Ухвала суду № 63272658, 06.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/918/2016(м)

264/2463/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Кузнецов Д.В. Категорія 59

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сороки Г.П.

суддів - Гаврилової Г.Л., Лопатіної М.Ю.

за участю секретаря - Гаркуша О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, заінтересована особа ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2016 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Представник Іллічівського ВДВС та стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, про час та місце судового засідання були повідомлені. Представник Іллічівського ВДВС надала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та заперечення на апеляційну скаргу, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни. Стягувач ОСОБА_3 про причини неявки суду не повідомила та ніяких заяв до суду не направила. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з положеннями ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.

Відповідно до ч.1 ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії чи бездіяльність якої оскражуються.

Згідно зі ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п.п.3,5,13,17,18 постанови №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 вказаного Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12 вказаного Закону).

Субєктом оскарження може бути державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини 7 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При розгляді таких скарг суд має керуватися положеннями ЦПК, в тому числі і ст.ст.26,27,45 ЦПК щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обовязків.

Сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь у справі як заявник, а інші учасники виконавчого провадження, прав і обовязків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядаються за загальними правилами ЦПК за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ст.ст.210,213,387 ЦПК України.

Між тим, вирішуючи справу, суд першої інстанції на наведені вимоги належної уваги не звернув.

Як вбачається зі справи, ОСОБА_2 11.04.2016 року звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців Іллічівського ВДВС. На орбгрунтування своїх вимог посилався на те, що державним виконавцем Волошиною Н.О. 19.03.2013 року незаконно було відкрито виконавче провадження №13/1403 за дублікатом виконавчого листа №2-3172, виданим 19.02.2013 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу по аліментам в розмірі 38341,62 грн., оскільки рішення суду про стягнення боргу по аліментам не виносилось і такий виконавчий лист судом не видавався. Тому також неправомірно 02.04.2013 року державним виконавцем Волошиною Н.О. винесено постанову про арешт його майна та заборону на його відчуження, а також направлено постанову до відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Маріупольського МУЮ для виконання. 06.04.2013 року державним реєстратором на виконання постанови Іллічівського ВДВС від 02.04.2013 року була накладена заборона на відчуження майна боржника. З відповіді на його заяву від 18.09.2013 року йому стало відомо, що в результаті перевірки майнового стану боржника за місцем проживання ніякого майна не виявлено, виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-3172 було закрито та направлено до ВДВС Київського районного управління юстиції м.Донецька для утримання заборгованості по аліментам з його пенсії. Постановою державного виконавця Ігнатоля В.С. від 15.08.2013 року був знятий арешт з усього, належного йому майна, але ця постанова виконана не була, чим порушено його право на вільне володіння та розпорядження належною йому часткою нерухомого майна та допущена державним виконавцем неправомірна бездіяльність. Порушені його права не були відновлені, а 24.02.2016 року державний виконавець Ігнатоля В.С. у порушення ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» скасувала свою постанову від 15.08.2013 року про закінчення виконавчого провадження та скасування арешту, а також винесла нову постанову про закінчення виконавчого провадження за дублікатом виконавчого листа про стягнення заборгованості по аліментам з направленням виконавчого провадження до ВДВС Київського районного управління юстиції м.Донецька. Також зазначав, що дублікат виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі ? частини з усіх доходів, виданий Іллічівським районним судом м.Маріуполя 19.02.2013 року, не підлягає виконанню, бо на той час уже було рішення суду про зменшення розміру стягуваних з нього на користь ОСОБА_3 аліментів з ? частки доходів до 1/6 частки і за цим виконавчим листом було відкрито виконавче провадження та проводилось стягнення аліментів.

В своїй скарзі ОСОБА_2 просив визнати бездіяльність державних виконавців Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ, зобовязати державних виконавців відкликати всі незаконно винесені постанови (т.1 а.с.1-2).

В ході розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово уточнював скаргу та просив: - скасувати постанови по виконавчому провадженні №13/1403 від 19.03.2013 року; вилучити оригінали документів виконавчого провадження, що потягли незаконні дії виконавчої служби Іллічівського ВДВС; визнати дії державних виконавців Іллічівського ВДВС незаконними; визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця Ігнатоля В.С. від 24.02.2016 року; відкликати постанови про накладення арешту на майно та заборону на його відчуження з реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області; визнати незаконними постанови, винесені державними виконавцями Іллічівського ВДВС ОСОБА_4 та ОСОБА_5; зобовязати державних виконавців Іллічівського ВДВС відкликати всі постанови, направленні в інші органи, по накладенню арешту і стягнення заборгованості (т.1 а.с.47-49,55-56,156-161,199-203,222-225).

При цьому у своїй скарзі та в уточненнях скарги ОСОБА_2 не зазначив яку конкретно бездіяльність та якого державного виконавця визнати неправомірною, які конкретно дії та якого державного виконавця визнати неправомірними та які конкретно постанови державних виконавців є незаконними та підлягають відкликанню з яких інших органів.

Однак, вирішуючи справу, суд першої інстанції на дані обставини належної уваги не звернув та не прийняв відповідних заходів для конкретизації заявником своїх вимог та обставин щодо вчинення чи не вчинення цих дій або бездіяльності, часу їх вчинення чи їх не вчинення. Також без уваги суд залишив, що уточнюючи свої вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що їх він подає додатково до скарги від 11.04.2016 року, при цьому, від будь-яких вимог, раніше наведених у скаргах, не відмовлявся та не просив залишити без розгляду.

З наведеного вбачається, що в ході розгляду справи судом не було в повному обсязі зясовано обставини та предмет спору.

Також, вирішуючи справу, суд першої інстанції без уваги залишив положення ст.385 ЦПК України щодо 10-денного строку для звернення до суду зі скаргою. При вирішенні справи суд не зясував обставин щодо дотримання заявником встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою за кожною з вимог та у своїй ухвалі не навів ніяких обставин та висновків щодо дотримання заявником цих процесуальних строків, наявності підстав для їх поновлення або застосування наслідків пропуску встановлених законом строків.

Зі справи також вбачається, що раніше судами неодноразово розглядались цивільні справи за скаргами ОСОБА_2 на бездіяльність та незаконність дії державних виконавців Іллічівського ВДВС, про скасування постанов державного виконавця за цим же виконавчим провадженням по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3172, виданого 19.02.2013 року, в тому числі і щодо законності дій по відкриттю виконавчого провадження, накладенню арешту на майно боржника, закінчення виконавчого провадження та не виконання постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.08.2013 року, та інших дій. Суд в своїй ухвалі послався на вказані судові рішення, які набрали законної сили, однак, не зясував чи вимоги за скаргою, що розглядається, заявлені з тих самих підстав про той самий предмет та між тими ж сторонами або з інших підстав і чи немає встановлених ст.205 ЦПК України перешкод для нового розгляду справи за скаргою ОСОБА_2

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що, вирішуючи справу, суд не вирішив питання про залучення до участі у справі зацікавленими особами державних виконавців, дії та бездіяльність яких оскаржуються. Залучивши до участі у справі стягувача ОСОБА_3 у якості зацікавленої особи ухвалою від 06.10.2016 року (т.2 а.с.11), суд першої інстанції не направив на її адресу копії скарги ОСОБА_2 та не повідомив її про час та місце розгляду справи, про що свідчить відсутність у справі будь-яких документів щодо направлення на її адресу копії скарги та уточнень до неї а також судового повідомлення про призначення справи до розгляду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки судом неповно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, доводи заявника повно не зясовані та не перевірені доказами, не вирішено питання щодо вимог заявника та кола осіб, прав та інтересів яких стосуються заявлені ОСОБА_2 у скарзі вимоги, та які підлягають залученню до участі у справі у якості заінтересованих осіб. Оскільки справу розглянуто з порушенням процесуального закону, ухвала суду не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд скарги.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,312, 313,314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд питання щодо вирішення скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому руху у справі.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Гаврилова Г.Л.

ОСОБА_6