Ухвала суду № 63209994, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поліщук Н.В.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Валес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, моральної шкоди, за апеляційною скаргою Кармазіна Віктора Олександровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Валес» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року, -

у с т а н о в и в:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом (у подальшому із заявами про збільшення позовних вимог) до ТОВ «Валес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 1 травня 2014 року по 28 квітня 2015 року в сумі 15943,02 грн. з урахуванням податку та всіх обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 21443,06 грн. з урахуванням податку та всіх обов'язкових платежів, середній заробіток у зв'язку з порушенням видачі трудової книжки в сумі 1092,64 грн., моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.; в задоволенні решти вимог відмовлено; стягнуто з ТОВ «Валес» на користь держави судовий збір в сумі 394,79 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Валес», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову, оскільки відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для додержання порядку звільнення, порядку розрахунків та видачі трудової книжки, встановленого трудовим законодавством і не допустив порушення прав позивача. Натомість позивач умисно затягнула одержання розрахунку та трудової книжки з метою створення підстав для стягнення з відповідача додаткових коштів в судовому порядку. Зазначає, що позивач тривалий час не повідомляла відповідачу реквізитів для перерахування коштів. Також зазначає, що виплата заробітної плати на підприємстві відповідача

_____________

Справа № 756/8397/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/12899/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Яценко Н.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

здійснюється через касу підприємства в готівковій формі, а не на картковий рахунок, з врахуванням всіх податків, зборів та обов'язкових платежів. Крім того, представник ТОВ «Валес» вказує на те, що судом не були взяті до уваги пояснення свідків, їм не була надана об'єктивна оцінка.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Валес» - Кармазін В.О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_6 у задоволенні апеляційної скарги просили відмовити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до наказу № 11 від 1 вересня 2005 року позивач була вперше прийнята на посаду завідувач виробництвом ТОВ «Велес».

31 липня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, про що було видано наказ № 7 від 31 липня 2014 року.

1 серпня 2014 року позивача знову було прийнято на посаду завідувач виробництвом у виробничий підрозділ, відповідно до наказу № 6 від НОМЕР_1 від 1 серпня 2014 року.

1 серпня 2014 року між позивачем та ТОВ «Валес» безстроково був укладений трудовий договір про прийняття на роботу у ТОВ «Валес» на посаду завідуючої виробництвом з заробітною платою згідно п. 6.1 договору 1400,00 грн. на місяць.

10 квітня 2015 року позивач подала директору ТОВ «Валес» ОСОБА_7 заяву про звільнення за власним бажанням з 14 квітня 2015 року з виплатою заборгованості з заробітної плати в розмірі 19458,00 грн.

14 квітня 2015 року з займаної посади ОСОБА_2 не звільнили і нею направлена заява про звільнення поштою, яка була отримана відповідачем 17 квітня 2015 року.

28 квітня 2015 року позивача звільнено з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, було видано наказ № 2-23 від 22 квітня 2015 року, про що отримала 28 квітня 2015 року телеграму, так як 28 квітня 2016 року на роботі не перебувала.

28 квітня 2015 року позивач направила відповідачу заяву про повернення трудової книжки.

29 квітня 2015 року позивач направила на адресу відповідача телеграму про виплату заборгованості та повернення трудової книжки.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на своєчасне отримання заробітної плати та отримання відповідного розрахунку під час звільнення.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, 31 липня 2014 року ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з пояснень сторін, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, за період з січня 2014 року по квітень 2015 року заборгованість по заробітній платі складає, а саме: травень 2014 року - 1400 грн., червень 2014 року - 1400 грн., липень 2014 року - 2130 грн.19 коп., серпень 2014 року - 1400 грн., вересень 2014 року - 1400 грн., жовтень 2014 року - 1400 грн., листопад 2014 року - 1400 грн., грудень 2014 року - 1400 грн., січень 2015 року - 1400 грн., лютий 2015 року - 1400 грн., березень 2015 року - 1400 грн., квітень 2015 року - 2155, 38 грн.

Разом заборгованість з заробітної плати за період з 1 травня 2014 року по 28 квітня 2015 року складала 18285, 57 грн. з урахуванням податку та всіх обов'язкових платежів. Відповідно до платіжних доручень відповідачем позивачу сплачено 1733,79 грн. 25 лютого 2016 року та 608,76 грн. 26 лютого 2016 року (18285,57 грн. - 2342,55 грн. = 15943,02 грн.).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 15943,02 грн. з урахуванням податку та всіх обов'язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню з підприємства, суд виходить з наступного розрахунку: заробітна плата за останні два повних місяці роботи перед звільненням, яка становила 2800,00 грн. поділити на кількість робочих днів (41 день). Середня заробітна плата за один робочий день складає 68,29 грн., як передбачено постановою КМУ постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100.

Період, за який виникла затримка з розрахунку складає 314 робочих днів з 29 квітня 2015 року по 29 серпня 2016 року.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що з відповідача ТОВ «Валес» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 21443,06 грн. з урахуванням податку та всіх обов'язкових платежів (314*68,29 грн. = 21443,06 грн.).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України та п. п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з унесенням запису про звільнення.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Звільнення ОСОБА_2 відбулося 28 квітня 2015 року, а трудову книжку остання отримала 14 травня 2015 року. Отже, слід стягнути середній заробіток у зв'язку з порушенням видачі трудової книжки в сумі 1092,64 грн. з урахуванням податку та всіх обов'язкових платежів. (16 днів * 68,29 = 1092,64 грн.).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим представником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його прав призвели до моральних страждань, порушило звичний порядок та уклад життя, порушило його репутацію як сумлінного працівника і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі наведених позивачем доказів, зокрема фактичного позбавлення її гарантованого нормами Конституції України та чинного законодавства права на працю, що є наслідком позбавлення засобів до існування, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про завдання ОСОБА_2 зазначеними неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача саме 1000,00 грн. в якості такого відшкодування.

Доводи особи, яка подала скаргу, з приводу того, що позивач відмовилась отримувати трудову книжку та розрахунок у день звільнення, відповідачем складено акт (а. с. 48), є безпідставними та спростовуються показами свідка ОСОБА_7, яка показала суду, що розмова позивача з нею як директором у день звільнення 28 квітня 2015 року відбувалася за закритими дверима, свідків цих подій не було.

Посилання відповідача на те, що факт виплати заробітної плати підтверджується банківськими виписками про зняття ТОВ «Валес» коштів для виплати заробітної плати та даними бухгалтерського обліку, не свідчить про отримання заробітної плати позивачем. Зазначене може підтверджувати відомість про заробітну плату з особистим підписом позивача.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Кармазіна ВіктораОлександровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Валес» відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Н.В. Поліщук

О.В.Шахова