Постанова № 63225672, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1149/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адмініс0тративного суду міста Києва від 06.09.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перес» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Перес» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.09.2015 № 0007132207 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем: податок на додану вартість у розмірі 707 378, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 353 689,00 грн. та від 24.11.2015 № 0009992207 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 886 503, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 221 625,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт 26.08.2015 №394/22-07/21480725 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПЕРЕС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Девелопер Буд», ТОВ «Еліт-Гарант Буд», ТОВ «Буд Гарант Інвест» за період з 01.01.2014 по 31.07.2015», в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 886 503,00 грн.;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 708 378,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2014 року у сумі 74 057,00 грн.; травень 2014 року у сумі 228 055,00 грн., червень 2014 року у сумі 125 149,00 грн., серпень 2014 року у сумі 209 516,00 грн., вересень 2014 року у сумі 71 601,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 09.09.2015 № 0007132207 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем: податок на додану вартість у розмірі 707 378, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 353 689,00 грн.;

- від 24.11.2015 № 0009992207 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 886 503, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 221 625,50 грн.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ «ПЕРЕС» дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, а тому й звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ПЕРЕС» (замовник) та ТОВ «Буд Гарант Інвест» (підрядник) укладено договір підряду від 01.04.2014 № 01.04.2014, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, відповідно до умов цього договору.

Згідно з договірними цінами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт протягом квітня-червня 2014 року підрядник виконав обумовлені договором роботи, на наступних об'єктах будівництва: житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва. Друга черга будівництва. Зовнішні мережі дощової каналізації К2 по вул. Драгомирова; влаштування зовнішніх мереж водопроводу по вул. Кіквідзе; зовнішні мережі дощової каналізації по вул. Залізничне шосе.

ТОВ «Буд Гарант Інвест» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 2 563 296, 52 грн., у тому числі податок на додану вартість - 427 261,10 грн.

Згідно договору підряду від 18.07.2014 №18/07-14, укладеного між ТОВ «ПЕРЕС» (замовник) та ТОВ «Еліт-Гарант Буд» (підрядник), останній зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, відповідно до умов цього договору.

В матеріалах справи наявні: договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, які підтверджують, що протягом серпня 2014 року підрядник виконав обумовлені договором роботи, на наступних об'єктах будівництва: житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва. Друга черга будівництва. Зовнішні мережі дощової каналізації К2 по вул. Драгомирова; влаштування зовнішніх мереж водопроводу по вул. Кіквідзе; зовнішні мережі дощової каналізації по вул. Залізничне шосе.

ТОВ «Еліт-Гарант Буд» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 257 097,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 209 516,25 грн.

18.09.2014 між ТОВ «ПЕРЕС» (замовник) та ТОВ «Девелопер Буд» (підрядник) укладено договір підряду № 18/09-14, за умовами якого останній зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт протягом вересня 2014 року підрядник виконав обумовлені договором роботи, на наступних об'єктах будівництва: житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва. Друга черга будівництва. Зовнішні мережі дощової каналізації К2 по вул. Драгомирова; влаштування зовнішніх мереж водопроводу по вул. Кіквідзе; зовнішні мережі дощової каналізації по вул. Залізничне шосе.

ТОВ «Девелопер Буд» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 429 606, 25 грн., у тому числі податок на додану вартість - 71 601, 04 грн.

