юність» (а.с. 25).

З метою визначення сум грошових зобов'язань перед МПП «Рапід» на кожного окремого члена ЖБК-5 «Юність» було складено реєстр про сплату боргу, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_6 зобов'язана сплатити на користь МПП «Рапід» 3554 гривень.

Відповідно до ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) від 17.04.2004 року юридична особа ЖБК-5 «Юність» припинена 20.05.2013 року за судовим рішенням (а.с. 3).

Відповідно до ст.27 Закону України «Про кооперацію» в редакції чинній на час виникнення правовідносин, кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих кооперативом збитків визначається його статутом. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом. Кооператив не несе відповідальність за зобов'язання своїх членів.

Кооператив, як юридична особа, не несе відповідальності за зобов'язаннями його членів, а члени кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за збитки, вчинені кооперативом в межах внесеного ними паю.

Оскільки ЖБК-5 «Юність» мав невиконані грошові зобов'язання перед МПП «Рапід» і внаслідок своєї фінансової неспроможності не мав можливості виконати такі зобов'язання, то таке зобов'язання у відповідності до положень ст.27 ЗУ «Про кооперацію» мало бути виконано членами кооперативу в межах їх внесків.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 була членом ЖБК-5 «Юність» до моменту його припинення. Вищим органом кооперативу - його загальними зборами 07.09.2004 року було прийнято рішення про сплату боргу МПП «Рапід» кооперативом в обсязі 211 880 грн. (шляхом голосування 58 осіб «за» присутніх на зборах із 70 квартир кооперативу) (а.с. 25).

На виконання своїх обов'язків члена кооперативу, вищевказаних положень закону і рішення загальних зборів кооперативу відповідачка ОСОБА_6 зобов'язана була сплатити на користь МПП «Рапід» визначену їй суму 3554 грн.

Таке рішення, як правильно зауважив суд першої інстанції, є обов'язковим для виконання усіма членами кооперативу відповідно до вимог ст.12 ЗУ «Про кооперацію» і відповідачкою у тому числі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із претензіями до відповідачки щодо сплати боргу 29.04.2005 року, 24.09.2008 року, 13.11.2013 року (а.с. 28-32). Однак, вказані претензії відповідачкою були проігноровані.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положенням ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. ІІІ).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_6 частково сплатила борг в сумі 1500 грн. (а.с. 73-75).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно встановив наявність у відповідачки боргових зобовязань перед позивачем та визначив розмір боргу, який підлягає до стягнення за період з 13 травня 2005 року по 31 жовтня 2015 року, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в сумі 6802,79 грн.

Відповідачка в апеляційній скарзі не оскаржує розмір боргу, який підлягає до стягнення, а лише вказує, що позов подано неналежним позивачем ОСОБА_7 приватним підприємством «Рапід» замість ОСОБА_7 підприємства «Рапід».

Колегія суддів вважає таке твердження апелянта безпідставним.

Так, до позовної заяви додано свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності Серії АО № 157606, в якому вказано назву підприємства «Мале підприємство «Рапід» та організаційну форму приватне підприємство (а.с. 6).

Таким чином, зазначення у позовній заяві та процесуальних документах суду найменування позивача Мале приватне підприємство «Рапід» не означає, що позов подано неналежним позивачем.

Враховуючи наведене, судом не було здійснено заміну неналежного позивача, як вказує апелянт.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 також вказує на неправомірність постановлення ухвал Звенигородського районного суду від 27.05.2016 року та 22.09.2016 року про відмову в задоволенні відводу судді Сакун Д.І. (а.с. 65, 126).

Колегія суддів вважає вказані ухвали законними та постановленими відповідно до цивільного процесуального законодавства, оскільки наведені в заявах про відвід судді підстави не є такими, що викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді, відповідно до ст. 20 ЦПК України.

Крім того, апелянт вказує, що Звенигородським районним судом неправомірно постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування заочного рішення у справі.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у заяві про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_6 не наведено причин неявки останньої в судові засідання, а також не надано жодних переконливих доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, ухвала Звенигородського районного суду від 22 вересня 2016 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення суду від 13 червня 2016 року постановлена з дотримання норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та були предметом розгляду у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення при повному дослідженні наданих сторонами доказів, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 підприємства «Рапід» до ОСОБА_6 про стягнення коштів залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :