Постанова № 63191848, 05.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/14293/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача Стовбан Н.І..

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 (суддя Якименко М.М.) по справі №910/14293/16

за позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про стягнення 69426,26 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 по справі №910/14293/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" 31194 грн. 55 коп. - заборгованості за оренду, 4215 грн. 89 коп. - пені, 1642 грн. 46 коп. - 3% річних, 24373 грн. 35 коп. - боргу по відшкодуванню податку на землю, 1378 грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 05.12.2016.

25 листопада 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 05.12.2016 з'явились представники позивача та відповідача .

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 січня 2010 року між Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено Договір №1435 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець, на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2009 р. №1229 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв.м. для складу.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди є: нежитлове приміщення (будівля, споруда) загальною площею 45,70 кв.м., в тому числі, підвал - 45,70 кв.м.; а також устаткування, інвентар та інше майно (за наявності).

Відповідно до п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктами 3.5, 3.6 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується відповідачем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди (при укладанні договору вперше). При поверненні об'єкта оренди позивачеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.7 Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку-2 до цього договору.

Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди (при умові укладення договору оренди вперше) не пізніше 3-х днів після підписання договору оренди. У разі невиконання даного пункту, договір оренди вважається недійсним.

Згідно з п. 9.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2010 до 31.12.2010.

Відповідно до п. 9.3 договору після закінчення строку його дії орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано позивачу за актом. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом відповідач зобов'язаний внести плату за користування приміщення в розмірі орендної плати та комунальних платежів.

В подальшому договір оренди від 01.01.2010 року №1435 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду продовжено до 31.03.2012 (додаткова угода № 1 від 01.11.2011).

В зв'язку з відсутністю заяви сторін про припинення дії Договору, він вважається пролонгованим до 31.12.2016.

Згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2010 позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв.м., що підтверджується підписаним між сторонами

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати та відшкодування податку на землю, відповідно до умов Договору, належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за період з грудня 2011 по липень 2016 з орендної плати в розмірі 39194,55 грн., а з серпня 2013 по липень 2016 - заборгованість з відшкодування податку на землю в розмірі 24373,35 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що в разі встановлення строку (термін) виконання зобов'язання воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 31194,55 грн. - заборгованості за оренду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, колегія судів звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 по справі №910/13664/16 також, підтверджено наявність у відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 31194,55 грн.

Посилання апелянта на ч. 6 ст. 762 ЦК України, в зв'язку із затопленням орендованого приміщення, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Положеннями частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як зазначає відповідач 11.12.2014 та 29.12.2014 останній виявив затоплення орендованих приміщень, про що складено відповідні акти.

Згідно з актом від 11.12.2014 в приміщенні складу, що розташований по АДРЕСА_1, трапилось залиття водою, внаслідок прориву каналізаційної труби. В приміщенні бакалейного складу води не виявлено. Зазначений акт підписано ОСОБА_5 , працівником та двома свідками.

Відповідно до акту від 29.12.2014 виявлено витік води з приміщення складу вхідних дверей, затоплення бакалейного складу, електроенергія не працює. При обстеженні виявлено прорив каналізаційної труби, яка не придатна до експлуатації.

11 грудня 2014 року відповідач направив позивачу заяву, згідно з якою повідомив останнього про регулярні затоплення приміщення та просив провести обстеження та скласти відповідний акт.

Також, в матеріалах справи наявні заяви відповідача щодо відсутності можливості використовувати орендоване приміщення та прохання не нараховувати з 11.12.2014 орендну плату до вводу приміщення в експлуатацію.

В той же час, колегія суддів критично оцінює зазначені докази, оскільки копії відповідних заяв та актів наявні в матеріалах справи не завірені належним чином.

Інших належних доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо стану орендованого майна, усунення недоліків або проведення ремонту, матеріали справи не містять.

Поряд з цим, 01 січня 2014 року між позивачем (замовник) та МПП «Діаф» (підприємство) укладено договір на надання послуг з аварійного обслуговування нежитлових об'єктів комунальної власності №3-14/ОБ(а).

Згідно з договором №3-14/ОБ(а) від 01.01.2014 підприємство прийняло на себе обов'язки по аварійному обслуговуванню на об'єктах комунальної власності внутрішніх мереж холодного водопостачання та водовідведення, зокрема на АДРЕСА_1 (додаток №3).

В матеріалах справи наявний лист позивача від 24.12.2014 №102/46-1138, направлений заступнику начальника Управління з питань майна комунальної власності Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з яким позивач повідомив про ліквідацію аварійного пошкодження мережі водовідведення в орендованому приміщенні, яке виконано підрядним підприємством МПП «Діаф».

Так, згідно з актом №12/3-14/ОБ(а) та Дефектним актом б/н, МПП «Діаф» виконало аварійні роботи по обслуговуванню внутрішніх мереж ХВП та водовідведення, в тому числі каналізаційних труб за адресою АДРЕСА_1.

При цьому, згідно з висновком експертизи №1180 від 20.04.2015, на який посилається відповідач, об'єкт оренди знаходиться у доброму стані, за виключенням окремих елементів опоряджувальних покриттів, які знаходяться в незадовільному стані. Експлуатація об'єкту оренди можлива за умови проведення ремонту. Колегія суддів звертає увагу, що зазначений висновок складено 20.04.2014, тобто через чотири місяці після затоплення.

В той же час, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про інші затоплення, ніж ті, що мали місце 11 та 29 грудня 2014 року.

Крім того, згідно з п.п. 4.1.3, 4.1.4., 4.1.15 Договору відповідач зобов'язаний забезпечити належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання оберту оренди, запобігати його пошкодженню та псуванню, забезпечити захист від аварій інженерних комунікацій. Забезпечити належне утримання, зокрема водопроводу та каналізації.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем, на виконання п. 4.1.12 Договору, застраховано орендоване підвальне приміщення, зокрема від впливу води та інших рідин внаслідок аварій водопостачальних та каналізаційних систем, що підтверджується договором добровільного страхування майна серії 212/01№022868 від 30.07.2014, укладеним між відповідачем та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідачем не доведено неможливість використовувати об'єкт оренди від обставин, що не залежали від нього, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності підстав для застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання апелянта на односторонню зміну умов Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 Господарського кодексу України, шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992, № 2269-XII.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» укладений сторонами договір оренди, в частині істотних умов, повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням № 7 Деснянської райради від 07.12.2006, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною до даного договору, на дату підписання договору становить 1017,73 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.07.2013 №13-669 позивач повідомив відповідача, що в зв'язку зі зміною методики розрахунку орендної плати вносяться доповнення до Договору №1435 від01.01.2010 щодо відшкодування податку за землю в розмірі 529,30 грн.

У відповідь на зазначений лист відповідач просив надати розрахунок кошторису та грошової оцінки, згідно з орендованою площею 45,7 кв.м., а також запит у Деснянську податкову інспекцію міста Києва для надання довідки. Заперечень або відмови від запропонованих позивачем змін до Договору матеріали справи не містять.

Враховуючи, що нежитлове приміщення (АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв.м.), що є предметом Договору, є комунальним майном, а майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що належить або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Вищезазначеним Законом врегульовано, що укладені сторонами договори оренди, в частині істотних умов повинні відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Таким чином, договір оренди №1435 від 01.01.2010 має бути укладений в редакції, запропонованій позивачем.

Більш того, як вбачається з актів прийому - здачі виконаних робіт, послуг за квітень, травень, червень, липень та серпень 2014, відповідач погодився з вартістю отриманих від позивача послуг, в яку, зокрема входило відшкодування податку на землю. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення 24373,35 грн. - боргу по відшкодуванню податку на землю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, який складено арифметично вірно прийшло до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 по справі №910/14293/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 по справі №910/14293/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/14293/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай