Ухвала суду № 63210010, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поліщук Н.В.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - Національний банк України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра», третя особа - НБУ, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник ОСОБА_2, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не розглянув його позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати інформацію на його запит від 13 січня 2016 року та не взяв до уваги, що банк неправомірно відмовляє своєму клієнту у наданні інформації стосовно їх же договірних відносин.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, від третьої особи НБУ надійшли письмові пояснення, в яких порушується питання про розгляд справи без участі представника, вирішити справу відповідно до вимог законодавства, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

_____________

Справа № 761/4130/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/11243/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 25 жовтня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та позивачем було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000,00 доларів США на споживчі цілі (п. 1.1, 1.2 кредитного договору). Кредит надано строком по 24 жовтня 2014 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14,5% річних, що обчислюється виходячи із 360 днів у році (п. 2.3 кредитного договору) (а. с. 7).

10 червня 2014 року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук Л.В. посвідчено довіреність, згідно якої позивач уповноважив ОСОБА_3, ТОВ «Асоціація «Ваша Надія», представляти його інтереси (а. с. 10 ).

13 січня 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, звернувся до банку із запитом на інформацію. Із тексту вищезазначеного запиту вбачається, що ОСОБА_3 просить надати інформацію по кредитному договору, який було укладено між ПАТ «КБ «Надра» та його довірителем (ОСОБА_2).

Як вбачається із відповіді банку, наданої на вищезазначений запит, ОСОБА_3 було повідомлено, що інформація, яка запитувалась щодо клієнта ОСОБА_2, відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею та розкривається банком в порядку та в межах, передбачених ст. 62 цього Закону «Про банки і банківську діяльність» та глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління НБУ від 14 липня 2006 року № 267.

Також відповідачем було звернуто увагу, що у разі належного звернення з виконанням вимог передбачених чинним законодавством, банком будуть надані відомості, що запитуються (а. с. 9).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що запит позивача до банку про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, від 13 січня 2016 року не відповідає умовам діючого законодавства України та з метою нерозповсюдження та захисту інформації, яка становить банківську таємницю, банком правомірно було відмовлено у наданні інформації, зазначеної у запиті.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Запитувана позивачем інформація відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» належить до банківської таємниці. Банківська таємниця може бути розкрита у порядку, визначеному ст. 62 зазначеного Закону.

Згідно постанови Правління НБУ від 14 липня 2006 року № 267 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» існує відповідна процедура розкриття банківської таємниці.

Пунктом 3.1. Правил передбачено, що письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, що банк неправомірно відмовив йому у наданні інформації, яка містить банківську таємницю, стосовно їх же договірних відносин, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 як клієнтом банку, була порушена процедура отримання такої інформації, а саме запит був оформлений з порушенням вимог чинного законодавства України, ОСОБА_2 не звернувся особисто та не підписав дозвіл щодо розкриття відносно себе банківської таємниці.

При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ПАТ «КБ «Надра» надати інформацію на запит ОСОБА_3 від 13 січня 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задовольнити позов, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Н.В. Поліщук

О.В. Шахова