Ухвала суду № 63167920, 05.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5555/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1889/2016

Головуючий в I інстанції Хмельова С.М. Єдиний унікальний номер 235/5555/16-ц

Суддя доповідач Мальований Ю.М. Номер провадження 22-ц/775/1889/2016

категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 грудня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Новосядлої В.М., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря: Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року задоволено заяву представника позивача та, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 вересня 2016 року (а.с.90), забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1:

- 1 житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею 161.3 кв.м.,

- на земельну ділянку площею 0.0947 га (кадастровий номер - НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 276818063251), яка розташована за адресою: АДРЕСА_6,

- на земельну ділянку площею 0.0425 га (кадастровий номер - НОМЕР_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 276735863251), яка розташована за адресою: АДРЕСА_6,

- шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0.1722 га (кадастровий номер - НОМЕР_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 136022563251), яка розташована за адресою: АДРЕСА_6,

та заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження зазначеного майна.

Не погодившись з даною ухвалою відповідач ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом оскаржувана ухвала прийнята без всебічного та повного з'ясування усіх обставин, пов'язаних із забезпеченням позову. Ухвалою суду від 30 серпня 2016 року по даній справі вже були вжиті заходи забезпечення позову: накладено арешт та заборонено будь-які дії спрямовані на відчуження наступного майна:

- на автомобіль Subaru Outback 2011 року (Subaru Outback д.н.з. НОМЕР_5; номер кузова НОМЕР_1), що належать на праві приватної власності ОСОБА_1,

- на частку в розмірі 971/1000 домоволодіння, яке складається із двох житлових будинків, за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею 51.60 кв.м., що належить ОСОБА_1,

- на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,1 кв.м., що належить ОСОБА_1,

- на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 67, 3 кв.м , що належить ОСОБА_3,

- на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 48,0 кв.м., що належать ОСОБА_3,

- на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 46.4 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_3,

- накладено арешт на 10/100 квартири за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 65,8 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_3

На час постановлення оскаржуваної ухвали, ухвала суду про забезпечення позову від 30 серпня 2016 року не скасована і мала юридичну силу. На думку заявника, постановляючи оскаржувану ухвалу про накладення арешту на інше майно відповідача, 14 вересня 2016 року суд допустив подвійне забезпечення позову, що суперечить приписам ЦПК України, так як в ухвалі суду про забезпечення позову від 30 серпня 2016 року зазначено, що вид забезпечення позову, визначений даною ухвалою, є абсолютно співрозмірним та адекватним позовним вимогам та унеможливить намагання відчуження вищезазначеного майна до розгляду справи по суті.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі судом не зазначені мотиви, із яких суд дійшов висновку про необхідність повторного забезпечення позову за наявності не скасованої ухвали про забезпечення позову від 30 серпня 2016 року по даній справі, не досліджено співмірність вартості майна на яке накладено арешт ухвалою від 30 серпня 2016 року та оскаржуваною ухвалою відповідно до обсягу позовних вимог.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка наполягала на доводах апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_6, яка проти скарги заперечувала, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, данні про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з вищезазначених положень, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом на будь-якій стадії розгляду справи в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені у статті 152 ЦПК України, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики у загальній сумі 3 739 388 грн. 02 коп.

Таким чином, суд першої інстанції 14 вересня 2016 року правомірно розглянув другу заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо допущення судом подвійного забезпечення позову шляхом повторного вжиття заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Оскаржуваною ухвалою суду вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше нерухоме майно відповідача, ніж визначено ухвалою суду від 30 серпня 2016 року.

Повноваження суду при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Вмотивована заява особи, яка бере участь у справі, про вжиття заходів для забезпечення позову є єдиною підставою для вирішення питання про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи 14 вересня 2016 року позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: 1 житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею 161.3 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 0.0947 га (кадастровий номер - НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 276818063251), яка розташована за адресою: АДРЕСА_6, що належить на праві власності ОСОБА_1О, на земельну ділянку площею 0.0425 га (кадастровий номер - НОМЕР_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 276735863251), яка розташована за адресою: АДРЕСА_6, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0.1722 га (кадастровий номер - НОМЕР_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 136022563251), яка розташована за адресою: АДРЕСА_6, що належить на праві власності ОСОБА_1

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач зазначив, що ухвалою суду від 30 серпня 2016 року накладено арешт на деяке майно відповідача, зокрема на автомобіль Subaru Outback 2011 року. Проте 31 серпня 2016 року відповідач здійснив відчуження даного автомобіля своєму родичу, який не приймає участь у даному спорі. На думку позивача, відповідач розпочав відчуження належного йому майна, задля ухилення від виконання майбутнього рішення суду. Крім того, зазначив, що ухвалою суду 30 серпня 2016 року накладено арешт на частини нерухомого майна, які належать відповідачу на праві спільної власності, а також на майно, яке знаходиться в зоні проведення АТО, що унеможливлює подальше реальне та швидке виконання рішення суду про стягнення боргу у разі набуття ним законної сили. Враховуючи зазначене, з метою забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду позивач звернувся до суду з заявою про накладення арешту на інше майно, належне відповідачеві на праві власності. Вказана заява була розглянута судом першої інстанції 14 вересня 2016 року та вирішено питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на перелічене нерухоме майно.

Отже, оскаржуваною ухвалою суду вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше нерухоме майно відповідача ніж визначено ухвалою суду від 30 серпня 2016 року, що не є повторним забезпеченням позову.

На підтвердження доводу апеляційної скарги про те, що вартість майна, на яке накладено заборону на відчуження, перевищує суму заявленого позову, відповідач будь який даних суду першої інстанції не надав. Не надав він таких даних і апеляційному суду.

Ухвалюючи судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, буде сприяти забезпеченню виконання процесуальних рішень, оскільки після застосування судом 30 серпня 2016 року заходів забезпечення позову відповідач зробив відчуження деякого майна. Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи і апеляційний суд погоджується з такими висновками суду. Ухвала суду постановлена з дотриманням вимог цивільно-процесуального законодавства оскільки, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог

Пунктом 7 вказаної постанови передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали

При вирішенні питання про забезпечення позову у такий спосіб, суд визначив обсяг позовних вимог, врахував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам на підставі наданих представником позивача доказів, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як постановлена з дотриманням процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 307, 312 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: