Постанова № 63191851, 05.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/11063/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: не з'явились;

третьої особи: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 (суддя Морозов С.М.)

за позовом ОСОБА_4

до 1. ОСОБА_3

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський

будинок моделей взуття"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних

осіб та фізичних осіб-підприємців Деснянського району

реєстраційної служби Головного територіального управління

юстиції у місті Києві Замковий Віктор Володимирович

про визнання недійсними рішення загальних зборів, нової редакції

статуту та договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 по справі №910/11063/16 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття", оформлене протоколом № 24 від 26.02.2016.

Визнано недійсною нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття", затверджену загальними зборами учасників від 26.02.2016.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" від 26.02.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" та ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 067,00 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" на користь ОСОБА_4 2 067,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 05.12.2016.

24 листопада 2016 року відповідачем 1, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано клопотання про відкладення розгляду справи.

05 грудня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 05.12.2016 з'явився представник позивача.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 про прийняття апеляційної скарги до провадження явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, до відома останніх доведено, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає її розгляду по суті, тому відсутні підстави для відкладення розгляду справи за п. 1 частини першої ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідачів та третьої особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26 лютого 2016 року загальними зборами учасників відповідача-2 прийнято рішення (оформлене протоколом № 24), зокрема щодо затвердження порядку денного загальних зборів учасників відповідача-2, затвердження звіту директора відповідача-2 про результати фінансово-господарської діяльності за 2015р., реалізація відповідачем-2 частки у статутному капіталі у розмірі 23 172,50 грн., що становить 37,94% статутного капіталу, іншим учасникам відповідача-2 або третім особам, затвердження змін до статуту відповідача-2.

Згідно з протоколом № 24 загальних зборів учасників відповідача-2 від 26.02.2016 на участь у зборах зареєструвалися чотири учасника, що володіють у сукупності 61,66 % голосів, пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства, а саме, ОСОБА_7 (розмір частки 0,092 %), ОСОБА_8 (розмір частки 0,128 %), ОСОБА_3 (61,340 %) та ОСОБА_9 (розмір частки 0,100 %). Ще три учасника, які у сукупності володіють 0,40% голосів, а саме ОСОБА_10 (розмір частки 0,096 %), ОСОБА_11 (розмір частки 0,188 %), ОСОБА_12 (розмір частки 0,116 %) та були завчасно повідомлені про час та місце проведення зборів, участь у зборах не забезпечили.

На підставі вказаного рішення затверджено нову редакцію статуту відповідача-2 та укладено між відповідачем-2 та відповідачем-1 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-2 від 26.02.2016. Відповідно до умов Договору відповідач-2 зобов'язався передати у власність відповідача-1 належну йому частку у статутному капіталі відповідача-2, що становить 37,94% статутного капіталу, вартістю 23 172,50 грн.

03 березня 2016 року третьою особою здійснено державну реєстрацію змін до статуту відповідача-2 щодо збільшення частки відповідача-1 у статутному капіталі відповідача-2.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі (частина перша статті 100 ЦК України).

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону, зокрема, є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону "Про господарські товариства").

За приписами п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"№13 від 24.10.2008 рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону "Про господарські товариства".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 по справі №910/17908/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суд України від 13.04.2016, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників відповідача-2, оформленого протоколом № 21від 08.12.2014 та визнано недійсним статут відповідача-2, затверджений загальними зборами учасників, протокол № 21від 08.12.2014, який зареєстровано 02.06.2015, номер запису № 10711050019000062.

Зазначеним рішенням встановлено, що на момент скликання позачергових зборів учасників товариства від 08.12.2014 року ОСОБА_3 не була учасником відповідача-2, таким чином, в силу частини четвертої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", права на скликання позачергових загальних зборів учасників вказана особа не мала. Оскільки голоси ОСОБА_3 припадають на частку померлого учасника, то вони не повинні брати участі у голосуванні з питання про її вступ як спадкоємця або правонаступника до товариства. Відповідно ці голоси не враховуються у визначенні правомочності загальних зборів для прийняття рішення про вступ спадкоємця учасника до відповідача-2. Таким чином, загальні збори учасників ТОВ "РБМВ" проведено за відсутністю кворуму, необхідного для прийняття рішення про внесення змін до Статуту.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття", який володіє часткою у статутному капіталі відповідача-2 в розмірі 23 712,50 грн., що складає 37,94 % статутного капіталу, не був присутнім на загальних зборах..

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги відсутність у ОСОБА_13 та ОСОБА_3 права на голосування на загальних зборах, які відбулись 26.02.2016, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначене рішення оформлене протоколом №24 від 26.02.2016 прийнято за відсутності кворуму особами, які в сукупності володіли 0,32 % голосів.

Посилання апелянта на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 по справі №910/17908/15 колегією суддів визнано безпідставними, оскільки останню скасовано постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016.

Відповідно до ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" внесення змін до статуту товариства належить до виключної компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Згыдно з пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, статут за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо визнання недійсною нової редакції статуту Товариства.

Як вбачається з договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" від 26.02.2016 відповідач-2 (продавець) зобов'язувався передати у власність відповідача-1 (покупець) належну йому частку у статутному капіталі відповідача-2, що становить 37,94% статутного капіталу загальною вартістю 23 712,50 грн., з усіма правами та обов'язками, що належать учаснику відповідача-2 відповідно до статуту на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 26.02.2016, а покупець зобов'язувався прийняти та сплатити частку у статутному капіталі товариства у порядку та на умовах, передбачених договором.

В той же час, як зазначалось вище, рішення загальних зборів учасників ТОВ "РБМВ", на підставі якого вирішено передати частку виключеного члена Товариства (позивача) у власність відповідача-2, визнано судом недійсним. Отже, зазначене рішення не породжувало правових жодних наслідків, в зв'язку з чим відповідач-2 не мав права розпоряджатися належною позивачу часткою в статутному капіталі, а особи, які підписали спірний договір не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності при його укладенні.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" від 26.02.2016.

Твердження апелянта, що місцевий господарський суд безпідставно не залучив ОСОБА_13, в якості третьої особи, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки останньому не належать корпоративні права на частку відповідача, а оспорювані рішення, є формою реалізації учасниками своїх прав на управління товариством та стосуються внутрішньої діяльності відповідача-2.

Також, колегія суддів звертає увагу, що порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні, оскільки відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної ОСОБА_3 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 по справі №910/11063/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 по справі №910/11063/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/11063/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна