Постанова № 63225362, 01.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 698/457/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Баранов О.І.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

16 червня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії Звенигородського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови в перерахунку пенсії противоправними, зобов'язати Звенигородське об'єднане Управління пенсійного Фонду України Черкаської області здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачу як державному службовцю, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на день призначення пенсії, та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 в редакції, чинній на дату призначення пенсії. Перерахунок провести з 01 грудня 2015 року у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015 у такому ж самому процентному відношенні, в якому йому нарахування здійснювалось до 01.12.2015 року.

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 липня 2016 року в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Звенигородського об'єднаного управління ПФУ Черкаської області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця з 01.07.2016 та зобов'язано Звенигородське об'єднане управління ПФУ Черкаської області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії державного службовця призначеної в розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на час призначення пенсії та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 в редакції чинній на час призначення пенсії, з урахуванням підвищення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, та довідки Управління Катеринопільської районної державної адміністрації від 06.07.2016 № 4-08/76, з урахуванням проведених виплат, без обмеження у часі. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову та прийняти нову постанову, у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно частини першої ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працювала на посаді головного економіста відділу по плануванню видатків та фінансуванню установ бюджетної сфери фінансового управління Катеринопільської райдержадміністрації Черкаської області.

Наразі позивач перебуває на обліку в Звенигородському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та з 18.12.2012 отримує пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 в розмірі 80% від суми заробітної плати.

13 червня 2016 року позивач звернувся з заявою до Звенигородського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якій просив здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області 10.06.2016 за № 4-08/62 (а.с. 12).

Листом від 13.06.2016 №3053/07-01 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» №865 від 31.05.2000 внесено зміни, а саме виключено пункт 4, згідно з яким пенсію призначено відповідно до Закону України «Про державну службу», у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, відтак підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні (а.с. 14).

Крім того, листом 06.07.2016 №4-08/26 Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області повідомила відповідача про визнання первісно наданої позивачем довідки від 10.06.2016 №4-08/62 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям - недійсною та надало уточнену довідку від 06.07.2016 за № 4-08/76 (а.с. 24). Згідно вказаної довідки, що подається для перерахунку непрацюючим державним службовцям, заробітна плата за посадою головного економіста відділу по плануванню бюджету та фінансуванню установ бюджетної сфери Катеринопільської райдержадміністрації, з якої було призначено пенсію, для її перерахунку з 01.12.2015 становить 5361 грн 39 коп., з яких: посадовий оклад 1723 грн, надбавка за ранг (12) - 60 грн, надбавка за вислугу років (25%) та за стаж державної служби (18)- 445 грн 75 коп., премія 2129 грн 70 коп.; премія (45%) 1002 грн 94 коп (а.с. 25).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення пенсіонер звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.07.2016 позивач має право на перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а відтак дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку з підвищенням розміру заробітної є протиправними з вказаного часу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII (у редакції, на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям виплачується за рахунок держави. На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до статті 37-1 Закону №3723-XII (у редакції, чинній на травень 2016 року) умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця визначався Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» №865 від 31.05.2000 року (далі - Постанова №865).

Згідно п. 4 Постанови №865 (у редакції від 25.03.2014) було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії визначалась виходячи з заробітної плати працюючих державних службовців за тими ж посадами.

Відповідно до п. 5 Постанови №865 (у редакції від 25.03.2014) перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, при винесенні рішення, суд першої інстанції не врахував, що в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

Вказаний Закон №76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (червень 2016 року) внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично анульовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) до Постанови №865 внесено зміни, які застосовуються з 15.12.2015, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

З викладеного вбачається, що чинним законодавством регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Таким чином, нормами Постанови №865 на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 13.06.2016, не передбачено порядку перерахунку пенсії державного службовця.

Отже, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».

На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 №76-VIII) фактично припинено право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/800/26605/16 від 11 жовтня 2016 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення вказано, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У Рішенні від 2 березня 1999 року №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон №76-VIII (яким фактично анульовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, відтак звуження прав та соціальних гарантій позивача відсутні.

Згідно із частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм в Законі України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Таким чином, пенсійний орган діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ і Постанови №865 у редакціях, чинних на момент призначення йому пенсії, як він просить у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги зміну законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 183-2, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 липня 2016 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в частині задоволення позовних вимог.

В решті постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 07 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.