Ухвала суду № 63210012, 28.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власника майна адвоката Ребенок Віти Миколаївни, яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року,

за участю власника майна - ОСОБА_2

представника власника майна - адвоката ГарбузМ.В.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури і процесуального керівництва прокуратури м. Києва Лало В.В., погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Савровим Р.С., у кримінальному провадженні, внесеному 24.03.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016100000000300 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 212 КК України, та накладено арешт на грошові кошти в сумі: 1 292 954 гривні, 9 960 доларів США і 40 євро, вилучені 14.09.2016 року під час проведення обшуку у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в приміщенні кв. АДРЕСА_1.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши те, що факт виявлення та вилучення під час проведення 09.09.2016 р. обшуку у ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 Євро, які знаходилися у володінні останнього, може свідчити про протиправну, злочинну діяльність ОСОБА_2, а вилучені грошові кошти можуть бути використані як доказ певних обставин у кримінальному провадженні, прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти у сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 Євро, які вилучені в приміщенні орендованому ОСОБА_2, а саме за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна.

В апеляційній скарзі представник власника майна - адвокат Ребенок В.М. вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки місцевого суду, які викладені в цій ухвалі такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2016 р. та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури і процесуального керівництва прокуратури м. Києва Лало В.В., у кримінальному провадженні №42016100000000300 про арешт майна - відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що слідчий суддя, ухвалюючи оскаржуване рішення, припустився порушень кримінального процесуального закону, з огляду на відсутність правових підстав для накладення арешту на належне ОСОБА_2 майно, оскільки останній не має жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні №42016100000000300, в рамках якого слідчий звернувся з клопотання про накладення арешту на майно.

Також, представник власника майна зазначає про відсутність в матеріалах, доданих до клопотання слідчого, будь-яких доказів, які б свідчили про те, що вилучені в ході проведення обшуку 14.09.2016 р. грошові кошти є такими, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходом від них, оскільки арештовані грошові кошти ОСОБА_2 13.09.2016 р. зняв зі своїх депозитних рахунків ПАТ КБ «Приватбанк» та вказані грошові кошти були особистою власністю ОСОБА_2, які він особисто накопичував.

Крім того, апелянт вказує й про інші процесуальні порушення, які мали місце зокрема під час проведення обшуку 14.09.2016 р. на які слідчий суддя також не звернув уваги, а саме те, що під час проведення обшуку та безпосереднього вилучення ОСОБА_2 не надали можливості ні пояснити, ні написати будь-які зауваження чи пояснення у протоколі обшуку про те, що виявлені в ході проведення обшуку грошові кошти є його власністю і вони не були зазначені в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2016 р. про надання дозволу на проведення обшуку і не входили до виключного переліку, щодо їх відшукання та вилучення.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2016 р. В обґрунтування поважності причин пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що розгляд клопотання слідчого був здійснений без участі власника майна та його представника.

В судове засідання прокурор не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що дає апеляційному суду підстави розглядати справу у відсутність прокурора, про що не заперечували як представник власника майна, так і сам власник арештованого майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини третьої зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 22.09.2016 р. було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, четвертим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000300 від 24.03.2016 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами районних управлінь ГУ ДФС у м. Києві, спільно з службовими особами окремих суб'єктів господарювання, шляхом сприяння останнім у мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та незаконному формуванні податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, що спричинило тяжкі наслідки та за фактом ухилення службовими особами суб'єктів господарювання від сплати податків, що входять в систему оподаткування, вчинене за попередньою змовою групою осіб, зі службовими особами районних управлінь ГУ ДФС у м. Києві, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що упродовж 2015-2016 років, засновник та керівник ТОВ «ДВ Групп» ОСОБА_2, за попередньою змовою з засновниками та керівниками ТОВ «Глад» (ЄДРПОУ 32593341), в особі ОСОБА_6, ТОВ «Телдері-трейд» (ЄДРПОУ 39814544), в особі ОСОБА_7, ТОВ «Бестрейд» (ЄДРПОУ 38442057), в особі ОСОБА_8 та невстановленими службовими особами ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, здійснюють діяльність щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, незаконно формують податковий кредит підприємствам реального сектору економіки та переводять безготівкові грошові кошти у не обліковану готівку, внаслідок чого, ухиляються від сплати податків, що входять в систему оподаткування.

Так, органом досудового розслідування було встановлено, що ТОВ «ДВ Групп» ввозить на територію України витратні та комплектуючи матеріали до комп'ютерної техніки поза митним контролем. У подальшому, придбання таких товарів документально оформлюється шляхом укладення «безтоварних» договорів купівлі-продажу з підконтрольними підприємствами ТОВ «Глад»,ТОВ «Глад офіс лайф», ТОВ «Укрторгпоетач компанія», які в свою чергу нібито закуповують товар у ТОВ «Промтрейд Груп», ТОВ «Інженерне бюро «Еталон», ТОВ «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Бесттрейд», ТОВ «Мастербізнес», ТОВ «Атлант-медіа», ТОВ «Трейдінвест плюс», ТОВ «Укр Буд Трейд», ТОВ «Телдері-трейд», ТОВ «Групсторбуд», ТОВ «Інком ЕйБі» та ТОВ «Транслокалсервіс».

Вказані суб'єкти господарювання, як зазначає орган досудового розслідування, мають ознаки фіктивності, оскільки на товариствах зареєстровані лише по одному працівнику, який є одночасно засновником, директором та головним бухгалтером, відсутні офісні та складські приміщення, тощо.

Безготівкові грошові кошти за нібито поставлені витратні та комплектуючи матеріали до комп'ютерної техніки, надання послуг з їх обслуговування, обготівковуються та розподіляються між учасниками даної злочинної схеми.

Таким чином, як зазначає орган досудового розслідування, упродовж 2015-2016 років ТОВ «ДВ Групп» у суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності документально закупило товарів на суму близько 50 млн. грн.

При цьому, службові особи ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, на яких відповідно до чинного законодавства України покладено обов'язок щодо здійснення щоденного моніторингу зареєстрованих податкових накладних та виявлення ризикованих СГД, зловживаючи службовим становищем, за попередньою змовою з вказаними суб'єктами господарювання, умисно не вживають стосовно останніх заходів, спрямованих на виявлення та фіксацію їх протиправної діяльності, чим сприяють вказаним суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, що призводить до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів.

Згідно з інформацією Державної міграційної служби України від 05.04.2016, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець Грузії, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, де, як вважає орган досудового розслідування, останній здійснює свою злочинну діяльність.

09.09.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, яке на думку слідчого судді ОСОБА_2 використовує для своєї злочинної діяльності.

У ході проведення обшуку 14.09.2016 року у приміщенні орендованої ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 вилучено грошові кошти у сумі 1 292 954 грн., 9 960 доларів США та 40 євро.

Вилучені грошові кошти, на переконання сторони обвинувачення, є доказом вчинення ОСОБА_2 злочину, підлягають спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, а також мають доказове значення у кримінальному провадженні.

15.09.2016 р. слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Лало В.В., за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва Савровим Р.С., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти у сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 євро, які 14.09.2016 вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та виконання вироку суду в частині спеціальної конфіскації майна засудженого, а не накладення арешту на вказані грошові кошти, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_2, може призвести до їх втрати, як доказів у даному кримінальному провадженні.

22.09.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого про арешт грошових коштів у сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 євро, які 14.09.2016 вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 було задоволено.

Разом з тим, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва приходить до висновку про те, що дослідивши обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про необхідність в накладенні арешту на грошові кошти у сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 євро, які 14.09.2016 вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 з огляду на те, що вказані грошові кошти можуть мати безпосереднє відношення до вчинення кримінального правопорушення та відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження № 42016100000000300 зареєстроване ще 24.03.2016 року, повідомлення про підозру будь-кому, в тому числі й ОСОБА_2 не вручалося, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно у вказаному кримінальному провадженні № 42016100000000300 останній в статусі підозрюваного, обвинуваченого не перебував, у зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_2

Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказані тимчасово вилучені грошові кошти відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтоване та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Як встановлено колегією суддів, надані матеріали клопотання не містять процесуальних документів, що підтверджують належність ОСОБА_2 до категорії осіб, вказаних в ст. 170 КПК України в якості власників майна.

Більше того, слідчий суддя у своїй ухвалі прийшов до висновку про те, що факт виявлення та вилучення під час проведення 09.09.2016 р. обшуку у ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 Євро, які знаходилися у володінні останнього, може свідчити про протиправну, злочинну діяльність ОСОБА_2 Разом з тим, з матеріалів провадження та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається що кримінальне провадження № 42016100000000300 від 24.03.2016 р. проводиться за фактом зловживання службовим становищем службовими особами районних управлінь ГУ ДФС у місті Києві, спільно з службовими особами окремих суб'єктів господарювання, шляхом сприяння останнім у мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та незаконному формуванні податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, що спричинило тяжкі наслідки та за фактом ухилення службовими особами суб'єктів господарювання від сплати податків, що входять в систему оподаткування, вчинене за попередньою змовою групою осіб, зі службовими особами районних управлінь ГУ ДФС у м. Києві, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України та жодного повідомлення про підозру жодній особі не вручено. Зазначене трактування слідчим суддею причетності певної особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає припущенням, яке жодним чином не підтверджено матеріалами клопотання слідчого, а тому не може стосуватись ОСОБА_2

Крім того відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.09.2016 р. №201609208094162 ОСОБА_2 є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та 13.09.2016 р. останнім було здійснено операції по зняттю готівкових коштів через касу банка з особистих депозитних рахунків (а. с. 117, 132).

Так, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно ОСОБА_2 має до розслідуваних кримінальних правопорушень, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно ОСОБА_2, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника власника майна, щодо процесуальних порушень, які мали місце зокрема під час проведення обшуку 14.09.2016 р., а саме те, що під час проведення обшуку та безпосереднього вилучення ОСОБА_2 не надали можливості ні пояснити, ні написати будь-які зауваження чи пояснення у протоколі обшуку про те, що виявлені в ході проведення обшуку грошові кошти є його власністю і вони не були зазначені в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2016 р. про надання дозволу на проведення обшуку і не входили до виключного переліку, щодо їх відшукання та вилучення, що, як вважає колегія суддів, порушує права ОСОБА_2 гарантовані Конституцією України, національним та міжнародним законодавством, та суперечить вимогам чинного кримінального процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про скасування ухвали слідчого судді, звертає увагу, на те, що в клопотанні слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а також в оскаржуваній ухвалі, немає жодних доказів наявності підстав вважати, що грошові кошти у сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 євро, які 14.09.2016 вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_2 відповідають критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає передчасними висновки органу досудового розслідування та слідчого судді про те, що вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 1292954 грн., 9960 доларів США та 40 євро, які належать ОСОБА_2, необхідно арештувати з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна, оскільки на даний час в матеріалах судового провадження відсутні належні та допустимі докази причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень в рамках даного кримінального провадження, крім того, як вже зазначалося повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень в рамках даного кримінального провадження останньому не вручено, а тому підстав вважати, що майно ОСОБА_2 в майбутньому може бути конфісковане за вироком суду на даний час не має.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, висновки слідчого судді не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи і тим самим є передчасними.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна адвокату Ребенок ВітіМиколаївні, яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката РебенокВіти Миколаївни, яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури і процесуального керівництва прокуратури м. Києва Лало В.В., погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Савровим Р.С., у кримінальному провадженні, внесеному 24.03.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016100000000300 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 212 КК України, та накладено арешт на грошові кошти в сумі: 1 292 954 гривні, 9 960 доларів США і 40 євро, вилучені 14.09.2016 року під час проведення обшуку у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в приміщенні кв. АДРЕСА_1, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури і процесуального керівництва прокуратури м. Києва Лало В.В., погодженого прокурором відділу прокуратури м. Києва Савровим Р.С., у кримінальному провадженні, внесеному 24.03.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016100000000300 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 212 КК України, про накладення арешту на грошові кошти в сумі: 1 292 954 гривні, 9 960 доларів США і 40 євро, вилучені 14.09.2016 року під час проведення обшуку у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в приміщенні кв. АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В.В. Д з ю б і н В. М. Л а ш е в и ч І.О. Р и б а к