Постанова № 63191926, 30.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р.Справа № 916/2259/16Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І.,

ОСОБА_1;

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

Представники сторін:

Від ТОВ "Одесагаз-Постачання" - ОСОБА_2, довіреність № 21/р8-094, від 20.09.16;

від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України

на рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2016 року

по справі №916/2259/16

за позовом: Публічного акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання, м. Одеса

про стягнення 244 105.24 грн.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (Далі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання (Далі ТОВ «Одесагаз-Постачання») про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 244 105.24 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.10.2016 року (Суддя Малярчук І.А) по даній справі позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Одесагаз-Постачання» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 107309 грн. 47 коп. пені, 14266 грн. 80 коп. три проценти річних, 3433 грн. 28 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в частині відмови у стягненні 107 309,47 грн. пені, в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача вказану суму на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при винесенні рішення у даній справі, порушив вимоги ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, не врахувавши усіх обставин справи та інтересів сторін.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вважає, що суд першої інстанції надав перевагу аргументам відповідача та не врахував ступінь виконання зобовязання та майновий інтерес позивача.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що Господарський суд Одеської області не врахував та не оцінив інтереси сторін, зокрема: вжиття відповідачем заходів для усунення порушення зобовязання та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам, поведінка винної сторони (вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

ТОВ „Одесагаз-Постачання, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення пені в розмірі 107 309,47 грн. та прийняти нове рішення яким зменшити її розмір до 1%, а саме 2021.14 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ „Одесагаз-Постачання стверджує, що штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, тому суд повинен зменшити розмір санкцій, взявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, а також, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім цього, відповідач зазначає, що позивач з початку відкриття провадження по справі не надав жодного доказу на підтвердження понесення ним збитків у звязку з несвоєчасністю проведення розрахунків за Договором, саме з боку ТОВ „Одесагаз-Постачання.

ТОВ „Одесагаз-Постачання зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2016 року по справі №916/2259/16 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На електронну пошту Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк.

Судова колегія вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Представником позивача до клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін через велику завантаженість працівників юридичного департаменту ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не надано будь-яких доказів, які б підтверджували поважність причин неявки в судове засідання представника апелянта, крім того явка представників сторін не була визнана обов'язковою, в апеляційних скаргах заявники посилаються лише на ті документи, які були предметом розгляду суду першої інстанції, з огляду на що колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник ТОВ „Одесагаз-Постачання підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, проти апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2015 року між ПАТ „НАК „Нафтогаз України (продавець) та ТОВ „Одесагаз-Постачання (покупець) укладено договір №15-780-Б на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Продавець передає покупцеві у період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року газ в обсязі до 11890 тис.куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору №15-780-Б від 25.06.2015 року ціна (граничний рівень ціни) на природний газ встановлюється НКРЕКП. Ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення договору становить 6600 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати ціна за 1000 куб.м. газу 6600 грн., крім того ПДВ 20% - 1320 грн., усього з ПДВ 7920грн.

Крім того, відповідно до п.6.1. договору №15-780-Б від 25.06.2015 року оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

У п.7.2. договору №15-780-Б від 25.06.2015 року сторони погодили, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1.).

Згідно розділу XI договору №15-780-Б від 25.06.2015 року він діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Також, у додатковій угоді №1 від 28.10.2015 року сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.11.2015 року становить 6469,63 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати ціна за 1000 куб.м. газу 6469,63 грн., крім того ПДВ 20% - 1293,93 грн., усього з ПДВ 7763,56 грн.

25.11.2015 року ПАТ „НАК „Нафтогаз України та ТОВ „Одесагаз-Постачання уклали додаткову угоду №3 до договору №15-780-Б від 25.06.2015 року, відповідно до якої ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.12.2015 року становить 6474 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати ціна за 1000 куб.м. газу 6474 грн., крім того ПДВ 20% - 1294,80 грн., усього з ПДВ 7768,80 грн.

Господарський суд Одеської області позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України задовольнив частково, стягнувши з ТОВ „Одесагаз-Постачання на користь позивача 107 309 грн. 47 коп. пені, 1 426 грн. 80 коп. три проценти річних, 3 433 грн. 28 коп. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2016 року по справі №916/2259/16 оскаржується обома апелянтами в частині стягнення 107 309,47 грн. пені загалом за період з 20.08.2015 року по 25.01.2016 року

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, та вважає рішення від 18.10.2016 року законним, обґрунтованим, та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №15-780-Б від 25.06.2015 року позивач продавав у 2015 році відповідачу газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 року на суму 910697,04 грн., від 31.08.2015 року на суму 816314,40 грн., від 30.09.2015 року на суму 904448,16 грн., від 31.10.2015 року на суму 8583901,92 грн., від 30.11.2015 року на суму 23432135,52 грн., від 31.12.2015 року на суму 36668526,24 грн.

Як вбачається з довідки ПАТ АБ „Укргазбанк №05197/13-22-579 від 28.09.2016 року відповідач, хоча і з порушенням строків оплати, повністю розрахувався із позивачем по договору №15-780-Б від 25.06.2015 року за отриманий газ.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

В позовній заяві ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просило стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 15 219,49 грн. та 3% річних у розмірі 14 266,80 грн. за період прострочки виконання договірного зобов'язання.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Судова колегія, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за вересень 2015 року, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 15 219,49 грн., оскільки нарахування інфляційних в даному випадку не відповідає нормам чинного законодавства України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14 266,80 грн., судова колегія зазначає наступне.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором.

Враховуючи наявність прострочки виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договорм поставки №15-780-Б, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз Укрраїни" про стягнення 3% річних у сумі 14 266,80 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення у за просрочку за виконання договірного грошового зобов'язання суму 214 618,95 грн. за період з 20.08.2015 року по 25.06.2016 року.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Водночас у відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, заявленої до стягнення, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок пені за прострочений період є вірним і відповідає приписам норм чинного законодавства України.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру заявленої пені до 107 309,47 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з положень названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (стаття 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Суд може за власною ініціативою зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки це є правом суду відповідно до норм господарського процесуального законодавства України.

В даному випадку судова колегія вважає, що, оскільки заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і прострочення грошових зобов'язань за кожною місячною поставкою не є значним, позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього саме через несвоєчасну оплату відповідачем поставленого газу, позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами, а суми основного боргу не існує, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені на 50%.

При цьому, місцевим господарським судом взято до уваги складне фінансове становище відповідача, на підтвердження якого останнім надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2016 року, договір про відновлювану кредитну лінію №290416/03-КЮ від 29.04.2016 року, довідки про стан заборгованості по пільгам та субсидіям за період з грудня 2015 року по серпень 2016 року, довідки про стан заборгованості установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів станом на 10.02.2016року, 10.05.2016 року, 10.10.2016 року.

Доводи апеляційних скарг сторін судовою колегією розглянуті та відхилені, як такі, що спростовуються вищезазначеними обставинами та не впливають на правомірність на обґрунтованість прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2016 року по справі №916/2259/16 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України на рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2016 року по справі №916/2259/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2016 року по справі №916/2259/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І Діброва

ОСОБА_1