Ухвала суду № 63225742, 01.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 р. № 876/2328/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Наконечної О.М.,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування ухвал,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 15.10.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_5, в якому просила визнати протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 21.05.2015 року №4735 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1» та визнати протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 14.07.2015 року №4980 «Про погодження гр. ОСОБА_5 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2».

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно ч. 17 ст. 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Зазначає, що в ухвалі сесії Львівської міської ради від 21.05.2015 №4735 не вказано в чому полягає невідповідність поданої на розгляд сесії документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а тому відмова є незаконною та необґрунтованою.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи вимоги апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Львівської міської ради № 1796 від 20.09.2012 позивачці було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку.

На підставі вказаної ухвали позивачкою виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.

Ухвалою Львівської міської ради № 2822 від 24.10.2013 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 1 000 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Також, згідно із Архівним витягом від 09.11.2011 № Г-1332 з рішення № 683 Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих, за будинковолодінням АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку, що підлягає вилученню із загальної площі користування і включенню в міськземфонд у розмірі 1890,00.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.1999, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна, а саме житлового будинку разом із господарськими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1200 кв.м. після смерті ОСОБА_6 є її сестра ОСОБА_7

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2012, посвідченого державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна, а саме житлового будинку разом із господарськими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1200 кв.м. після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_1

Судом також встановлено, що позивачкою самовільно було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою оформлення права оренди земельної ділянки площею 0,1156 га для обслуговування житлового будинку разом із господарськими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, використавши вже реалізовану ухвалу Львівської міської ради №1796 від 20.09.2012 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою , згідно якої в подальшому передано їй у власність земельну ділянку розміром 1000 кв.м. для обслуговування цього ж будинку.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4735 позивачці було відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки площею 0,1156 га (кадастровий номер НОМЕР_2) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачкою дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки площею 0,1156 га на АДРЕСА_1 в оренду на 10 років не отримувався, то відповідачем правомірно відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та передачі земельної ділянки площею 0,1156 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Не заперечуючи такого висновку суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу також на те, що приватизація земельних ділянок одного виду землекористування можлива тільки один раз і в нормах, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень місцевих рад відноситься розпорядження землями територіальних громад передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно положень ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Статтею 121 Земельного кодексу України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зокрема, в містах - не більше 0,10 га та для ведення садівництва - не більше 0,12 га.

Згідно ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як видно з матеріалів справи ухвалою Львівської міської ради № 1796 від 20.09.2012 позивачці було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку.

Ухвалою Львівської міської ради № 2822 від 24.10.2013 ОСОБА_1 затверджено вищевказану технічну документацію та передано у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 земельну ділянку розміром 1000 кв.м. (згідно норми) кадастровий номер НОМЕР_1.

Суд вважає, що в даному випадку позивачка скористалась вищевказаним правом на безоплатну передачу їй земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки ухвалою Львівської міської ради № 2822 від 24.10.2013 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 1 000 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Оскільки вказаним вище рішенням відповідача позивачці було вже надано земельну ділянку в межах норми для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, то надання ще земельної ділянки площею 0,1156 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для обслуговування того самого будинку суперечить земельному законодавству.

Представлені суду апеляційної інстанції копії звернень позивачки про надання цієї ж земельної ділянки під садівництво не заслуговують на увагу, так як не спростовують останнє звернення позивачки про надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і виготовлення ОСОБА_1 після цього технічної документації саме з цією метою.

Відтак, відмова Львівської міської ради у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки площею 0,1156 га (кадастровий номер НОМЕР_2) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка ще й виготовлена без дозволу відповідача, є правомірною.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Як видно із ухвали Львівської міської ради від 14.07.2015 № 4980 ОСОБА_5 погоджено місце розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2.

Колегія суддів вважає, що Львівська міська рада як власник земельної ділянки на АДРЕСА_2 в межах своїх повноважень правомірно погодила місце розташування земельної ділянки та надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 ОСОБА_5

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 щодо якої надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою не накладається на земельну ділянку позивачки в розмірі 1000 кв. м., що надана їй у приватну власність.

Відтак, надання ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою жодним чином не порушує прав позивачки, а тому суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив в цій частині позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2016 року у справі №464/8478/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 06.12.2016 року.