Ухвала суду № 63213122, 06.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 р. Справа № 815/3996/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лукянчук О.В.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Приморського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до ГУ Національної поліції в Одеській області, Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області за №1603о/с від 04 листопада 2015 року про звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил зі служби за п.64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-220416) інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області; зобов'язання ГУ Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_2 (М-220416) на посаді старшого лейтенанта поліції інспектора сектору дільничних інспекторів поліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області; зобов'язання Приморський ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області надати відпустку без збереження заробітної плати з 01 серпня 2016 року до 01 серпня 2017 року за доглядом за дитиною, у зв'язку з тим, що її малолітня дитина - ОСОБА_3 потребує домашнього догляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області за №1603 о/с від 04 листопада 2015 року про звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил зі служби за п.64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-220416) інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області (М-220416) з 07 листопада 2015 року. Зобов'язано ГУ МВС України в Одеській області надати ОСОБА_2 відпустку без збереження заробітної плати з 01 серпня 2016 року до 01 серпня 2017 року за доглядом за дитиною, у зв'язку з тим, що її малолітня дитина - ОСОБА_3 потребує домашнього догляду. В частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-220416) на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 07 листопада 2015 року допустити негайне виконання постанови суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач до 07 листопада 2015 року проходив службу в лавах МВС України на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, що підтверджується довідкою СКЗ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 30 березня 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини від ІНФОРМАЦІЯ_1 Серія НОМЕР_1, в зв'язку із чим перебувала у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

На підставі висновку ВКК Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Одеській області від 23 липня 2015 року №95, наказом ГУ МВС України в Одеській області позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною в період з 01 серпня 2015 року по 01 серпня 2016 року.

Відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», в зв'язку із припиненням виконання функцій ГУ МВС України в Одеській області та створенням ГУ Національної поліції в Одеській області, позивач 03 листопада 2015 року подав рапорт про його переведення до органів Національної поліції України та заяву про свою згоду перейти на службу до органів Національної поліції України.

Після цього позивач продовжував перебувати у відпустці по догляду за дитиною.

На підставі висновку ВКК Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Одеській області від 17 червня 2016 року №38 позивач звернулась до ГУ НП в Одеській області для надання їй додаткової відпустки по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду за період з 01 серпня 2016 року по 01 серпня 2017 року, але їй було відмовлено в цьому, з посиланням на прийняття ГУ МВС України в Одеській області наказу від 04 листопада 2015 року №1603 о/с про її звільнення зі служби за п.64 «г» Положення про порядок проходження служби (через скорочення штатів) відповідно до п.10 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що представниками відповідачів не надано жодного доказу того, що позивачу перед винесенням наказу про її звільнення від 04 листопада 2015 року №1603о/с пропонувалась інша посада в ОВС чи в іншій установі, підприємстві чи організації, яка б відповідала займаній нею посаді, а тому звільнення позивача шляхом видання наказу №1603о/с відбулось з порушенням процедури звільнення матерів, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до шести років (ч.6 ст. 179 КЗпП України), без забезпечення гарантій таким працівникам, гарантованих державою ст. 184 КЗпП України, а тому оскаржений наказ про звільнення позивача не відповідає критеріям законності, визначеним ч.3 ст. 2 КАС України, в зв'язку із чим, підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст. 162 КАС України. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимога про зобов'язання відповідачів надати додаткову відпустку по догляду за дитиною, яка потребує додаткового домашнього догляду на період з 01 серпня 2016 року по 01 серпня 2017 року підлягає задоволенню частково на підставі положень ч.1, ч.2 ст. 162 КАС України, оскільки позивач не проходила службу в органах Національної поліції України, а тому суд не може покласти обов'язок щодо видання такого наказу на Приморський ВП у м.Одесі ГУ НП в Одеській області, а вказаний наказ на виконання висновку ВКК Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Одеській області від 17 червня 2016 року №38 зобов'язаний видати орган, на якого покладений судом обов'язок щодо поновлення позивача на службі в ОВС, а саме на ГУ МВС України в Одеській області.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про міліцію»; Постанова Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про міліцію».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 до вказаної Постанови та ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 до вказаної Постанови.

За приписами п.8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Так, пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У цьому контексті слід також зазначити, що п.9 та п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06 листопада 2015 року включно. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до положень п.9 та п.12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», в зв'язку із припиненням виконання функцій ГУ МВС України в Одеській області та створенням ГУ Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_2 03 листопада 2015 року подала рапорт про її переведення до органів Національної поліції України та заяву про свою згоду перейти на службу до органів Національної поліції України (а.с.11), що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідного рапорту та заяв позивачки про бажання проходити службу в поліції.

Проте, ОСОБА_2 було звільнено з посади старшого лейтенанта поліції інспектора сектору дільничих інспекторів поліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області в період знаходження у відпустці по догляду за дитиною та при цьому позивачка не була працевлаштована.

Пунктами 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Враховуючи те, що Закон України «Про національну поліцію» не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, то в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.

Положеннями статей 179, 184 Кодексу законів про працю України встановлено гарантії передбачені для жінок, які мають дітей віком до трьох років, звільнених за ініціативою роботодавця.

Частинами 3, 7 статті 179 Кодексу законів про працю України передбачено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Відповідно до ч.3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення жінок, які мають дітей віком до шести років. Так, звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 19 квітня 2016 року у справі №К/800/5127/16, від 02 серпня 2016 року у справі №К/800/17109/16.

Вказане положення відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22 березня 2012 року по справі «Костянтин Маркін проти Російської Федерації» зазначено, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.

Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.5-1 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази про запропоновання посади в Національній поліції, тобто яка саме посада була запропонована позивачці в Національній поліції, так і про відмову позивачки від запропонованої посади, що могло бути оформлено відповідним актом посадових осіб про таку відмову письмово.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що апелянтом були порушені права позивача в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, а тому оскаржуваний наказ ГУ МВС України в Одеській області за №1603 о/с від 04 листопада 2015 року про звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил зі служби за п.64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-220416) інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім цього, відповідно до вимог ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України при встановлені незаконності звільнення особи із займаною посади, ця особа поновлюється судом на попередній посаді, а тому враховуючи те, що проходження позивачкою служби в органах внутрішніх справ було припинено неправомірно, відповідно до вищенаведеної норми права ОСОБА_2 підлягає поновленню на попередній посаді інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з наступної дати її звільнення, а саме з 07 листопада 2015 року, що було також вірно встановлено судом першої інстанції.

В адміністративному позові позивачка ставила вимоги до відповідачів надати додаткову відпуску по догляду за дитиною, яка потребує додаткового домашнього догляду на період з 01 серпня 2016 року по 01 серпня 2017 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що така вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_2 не проходила службу в органах Національної поліції України, у зв'язку з чим покладання обов'язку щодо видання такого наказу на Приморський ВП у м.Одесі ГУ НП в Одеській області є неможливим, а вказаний наказ на виконання висновку ВКК Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Одеській області від 17 червня 2016 року №38 зобов'язаний видати орган, на якого покладений судом обов'язок щодо поновлення позивача на службі, а саме на ГУ МВС України в Одеській області.

Доводи апелянта щодо пропущення встановленого ч.3 ст. 99 КАС України строку звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки про наявність оскаржуваного наказу позивачці стало відомо лише 11 серпня 2016 року, що підтверджується печаткою про отримання Приморським ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області заяви про надання трудової книжки та витягу з оскаржуваного наказу (а.с.20), а до суду за захистом свої порушених вона звернулась вже 15 серпня 2016 року.

Також, не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції помилково зазначено в судовому рішенні, що наказ про відпустку по догляду за дитиною в період з 01 серпня 2015 року по 01 серпня 2016 року видано саме ГУ МВС України в Одеській області, а не Одеським міським управлінням ГУ МВС України в Одеській області, оскільки це не є підставою яка б свідчила про правомірність звільнення позивачки та більш того, вказаний наказ як під час звільнення так і під час розгляду справи був чинним.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року відстрочено Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі №815/3996/16 до моменту ухвалення судового рішення, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 3 031, 60 грн. підлягає стягненню з апелянта за результатами розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 3 031, 60 грн. (три тисячі тридцять одна), 60 гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лукянчук