Постанова № 63213121, 06.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 р. Справа № 815/2692/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лукянчук О.В.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агенства рибного господарства України, Ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання надати пропозиції щодо призначення на рівнозначну посаду,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агенства рибного господарства України, Ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства про визнання протиправним та скасування наказу Голови ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства Герасименко С.І. від 10 травня 2016 року №79-0 щодо звільнення першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства; визнання противоправним та скасування наказу Державного рибного агентства України від 04 березня 2016 року №19-ТО «Про звільнення ОСОБА_2.»; зобов'язання Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства; зобов'язання Державне агентство рибного господарства України надати ОСОБА_2 пропозиції щодо його призначення на рівнозначну посаду державного службовця в новоутворених органах Держрибагенства України на території Одеської області; стягнення з ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач обіймав посаду першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2016 року №86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 постанови), правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (пункт 3 постанови).

30 листопада 2015 року Державним агенством рибного господарства України прийнято наказ №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України», яким, крім іншого, передбачено: ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України згідно з Додатком №1 (п.1); утворити комісії з ліквідації територіальних органів Державного агентства рибного господарства України та затвердити голів комісій (п.2), в тому числі і Комісію з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства; затвердити орієнтовний план заходів, пов'язаних із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п.3); попередити начальників та заступників начальників територіальних органів про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п.4).

28 грудня 2015 року позивача ознайомлено з попередженням про його подальше звільнення згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства на підставі наказу Державного агентства рибного господарства України від 30 листопада 2015 року №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України», постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства України».

04 березня 2016 року Держрибагентством України прийнято наказ №19-ТО «Про звільнення ОСОБА_2.», яким позивача звільнено з посади першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства, у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України за п.1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі наказу Держрибагентства від 04 березня 2016 року №19-ТО «Про звільнення ОСОБА_2.» наказом Голови ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства від 10 травня 2016 року №79-О позивача звільнено з посади першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства, у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України за п.1 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом позивача ознайомлено 10 травня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, до 10 травня 2016 року ОСОБА_2 обіймав посаду першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2016 року №86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1 (п.1 постанови).

Також, постановою передбачено погодження з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком №2 (п.2 постанови) та установлено, що правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство (пункт 3 постанови).

Крім цього, пунктом 4 постанови встановлено, що Державному агентству рибного господарства необхідно забезпечити здійснення територіальними органами, що ліквідуються функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства.

Відповідно до ч.1 статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому, до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції стосовно того, що ліквідація установи передбачає фактичну ліквідацію всіх посад цієї установи та здійснення переведення неможливе є помилковими.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (№21-8а14), від 27 травня 2014 року (№21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (№21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, носієм обов'язку перед позивачем по працевлаштуванню виступає держава в цілому, а оскільки у спірних правовідносинах державу представляє Державне агентство рибного господарства України, то саме воно повинно нести відповідальність від імені держави.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 статті 40).

Згідно з п.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 цього Кодексу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28 грудня 2015 року позивача ознайомлено з попередженням про його подальше звільнення згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства на підставі наказу Державного агентства рибного господарства України від 30 листопада 2015 року №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України», постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства України».

04 березня 2016 року Держрибагентством України прийнято наказ №19-ТО «Про звільнення ОСОБА_2.», яким позивача звільнено з посади першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України за п.1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі наказу Держрибагентства від 04 березня 2016 року №19-ТО «Про звільнення ОСОБА_2.» наказом Голови ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства від 10 травня 2016 року №79-О позивача звільнено з посади першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства, у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України за п.1 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом позивача ознайомлено 10 травня 2016 року.

Проте, судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин не було враховано те, що наказом голови Державного агентства рибного господарства України №45 від 23 лютого 2016 року було внесено зміни до орієнтованого плану заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства, зокрема, пунктом 10 було встановлено, що дії, які стосуються вивільнення працівників необхідно здійснювати з дотриманням законодавства про працю та державну службу, сприяючи працевлаштуванню працівників, які мають державні гарантії при звільненні, з урахуванням наявності пропозицій щодо їх працевлаштування.

Також, судом першої інстанції не було враховано те, що наказом голови Державного агентства рибного господарства №77 від 12 березня 2016 року відділ роботи з персоналом було зобов'язано забезпечити, зокрема, погодження з профспілковим комітетом Державного агентства рибного господарства України питання щодо вивільнення працівників згідно зі статтею 43 КЗпП України, яке в даному випадку було відсутнє, та здійснення згідно із законодавством заходів щодо заміщення посад працівників Державного агентства рибного господарства України відповідно до штатного розпису.

Окрім цього, під час апеляційного розгляду справи, представником апелянта була надана відповідь Державного агентва рибного господарства України №1-12.1-19/5957-16 від 10 листопада 2016 року, відповідно до якої станом на 10 листопада 2016 року в Управлінні Державного агенства рибного господарства у Одеській області працевлаштовано 10 осіб, з них 2 особи в порядку переведення з Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та в Чорноморському басейновому управлінні Державного агенства рибного господарства працевлаштовано 7 осіб, з них 2 особи в порядку переведення з Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про порушення відповідачами порядку звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП, оскільки ОСОБА_2 не було запропоновано іншу роботу, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, у відповідних створених територіальних органів Державного рибного агентства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №894 від 30 вересня 2015 року, яким були передані функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, та не надано доказів відсутності в них вакантних посад на час звільнення позивача.

Таким чином, вимоги апелянта про визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів Голови ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства від 10 травня 2016 року №79-0 та наказу Держрибагенства України від 04 березня 2016 року №19-ТО є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Беручи до уваги обґрунтованість позовних вимог про скасування вищезазначених наказів, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість вимог щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді з 11 травня 2016 року.

Вимоги щодо зобов'язання Державне агентство рибного господарства України надати апелянту пропозиції щодо його призначення на рівнозначну посаду державного службовця в новоутворених органах Держрибагенства України на території Одеської області колегія суддів вважає передвчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки такий обов'язок законодавчо покладений на орган, в даному випадку відповідача - Державне агентство рибного господарства України, який виконуючи рішення про поновлення на роботі повинен у відповдності до ст. 40 КЗпП запропонувати позивачу рівнозначну посаду з урахуванням проведеної реорганізації.

Разом з цим, згідно ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника, згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

З наявної в матеріалах справи довідки Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства від 05 липня 2016 року, нараховане грошове забезпечення за останні два місяці, що передували звільненню позивача, за березень та квітень 2016 року складає відповідно 4 440, 56 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати) та 4 440, 56 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати) (а.с.115).

Обраховуючи розмір середньоденного грошового забезпечення, необхідно виходити із наступного розрахунку: 8 881, 12 грн. (грошове забезпечення за відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні) поділити на 43 дні (кількість робочих днів протягом двох місяців) = 206, 53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був звільнений 11 травня 2016 року, отже з дати звільнення по день винесення рішення позивач повинен був фактично відпрацювати 146 робочих днів.

Таким чином, колегія суддів вимоги вважає, що вимоги позивача в частині стягнення грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу також підлягають задоволенню шляхом стягнення з Ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_2 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 11 травня 2016 року по день винесення рішення у розмірі 30 153, 38 грн. (206, 53 грн. Х 146 робочих днів = 30 153, 38 грн.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, у зв'язку з чим, судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного агентства рибного господарства України, Ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання надати пропозиції щодо призначення на рівнозначну посаду задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного рибного агентства України від 04 березня 2016 року №19-ТО «Про звільнення ОСОБА_2».

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства Герасименко С.І. від 10 травня 2016 року №79-0 щодо звільнення першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_2.

Зобов'язати Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Стягнути з ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11 травня 2016 року по 06 грудня 2016 року у розмірі 30153 (тридцять тисяч сто п'ятдесят три), 38 гривень з відрахуванням обов'язкових платежів.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання Державне агентство рибного господарства України надати ОСОБА_2 пропозиції щодо його призначення на рівнозначну посаду державного службовця в новоутворених органах Держрибагенства України на території Одеської області - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лукянчук