Постанова № 63191913, 29.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р.Справа № 916/1306/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя: Воронюк О.Л.

судді: Лашин В.В., Величко Т.А.

Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №850 від 07.11.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.11.2016.

при секретарі Кияшко Р.О.

За участю:

Від Відділу освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації - ОСОБА_1, довіреність № 920, дата видачі : 09.11.16;

Від ТОВ Одесагаз - Постачання - ОСОБА_2, довіреність № 21/р8-094, дата видачі : 20.09.16

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ Одесагаз - Постачання

на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2016 р.

по справі № 916/1306/16

за позовом ТОВ Одесагаз - Постачання

до Відділу освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації

про стягнення 949368,79 грн.,

Встановила:

20.05.2016 до господарського суду Одеської області від ТОВ «Одесагаз Постачання» надійшла позовна заява до Відділу освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за спожитий природний газ та послуг з його транспортування згідно договору № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р. в загальній сумі 1295634,39 грн., у т.ч. 1123588,74 грн. основної заборгованості, 146807,04 грн. пені, 10437,54 грн. 3% річних, 14801,07 грн. інфляційних збитків, посилаючись на наступне.

23.05.2016 ухвалою господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

16.06.2016 до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач зменшив суму позовних вимог у частині основного боргу до 754780,03 грн., збільшив суму пені до 167617,76 грн. та 3% річних до 12169,93 грн., решту вимог стосовно інфляційних втрат залишено без змін.

20.07.2016 рішенням господарського суду Одеської області у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання до Відділу освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації про стягнення 949368,79 грн. відмовлено.

В обґрунтуванні зазначеного судового рішення господарський суд Одеської області прослався на договір від № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р., на підставі якого здійснено нарахування пені, річних та інфляції у звязку з простроченням умов оплати, не охоплюється виниклими фактично між сторонами спірними правовідносинами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2016, до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося ТОВ «Одесагаз Постачання» де просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні суми основного боргу в розмірі 754 780,03грн., пені на загальну суму 62 539.11 грн., 3 відсотка річних на загальну суму 4 784.28грн., та інфляційного збільшення боргу на загальну суму 14 801,07грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 754 780, 03грн., пеню у розмірі 62 53911грн., 3 відсотка річних у розмірі 4 784, 28грн., а також суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 14 801,07грн., в частині стягнення пені на загальну суму 43 513,72грн., 3 % річних на загальну суму 3 102,88грн. провадження у справі припинити.

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник послався на те, що суд першої інстанції не дослідив докази та не витребував письмові пояснення щодо підстав постачання природного газу споживачу за січень - березень 2016. на підставі чого неповно зясовано обставин справи, що мають значення для справи, а також не залучено до справи в якості третьої особи одну із сторін договору від 25.01.2016 а саме ПАТ «Одесагаз».

04.11.2016 до суду від скаржника надійшла заява про зменшення позовних вимог з якої вбачається, що ТОВ «Одесагаз Постачання» просить зменшити суму позовних вимог до 82 124,46грн. (розмір 3% річних, пені та інфляційного збільшення боргу).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитися від позову або змінити розмір позовних вимог.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не можна розуміти заявлення ще однієї чи кількох вимог , додатково до викладених у позовній заяві така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в постанові Пленуму від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначив: передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, відмовлення від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідне збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізовано лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише в суді першої інстанції: - шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, лише за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 ГПК України, з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 ГПК України. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ст. 63 ГПК України.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам ст. 54 і 57 ГПК України, проте подані після початку розгляду судом справи по суті, залишаються без розгляду та приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

На підставі, викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про зменшення позовних вимог.

10.11.2016 у судовому засіданні представником ТОВ «Одесагаз Постачання» заявлено клопотання про повернення надмірно сплачено судового збору.

В обґрунтуванні своєї заяви, скаржник послався на те, що при поданні апеляційної скарги ТОВ «Одесагаз Постачання» сплатило 110 відсотків ставки судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі 15 664,58грн., що був сплачений відповідно до платіжного доручення № 60 від 03.08.2016.

Проте, у звязку з повною оплатою суми основної заборгованості на загальну суму 754 780,03грн. просить повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 12 453,87 грн.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 7 названого Закону, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», що набрав законної сили 01.09.2015 року), за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.06.2016 р. представником позивача була подана до суду заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив суму позовних вимог у частині основного боргу до 754780,03 грн., збільшив суму пені до 167617,76 грн. та 3% річних до 12169,93 грн., решту вимог стосовно інфляційних втрат залишено без змін.

Отже, при зверненні з позовною заявою позивачем повинно бути сплачено судовий збір у сумі 19434.52грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, 16.06.2016 р. представником позивача була подана до суду заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив суму позовних вимог у частині основного боргу до 754780,03 грн., збільшив суму пені до 167617,76 грн. та 3% річних до 12169,93 грн., решту вимог стосовно інфляційних втрат залишено без змін.

З огляду на зазначене, при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2016 року судовий збір підлягав сплаті у розмірі 15 664,58 грн (14240,53грн*110/100).

При поданні апеляційної скарги, судовий збір сплачено скаржником у повному обсязі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Отже, на підставі викладеного, колегія судді відмовляє в задоволенню клопотання скаржника про повернення надмірно сплаченого судового збору, оскільки чинним законодавством не передбачено такої підстави для повернення судового збору на яку посилається скаржник.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст. 526, 525, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

25.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання (далі постачальник), Публічним акціонерним товариством „Одесагаз (газорозподільне підприємство) та Відділом освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації (далі споживач) укладено договір № 008452(3)-БТ на постачання природного газу установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, відповідно до п. 2.1 якого постачальник постачає природній газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.2 договору передача газу здійснюється на межах балансової належності обєктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу.

Як передбачено п. 2.2.1 договору, газ, що передасться за договором, використовується виключно для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 3.6 договору обсяг спожитого природною газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу та прийняття послуг і його транспортування розподільними газопроводами, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

За умовами п. 3.7 договору постачальник до 5-го (пятого) числа місяця, наступного за звітним, надає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником газорозподільного підприємства, погоджені постачальником та скріплені печатками. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг спожитого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природною газу установлюються відповідно до даних газорозподільного підприємства (п. 3.8. договору).

В п. 3.9 договору визначено, що акти прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п. 3.10 договору постачальник здійснює постачання природного газу на протязі 1-го кварталу 2016 року, у тому числі по місяцях: січень, лютий 10,00 тис.м.куб., березень 2,975 тис.м.куб., всього 22,975 тис.м.куб.

Згідно п. 4.4 договору обсяг спожитого природного газу визначається за допомогою комерційних вузлів обліку. Витрати і втрати природного газу, які виникають від пункту призначення до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загальною обсягу спожитого газу, визначеного за допомогою комерційних вузлів обліку. Розрахунки втрат і витрат проводяться відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного і азу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 р. № 264, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2003 р. за № 570/7891 та № 571/7892 відповідно (зі змінами).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що на підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку Газорозподільним підприємством складаються місячні акти прийому-передачі природного газу.

Згідно п. 4.17 договору акти прийому-передачі природного газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 2-го числа наступного за звітним місяця, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів). Акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 4.21 договору прийом-передача газу протягом місяця поставки здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше +/- 5 %.

Згідно з п. 5.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, що встановлюється між постачальником та споживачем та оприлюднюється постачальником на своєму сайті.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що до ціни на природний газ додаються: тариф па транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість.

В п. 5.4 договору погоджено, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 10-00 години першого дня місяця до 10-00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору.

Вартість послуг по договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу і складає 199900,00 грн.

Згідно п. 5.6 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим рахунком на підставі рахунка-фактури. У випадку переплати за фактично спожитий газ. сума переплати повертається на поточний рахунок споживача за його письмовою вимогою.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг по договору, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком із договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобовязань за договором. У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості постачальник має право в порядку, визначеному розділом VIII договору, припинити або обмежити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості. Відповідно до п. 5.9 договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу 1 раз на квартал або протягом 10-ти днів з дати предявлення вимоги однієї із сторін. Акт звірки є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

У п. 7.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, то діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У п. 7.3 договору встановлено, що у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспортування природного тазу ГРМ постачальник зобов'язаний виплатити споживачу суму у розмірі вартості проплаченого, та недопоставленого з вини постачальника природного газу. Постачальник несе відповідальність за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам унаслідок обмеження (припинення) надходження природного газу в пунктах споживання, у встановленому законодавством порядку.

Пунктом. 7.4 договору передбачено, що газорозподільне підприємство несе в установленому порядку відповідальність за недотримання вимог щодо якості та тиску газу в пунктах призначення, установлених державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами. Газорозподільне підприємство несе відповідальність за майнову шкоду , заподіяну споживачеві або третім особам унаслідок обмеження (припинення) надходження газу в пунктах приймання передачі газу, здійснене з порушенням установленого законодавством порядку.

Газорозподільне підприємство не несе відповідальність перед споживачем за припинення (обмеження) газопостачання, якщо такі заходи здійснені за письмовою заявою постачальника.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на період проведення процедури закупівлі, але не довше ніж до 31 березня 2016 р., а у частині оплати за надані послуги до їх повного здійснення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом Одеської області, відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій актів приймання-передачі обємів природного газу за період з січня по березень 2016 р. відповідач Відділ освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації споживав поставлений позивачем природний газ у наступному обємі: у січні 2016 р. 102785 куб.м (а.с. 18-21), лютому 2016 р. 75760 куб.м (а.с. 22-25), березні 2016 р. 56148 куб.м (а.с. 26-29), всього 234693 куб.м. Позивачем у позові було зазначено, що за березень 2016 р. відповідно до спірного договору поставлено 57175 тис.куб.м. природного газу, однак доказів поставки у березні 2016 р. природного газу в зазначеному обємі позивач не надав.

Вказані акти приймання-передачі обємів природного газу підписані без зауважень та заперечень повноважними представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

Прийняття відповідачем від позивача поставленого природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити спожитий закладами відповідача газ.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами по справі були укладені договори на постачання природного газу № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р. та № 022012 від 31.08.2015 р.

До зазначених договорів були внесені зміни стосовно збільшення вартості поставок та продовження строку дії договору у 2016 році згідно додаткових угод № 2 від 09.02.2016 р. та № 1 від 22.02.2016 р. відповідно.

До суду відповідачем надано виписку по рахунку відповідача, яка також свідчить про сплату відповідачем коштів за природний газ у період з 01.01.2016 р. до 14.06.2016 р. саме за вказаними договорами.

Разом з тим як вбачається із матеріалів справи, позивачем на оплату послуг з поставки природного газу було виписано рахунок-фактуру № 7 без дати на суму 754780,03 грн., підставою оплати в якому зазначено договір № 008452(3)-БО без вказівки дати. Вказаний рахунок було направлено відповідачу супровідним листом за вих. № 12 від 07.06.2016 р. вже після порушення провадження у даній справі. Будь-яких інших доказів на підтвердження предявлення відповідачу вимог про оплату за природний газ за спірним договором матеріали справи не містять.

Як зазначено вище, за умовами п. 3.10 спірного договору позивач мав поставити природний газ в обємі 22,975 тис.м.куб., тоді як надані до суду акти приймання-передачі обємів природного газу за період з січня по березень 2016 р. свідчать про поставку газу в обємі 234693 куб.м. До того ж у вказаних актах не вказано підставу поставки газу, що унеможливлює ідентифікацію їх відносно спірного договору.

Також в спірному договорі встановлено обмеження на суму газу що поставлявся - 199900,00 грн., що значно менша ніж заявлена сума до стягнення за вказаним договором. При цьому згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 р. у відповідача рахується переплата за договором № 008452(3)-БТ від 31.08.2015 р. в сумі 815404,14 грн., які відповідач просив зарахувати позивачем як аванс за спірним договором, про що свідчить лист відповідача від 03.02.2104 р. № 104.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши присутніх представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів вважає вірним висновок господарського суд Одеської області про те що позивачем здійснено постачання природного газу та сплати відповідачем коштів за газ за іншими договорами оскільки відсутні доказів виконання позивачем зобовязань за договором № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р. щодо поставки природного газу, відповідно у відповідача не могло виникнути зустрічне зобовязання з оплати.

Судова колегія погоджується із позицією господарського суду Одеської області про те, що із матеріалів справи вбачається факт постачання природного газу протягом січня-березня 2016 р. і здійснення часткової оплати відповідачем за поставлений природний газ, але поза межами спірного договору.

Посилання скаржника на не дослідження належним чином господарським судом першої інстанції доказів та не витребування письмових поясненнь щодо підстав постачання природного газу споживачу за січень - березень 2016. на підставі чого неповно зясовано обставин справи, що мають значення для справи, а також не залучено до справи в якості третьої особи одну із сторін договору від 25.01.2016 а саме ПАТ «Одесагаз» судовою колегією не приймається з огляду на наступне.

Як вбачається із тексту оскаржуваного судового рішення, господарським судом досліджено докази, які подавалися сторонами до суду, проте обгрунтовано відхилено, зокрема акти прийому передачі за спірний період, оскільки неможливо встановити на підставі яких договорів вони підписувалися .

Крім того, відповідно до ст. 22 ГПК України визначено права та обовязки сторін, зокрема сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Відповідно до 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова N 18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд непозбавлений можливості запропонувати сторонам надати письмові пояснення, проте, чинним законодавством не передбачено обовязку суду щодо зобовязання сторін надавати письмові пояснення.

Щодо посилання скаржника на незалучення судом до справи третьої особи ПАТ «Одесагаз».

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Тобто, під час розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем.

Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Як визначено у п. 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК.

Відповідно до ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що із вбачається із умов оскаржуваного Договору № 008452 (3) БТ від 25.01.2016, останній був укладений між ТОВ «Одесагаз Постачання» (Постачальник), ПАТ «Одесагаз» (Газорозподільне підприємство) та Відділом освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації (Споживач).

Як зазначено вище, відповідно до п. 2.1 предметом Договору є постачання природного газу Постачальником Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і надання послуг у розмірах строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що Газорозподільне підприємство , через газові мережі якого Постачальник постачає газ Споживачеві забезпечує розподіл газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску. Взаємовідносини між Постачальником та Газорозподільним підприємством в частині розподілу газу до пунктів призначення регулюються окремим договором на розподіл природного газу, укладеним між ними.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Споживача на користь Постачальника заборгованості за спожитий природний газ та послуг з його транспортування згідно договору №008452(3) БТ від 25.01.2016.

Отже, спірні взаємовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем не порушують права та обовязки ПАТ «Одесагаз».

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги ТОВ Одесагаз - Постачання не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, підстави для скасування рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2016 р. по справі № 916/1306/16 відсутні.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2016 р. у справі № 916/1306/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Одесагаз - Постачання без задоволення.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко