Рішення № 63154266, 28.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016№910/15112/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15112/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, та

товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи», м. Київ,

про стягнення 2 414 877,37 грн.,

за участю представників:

позивача - Гузікова В.В. (довіреність від 17.10.2016 №б/н);

відповідача-1 - Сєрова Є.І. (довіреність від 02.07.2016 №10-481);

відповідача-2 - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (далі - ТОВ «Інтербізнесконсалт») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка подана суду 26.09.2016) про:

- стягнення з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») 80 682,59 доларів США курсової різниці, що еквівалентно 2 148 577,37 грн.;

- стягнення солідарно з ПАТ «Укрнафта» та товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» (далі - ТОВ «ТАС») як поручителя 10 000 доларів США курсової різниці, що еквівалентно 266 300 грн., а всього 2 414 877,37 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- 20.10.2014 товариством з обмеженою відповідальністю «Индустрия Ферросплавов» (далі - ТОВ «Индустрия Ферросплавов») і позивачем було укладено договір про уступку права вимоги № 20/10/2014-2 (далі - Договір від 20.10.2014), за умовами якого ТОВ «Інтербізнесконсалт» отримало право вимоги за контрактом від 11.12.2013 №309/2013 (далі - Контракт) до ПАТ «Укрнафта» і договором поруки № 01-08-2014/2 (далі - Договір поруки);

- рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2015 зі справи № 910/15376/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» 177 950 доларів США, що еквівалентно 3 745 847,50 грн. заборгованості; стягнуто солідарно з ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «ТАС» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500 грн. заборгованості, 70 630,41 грн. витрат зі сплати судового збору, 15 000 грн. витрат на послуги адвоката;

- постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 зі справи № 910/15376/15 пункт 2 резолютивної частини рішення від 17.08.2015 викладено у такій редакції: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів - заборгованості»;

- 13.11.2015 господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 зі справи № 910/15376/15 про стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» 3 745 847,50 грн.;

- 18.11.2015 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Відділ) було відкрито виконавче провадження ВП № 49384823 з виконання вказаного наказу;

- Відділом було примусово виконано рішення суду таким чином: 751 303,60 грн. було стягнуто з боржника на користь стягувача 15.12.2015; 2 994 543,90 грн. було стягнуто з боржника на користь стягувача 13.01.2016, що підтверджується банківськими виписками;

- з огляду на те, що позивачем було отримано грошові кошти у гривні (3 745 847,50 грн.), на думку ТОВ «Інтербізнесконсалт», останнє має право на стягнення курсової різниці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2016 порушено провадження у справі.

ПАТ «Укрнафта» 05.09.2016 подало суду клопотання про припинення провадження у справі, мотивоване тим, що: у статті 7 Контракту, укладеного ТОВ «Индустрия Ферросплавов» та ПАТ «Укрнафта», міститься арбітражне застереження, що унеможливлює вирішення вказаного спору в господарському суді; так, новим кредитором за Контрактом є ТОВ «Інтербізнесконсалт» відповідно до Договору від 20.10.2014, укладеного з ТОВ «Индустрия Ферросплавов»; відтак, арбітражне застереження за Контрактом входить в обсяг зобов'язань, відступлених за Контрактом.

Судом було відкладено розгляд вказаного клопотання.

ТОВ «Інтербізнесконсалт» 26.09.2016 подало суду письмові пояснення, в яких зазначило, що: кожна із сторін має право звернутися до господарського суду за захистом своїх прав і законних інтересів; звернення до арбітражу є правом, а не обов'язком сторони; Контракт, на підставі якого відбувається стягнення, укладений у місті Києві, тому даний спір підлягає розгляду господарським судом міста Києва; відсутність взаємної згоди сторін спору на передання вирішення спору до арбітражу виключає можливість розгляду спору таким судом.

03.10.2016 відповідач-1 подав суду клопотання про припинення провадження у справі, з мотивами, які викладені у клопотанні, поданому 05.09.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2016 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Інтербізнесконсалт», в якій позивач просить суд:

- стягнути з ПАТ «Укрнафта» 80 682,59 доларів США курсової різниці, що еквівалентно 2 148 577,37 грн.

- стягнути солідарно з ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «ТАС» як поручителя 10 000 доларів США курсової різниці, що еквівалентно 266 300 грн., а всього 2 414 877,37 грн.

ПАТ «Укрнафта» 19.10.2016 подало суду письмові пояснення, в яких наголосило на тому, що позиція судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій у справі №910/15376/15, на яку, зокрема, послався позивач, мотивуючи необхідність відмови в припиненні провадження у даній справі з огляду на наявність в Контракті арбітражного застереження - є такою, що суперечить чинному законодавству України і Конвенції про захист прав і основоположних свобод України від 04.11.1950.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «Укрнафта» про припинення провадження у справі.

Представник ПАТ «Укрнафта» у судовому засіданні 24.10.2016 заявив клопотання про винесення судом окремої ухвали стосовно ТОВ «ТАС» у зв'язку із неодноразовим невиконанням останнім вимог ухвал суду стосовно надання письмових пояснень та відзиву на позов; 03.11.2016 відповідач подав суду зазначене клопотання в письмовому вигляді.

Так, судом у судовому засіданні 24.10.2016 було повідомлено представника ПАТ «Укрнафта» про те, що питання щодо застосування до ТОВ «ТАС» санкцій, передбачених пунктом 5 частини першої статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, вирішуватиметься за результатами розгляду справи по суті.

ПАТ «Укрнафта» 14.11.2016 подало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що у справі №910/15376/15 за позовом ТОВ «Інтербізнесконсалт» до ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «ТАС» про стягнення 194 468,43 дол. США, що еквівалентно 4 093 560,45 грн. попередньої оплати, сплаченої позивачем на користь відповідача-1, стягнуто з ПАТ «Укрнафта» 6 323 183,06 російських рублів, що еквівалентно 2 453 964,11 грн.; разом з тим, згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01.04.2015 №3-30гс15, якщо судовим рішенням стягнено «заборгованість», то позовні вимоги про стягнення «курсової різниці» не можуть бути задоволені, оскільки закінчення виконавчого провадження з виконання такого рішення свідчить про виконання обов'язку «у повному обсязі»; при цьому, відповідно до постанови від 28.01.2016 № ВП 49384823 вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку зі стягненням з ПАТ «Укрнафта» 3 745 847,50 грн. попередньої оплати згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15; позивач помилково розраховує курсову різницю у справі, відштовхуючись від дат (15.12.2015 та 13.01.2016), коли позивачем отримано кошти від державної виконавчої служби у виконавчому провадженні №49384823; натомість, курсова різниця повинна розраховуватись з використанням дат, коли відповідні кошти були списані з рахунків ПАТ «Укрнафта» - 09.12.2015 та 23.12.2015; з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» надмірно стягнуто 5 150 114,75 російських рублів попередньої оплати за Контрактом; відтак, відповідач-1 має право стягнути з позивача курсову різницю у сумі 5 150 114,75 російських рублів.

23.11.2016 позивач подав суду заперечення на відзив, в яких вказав таке:

- моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а не дата списання коштів з депозитного рахунку боржника;

- з об'єктивних причин курс долара США на момент отримання відповідачем-1 грошових коштів за Контрактом, а саме 187 950 доларів США, був значно нижчим від курсу вказаної іноземної валюти станом на момент перерахування коштів на рахунок ТОВ «Інтербізнесконсалт», що при конвертації дозволило б отримати більший доларовий еквівалент зазначених коштів;

- позивач має право вимагати повернення тих грошових коштів, які на момент перерахування 21.01.2014 були перераховані ПАТ «Укрнафта» відповідно до умов Контракту, дана сума складає 187 950 доларів США та використовувати, користуватися та розпоряджатися належними йому грошовими коштами в такому самому розмірі;

- посилання ПАТ «Укрнафта» на висновки, які викладені в постановах Верховного Суду України від 01.14.2015 у справі № 3-30гс15 та від 16.09.2015 у справі № 3-555гс15, не є обґрунтованими, оскільки правовідносини у даній справі різняться із правовідносинами, які були предметом дослідження при розгляді вказаних справ Верховного Суду України;

- що ж до посилань ПАТ «Укрнафта» на те, що угодою від 20.04.2016 № 2 про заміну кредитора у зобов'язанні (далі - Угода) право вимоги щодо стягнення збитків у вигляді курсової різниці передано товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» (далі - ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз»), то дане твердження спростовується таким: відповідно до пункту 1.2 Угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати виконання боржником та/або поручителем зобов'язань зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також індексу інфляції за період з 04.11.2015 по 13.01.2016, що становить 78 401,71 грн., але не обмежуючись даною сумою;

- відповідно до Угоди ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» відступалося лише право щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції за Контрактом;

- ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» вже звертався до суду з позовними вимогами про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції на підставі Угоди;

- так, рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016 у справі №910/8318/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, позовні вимоги задоволено частково.

28.11.2016 відповідач-1 подав суду:

- письмові пояснення, в яких вказав таке: позов має бути залишеним судом без задоволення, оскільки у ТОВ «Інтербізнесконсалт» відсутнє суб'єктивне матеріальне право, на захист якого подано позов у даній справі; TOB «Інтербізнесконсалт» є неналежним позивачем у справі у зв'язку з тим, що відступило право вимоги за Контрактом на користь ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз»; таким чином, у ТОВ «Інтербізнесконсалт» відсутнє право на позов у справі в матеріальному розумінні;

- клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз»;

- клопотання про огляд у судовому засіданні оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви ТОВ «Інтербузнесконсалт»;

- клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України;

- клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у позивача доказів того, що ТОВ «Индустрия Ферросплавов» передало ТОВ «Інтербузнесконсалт» документи, які засвідчують права, що передані за Договором від 20.10.2014 та інформації, яка є важливою для їх здійснення.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 28.11.2016 підтримав заявлені клопотання та просив їх задовольнити; представник позивача заперечив проти задоволення вказаних клопотань.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань ПАТ «Укрнафта», виходячи з такого.

Клопотання про залучення ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, мотивовано тим, що відповідно до Угоди вказана юридична особа як новий кредитор отримала право вимоги за Контрактом.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Разом з тим, заявником не вказано, на стороні кого має бути залучено ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз», і не мотивовано, яким чином рішення господарського суду з даного спору може вплинути на права і обов'язки вказаної юридичної особи.

Крім того, зі змісту Угоди вбачається, що ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» було відступлено право вимоги лише 3 % річних та втрат від інфляції за Контрактом, у свою чергу, предметом даного господарського спору є стягнення курсової різниці, яка виникла внаслідок неналежного виконання Контракту відповідачем-1.

Таким чином, рішення у даній справі не може вплинути на права і обов'язки ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» як нового кредитора за Угодою.

Клопотання про огляд у судовому засіданні оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви ТОВ «Інтербізнесконсалт» відхилено судом з огляду на таке.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) передбачено, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Слід зазначити, що додані до позовної заяви документи засвідчені належним чином, їх оригінали були оглянуті у попередньому судовому засіданні, а тому потреби у додатковому огляді вказаних документів немає.

Що ж до клопотання про витребування доказів, то слід вказати таке.

Частинами першою та другою статті 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

ПАТ «Укрнафта» клопотання про витребування оформлено з порушенням вимог статті 38 ГПК України, а саме: не конкретизовано, які документи необхідно витребувати; не вказано обставин, що перешкоджають їх наданню.

Отже, клопотання не є обґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Разом з тим, позов підписано ОСОБА_5, що є директором ТОВ «Інтербізнесконсалт», і відповідно до статуту має право представляти інтереси позивача та підписувати відповідні позовні заяви.

Мотиви, на які посилається відповідач-1 у клопотанні, можуть слугувати підставою для відмови у позові, а не свідчать про те, що позовну заяву підписано не уповноваженою на це особою.

Що ж до клопотання ПАТ «Укрнафта» про винесення судом окремої ухвали стосовно ТОВ «ТАС» у зв'язку із неодноразовим невиконанням останнім вимог ухвал суду стосовно надання письмових пояснень та відзиву на позов, то воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Частиною першою статті 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Слід зазначити, що невиконання відповідачем-2 вимог ухвал суду не стало причиною неможливості вирішення спору по суті, оскільки, позивач і відповідач-1 подали суду всі необхідні документи та надали достатні пояснення про обставини господарського спору.

Таким чином, суд не вбачає необхідності у винесенні окремої ухвали в порядку статті 90 ГПК України щодо ТОВ «ТАС».

Також суд не вбачає необхідності у накладенні штрафу на відповідача-2 з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Накладення штрафу є правом суду, у свою чергу, невиконання ТОВ «ТАС» вимог ухвал суду, зокрема, ненадання відзиву не потягло за собою неможливість розгляду справи по суті.

Представник ТОВ «Інтербізнесконсалт» у судовому засіванні 28.11.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ПАТ «Укрнафта» надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник ТОВ «ТАС» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу-2 на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 Постанови № 18 зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.11.2016 без участі представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2015 ТОВ «Индустрия Ферросплавов» (покупець) та ПАТ «Укрнафта» (постачальник) було укладено Контракт, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави (далі - товар) на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (специфікаціях) до Контракту (далі - додатки), які є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 Контракту);

- ціни на товар встановлюються в доларах США на базисних умовах поставки «DAF» кордон України згідно з Інкотермс у редакції 2000 року та вказані в додатках до Контракту (пункт 2.1 Контракту);

- загальна вартість Контракту дорівнює сумі вартостей товару за додатками. Загальна вартість Контракту на момент його укладення складає 6 200 000 доларів США (пункт 2.3 Контракту);

- датою поставки вважається дата календарного штемпеля залізничної станції переходу на кордоні України, зазначена на залізничній накладній відповідно до пункту 3.1 Контракту. Датою переходу права власності на товар на всіх умовах, передбачених Контрактом, вважається дата перетину кордону України, що підтверджується відповідними документами. Ризики переходять у відповідності із правилами «Інкотермс-2000» (пункт 3.4 Контракту);

- після попереднього узгодження та надходження повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження покупець робить попередню оплату на 100% вартості узгодженої партії товару до відвантаження за 2 дні до початку відвантаження. Покупець робить передоплату товару в російських рублях за курсом Центрального банку Російської Федерації, що діє на дату платежу, на рахунок постачальника (пункт 4.1 Контракту);

- датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (пункт 4.2 Контракту);

- оплата товару здійснюється банківським переказом шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого ним рахунку (пункт 4.3 Контракту);

- відвантаження товару зі станції відправлення здійснюється за наявності рознарядки покупця щодо заповнення транспортних документів протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту зарахування передоплати на рахунок постачальника на суму зарахованої передплати (пункт 4.5 Контракту);

- у разі непоставки товару на суму отриманої передплати, постачальник гарантує повернення даної суми покупцеві на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої передплати за Контрактом та надання відповідної письмової вимоги покупця (пункт 4.9 Контракту);

- Контракт вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Контрактом (пункт 9.2 Контракту).

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений ТОВ «Индустрия Ферросплавов» і відповідачем Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

01.08.2014 ТОВ «Индустрия Ферросплавов» (кредитор) і ТОВ «ТАС» (поручитель) було укладено договір поруки №01-08-2014/2 (далі - Договір поруки), за умовами якого:

- поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ «Укрнафта», які виникли згідно з Контрактом, у тому числі з відшкодування основного боргу, з прострочення зобов'язань, з невиконання зобов'язань, з оплати 3 % річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, з оплати неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди (пункт 1.1 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржника за Контрактом і відповідно до пункту 1.1 Договору поруки в сумі, рівній 10 000 доларів США (пункт 2.1 Договору поруки);

- у разі порушення боржником зобов'язань перед кредитором за Контрактом, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання на умовах, у порядку та в строки, визначені в Контракті та Договорі поруки (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 Договору поруки);

- Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 6.1 Договору поруки).

Відповідно до частин першої та другої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, укладений ТОВ «Индустрия Ферросплавов» і ТОВ «ТАС» Договір поруки за своєю правовою природою є договором поруки.

20.10.2014 ТОВ «Индустрия Ферросплавов» (цедент) і ТОВ «Інтербізнесконсалт» (цесіонарій) було укладено Договір від 20.10.2014, за умовами якого:

- цедент передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно з Контрактом, який був укладений цедентом і ПАТ «Укрнафта» (боржник), і згідно з Договором поруки, укладеним цедентом і ТОВ «ТАС» (поручитель), у тому числі належного виконання боржником і поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у сумі 187 950 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, зі сплати неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання Контракту та Договору поруки, а цесіонарий приймає право вимоги, належне цедентові за Контрактом та Договором поруки (пункт 1.1 Договору від 20.10.2014);

- Договір від 20.10.2014 вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором від 20.10.2014 (пункт 5.1 Договору від 20.10.2014).

Згідно із частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, укладений ТОВ «Индустрия Ферросплавов» і позивачем Договір від 20.10.2014 за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги або заміни кредитора у зобов'язанні.

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/15376/15 за позовом ТОВ «Інтербізнесконсалт» до ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «ТАС» про стягнення 194 468,43 доларів США, що еквівалентно 4 093 560,45 грн.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, та частково зміненого постановою Вищого господарського суду України зі справи № 910/15376/15, було встановлено таке:

- сторони підписали до Контракту додатки № 1 та № 2 - специфікації № 1 і № 2 від 11.12.2013;

- відповідно до специфікації № 2 до Контракту поставляється ферромарганець високовуглеводний ФМн78 в кількості 210 базових тон загальною вартістю 187 950 доларів США. Строк поставки: грудень 2013 року - січень 2014 року, що буде підтверджуватись узгодженим сторонами графіком відвантаження;

- на підставі виставленого ПАТ «Укрнафта» рахунку від 17.12.2013 № 1 ТОВ «Индустрия Ферросплавов» було перераховано кошти у сумі 6 323 183,06 російських рублів, які конвертовані банком платника в суму 187 950 доларів США;

- таким чином, покупцем за Контрактом та згідно з умовами специфікації № 2 здійснено попередню оплату в повному розмірі, що підтверджується банківською випискою та довідкою про валютні операції від 21.01.2014, копії яких залучені до матеріалів справи;

- у свою чергу, ПАТ «Укрнафта» в порушення взятих на себе зобов'язань та умов Контракту не здійснило поставку товару протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту зарахування передплати;

- ТОВ «Индустрия Ферросплавов» на виконання пункту 4.9 Контракту 07.05.2014 надіслало на адресу ПАТ «Укрнафта» претензію від 22.04.2014 із вимогою у строк не більше 10 календарних днів від дати отримання даної претензії узгодити строки поставки феросплавної продукції та відповідно у строк не більше 30 календарних днів відвантажити у повному обсязі оплачену продукцію або у строк не більше 15 календарних днів від дати отримання претензії повернути суму попередньої оплати за Контрактом у сумі 187 950 доларів США;

- проте, ПАТ «Укрнафта» вимогу ТОВ «Индустрия Ферросплавов» залишило без відповіді та задоволення;

- на виконання пункту 6.4 Договору від 20.10.2014 ТОВ «Индустрия Ферросплавов» і ТОВ «Інтербізнесконсалт» 07.04.2015 надіслали на адресу ПАТ «Укрнафта» повідомлення про уступку права вимоги за Контрактом, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист;

- 18.05.2015 ТОВ «Інтербізнесконсалт» надіслало на адресу ПАТ «Укрнафта» претензію від 15.05.2015 № 175/05/15 із вимогою негайно погасити борг у сумі 187 950 доларів США, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист;

- проте, ПАТ «Укрнафта» вказану претензію також залишило без відповіді та задоволення;

- 09.04.2015 поручителю було надіслано претензію про погашення заборгованості за Договором поруки, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. Однак, поручитель відповіді на претензію не надав, заборгованість у сумі 10 000 доларів США за Договором поруки не сплатив.

Отже, вказаним рішенням господарського суду міста Києва було встановлено те, що ПАТ «Укрнафта» отримано попередню оплату, зобов'язання за Контрактом з поставки товару не виконано та на вимогу ТОВ «Інтербізнесконсалт» як нового кредитора грошові кошти у сумі 187 950 доларів США не повернуто.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2015 зі справи № 910/15376/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» 177 950 доларів США, що еквівалентно 3 745 847,50 грн. заборгованості; стягнуто солідарно з ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «ТАС» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500 грн. заборгованості, 70 630,41 грн. витрат зі сплати судового збору, 15 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 зі справи № 910/15376/15 пункт 2 резолютивної частини рішення від 17.08.2015 викладено у такій редакції: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів - заборгованості».

13.11.2015 господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 зі справи № 910/15376/15 про стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» 3 745 847,50 грн.

18.11.2015 старшим державним виконавцем Відділу було відкрито виконавче провадження ВП № 49384823 з виконання вказаного наказу.

У зв'язку із невиконанням боржником наказу від 13.11.2015 зі справи № 910/15376/15 добровільно, Відділом було примусово виконано рішення суду таким чином:

- 751 303,60 грн. було стягнуто з боржника на користь стягувача 15.12.2015, що підтверджується банківською випискою;

- 2 994 543,90 грн. було стягнуто з боржника на користь стягувача 13.01.2016, що підтверджується банківською випискою.

Постановою від 28.01.2016 ВП № 49384823 було закінчено виконавче провадження з виконання наказу від 13.11.2015 № 910/15376/15 у зв'язку із стягненням боргу у повному обсязі.

З огляду на те, що позивачем було отримано грошові кошти у гривні (3 745 847,50 грн.), на думку ТОВ «Інтербізнесконсалт», останнє має право на стягнення курсової різниці.

За розрахунком позивача курсова різниця, яка має бути стягнута з відповідача-1 складає 80 682,59 доларів США, що еквівалентно 2 148 577,37 грн. (за курсом НБУ станом на день написання позовної заяви).

Крім того, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів, враховуючи умови Договору поруки, курсову різницю у сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 266 300 грн. (за курсом НБУ станом на день написання позовної заяви).

Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що ТОВ «Інтербізнесконсалт» є неналежним позивачем у зв'язку із укладенням Угоди.

Судом встановлено, що 20.04.2016 ТОВ «Інтербізнесконсалт» (первісний кредитор») і ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» (новий кредитор) укладено Угоду, за умовами якої:

- первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПАТ «Укрнафта» зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі Контракту, та право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Залізничсервіс», набутого первісним кредитором на підставі договору поруки від 02.08.2014 № 02-08-2014/2, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов Угоди (пункт 1.1 Угоди);

- за Угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати виконання боржником та/або поручителем зобов'язань зі сплати 3 % річних від простроченої суми, а також індексу інфляції за період з 04.11.2015 по 13.01.2016, що становить 78 401 грн., але не обмежуючись даною сумою (пункт 1.2 Угоди);

- Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Угодою (пункт 6.1 Угоди).

Відповідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість передання права вимоги щодо частини вимог.

Зі змісту Угоди вбачається, що позивач передав ТОВ «Промислово-Інноваційний Союз» право вимоги 3 % річних від простроченої суми та втрат від інфляції за чітко визначений період, а саме за період з 04.11.2015 по 13.01.2016.

ТОВ «Інтербізнесконсалт» не передавало новому кредитору за Угодою право вимоги щодо курсової різниці, а тому доводи відповідача-1 щодо відсутності матеріального права є надуманими і спростовуються матеріалами справи.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом від 10.08.2000 № 193 Міністерства фінансів України, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Згідно з частиною першою статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Слід зазначити, що курсова різниця між гривнею та доларом США не є стабільною та з моменту здійснення передоплати (21.01.2014) та виконання рішення суду зі справи № 910/15376/15 зазнала значних змін.

Судом встановлено, що з об'єктивних причин курс долара США на момент отримання позивачем суми грошових коштів, встановленої рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2015 зі справи № 910/15376/15, був значно нижчим від курсу цієї іноземної валюти станом на момент перерахування ТОВ «Индустрия Ферросплавов» суми передоплати на рахунок ПАТ «Укрнафта», що при конвертації дозволило отримати більший доларовий еквівалент зазначених коштів.

Разом з тим, положення чинного законодавства України хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності позовних вимог про стягнення курсової різниці у разі зміни курсу іноземної валюти, в якій було стягнуто суму боргу за судовим рішенням, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.07.2015 зі справи № 916/186/15-г та від 20.04.2016 зі справи № 918/1223/15.

За розрахунком суду стягненню з відповідача-1 підлягає курсова різниця у сумі 1 679 910,62 грн. та з відповідачів солідарно - 256 303,99 грн.

Вказані суми розраховані таким чином:

- 4 475 393,98 грн. (187 950 доларів США за курсом НБУ станом 15.12.2015 (100 доларів США=2 381,1620 грн.)) - 751 303,60 грн. (часткове виконання рішення ПАТ «Укрнафта» 15.12.2015) = 3 724 090,38 грн.; залишок боргу у доларах США після часткового виконання - 156 398,03 доларів США (3 724 090,38 грн. за курсом НБУ станом 15.12.2015 (100 доларів США=2 381,1620 грн.));

- 3 638 875,12 грн. (156 398,03 доларів США за курсом НБУ станом 13.01.2016 (100 доларів США=2 326,6758грн.)) - 1 702 660,51 грн. (часткове виконання рішення ПАТ «Укрнафта» 13.01.2016) = 1 936 214,61 грн.;

- оскільки, за Договором поруки відповідач-2 солідарно з відповідачем-1 відповідає у сумі еквівалентній 10 000 доларам США, то сума курсової різниці до солідарного стягнення - 256 303,99 грн.;

- таким чином, стягненню з відповідача-1 підлягає курсова різниця у сумі 1 679 910,62 грн. (1 936 214,61 грн. - 256 303,99 грн.).

Що ж до доводів відповідача-1 про те, що датами зарахування грошових коштів є саме 09.12.2015 та 23.12.2015 (оскільки, саме в ці дати відбулося списання грошових коштів з рахунку ПАТ «Укрнафта»), то слід вказати таке.

Відповідно до пункту 1.4 Постанови № 14 з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 Господарського кодексу України).

Таким чином, моментом виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання є дати зарахування грошових коштів на рахунок позивача (15.12.2015 та 13.01.2016).

Господарським судом міста Києва взято до уваги приписи частини першої статті 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 32 ГПК України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач подав суду докази (в розумінні статті 32 ГПК України), які підтверджують підстави для стягнення курсової різниці; відповідач, у свою чергу, власну позицію не підтвердив, а отже, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47; ідентифікаційний номер: 36185164): 1 679 910 (один мільйон шістсот сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 62 коп. курсової різниці та 27 120 (двадцять сім тисяч сто двадцять) грн. 94 коп. судового збору.

3. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) та товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А; ідентифікаційний код: 37881975) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47; ідентифікаційний номер: 36185164) 256 303 (двісті п'ятдесят шість тисяч триста три) грн. 99 коп. курсової різниці.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А; ідентифікаційний код: 37881975) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47; ідентифікаційний номер: 36185164) 1 922 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дві) грн. 28 коп.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2016.

Суддя О. Марченко