Постанова № 63206848, 06.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5700/16-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2016.

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 275,65 грн..

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №094128 від 16.09.2016 та постанови судді від 10.10.2016 вбачається, що 16.09.2016, о 22 год. 35 хв. на автодорозі Київ - Чоп, т-06, 789 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 210994», д.н.з. НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія та в присутності двох свідків за допомогою спеціального технічного засобу «Drager 6810».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду від 10.10.2016 - скасувати. Уважає, що дана постанова є незаконною, прийнята із грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. Указує, що нормами ст.276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою й четвертою статті 130 і статтею 139 ( коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Тобто, диспозиція даної статті чітко визначає територіальну підсудність даної категорії розгляду справ. У його випадку, це місце вчинення правопорушення, місце проживання правопорушника, місце обліку транспортного засобу. Дана справа не підлягала розгляду

-2-

в Мукачівському міськрайонному суді, оскільки ні місце проживання, ні місце вчинення правопорушення, ні облік транспортного засобу не є територія м. Мукачева та Мукачівського району. Зазначає, що в паспорті громадянина України на сторінці 11 відображено місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2; місцем вчинення правопорушення є 789 км. траси Київ - Чоп, що знаходиться на території Ужгородського району (неподалік населеного пункту Середнє, але ж ніяк не на території Мукачівського району. Місцем реєстрації обліку транспортного засобу є місце реєстрації власника ОСОБА_3, тобто Виноградівський район. Судом першої інстанції порушено вимоги ст.33 КУпАП. У матеріалах справи, та в тексті постанови не видно, що щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому в матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували місце роботи правопорушника, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому, у цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та відповідно, необґрунтованою та формальною. Адже правопорушник місцем роботи не забезпечений, має на утриманні трьох дітей, займається їх вихованням та доглядом.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова є незаконною, прийнята із грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, задоволенню не підлягають із таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №0941287262 від 16.09.2016 підтверджується, що 16.09. 2016, о 22 год. 35 хв., на автодорозі Київ - Чоп, т-06, 789 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 210994», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9. «а» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія та в присутності двох свідків за допомогою спеціального технічного засобу «Drager 6810» (а. с. 1).

З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснено, зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про нього дані правильні. Крім того, в указаному протоколі, ОСОБА_1 надав пояснення про те, що винуватий у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З доданого до протоколу тестування на алкоголь убачається, що результат тесту ОСОБА_1 становить 0,91 % (а.с. 2).

Зі складеного інспектором роти №5 батальйону УПП в м. Ужгород та Мукачево ОСОБА_4, у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів убачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками, зокрема, різкого запаху алкоголю з порожнини рота, за допомогою спеціального технічного засобу «Drager 6810», у результаті чого в ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу - 0,91 %, із чим останній погодився, що підтверджується його підписом в даному акті огляду (а. с. 3).

-3-

З наявних у матеріалах справи пояснень, які громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надали інспектору патрульної поліції роти №5 батальйону Управління ПП у м. Ужгород та Мукачево вбачається, що 16.09.2016, о 22 год. 45 хв. по автодорозі Київ - Чоп, т-06, 789 км+ 200 м., були запрошені співробітниками поліції в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 і, що в їх присутності вказаний водій пройшов огляд у встановленому Законом порядку за допомогою приладу «Драгер», для визначення стану сп'яніння, у результаті чого у вказаного водія було виявлено 0,91 % проміле алкоголю, що вони засвідчили своїми підписами в протоколі (а. с. 4, 5).

З рапорту, який інспектор патрульної поліції роти №5 батальйону Управління ПП у м. Ужгород та Мукачево лейтенант поліції ОСОБА_4 написав на адресу начальника УПП у м. Ужгороді та Мукачеві ОСОБА_7, убачається, що 16.09.2016, під час несення служби в екіпажі №252, близько 22 год. 35 хв., по автодорозі Київ - Чоп, т-06, 789 км+ 200 м ними було зупинено транспортний засіб, марки «ВАЗ 210994», д.н.з. НОМЕР_1, за порушення п.11.2 Правил дорожнього руху України. Під час перевірки документів виявилось, що у водія ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія, а також були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому Законом порядку на місці зупинки, з використанням спеціального технічного засобу «Drager 6810», у присутності двох свідків. Результат виявився позитивний - 0,91% проміле. На вказаного водія було винесено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 7).

З наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що за вчинення ОСОБА_1, 16.09.2016, о 22 год. 35 хв. адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.(а. с. 9)

Вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, і винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що як під час складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1, так і під час надання довіреності представнику ОСОБА_2 на представлення його інтересів у суді, останній указав місце проживання АДРЕСА_1( а.с. 1, 9, 24).

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що справа не підлягала розгляду в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області з огляду на те, що ні місце проживання, ні місце вчинення правопорушення, ні облік транспортного засобу не є територія м. Мукачева та Мукачівського району, відхиляються як такі, що жодним чином не спростовують висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, визнаються безпідставними й такими, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та жодними письмовими доказами в апеляційному суді не спростовані.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор патрульної поліції роти №5 батальйону Управління ПП у м. Ужгород та Мукачево лейтенант поліції ОСОБА_4 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, що в нього були підстави фальсифікувати такий, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні

-4-

докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги, і на такі не вказували ОСОБА_1 та його представник під час апеляційного розгляду справи. У зв'язку із цим, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вищевказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог чинного законодавства, зокрема, вимог ст. 256 КУпАП.

Не встановлено під час розгляду справи апеляційним судом і яких-небудь даних про те, що у свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які були присутні під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та складання щодо нього протоколу, були підстави для його обмови, - на такі дані також не вказується, як в апеляційній скарзі, так не вказувалось й під час апеляційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів є таким, що відповідає характеру та ступеню адміністративного правопорушення, та особі правопорушника, відповідає вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП та п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 № 14, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються як безпідставні та такі, що не впливають на накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення.

Разом із тим, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами за санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції не врахував дані про особу порушника, який згідно довідки начальника відділу АП УПП у м. Ужгороді та Мукачеві ДПП ОСОБА_8 посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортними засобами не отримував не отримував (а.с. 10).

Так, відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Таким чином, суд першої інстанції наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке не підлягало застосуванню, оскільки позбавив права керування транспортними засобами особу, яка такого права не мала.

Отже, суд першої інстанції дотримався вимог законодавства при встановленні фактичних обставин справи та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Разом із тим, при накладенні адміністративного стягнення судом не було враховано всіх даних про особу порушника та застосовано адміністративне стягнення, яке не підлягало застосуванню.

При оцінці доводів апеляційної скарги, окрім вищенаведеного, ураховується й те, що в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову судді, однак не посилається на передбачені КУпАП підстави для закриття провадження в справі.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не встановлені, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова судді зміні в частині накладеного адміністративного стягнення.

-5-

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.10.2016 що ОСОБА_1 в частині накладеного адміністративного стягнення - змінити. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн..

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: