Постанова № 63185869, 02.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 621/1788/16-п Головуючий 1 інстанції: Овдієнко В.В.

Провадження № 33/790/873/16

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складді судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П. за участю захисника особи, у відношенні якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 - адвоката Бреславської Ольги Анатоліївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2016 року у відношенні ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець сел. Слобожанське (кол. Комсомольське) АДРЕСА_1, був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Суддею було встановлено, що 19 серпня 2016 року ОСОБА_2 о 22:20 годині в сел. Слобожанське Зміївського району Харківської області по вул. Дружби, 10, керував мопедом SKYTER-MUSTANC, без реєстраційного номеру, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Зміївського районного суду харківської області від 02.11.2016 року скасувати, а провадження по справі закрити.

Апелянт вважає, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, висновки суду є упередженими, необ'єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Вважає, що зазначена вище постанова не відповідає вимогам ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Зазначає, що суд першої інстанції фактично позбавив його можливості реалізувати в суді передбачені законом права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які передбачені ст. 268 КУпАП та порушивши цим вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін. Вказує, що його огляд у лікарні проводився з порушеннями, підпис в акті стоїть не його.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката Браславської О.А., яка підтримали апеляційну скаргу, вважаю що підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_2 - адвокат Браславська О.А. повідомила, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 19.08.2016 року серія АП2 №226666 відносно ОСОБА_2, свідки зазначені у вказаному протоколі були відсутні. Також повідомила, що ОСОБА_2 не проходив медичного огляду та підпису у висновку закладу охорони здоров'я не ставив. Крім того, захисник наголосила, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги письмові пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6

Апеляційним судом вказані особи викликались, але у судове засідання апеляційного суду вони не прибули. Апелянт та його захисник не надали апеляційному суду доказів, які спростовують викладені у письмових поясненнях цих свідків обставини.

Захисником було надано письмову заяву виконану ніби то від імені ОСОБА_5, в якій він зазначає що не був свідком складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 Апеляційний суд не приймає вказаний документ як допустимий доказ, оскільки цю заяву до суду подав не особисто ОСОБА_5, і при її подачі встановлювалась належним чином особа, яка є її автором.

Виходячи із вищенаведеного, приходжу до висновку що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП встановлена протоколом від 19.08.2016 року серія АП2 №226666, поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 які не спростовані апелянтом, висновком № 48 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 лікарем Зміївської ЦРЛ, в якому зазначено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Вказані докази належним чином оцінені суддею суду першої інстанції. Апелянт не спростував викладених в цих доказах відомостей. Останній, користуючись своїм правом, не прибував до апеляційного суду, доручивши представляти його інтереси захиснику. Апеляційний суд в такому випадку був позбавлений можливості перевірити доводи апелянта щодо порушень при проведенні його медичного огляду.

Враховуючи викладене, постанова судді від 02.11.2016 року є обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачаю.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2016 року у відношенні ОСОБА_2 - без змін.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.П. Цілюрик