Рішення № 6327007, 12.05.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.09 Справа № 3/110-09. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп», м.Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 36117,88 грн.

СУДДЯ П.І. ЛЕВЧЕНКО

За участю секретаря судового засідання Ю.В. Литвиненко

За участю предстваників сторін:

від позивача Гончарук А.С.

від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4

В судовому засіданні, розпочатому об 11 год. 30 хв. 23.04.2009 року, оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 08.05.2009 року та до 12 год. 00 хв. 12.05.2009 року.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 36117,88 грн., у тому числі: 1) заборгованість по оплаті за суборенду приміщення в розмірі 25183,26 грн., яка складається з простроченої суми грошового зобов'язання по оплаті за суборенду за грудень 2008 року 3017,39 грн., за січень 2009 року 7388,49 грн., за лютий 2009 7388,69 грн., за березень 2009 року 7388,69 грн.; 2) заборгованість по компенсації за комунальні послуги та експлуатаційні витрати за листопад 2008 року 125,16 грн. та за грудень 2009 року 305,80 грн., а всього на загальну сму 430,96 грн.; 3) індекс інфляції в сумі 810,26 грн.; 4) 3% річних в сумі 145,89 грн.; 5) пеню в сумі 1196,22 грн.; 6) штраф в сумі 8351,29 грн.

Відповідач проти позову заперечує, вважаючи, що не має заборгованості перед позивачем і повністю розраховувалась з ним за період фактичного користування приміщенням, яке звільнила ще в грудні 2008 року. Рахунків на оплату за суборенду приміщення, які додані позивачем до позовної заяви, та рахунків на оплату компенсації витрат на комунальні послуги за період з грудня 2008 року по березень 2009 року від позивача не отримувала. Приміщення позивачем передавалось в суборенду 04.11.2008 року без опалення та водопостачання, про що зазначено в акті прийому-передачі.

12.05.2009 року відповідач подала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що 29.12.2008 року передала ключі від орендованих приміщень представнику позивача в м. Харкові керівнику адміністративного відділу Сягло О.А. і з того часу звільнила приміщення та більше ним не користувалася жодного дня.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, договір оренди вважається припиненим з моменту повернення майна, а фактично майно було повернено 29.12.2008 року.

Відповідач зазначає, що час фактичного користування нею приміщенням нею був оплачений (неповних два місяці), що підтверджується квитанціями № 169737,1 від 17.09.2008 року на суму 6896,70 грн., від23.12.2008р. № 180 на суму 1525,15 грн., від 26.12.2008р., № 183 на суму 1500,00 грн., від 25.03.2009р. № 1042553 на суму 2654,42 грн., а загалом сплачено 12576,27 грн.

Відповідач заперечує дійсність договору суборенди нежитлових приміщень від 01.10.2008р. № А/Х-1507, вважає його недійсним, оскільки згідно поданої позивачем копії договору оренди від 01.10.2007р. № 1/АБ-0018 приміщення другого поверху позивачеві в оренду не надавались.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01.10.2007 року позивач уклав з ТОВ «Євростиль» (орендодавцем) договір № 1/АБ-0018 оренди нежитлових приміщень, за умовами якого прийняв як орендар в оренду нежитлові офісні приміщення на першому поверсі будинку № 199 по проспекту Московському в місті Харкові загальною площею 250 метрів квадратних. Факт передачі позивачеві згаданих нежитлових приміщень підтверджується копією акту прийому-передачі приміщень від 01.10.2007 року та копією договору № 1/АБ-0018 від 01.10.2007 року.

Копії вищезгаданих документів представник надав суду в судовому засіданні 08.05.2009 року з додатковими угодами № 1, № 2 та № 3 до договору оренди від 01.10.2007р. № 1/АБ-0018.

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.01.2009 року до договору оренди нежилових приміщень від 01.10.2007 року № 1/АБ-0018 ТОВ «Євротекстиль» (орендодавець) надає ТОВ «Меркс-Груп» (орендарю) в оренду, а останній приймає в оренду нежитлові офісні на першому, другому та третьому поверхах будинку № 199 по проспекту Московському в місті Харкові загальною площею 1137,2 кв.м.

Згідно додаткової № 2 від 01.02.2009 року до договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2007р. № 1/АБ-0018 позивач приймає в оренду нежитлові офісні приміщення на першому, другому та тетьому поверхах загальною площею 1292,62 кв.м в будинку № 199 по проспекту Московському в м. Харкові.

Згідно додаткової угоди № 3 від 28.02.2009 року до договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2007 року № 1/АБ-0018 позивач приймає в оренду нежитлові офісні приміщення на першому, другому та третьому поверхах загальною площою 1528,15 кв.м. в будинку № 199 по проспекту Московському в м. Харкові.

Копії актів прийому-передачі приміщень, які підлягали передачі позивачеві в оренду згідно додаткових угод № 1, № 2, № 3 до договору від 01.10.2007р. № 1/АБ-0018, представник позивача суду не надав, тобто доказів фактичного прийняття в користування (в оренду) приміщень на першому, другому та третьому поверхах будинку № 199 по проспекту Московському в місті Харкові, які зазначені в додаткових угодах № 1, № 2, № 3 від 01.01.2009р. від 01.02.2009р. та від 28.02.2009р. позивач суду не надав.

Представник позивача подав суду 08.05.2009 року в судовому засіданні разом з вищезгаданими копіями документів лише копію акту приймання-передачі приміщення від 01.03.2009 року до договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2007 року № 1/АБ-0018, згідно якого позивач прийняв в користування від ТОВ «Євротекстиль» нежитлове приміщення загальною площею 235,53 кв.м. в будинку № 199 по проспекту Московському в м. Харкові без зазначення поверху, на якому знаходиться це приміщення.

01.10.2008 року позивач уклав з відповідачем договір № А/Х-1507 суборенди нежилових приміщень, згідно умов якого позивач (орендар) надає, а відповідач (суборендар) приймає у платне строкове користування (в суборенду) приміщення загальною площею 71 кв. м. згідно з поповерховим планом, які розміщені в будинку, що знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Московський, 199.

04.11.2008 року позивач та відповідач склали акт прийому-передачі приміщення в суборенду, згідно якого позивач (орендар) передав, а відповідач (суборендар) прийняв в суборенду нежитлове офісне приміщення № 203 та № 219, яке розташоване за адресою: м. Харків, проспект Московський, 199, літера Д-5, на другому поверсі загальною площею 71,1 кв.м.

В акті прийому-передачі приміщення в суборенду від 04.10.2008р. зазначено, що відсутнє опалення і вода.

В жовтні та листопаді 2008 року у позивача не перебували в оренді нежитлові приміщення на другому поверсі в будинку № 199 по проспекту Московському в місті Харкові, а відтак у позивача були відсутні повноваження, відсутнє право на передання в суборенду майна, яке не перебуває у нього самого в оренді.

Згідно ч. 1 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки на момент укладення позивачем (орендарем) договору суборенди з відповідачем (суборендарем) сам позивач ще не отримав в оренду ті нежитлові приміщення на другому поверсі будинку № 199 по проспекту Московському в місті Харкові, то він ще не отримав згоди орендодавця (власника) ТОВ «Євротекстиль» на передання цих нежитлових приміщень в суборенду, оскільки сам ще не оримав ці нежитлові приміщення в орендне користування від власника (орендодавця).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, правочин (договір № А/Х-1507 суборенди нежитлових приміщень від 01.10.2008р.) суперечить ст. 774 ЦК України, а також моральним засадам суспільства, оскільки не отримавши приміщення в оренду, не маючи на ці приміщення в оренду, не маючи на ці приміщення ніякого права, позивач надав їх відповідачеві у платне строкове користування, а тому цей правочин може бути визнаний судом недійсним згідно ч. ч. 1,3 ст. 215 ЦК України, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідач у своїх письмових запереченнях від 12.05.2009 року та його представник в судовому засіданні заперечує дійсність згаданого договору суборенди на підставах, встановлених законом, а тому, суд, керуючись п. 1 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення у даній справі, має право визнати недійсним повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Тому, суд, керуючись ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ст. 774 ЦК України, п. 1 ст. 83 КПК України, визнає договір № А/Х-1507 суборенди нежилових приміщень від 01.10.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, недійсним, що в свою чергу є підставою для відмови позивачеві в задоволенні його позову.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 8.7.1.5 договору № А/Х 1507 суборендари нежитлових приміщень від 01.10.2008 року, починаючи з другого місця суборенди (тобто, з грудня 2008р.), плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від орендаря.

Позивач не надав суду доказів отримання відповідачем рахунків за грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь простроченої суми грошового зобовязання по сплаті суборенди та сум компенсації за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, а також відповідно щодо стягнення індексу інфляції, 3% річних, пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобовязань є безпідставними та необгрунтованими, оскільки оплата має здійснюватися відповідачем на підставі отриманого рахунку орендаря, а такі рахунки не були отримані, а відтак у відповідача не виникло зобовязання щодо оплати вищезгаданих платежів за умовами договору (див. пункти 8.6, 8.7.1.5, 8.7.2, 13.1 договору).

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду відсутнє було порушення зі сторони відповідача прав позивача, а відтак позивач не мав права на звернення до господарського суду, оскільки згідно ст. 1 ГПК України підприємство має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення прав позивача повинно бути на момент звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх уже порушених прав. Надіслання позивачем відповідачеві копій рахунків на оплату орендної плати та комунальних послуг разом з копією позовної заяви одночасно зі зверненням до суду з позовною заявою не є свідченням порушення відповідачем своїх договірних зобовязань перед позивачем щодо оплати цих рахунків та, відповідно, не є свідченням наявності порушення прав позивача зі сторони відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду.

Разом з тим, суд встановив факт сплати відповідачем позивачеві плати за фактичне користування приміщенням з 04.11.2008р. по 29.12.2009р. в загальній сумі 12576,27 грн. на підставі рахунків позивача №№ 40182,40183 від 16.09.2008р., наданих позивачем відповідачеві ще до укладення договору № А/Х 1507 від 01.10.2008р., а потім на підставі рахунку позивача за листопад 2008 року та за телефонними вказівками позивача за грудень 2008 року (рахунки за грудень 2008 року, за січень, лютий та березень 2009 року відповідач від позивача не отримував). На підтвердження сплати відповідачем позивачеві 12576,27 грн. суду надані разом з запереченнями проти позову копії квитанцій, які долучені до матеріалів справи і перелік яких міститься в описовій частині цього рішення.

Слід також зазначити, що позивач також не подав суду доказів понесення ним самим витрат на комунальні послуги та експлуатаційні витрати за період з грудня 2008 року по березень 2009 року.

Відсутній обгрунтований розрахунок сум компенсації витрат за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, які просить позивач стягнути з відповідача.

Відсутні докази надання позивачем відповідачеві послуг з теплопостачання та водопостачання.

Суперечить чинному законодавству вимога позивача про стягнення з відповідача 8351,29 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобовязання на строк більше 10 календарних днів поряд з вимогою про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, яка склала суму 1196,22 грн.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (ст ст. 1, 3) розмір відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань обмежений розміром пені, що не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню і в задоволенні позову йому має бути відмовлено повністю.

Позивач, уточнивши суму позовних вимог, фактично збільшив свої позовні вимоги з 35583,84 грн. до 36117,88 грн., але при цьому не доплатив 5 грн. 34 коп. державного мита, тому згідно ст. 46 ГПК України з позивача підлягає стягненню до Держбюджету сума державного мита в розмірі 5 грн. 34 коп.

У відповідності зі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Тому, керуючись ст. ст. 16, 203, 215, 761, 774, ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 46, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Визнати недійсним договір А/Х 1507 суборенди нежитлових приміщень від 01.10.2008р., укладений ТОВ «Меркс-Груп» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

2.В задоволенні позову відмовити повністю.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» (01004, м. Київ, Бесарабська площа, 7 «а», код 34980420) до державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації 22090200, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, символ звітності 095, МФО 837013) 5 грн. 34 коп. держмита.

4.Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Повний текст рішення підписаний суддею 12.05.2009 року .

СУДДЯ П.І. ЛЕВЧЕНКО