Як встановлено в акті перевірки та підтверджується відповідними платіжними дорученнями, за виконані роботи позивач перераховував на рахунок підрядників грошові кошти на повну сум вартості робіт.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу, що наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, тобто такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, позивачем не надано будь-яку інформацію про форму та зміст послуг, які придбано позивачем у його контрагентів. При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином дані послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від СУ ГУ МВС України в м. Києві отримано лист від 18.06.2015 № 12/2-8609 з доданими матеріалами кримінального провадження, у тому числі копія висновку експерта Науково- дослідного експертно-криміналістичного центру від 05.06.2015 № 235/тдд та копія протоколу допиту свідка ОСОБА_3

Відповідно до вищевказаного висновку експерта встановлено, що підписи в договорі підряду від 01.04.2014 № 01.04.2014, в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 30.04.2014 № 1 - № 8, в актах від 30.05.2014 № 1 - № 8, в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 1 - № 7, в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 1 - № 4 за червень 2014 року від 30.06.2014, в актах № 1 - № 4 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року від 30.06.2014 в графі, М.П. Підрядник ОСОБА_3 - 7 виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.

Також, 30.12.2014 СУ ГУ МВС України в м. Києві по кримінальному провадженні № 12014100000001543 допитано громадянку ОСОБА_3, як свідка, дана громадянина повідомила, що зареєструвала на своє ім'я ТОВ «Буд Гарант Інвест» за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності, жодних договорів від імені ТОВ «Буд Гарант Інвест» не укладала, документів фінансово-господарської діяльності не підписувала.

Щодо контрагента ТОВ «Девелопер Буд», то відповідно до реєстраційних документів директором даного товариства значиться ОСОБА_5, головним бухгалтером - ОСОБА_6

Допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_5 пояснив, що ніколи не являвся директором, головним бухгалтером або засновником будь - якого підприємства Те, що він являється директором ТОВ «Девелопер Буд» йому стало відомо від працівників податкової міліції. Фінансово - господарську діяльність ніколи не проводив та не мав наміру проводити. Банківські рахунки даного підприємства не відкривав та не керував ними, нікого на це не уповноважував. Жодних документів, що свідчать про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Девелопер Буд» не готував та не підписував, товарів, робіт, послуг в адресу інших СГД не поставляв.

Стосовно контрагента ТОВ «Еліт Гарант Буд» колегія суддів зазначає, що відповідно до реєстраційних документів, директором даного тавариства значиться ОСОБА_8, головним бухгалтером - ОСОБА_9

Разом з цим, відповідно до протоколу допиту від 20.04.2015 допитана в якості свідка громадянка ОСОБА_9 показала, що ТОВ «Еліт Гарант Буд» їй невідомо, назву даного підприємства чує вперше. Про те, що вона являється головним бухгалтером ТОВ «Еліт Гарант Буд» їй стало відомо від працівників податкової міліції. Освіти для ведення бухгалтерського та податкового обліку в неї немає, тому займатися веденням обліків ТОВ «Еліт Гарант Буд» вона не могла. Жодної податкової звітності ТОВ «Еліт Гарант Буд» не складала, не підписувала та не подавала. Жодних документів, що свідчать про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Еліт Гарант Буд», не готувала та не підписувала, не отримувала та нікому не передавала.

Більше того, в акті ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.09.2014 № 2805/26-55-22-13/39204645 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еліт Гарант Буд» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період за липень 2014 року зазначено, що за результатами звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Еліт Гарант Буд» з придбання товарів (послуг) від контрагентів - постачальників та відсутні об'єкти оподаткування (відсутня передача товару (послуги) з ПДВ по операціях з продажу товарів (надання послуг) до контрагентів - покупців.

В акті ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2014 № 2854/26-55-22- 13/39204645 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еліт Гарант Буд» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень 2014 року встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Еліт Гарант Буд» з придбання товарів (послуг) від контрагентів - постачальників та відсутність об'єктів оподаткування (відсутня передача товару (послуги) з ПДВ по операціях з продажу товарів (надання послуг) до контрагентів - покупців

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Перес» здійснювало діяльність з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України.

Колегія суддів також вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду ще і на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не потребує доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.09.2015 № 0007132207 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем: податок на додану вартість у розмірі 707 378, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 353 689,00 грн. та від 24.11.2015 № 0009992207 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 886 503, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 221 625,50 грн. є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що не було враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2016 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Перес» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 05.12.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.